Главная | Обратная связь

Психологія виховання студентської молоді

Національна самосвідомість - це відчуття людиною гордості за на­лежність до своєї нації, уміння мислити на основі образів національної культури, засвоєння традицій і звичаїв свого народу, спрямованість своїх дій і вчинків відповідно до національних інтересів. Функції національної самосвідомості такі:

• збереження духовності, збагачення та розвиток інтелектуального по­тенціалу нації;

• стимулювання самопізнання, віднаходження вихідної точки - повер­нення до своїх коренів, національно-родинних традицій і звичаїв;

• формування духовної основи й мудрості життя - почуття обов'язку та відповідальності перед попередніми й прийдешніми поколіннями;

• виховання поваги до історії рідного краю, усвідомлення значення і місця українців серед інших народів, що живуть в Україні та в плане­тарно-культурному контексті;

• самотворення і самореалізація особистості, максимальний вияв її творчого й морально-духовного потенціалу;

• самопізнання особистістю власного «Я», пізнання свого роду й на­роду, меж національних особливостей і характерологічних відміннос­тей, ментально-духовного призначення своєї життєдіяльності та сен­су свого існування взагалі;

• пошук відповідей на запитання «Хто ми, якого роду-племені діти,
якими були й чому такими стали, що вміли й чого навчилися?»
Людина перебуває в координатах соцієтального простору нескінчен­
ного ланцюга поколінь «і мертвих, і живих, і ненароджених» (Т.Г. Шев­
ченко). Щоб пізнати себе, треба усвідомити своє місце на цій життєвій
матриці, віднайти свою точку опертя, надати життю ментального сен­
су - набути соціально-етнічної ідентичності.

Завдяки національним особливостям особистість здатна зберегти спадкоємність традицій і звичаїв свого народу, продовжити шлях йо­го соціально-культурного розвитку. Багато хто з людей визначає тра­диції як основну ознаку своєї національності. Тепер постала нагальна потреба оживити й відродити в душі кожного пам'ятні звичаї нашого народу, дивосвіт його фольклору, довести до кожного, що ми не про­сто українці, ми - нація, народ зі своєю багатовіковою історією, мовою, культурою.

При недостатній сформованості національної самосвідомості ви­никає оманливе, ілюзорне відчуття «меншовартості», «другорядності» рідної мови, культури, врешті, самого себе, що породжує комплекс на­ціональної і громадської неповноцінності; відсутність почуття власної гідності й гордості. Це часто призводить до збочення з правильного жит­тєвого шляху - люди стають егоїстами, обивателями, пристосуванцями, різного роду перевертнями.

Національний маргінал - денаціоналізована особа, відірвана від жи­вого, рідного ґрунту (П. Кононенко). Як переконливо доводять численні соціально-психологічні дослідження, проведені в багатьох країнах сві­ту, така людина є вельми сприйнятливим, чутливим об'єктом для наві­ювання меркантильно-бездуховних, агресивно-деструктивних позицій і всілякого аморально-злочинного психологічного маніпулювання. Націо­нальне не може бути відчужене від особистості без руйнування мораль­но-духовних основ психіки.

Психологічні дослідження засвідчують, що одним із складників осо­бистішої кризи є втрата соціальної ідентичності, звичної тотожності се­бе, свого «Я» з певними соціальними об'єктами-орієнтирами - суспіль­ством, професією, способом життя, мовою, національністю, політичною позицією та ін. Знищення індивідуальної, соціальної, національної само­свідомості, на думку П. Кононенка, призводить до деперсоналізації, яка породжує дегуманізацію і деморалізацію: індивіди, суспільні верстви, ці­лі народи втрачають відчуття прав і обов'язків, гідності й честі, історич­ної ролі та місії, високі принципи життєдіяльності.

Студентські роки є визначальним етапом у генезі національної свідо­мості та самосвідомості, адже саме в цей період молода людина домага­ється найвищого інтелектуально-духовного рівня пізнання світу й себе в ньому, ідентифікує себе як суб'єкта національно-державотворення, на­повнює конкретним ментальним змістом образ власного «Я», розвиває почуття етнічної ідентичності тощо.

Формування національної і громадянської самосвідомості студент­ської молоді передбачає:

• засвоєння молоддю своєї етнічної спільності, національних цінностей (мови, території, культури);

• розвиток прихильності до розбудови національної державності;

• виховання патріотизму, любові до рідної землі й свого народу, готов­ності до трудового й героїчного подвигу в ім'я України;

• усвідомлення причетності до національно-культурного творення, сво­го місця і ролі в ньому;

• утвердження власної національної гідності, внутрішньої свободи, гор­дості за свою землю;

• плекання національної ідеї не лише як атрибуту національної самосвідо­
мості, суто духовного феномена, а як поштовху до практичних справ.
Чи можна ставити питання про первинність національного або загаль­
нолюдського? Це два невід'ємні елементи цілісної системи існування люд­
ства, механізму його функціонування. Людська сутність у психіці кожної
людини - ментальність, духовність, культура - розвиваються як національ­
ні за формою та змістом. «Якщо б об'єднання людства за мовою і взагалі
за народністю було можливе, воно було б загибеллю для загальнолюдської

Психологія вищої школи