Главная | Обратная связь

Участь громадян в управлінні суспільством.

Місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під керівництвом органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на засадах:

• народовладдя;

• законності;

• гласності;

• колегіальності;

• поєднання місцевих і державних інтересів; виборності;

• правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;

• підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

• державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Структура місцевого самоврядування включає:

• територіальну громаду;

• сільську, селищну, міську раду;

• сільського, селищного, міського голову;

• виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

• районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

►► Повноваження органів місцевого самоврядування

Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад стосуються таких сфер діяльності:

• соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку;

• в галузі бюджету, фінансів і цін;

• управління комунальною власністю;

• житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку;

• будівництва;

• освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту;

• регулювання земельних відносин та охорони навколишнього

• природного середовища;

• соціального захисту населення;

• зовнішньоекономічної діяльності;

• оборонної роботи;

• щодо розв’язання питань адміністративно-територіального устрою;

• забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян тощо.

13) ЗМІ як засіб формування громадської думки.

Прийнято виділяти такі типи журналістики:

• релігійно-клерикальна (XV-XVI ст.);

• феодально-монархічна (XVI-XVIII ст.);

• буржуазна (ХІХ-ХХ ст.);

• соціалістична (XX ст.);

• загальногуманістична (кінець XX ст. — початок III тисячоліття).