Главная | Обратная связь

Художні особливості мистецтва Північного Відродження (Нідерланди, Німеччина, Франція).

(узагальнене) Відродження Германії і Нідерландів найбільш яскраво виявляється в живописі. Найвизначнішим художником німецького Відродження став Альбрехт Дюрер (1471 – 1528 рр.), а нідерландського живопису – Губерт та Ян ван Ейкі та Пітер Брейгель Старший, з ім’ям якого пов’язано формування пейзажу в нідерландському живописі: “Зимовий пейзаж”, “Сліпі” (1568 р.), “Полювальники на снігу” (1565 р.).У ХVІ ст. виникає широкий антикатолицький рух за оновлення християнства – Реформація як реакція на неспівпадіння ідеалів Ренесансу з дійсністю.

(обширне) Значні зміни в мистецтві Північного Відродження зу­мовлені могутніми народними рухами та соціальними ре­формами кінця XV—XVI ст. Близько 1500 р. в мистецтві заальпійських країн остаточно перемогли нові тенденції. Певного поширення набули тепер ідеї гуманізму, зацікав­леності італійським мистецтвом. Вирішальним у творчості багатьох митців став гострий інтерес до індивідуального образу людини та всього її оточення. Поряд з картинами на релігійні теми, осмисленими як життєві ситуації, знач­ного поширення набув портрет; почали формуватися пей­зажний і побутовий жанри. Найзначнішими осередками мистецтва Північного Відродження стали Нідерланди, Німеччина та Франція.

У першій половині XV ст. мистецтво Нідерландів пода­рувало майстра світового значення. Це був Ян ван Ейк — придворний художник бургундських герцогів (тодішніх во­лодарів цієї країни) — людина освічена й талановита, яка вийшла з бюргерських верств.

Пізніше, у XVI ст., незадовго до буржуазної революції, у Нідерландах розквітла творчість Пітера Брейгеля Стар­шого на прізвисько "Мужицький" (1525—1569). Глибоко національна, демократична у своїй основі, сповнена філо­софських роздумів про всесвіт, вона оспівувала естетичну цінність народного життя ("Збирання врожаю", "Мисливці на снігу"). Це було дещо новим для європейської худож­ньої культури.

Наприкінці XV — початку XVI ст. одним з найвизнач­ніших центрів Північного Відродження стала Німеччина. В умовах Реформації та Селянської війни мистецтво набу­ло тут особливо напруженого й драматичного характеру. Саме на цей період припадає творчість Альбрехта Дюрера (1471—1528), котрий підніс німецький живопис і графіку на рівень світових досягнень. Сміливий новатор у мистец­тві, людина, охоплена жадобою наукового пізнання світу, він, подібно до Леонардо, поєднував високий злет творчої думки з найуважнішим вивченням натури. У цей же період, крім Дюрера, в Німеччині в жанрі гу­манізму працювали і такі значні майстри, як Матіас Нітхарт і Лукас Кранах Старший (1472—1553).

Останнім з великих художників німецького Відродження був Ганс Гольбейн Молодший (1498—1543) — живописець і гравер, шо виявив себе, насамперед, як видатний порт­ретист. Кого б не малював Гольбейн, — уславлених гу­маністів Еразма Роттердамського і Томаса Мора чи фран­цузького посла при англійському дворі Моретта, купця Георга Гізе, свою дружину з дітьми чи англійського коро­ля Генріха VIII, він завжди об'єктивний, сповнений інте­ресу до внутрішнього життя людини і спостережливий, точний у своїй лаконічній художній мові.

Самобутній, гармонійний і витончений варіант Північного Відродження склався в XV—XVI ст. у Франції. У цей період тут відбувався процес централізації національної держави, а тому осередком нової художньої культури стали не тільки великі міста, як у інших країнах, а й королівський двір.

З видатних фран­цузьких скульпторів доби Відродження особливу популярність здобув Жан Гужон (15(10)14—15(64)68). Значного розвитку досяг портретний жанр, зроблений фарбами або олівцем, позначений рідкісною гостротою спостереження, чистотою, точністю і вишуканістю рисунка. Багато таких портретів ство­рив Франсуа Клуе (бл. 1516—1572), який походив з родини французьких художників доби Відродження.