 |
|
Способи заповнення «фрагментарного», «надламаного» «Его». (О. Ємєльянова)
Таких способів є досить багато але всі вони можуть бути зведені до чотирьох основних, Способи заповнення «фрагментарного», «надламаного», спустошеного «Его» з врахуванням механізмів взаємодії психологічних територій та еманації «Его».
1. Любов через відмову від власного суверенітету та розчиненні власної психологічної території в території партнера. Людина, що відмовляться від свого суверенітету, живе інтересами партнера; інкорпорує його погляди, смаки, систему цінностей, тобто засвоює їх без критики та осмислення. Він також переймає від партнера систему уявлень про себе.
В даному випадку партнер відіграє роль Батька, відношенням якого і заповнюється спустошена оболонка власного «Его». Тиранія власного «Супер-Его» відступає перед знову інкорпорованим образом Внутрішнього Контролера, який повністю копіює партнера. Відповідальність за власне життя повністю передається значимому Іншому. Разом з відповідальністю людина відмовляється від своїх бажань, цілей, прагнень. Партнер використовується ним як материнська утроба: як середовище для обітання, як джерело всього необхідного, як спосіб виживати.
2. Любов через поглащеніє території партнера, через лішеніє його суверенітету.
В даному випадку роль Батька відіграє сам дефіцитарний партнер, що шукає заповнення. Поведінка людини в цьому випадку керується власним «Супер-Его» за допомогою долженствованій і буває задоволено тільки у випадку, коли роль контролюючого опікуна виконується ним ідеально. Відповідальність за роль партнера повністю приймається на себе. Власні бажання, цілі, прагнення усвідомлюються тільки через призму їх корисності для партнера. Партнера контролюють та керують ним, як це роблять по відношенню до маленької дитини. Будь-яка самостійність партнера небезпечна, оскільки може зруйнувати змодельоване «Его». Щоб підтвердити цю систему уявлень про себе, партнер повинен всією своєю поведінкою виправдати необхідність такого контролю, виховання та опіки, виконуючи роль дитини, яку опікують.
3. Любов через абсолютне володіння та руйнування психологічної території об’єкта любові. В даному варіанті людина може діяти двома способами.
1. Прагнучи наповнити власне «Его», він проектує це бажання на партнера, і замість того, щоб восполнити власну пустоту, починає заповнювати партнера власними уявленнями про «Ідеальне Я». Але структура «Я» партнера зайнята, тому її потрібно зруйнувати, спустошити, щоб з’явилась можливість побачити в партнері можливого себе. Він може робити це жорстко та жорстоко або латентно та маніпулятивно. Цей спосіб може бути крайнім вираженням любові через поглащєніє, коли партнер не тільки поглащається, але і руйнується.
2. Людина вже не здатна ні наповнити власне «Его», ні навіть спробувати созідати власне Ідеальне Я в партнері. Він здатний тільки руйнувати, тобто робити те, що колись зробили з ним; і руйнуючи він відчуває деяке задоволення, оскільки зруйнована особистість партнера свідчить про те, що:
- по-перше, він не єдиний хто пережив такі страждання;
- по-друге, він має владу і, значить, може контролювати оточуючий світ;
- по-третє, руйнуючи партнера, але при цьому утримуючи його навколо себе, він отримує уявлення про себе як про людину сильну, самостійну та значну, оскільки партнер продовжує слухатися його та демонструє свою покору та любов.
Караюче «Супер-Его» надто агресивно, тому його критикуючи посили, витісняються із свідомості, а потім перенаправляються на партнера. Відповідальність за життя партнера декларується, але насправді не здійснюється: партнер тільки використовується. На ньому кожний день перевіряється власна здатність до властвувати, контролювати, керувати не тільки вчинками, а і почуттями.
4. Любов через відображення в значимому Іншому. На партнера перекладається відповідальність за власне благополуччя, йому предписується певна поведінка, яка забезпечує заповнення спустошеного «Его» його любов’ю, його відношенням. Значимий інший повинен постійно демонструвати, що має справу з людиною, яка відповідає стандартам Ідеального Я.