 |
|
В іноземній валюті»)
Бухгалтерський облік банківських кредитів можна розділити на дві частини:
- облік основної суми боргу;
- облік суми процентів, що сплачуються (нараховуються) за користування отриманими кредитними коштами.
Бухгалтерський облік кожної з цих складових частин повинен проводитися окремо, оскільки вони визнаються й оцінюються за різними принципами, незважаючи на те, що й основна сума боргу, і сума відсотків по ньому в обліку є зобов'язаннями.
Основна сума кредиту не збільшує доходи підприємства при отриманні кредиту і не відноситься до витрат при його погашенні.
Для цілей бухгалтерського обліку кредитів використовуються рахунки 50 «Довгострокові позики», 60 «Короткострокові позики» і 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями».
Відсотки за користування отриманими кредитами є частиною фінансових витрат підприємства.
Нараховані відсотки (як за короткостроковими, так і за довгостроковими банківськими кредитами) визнаються в обліку підприємства витратами поточного періоду. Визнання (нарахування) процентів, що відносяться до кожного звітного періоду, проводиться незалежно від терміну фактичної сплати таких відсотків, встановленого в кредитному договорі.
З метою нарахування відсотків за використання коштів, отриманих у позику застосовується субрахунок 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками». Для обліку витрат, пов'язаних з нарахуванням і сплатою відсотків за користування банківськими кредитами, використовується субрахунок 951 «Відсотки за кредит».
Якщо витрати на відсотки підлягають капіталізації, то сума таких відсотків списується з кредиту 951 «Відсотки за кредит» або кредиту 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» в кореспонденції з дебетом рахунків обліку витрат з придбання, будівництва, створення, виготовлення, виробництва, вирощування і доведенню кваліфікаційного активу до стану, призначеного для цільового використання або для продажу.
Якщо кредитним договором передбачаються штрафні санкції, що застосовуються до позичальника у разі порушення ним строків сплати відсотків за користування кредитними коштами та строку погашення основної суми боргу, то у бухгалтерському обліку нарахування таких сум відображається у складі витрат періоду за дебетом субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки».
Заборгованість за основною сумою боргу за всіма видами кредитів та по належних до сплати відсоткам в іноземній валюті є монетарною, оскільки передбачає погашення таких зобов'язань грошовими коштами. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків та на дату балансу.
Курсові різниці від перерахунку заборгованості за кредитом в іноземній валюті визнаються іншими операційними доходами (витратами) або іншими доходами (витратами) залежно від цільового характеру використання кредиту (на операційну чи інвестиційну діяльність). У зв'язку з цим відображення в бухгалтерському обліку курсових різниць від перерахунку заборгованостей на дату розрахунків та на дату балансу здійснюється так:
а) курсові різниці за основною сумою позики відображаються на рахунках бухгалтерського обліку в залежності від цільового характеру використання позикових коштів (в залежності від того, на яку - операційну, фінансову або інвестиційну - діяльність використовуються позикові кошти). Так, якщо позикові кошти використовуються для цілей операційної діяльності, то курсові різниці за такою позикою (кредитом) вважаються операційними курсовими різницями і відносяться до складу інших операційних доходів (субрахунок 714 «Дохід від операційної курсової різниці») або інших операційних витрат (субрахунок 945 «Втрати від операційної курсової різниці »). Якщо позикові кошти використовуються для цілей фінансової або інвестиційної діяльності, то курсові різниці за такою позикою (кредитом) вважаються неопераційними курсовими різницями і відображаються у складі інших доходів (субрахунок 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці») або інших витрат (субрахунок 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць »);
б) курсові різниці за відсотками за користування позиковими коштами вважаються в бухгалтерському обліку неопераційними курсовими різницями, так як саме нарахування відсотків пов'язано з фінансовою діяльністю підприємства, і відносяться в бухгалтерському обліку до складу інших доходів (субрахунок 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці») або інших витрат (субрахунок 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць»).
Суму позики (кредиту), що надійшла від нерезидента, в іноземній валюті резидент-позичальник може відображати на наступних рахунках (субрахунках) бухгалтерського обліку:
- 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» - якщо отримано довгостроковий процентний кредит;
- 55 «Інші довгострокові зобов'язання» - якщо отримано довгострокова безвідсоткова позика;
- 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» - якщо від нерезидента отримано короткостроковий кредит.
Для відображення інформації про переведення зобов'язань з довгострокових в поточні призначений субрахунок 612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті».
У бухгалтерському обліку перерахунок і визначення курсових різниць здійснюється за всіма видами позикових коштів в іноземній валюті, як процентним, так і безпроцентним.