Механізм правового регулювання екологічної експертизи.
Підгалузь екологічного права (забезпечення режиму використання природних ресурсів; охорона навколишнього природного середовища; гарантування екологічної безпеки).
Правові форми екологічної експертизи – основні типи організації і здійснення еколого-експертної діяльності щодо апробації об’єктів, спроможних у процесі реалізації негативно впливати на режим використання природних ресурсів, стан навколишнього середовища і здоров’я людей: – громадська (формалізована, ініціативна); – державна (надвідомча, міжвідомча, відомча); – наукова (академічна, вузівська, міжгалузева); – спеціалізована (договірна) (інституціональна, асоціаційна, кооперативна); – міжнародна (міжгалузева, комісійна, неурядова).
Види екологічної експертизи (за критеріями поділу): – за підставами призначення: – первинні; – вторинні; – за терміном проведення: – постійні; – тимчасові; – за територіальними ознаками: – загальнодержавні (республіканські); – регіональні; – місцеві; – локальні; – за порядком проведення: – попередні; – основні; – додаткові; – за об’єктним складом: – нормативних актів; – нормативно-технічних документів; – проектних матеріалів; – технологій; – речовин; – систем; – техніки; – діючих об’єктів і комплексів; – екологічних ситуацій.
Правовий статус експерта екологічної експертизи – правосуб’єктність спеціаліста, який має вищу освіту, володіє відповідною спеціальністю і високою кваліфікацією, глибокими професійними знаннями, навичками аналізу експертної інформації, методикою еколого-експертної оцінки і набув практичного досвіду у відповідній галузі знань не менше трьох останніх років та гарантії його захисту. Права експерта: – вимагати подання необхідних матеріалів, відомостей для проведення екологічної експертизи; – зобов’язувати власників, користувачів, замовників чи авторів об’єктів екологічної експертизи подавати відомості про їх екологічний вплив та висновки попередніх експертиз: – одержувати від органів центральної виконавчої влади, інших юридичних осіб достовірні відомості, довідкові, інформаційні матеріали; – готувати пропозиції про відхилення поданих на екологічну експертизу матеріалів, що порушують вимоги екологічного законодавства; – ставити питання про відхилення поданих на екологічну експертизу матеріалів, які не відповідають вимогам законодавства, екологічним стандартам і нормативам, врахування яких потребує додаткових досліджень, пошукових робіт чи виділення додаткових капіталовкладень; – вносити пропозиції про залучення до проведення екологічної експертизи висококваліфікованих фахівців, створення належної матеріально-технічної та інформаційної бази; – надсилати підготовлений висновок екологічної експертизи зацікавленим особам та органам, які приймають рішення про реалізацію об’єктів екологічної експертизи; – викладати власну думка щодо висновків проведеної екологічної експертизи. Обов’язки експерта: – забезпечувати всебічне, комплексне, об’єктивне, якісне і ефективне проведення екологічної експертизи; – дотримуватися встановлених строків, порядку здійснення екологічної експертизи, норм, вимог екологічного законодавства; – враховувати громадську думку з метою коригування варіантів реалізації об’єктів екологічної експертизи і підготовки науково обґрунтованих висновків; – готувати обґрунтовані висновки і своєчасно передавати їх державним органам і заінтересованим особам; – готувати своєчасно обґрунтовані та об’єктивні висновки; – обґрунтувати пропозиції про повернення відповідних матеріалів на доопрацювання; – запобігати екологічним правопорушенням шляхом внесення відповідних пропозицій щодо вдосконалення екологічної експертизи; – забезпечувати незалежність еколого-експертної оцінки; – вносити пропозиції щодо вдосконалення форм і методів проведення екологічної експертизи; – заявляти самовідвід за наявності особистої заінтересованості щодо конкретного об’єкта екологічної експертизи. Відповідальність експерта: – проведення екологічної експертизи всупереч її меті, завданням, принципам і пріоритетам; – порушення встановленого порядку проведення екологічної експертизи; – фальсифікація відомостей і даних про наслідки екологічної експертизи; – порушення порядку опублікування наслідків екологічної експертизи; – порушення вимог законодавства при здійсненні екологічної експертизи; – здійснення екологічної експертизи неправоздатними особами та експертними формуваннями; – подання завідомо неправдивого експертного висновку; – невиконання експертних функцій чи покладених угодою обов’язків щодо проведення екологічної експертизи; – підготовка свідомого неправдивого висновку державної екологічної експертизи. Види відповідальності: – дисциплінарна; – майнова; – адміністративна; – кримінальна.
