 |
|
Поняття громадянського суспільства.
►► Етапи формування громадянського суспільства
| 1-й етап: ХУІ-ХУІІ ст. | 2-й етап: ХУІІІ-ХІХ ст. | 3-й етап: ХХ-ХХІ ст. |
| Формування громадянського суспільства, складання економічних і політичних передумов появи буржуазії | Формування громадянського суспільства в найбільш розвинених країнах Європи та США у вигляді капіталістичної вільної конкуренції | Відбуваються зміни в соціальній структурі, триває процес становлення правових соціальних держав |
►► Поняття «громадянське суспільство»
Закріплення приватним (цивільним) правом природних суспільних відносин є передумовою формування суспільства вільних громадян, тобто громадянського суспільства (вільного від держави).
Воно охоплює приватне життя людей, що саморозвивається (товарно-ринкову) економіку, духовно-моральні та інші неполітичні відносини.
Ідея громадянського суспільства з'явилася в Новий час на противагу всевладдю держави. Концепцію громадянського суспільства розробив Г. Ф. Гегель, який визначав громадянське суспільство як зв'язок (спілкування) осіб через систему потреб і розподіл праці, правосуддя, зовнішній порядок.
Громадянське суспільство — це сфера самовияву вільних громадян і добровільно сформованих асоціацій і організацій, обмежених відповідними законами від прямого втручання і довільної регламентації з боку державної влади. Громадянське суспільство — це суспільство, у якому є відповідальність влади і народу щодо виконання взаємних зобов'язань підтримувати закон і порядок, дотримувати в разі згоди сторін права держави, громадян та їх об'єднань.
Громадянське суспільство — вся сукупність міжособистісних, сімейних, громадських, культурних, релігійних відносин, які розвиваються поза рамками і без втручання держави, а також розгалужена система незалежних від держави суспільних інститутів, що реалізують повсякденні індивідуальні та колективні потреби.
Характерні ознаки громадянського суспільства:
1. Наявність у суспільстві вільних власників засобів виробництва.
2. Розвиненість і розгалуженість демократії.
3. Правова захищеність громадян, рівність усіх перед законом.
4. Високий рівень громадянської культури.
СТРУКТУРА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
| Економічна система | Політична система | Соціальна система | Інформаційна Система | Духовно-культурна система |
| Сукупність економічних інститутів та відносин, які становлять матеріальну основу життя суспільства | Сукупність інститутів та відносин, у рамках яких проходить політичне життя та здійснюється державна влада | Сукупність класів, соціальних груп та відносин між ними | Сукупність інформації, засобів масової інформації, підприємств, громадян, організацій, які здійснюють інформаційну діяльність | Сукупність нематеріальних, духовно-культурних благ, відносин з приводу них, інститутів, через які реалізуються ці відносини |
10) Політика як суспільне явище
Політика — це одна зі сфер суспільного життя, пов'язана з діяльністю держави, управлінням суспільними справами та використанням публічної влади.
СТРУКТУРА ПОЛІТИКИ
| Політичні відносини | ||
| ↓ | ↓ | |
| Політичні організації | Політична свідомість |
Отже, головна функція політики — регулятивна.
Політика регулює різні сфери суспільного життя; відповідно виділяють політику:
• економічну;
• соціальну;
• національну;
• військову і т. ін.
За галуззю розподілу функції політики діляться на внутрішню і зовнішню.
За масштабом спільнот, на які впливають політичні рішення, розрізняють політику:
• локальну;
• регіональну;
• міждержавну;
• світову.
Завдання
— Яка це політика?
• Рішення міської Ради народних депутатів.
• Указ Президента України.
• Постанова губернатора Донецької області.
• Національний проект «Освіта».
Політична система — впорядкована, складна, багатогранна система державних і недержавних відносин соціальних інститутів, що виконують певні політичні функції
ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА
| Політичні організації (інститути) | ||||
| ↓ | ↓ | ↓ | ||
| Органи державної влади | Політичні партії | Суспільно-політичний рух та громадські організації | ||
| ↓ | ↓ | ↓ | ||
| Політичні відносини | Політичні і правові норми | Політична культура | ||
| ↓ | ↓ | ↓ | ||
| Класи; нації; соціальні групи | Правові норми; корпоративні норми; політичні традиції | Політичні погляди; політичні теорії; політичні ідеї; політична свідомість | ||
| ↓ | ↓ | ↓ | ||
| Норми моралі |
| Політичний режим | ||||
| ↓ | ↓ | ↓ | ||
| Демократичний | Авторитарний | Тоталітарний |
Політична партія — це зареєстроване, згідно із Законом України «Про політичні партії в Україні», добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Функції партій:
1. Представництво інтересів.
2. Комунікативна функція.
3. Формування і підбір політичних еліт та соціалізація.
4. Розробка політики та здійснення політичного курсу.
5. Функції соціальної інтеграції.
11) Поняття, форми та принципи демократії.
►► Демократичний політичний режим
У сучасній політології виділяють три політичні режими: демократичний, авторитарний, тоталітарний.
Політичний режим — це система методів, способів і засобів здійснення політичної влади.
Демократія (від грецьк. demos — народ + kratos — влада) — політичний режим, заснований на визнанні верховенства законів і народовладдя.
Гасло демократичного політичного режиму: «Дозволено все, що не заборонено законом».
Характерні ознаки режиму:
• народ — джерело влади;
• поділ влади (законодавча, виконавча, судова);
• правова держава;
• права особистості закріплені законом і гарантовані;
• громадянське суспільство;
• демократичні вибори до органів державної влади;
• політичний плюралізм;
• конкурентна багатопартійна система;
• легальна опозиція;
• ЗМІ вільні від цензури;
• дії армії і спецслужб регулюються й обмежені законом;
• підтримання правопорядку — функції міліції та суду;
• відсутність офіційної ідеології;
• церква відокремлена від держави.
Політична участь — дії громадянина, що мають на меті вплинути на прийняття і реалізацію державних рішень, вибір представників до інститутів влади, залучення членів суспільства в політичний процес.
Вибори — передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування).
Історично склалося, що в демократичних країнах діють 2 типи виборчих систем, кожна з яких має переваги і недоліки. Склалися вони природним шляхом внаслідок найбільш раціонального поєднання державних інтересів, інтересів виборців та інтересів кандидатів.
За мажоритарної системи (від франц. maqorite — більшість) обраним вважається кандидат, який одержав більшість (абсолютне або відносне число) голосів виборців. Причому тут все залежить від закопу, за яким проводять дані вибори. Закон може прямо вказувати на відносну більшість, тобто перемагає той кандидат, який отримав більше голосів, ніж його суперники. Абсолютна більшість мас скласти 50 % + 1 голос.
Кваліфікована більшість — 2/3, 3/4 від загального числа поданих голосів.
Пропорційна система передбачає розподіл депутатських мандатів від політичних партій залежно від поданих за них голосів.
Законодавець додатково встановлює ще й бар’єр до 5 %, який потрібно подолати, щоб брати участь у розподілі депутатських мандатів.
Приклади систем виборів:
• мажоритарна система відносної більшості (наприклад, СІІІА, Великобританія, Канада. Індія);
• мажоритарна система абсолютної більшості (наприклад, Франція), іноді у формі альтернативного голосування (наприклад, Австралія);
• пропорційна система (наприклад, Ізраїль, більшість країн Західної Європи, деякі країни Південної Америки);
• система з додатковим членством (наприклад, Німеччина);
• обмежене голосування (наприклад, Японія).