Главная | Обратная связь

Поняття соціуму. Суспільні відносини.

У сучасній літературі існують кілька визначень суспіль­ства. Спільним для них є те, що вони з різних боків намага­ються окреслити ту цілісність, яка найкраще виявляється через такі ознаки.

По-перше, суспільство — це люди. А людина — це ду­шевно визначена природно-соціальна істота. Саме такий підсумок розуміння людини постає перед нами ще у першо­му розділі підручника. І цей висновок ми зробили, окреслив­ши людину як особливу істоту, що є у світі такою завдяки цілому ряду вже відомих нам властивостей.

По-друге, суспільство — це різні люди. А це означає, що кожна людина в суспільстві постає як індивід, який має низ­ку притаманних саме йому рис, інтересів і потреб. І строга індивідуальність людини можлива тільки як протилежність суспільно необхідним потребам та інтересам.

По-третє, суспільство — це явище самодостатності людини.Адже людина-індивід постає як протилежність іншим людям завдяки: а) участі у постійному, безперервно­му відтворенні людського роду; б) створенні умов, поза яки­ми людина жити не може; в) виробленні ідей та ідеалів, за якими людина живе чи прагне жити.

По-четверте, суспільство — це спільність людей. Це вказує на те, що суспільство є можливим і дійсним тільки як співіснування різних (бо однакових не буває) людей. Співіснування не просто як співжиття, а як таке, що позна­чене наявністю взаємозв'язків, взаємодій, взаємовпливів, які або згуртовують, або розмежовують людей. Співіснування підкреслює, що суспільство як спільнота людей функціонує на основі консенсусу, який народжується завдяки здатності та вмінню людей порозумітися і домовитись між собою.

І, по-п'яте, суспільство — це відносини між людьми. Аджеджерелами окресленого нами вище консенсусу є сто­сунки між людьми. А загальноприйнятою є думка про те, що під відносинами між людьми слід якраз розуміти систе­му стосунків, яка виникає в процесі життєдіяльності людей та їхніх спільнот.

Вважаючи, що наведені ознаки найбільш повно (у вимірі сьогодення) відображають сутність і зміст суспільства, мож­на зробити висновок у вигляді такого визначення.

Суспільство — це природно-соціальна самодостатня спільність людей.

Поряд із природним у суспільному процесі існує нероз­ривно пов'язане з ним соціальне.

Соціальне — це реальність відносин, які створені осо­бистостями в суспільстві.

Реальність соціального виникає завдяки соціалізації лю­дини. Тобто природний процес розвитку людини набуває у системі суспільних відносин свого вищого рівня — соціаль­ного. Людина в натуральний процес відносин починає вно­сити корективи особистого плану. Соціальне — те штучне, чим людина намагається виділитись у середовищі собі подіб­них. Соціальним, наприклад, є не тільки прагнення влади людиною, а й одночасно те, якої і чиєї влади прагне вона чи спільнота, до якої людина належить. А в наведеному вище прикладі стосовно суспільно-економічного соціально-еконо­мічне — це не тільки те, що людина хоче їсти, пити, одяга­тись тощо, а й насамперед, що їсти-пити, як і для кого одяга­тись, яке мати житло і т. ін.

Таким чином, поняття "суспільне" і "соціальне" показу­ють, що суспільство обов'язково трансформується у своєму розвитку в певну форму свого соціального існування, що й позначається поняттям "соціум".

Отже, соціум — це соціалізоване суспільство.