Гарантії прав експерта екологічної експертизи – сукупність юридично встановлених засобів, що забезпечують реалізацію та захист правового статусу експерта-еколога. Гарантії реалізації прав: – регламентація статусу експерта екологічної експертизи виключно законодавчими актами; – виконання еколого-експертних функцій експертом відповідно до вимог законодавства і незалежно від розпоряджень уповноважених органів, об’єднань громадян, формувань і посадових осіб; – свобода вибору форм і методів еколого-експертного аналізу, оцінки і викладення особистої думки експерта-еколога з питань проведеного аналізу; – визнання незаконними будь-яких дій і актів, що обмежують права експерта чи його волевиявлення; – проведення екологічної експертизи у встановленому законодавством порядку; – заборона втручатися будь-кому в проведення екологічної експертизи, за винятком випадків порушення експертом вимог законодавства. Гарантії захисту прав: – захист порушених прав експерта у судовому порядку; – заборона будь-якого втручання в еколого-експертн4у діяльність з боку законодавчих, виконавчих та інших органів; – відновлення порушених прав експерта; – притягнення осіб, винних у порушенні прав експерта до юридичної відповідальності.
Соціально-правовий механізм здійснення екологічної експертизи – сукупність соціально-юридичних засобів, спрямованих на забезпечення проведення екологічної експертизи та захист прав суб’єктів еколого-експертних правовідносин. Законодавчо-нормативне забезпечення: – комплекс правових приписів, які передбачають підстави виникнення і припинення еколого-експертних правовідносин; – комплекс правових приписів, які визначають об’єктивний, суб’єктивний склад та зміст еколого-експертних правовідносин; – комплекс правових приписів, які регламентують процедуру екологічної експертизи; – сукупність юридичних засобів забезпечення, здійснення екологічної експертизи. Еколого-експертні правовідносини: – склад еколого-експертних правовідносин: – підстави виникнення; – об’єкти; – суб’єкти; – зміст; – підстави припинення. Процедура здійснення екологічної експертизи: – стадії експертизи: – підготовча; – аналітична; – заключна. Система гарантій: – матеріально-правові гарантії; – організаційні гарантії; – процесуальні гарантії; – контрольно-оціночні (відновлювальні) гарантії; – захисні гарантії.
Еколого-експертні правовідносини –це різновид екологічних процесуальних правовідносин, в яких реалізується спеціальний, відособлений організаційним і правовим забезпеченням вид експертної діяльності, обов’язки та відповідальність суб’єктів цих відносин. Підстави виникнення: – норма закону; – договір про надання еколого-експертних послуг; – доручення (замовлення): – Кабінету Міністрів України; – органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим; – органів місцевої державної виконавчої влади; – органів місцевого самоврядування. Суб’єкти еколого-експертних правовідносин: – суб’єкти екологічної експертизи; – особи, які беруть участь в екологічній експертизі; – замовники екологічної експертизи; – власники об’єктів екологічної експертизи; – інші заінтересовані особи. Об’єкти еколого-експертних правовідносин: – об’єкти екологічної експертизи; – інші матеріали оцінки екологічного впливу діяльності; – обґрунтування доцільності способів її здійснення; – альтернативних варіантів рішень; – характеристики стану навколишнього природного середовища; – видів та рівнів екологічного впливу в нормальних і екстремальних умовах; – можливих змін експертного стану довкілля; – еколого-економічних наслідків; – заходів щодо зменшення рівня екологічного ризику і запобігання екологічної небезпеки. Зміст еколого-експертних правовідносин: – права суб’єктів еколого-експертних правовідносин; – права суб’єктів екологічної експертизи; – права осіб, які беруть участь в екологічній експертизі; – обов’язки суб’єктів еколого-експертних правовідносин; – обов’язки суб’єктів екологічної експертизи; – обов’язки осіб, які беруть участь в екологічній експертизі; Підстави припинення еколого-експертних правовідносин: – юридичний склад; – проведення екологічної експертизи; – підготовка і передача еколого-експертного висновку.
Права і обов’язки осіб, які беруть участь в екологічній експертизі: Права осіб, які беруть участь в екологічній експертизі: – заявляти клопотання та одержувати консультації; – надавати письмові чи усні пояснення, зауваження, пропозиції; – одержувати інформацію про хід проведення екологічної експертизи; – знайомитися з висновками екологічної експертизи; – заявляти про доцільність проведення додаткових екологічних експертиз; – порушувати питання про розірвання угоди щодо надання еколого-експертних послуг у разі навмисного порушення законодавства чи умов договору; – заявляти до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства в галузі екологічної експертизи; Обов’язки осіб, які беруть участь в екологічній експертизі: – подавати на екологічну експертизу необхідні матеріали на об’єкти експертизи; – подавати на екологічну експертизу висновки щодо попередньої оцінки їх екологічного впливу; – надавати суб’єктам екологічної експертизи необхідні матеріали, відомості, розрахунки, додаткові розробки; – вносити своєчасно корективи і зміни, виправлення помилок, що не потребують конструктивних досліджень і розрахунків; – оплачувати своєчасно виконані еколого-експертні роботи; – сприяти суб’єктам екологічної експертизи в об’єктивному, всебічному і комплексному розгляді об’єктів експертизи та їх науково обґрунтованій оцінці; – виконувати вказівки та рекомендації екологічної експертизи, викладені у її висновках, своєчасно усувати недоліки і передавати об’єкти на повторну екологічну експертизу.
Процедура здійснення екологічної експертизи – визначений законодавством порядок, який включає логічну, послідовну і узгоджену систему стадій еколого-експертної діяльності, в ході яких еколого-експертні органи чи формування вирішують завдання експертного дослідження, аналізу і оцінки об’єктів екологічної експертизи та підготовку обґрунтованого і об’єктивного еколого-експертного висновку. Підготовча стадія: – створення еколого-експертних комісій (груп); – визначення завдання екологічної експертизи; – перевірка наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів; – встановлення відповідності поданих матеріалів вимогам чинного законодавства. Основна (аналітична) стадія: – аналітична обробка матеріалів екологічної експертизи; – натурні обстеження екологічної обстановки; – порівняльний аналіз екологічних обґрунтувань; – часткова оцінка ступеню екологічної небезпеки запланованої діяльності; – встановлення достатності і ефективності екологічних обґрунтувань об’єктів екологічної експертизи. Заключна (оціночна) стадія: – узагальнення отриманих окремих результатів еколого-експертних досліджень; – узагальнення одержаної інформації та наслідків екологічної експертизи; – складання висновку екологічної експертизи; – надсилання еколого-експертного висновку заінтересованим особам.
Висновок екологічної експертизи – юридично значимий документ, який містить екологічну інформацію і оцінку апробації об’єкта еколого-експертного дослідження, що складає науково обґрунтовані засади для прийняття відповідного рішення уповноваженого органу. Структура і зміст: Протокольна (ввідна) частина: – відомості про орган, що проводив екологічну експертизу; – дані про склад експертів; – час проведення; – повне найменування об’єкта екологічної експертизи; – кількісні та якісні показники об’єкта; – відомості про виконавців екологічної експертизи; – дані про орган, що приймав рішення щодо реалізації об’єкта екологічної експертизи; – відомості про замовників екологічної експертизи. Описова (констатуюча) частина: – коротка характеристика запланованої чи здійснюваної діяльності; – можливий вплив такої діяльності на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людини; – ступінь екологічного ризику діяльності і нейтралізація та запобігання цьому впливові; – обґрунтування забезпечення екологічної безпеки; – забезпечення ефективного використання і відтворення природних ресурсів; – заходи щодо охорони навколишнього природного середовища. Оціночно-узагальнююча (заключна) частина: – узагальнена оцінка об’єкта екологічної експертизи; – зауваження і пропозиції щодо вдосконалення змісту екологічного обґрунтування об’єкта екологічної експертизи; – висновки і рекомендації щодо об’єкта екологічної експертизи: – схвалення; – відхилення від подальшого еколого-експертного розгляду; – повернення на доопрацювання; – можливість прийняття рішення про подальшу реалізацію.
Юридичне значення висновку екологічної експертизи: Висновок державної екологічної експертизи: – обов’язковий після затвердження Мінекобезпеки України; – підстава для відкриття фінансування програм і проектів; – підстава для доопрацювання при негативній оцінці об’єкта експертизи і передачі на додаткову державну екологічну експертизу. Висновок громадської екологічної експертизи та висновок інших форм та видів екологічної експертизи: – рекомендаційні: – можуть висвітлюватися у засобах масової інформації; – можуть надсилатися: – радам народних депутатів; – органам державної виконавчої влади; – органам державної екологічної експертизи; – замовникам екологічної експертизи; – іншим заінтересованим особам; – можуть враховуватися: – при проведення державної екологічної експертизи; – органами, що приймають рішення про реалізацію об’єкта екологічної експертизи.
Гарантії здійснення екологічної експертизи – юридичні засоби забезпечення ефективності еколого-експертної діяльності та підготовки об’єктивних висновків екологічної експертизи. Види гарантій: – матеріально-правові; – організаційні; – процесуальні; – контрольно-оціночні; – захисні.
Матеріально-правові гарантії здійснення екологічної експертизи – сукупність економіко-правових засобів, спрямованих на забезпечення проведення різних форм екологічної експертизи та підготовку еколого-експертного висновку. Забезпечення проведення державної екологічної експертизи: – кошти Республіканського позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища; – кошти місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища; – кошти бюджету Автономної Республіки Крим (щодо об’єктів, які реалізуються за рішеннями Уряду Республіки Крим); – кошти місцевих бюджетів (щодо об’єктів, які реалізуються за рішеннями органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, та місцевих органів виконавчої влади); – кошти замовників; – кошти державного бюджету: – щодо об’єктів, які реалізуються за рахунок державних капіталовкладень; – екологічних ситуацій згідно рішень Кабінету Міністрів України; – екологічно небезпечних об’єктів і комплексів згідно рішення Кабінету Міністрів України. Забезпечення проведення договірної екологічної експертизи: – кошти власників об’єктів, які замовляють експертизу; – кошти юридичних осіб, що експлуатують екологічно небезпечні об’єкти. Забезпечення проведення громадської екологічної експертизи: – кошти громадських організацій; – кошти громадських екологічних фондів; – кошти інших громадських фондів; – цільові добровільні кошти громадян; – цільові добровільні кошти юридичних осіб. Організаційні гарантії– сукупність організаційно-правових заходів, спрямованих на забезпечення організації здійснення різних форм екологічної експертизи, підготовку еколого-експертного висновку та його своєчасної передачі заінтересованим особам. Органи державного регулювання екологічної експертизи: – Верховна Рада України; – Верховна рада Автономної Республіки Крим. Органи місцевого самоврядування в галузі екологічної експертизи: – селищні Ради народних депутатів; – сільські Ради народних депутатів; – районні в містах Ради народних депутатів; – обласні Ради народних депутатів; – міські Ради народних депутатів; – районні Ради народних депутатів. Органи державної виконавчої влади: – вищі органи державної виконавчої влади (Кабінет Міністрів України); – органи центральної виконавчої влади (Мінекобезпеки України, Мінздоров’я України, інші органи); – органи місцевої державної виконавчої влади. Організаційні форми державної екологічної експертизи: – групи спеціалістів еколого-експертних підрозділів (Мінздоров’я України; Мінекобезпеки України); – спеціалізовані установи (Мінздоров’я України; Мінекобезпеки України); – спеціально створювані еколого-експертні комісії; – створення міжвідомчих еколого-експертних комісій. Організаційні форми громадської екологічної експертизи: – створення тимчасових чи постійних екологічних колективів; – організація еколого-експертних формувань громадських об’єднань; – створення інших громадських екологічних еколого-експертних формувань; – органи управління громадських об’єднань в галузі екологічної експертизи; – органи управління інших формувань в галузі екологічної експертизи; – форми участі громадськості у процесі екологічної експертизи: – виступи у засобах масової інформації; – подання письмових зауважень, пропозицій і рекомендацій; – робота у складі еколого-експертних комісій; – участь у публічних слуханнях; – участь у відкритих засіданнях.
Процесуальні гарантії – сукупність юридичних засобів, які забезпечують порядок організації і здійснення екологічної експертизи, дотримання строків та своєчасність підготовки еколого-експертних висновків: – процесуальне забезпечення державної екологічної експертизи; – процесуальне забезпечення громадської екологічної експертизи; – визначення єдиної процедури проведення екологічної експертизи; – підготовка еколого-експертного висновку. Етапи: – щодо державної екологічної експертизи: – опублікування у засобах масової інформації замовником заяви про екологічні наслідки діяльності; – за 20 днів до початку екологічної експертизи; – передача державним еколого-експертним органам комплекту документів з обґрунтуванням розділу «Оцінка екологічного впливу»; – створення відповідних еколого-експертних формувань для проведення державної екологічної експертизи: – спеціальних експертних комісій; – доручення органам чи установам Мінекобезпеки і Мінздоров’я України; – визначення строків проведення державної екологічної експертизи; – 60 календарних днів експертними підрозділами (установами, організаціями, Мінприроди); при складності об’єктів – 180 днів; – 90 календарних днів комісіями; – 45 календарних днів щодо доопрацювання матеріалів; – щодо громадської екологічної експертизи: – створення еколого-експертних формувань та організацій; – ініціативною групою місцевого призначення; – оголошення заяви про проведення громадської екологічної експертизи; – засоби масової інформації; – ініціатор проведення громадської екологічної експертизи за місцем знаходження громадського об’єднання чи об’єкта екологічної експертизи; – подання цієї заяви до місцевих Рад народних депутатів, органів державної виконавчої влади та державної екологічної експертизи; – виконавчим комітетам відповідних Рад народних депутатів; – відомості про склад громадського еколого-експертного формування; – перелік спеціалістів; – об’єкти екологічної експертизи; – строк її проведення; – визначення законних підстав відмови у реєстрації: – щодо цього об’єкта уже проводилась громадська екологічна експертиза; – у складі еколого-експертного формування є особа, що притягалась до відповідальності; – об’єкт з державною таємницею; – відповідальність за незаконну відмову.
Контрольно-оціночні (відновлювальні) гарантії – спеціально встановлені юридичні процедури, спрямовані на спростування чи визнання висновків екологічної експертизи недійсними і оскарження рішень, прийнятих на підставі висновків екологічної експертизи. Правові процедури: Спростування висновків екологічної експертизи: – призначення проведення додаткової екологічної експертизи із залученням незалежних експертів; – органи, що прийняли рішення про проведення первинної екологічної експертизи; – місячний строк; – заяви заінтересованих юридичних осіб; – у випадках відмови: – судовий порядок розгляду; – гарантії спростування: – залучення до проведення додаткової екологічної експертизи досвідчених експертів на конкурсній основі; – право заінтересованих осіб на ознайомлення з матеріалами і кінцевими висновками; – внесення зацікавленими особами пропозицій; – включення до складу експертних комісій представників зацікавлених осіб в якості спостерігачів. Визнання висновків екологічної експертизи недійсними: – судовий порядок: – порушення законодавчої процедури проведення екологічної експертизи; – недотримання норм і правил екологічного, санітарного, будівельного законодавства, вимог екологічної безпеки; – порушення прав учасників еколого-експертного процесу, якщо це призвело до неправдивого висновку екологічної експертизи; – неврахування важливих екологічних достовірних відомостей стосовно територій реалізації об’єкта; Оскарження рішень, прийнятих на підставі екологічної експертизи: – органи державної виконавчої влади; – судовий порядок стосовно кінцевих рішень; – у місячний строк з дня їх прийняття.
Захисні гарантії – система юридичних засобів, спрямованих на дотримання правопорядку в галузі екологічної експертизи та захист порушених прав суб’єктів еколого-експертних правовідносин. Види відповідальності: – дисциплінарна відповідальність; – адміністративна відповідальність; – кримінальна відповідальність; – майнова відповідальність. Правопорушення в галузі екологічної експертизи: – правопорушення в галузі еколого-експертної процедури: – порушення встановленого законодавством порядку проведення екологічної експертизи; – порушення порядку утворення і організації діяльності еколого-експертних комісій і груп; – порушення порядку опублікування наслідків екологічної експертизи; – порушення вимог здійснення екологічної експертизи: – проведення екологічної експертизи всупереч її меті, завданням, принципам і пріоритетам; – невиконання передбачених законом експертних функцій чи покладених угодою обов’язків щодо проведення екологічної експертизи; – здійснення екологічної експертизи неправоздатними особами; – порушення вимог в галузі екології при здійсненні екологічної експертизи; – порушення вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи; – незаконне втручання будь-кого у проведення екологічної експертизи; – правопорушення, спрямовані на дезінформацію здійснення екологічної експертизи і фальсифікацію її наслідків: – створення перешкод в організації і проведенні екологічної експертизи; – ухилення від надання еколого-експертним органам і формуванням необхідних матеріалів і відомостей; – надання свідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності об’єкта екологічної експертизи; – невиконання вимог державної екологічної експертизи; – подання завідомо неправдивого експертного висновку; – фінансування, будівництво і впровадження у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; – підготовка свідомо неправдивого висновку державної екологічної експертизи: – фальсифікація відомостей і даних про наслідки екологічної експертизи; – створення несприятливих умов для роботи експерта екологічної експертизи чи примушення його до дій, що призводять до здійснення необґрунтованої експертизи або підготовки свідомо неправдивого висновку; – надання дозволів на спеціальне природокористування, фінансування та реалізація проектів і програм чи діяльності, які можуть справляти негативний екологічний вплив без позитивного висновку екологічної експертизи; – недотримання під час реалізації об’єкта експертизи екологічних вимог відповідно до висновку державної екологічної експертизи.
Тема: «Правові засади управління в галузі екології (тектоекології) (с. 136; с. 144):
ОРГАНІЗАЦІЯ Організація експертизи є спеціальною функцією управління Організація здійснення екологічної експертизи є комплексною (міжгалузевою) функцією управління (с.142).
Організація екологічної експертизи – діяльність спеціально уповноважених державних органів, громадських та інших еколого-експертних формувань, спрямованих на забезпечення проведення дослідження, аналізу, оцінки об’єктів, спроможних безпосередньо чи у процесі реалізації (застосування, впровадження тощо) негативно впливати на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людей та підготовку висновків про їх відповідність екологічним вимогам.
Порядок організації екологічної експертизи: – прийняття рішення про проведення екологічної експертизи; – підготовка питань, що виносяться на екологічну експертизу; – формування завдань екологічної експертизи; – оформлення замовлення, вкладання угоди на проведення екологічної експертизи; – підбір експертів та створення еколого-експертних груп (комісій); – інформаційне, нормативно-правове та технічне забезпечення екологічної експертизи; – координація діяльності еколого-експертних груп (комісій); – розгляд висновку екологічної експертизи чи окремих етапів; – схвалення висновку екологічної експертизи чи її етапів; – остаточне схвалення висновку екологічної експертизи; – опублікування висновку екологічної експертизи; – підготовка проекту рішення щодо реалізації висновку екологічної експертизи; – повернення на додатковий аналіз і оцінку висновків екологічної експертизи; – спростування висновку екологічної експертизи; – визнання недійсним висновку екологічної експертизи.
Тема: «Екологічні правова і обов’язки громадян» (с. 41 – 42):
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|