 |
|
Механізм правового регулювання екологічної експертизи.
Підгалузь екологічного права (забезпечення режиму використання природних ресурсів; охорона навколишнього природного середовища; гарантування екологічної безпеки).
Правові форми екологічної експертизи – основні типи організації і здійснення еколого-експертної діяльності щодо апробації об’єктів, спроможних у процесі реалізації негативно впливати на режим використання природних ресурсів, стан навколишнього середовища і здоров’я людей:
– громадська (формалізована, ініціативна);
– державна (надвідомча, міжвідомча, відомча);
– наукова (академічна, вузівська, міжгалузева);
– спеціалізована (договірна) (інституціональна, асоціаційна, кооперативна);
– міжнародна (міжгалузева, комісійна, неурядова).
Види екологічної експертизи (за критеріями поділу):
– за підставами призначення:
– первинні;
– вторинні;
– за терміном проведення:
– постійні;
– тимчасові;
– за територіальними ознаками:
– загальнодержавні (республіканські);
– регіональні;
– місцеві;
– локальні;
– за порядком проведення:
– попередні;
– основні;
– додаткові;
– за об’єктним складом:
– нормативних актів;
– нормативно-технічних документів;
– проектних матеріалів;
– технологій;
– речовин;
– систем;
– техніки;
– діючих об’єктів і комплексів;
– екологічних ситуацій.
Правовий статус експерта екологічної експертизи – правосуб’єктність спеціаліста, який має вищу освіту, володіє відповідною спеціальністю і високою кваліфікацією, глибокими професійними знаннями, навичками аналізу експертної інформації, методикою еколого-експертної оцінки і набув практичного досвіду у відповідній галузі знань не менше трьох останніх років та гарантії його захисту.
Права експерта:
– вимагати подання необхідних матеріалів, відомостей для проведення екологічної експертизи;
– зобов’язувати власників, користувачів, замовників чи авторів об’єктів екологічної експертизи подавати відомості про їх екологічний вплив та висновки попередніх експертиз:
– одержувати від органів центральної виконавчої влади, інших юридичних осіб достовірні відомості, довідкові, інформаційні матеріали;
– готувати пропозиції про відхилення поданих на екологічну експертизу матеріалів, що порушують вимоги екологічного законодавства;
– ставити питання про відхилення поданих на екологічну експертизу матеріалів, які не відповідають вимогам законодавства, екологічним стандартам і нормативам, врахування яких потребує додаткових досліджень, пошукових робіт чи виділення додаткових капіталовкладень;
– вносити пропозиції про залучення до проведення екологічної експертизи висококваліфікованих фахівців, створення належної матеріально-технічної та інформаційної бази;
– надсилати підготовлений висновок екологічної експертизи зацікавленим особам та органам, які приймають рішення про реалізацію об’єктів екологічної експертизи;
– викладати власну думка щодо висновків проведеної екологічної експертизи.
Обов’язки експерта:
– забезпечувати всебічне, комплексне, об’єктивне, якісне і ефективне проведення екологічної експертизи;
– дотримуватися встановлених строків, порядку здійснення екологічної експертизи, норм, вимог екологічного законодавства;
– враховувати громадську думку з метою коригування варіантів реалізації об’єктів екологічної експертизи і підготовки науково обґрунтованих висновків;
– готувати обґрунтовані висновки і своєчасно передавати їх державним органам і заінтересованим особам;
– готувати своєчасно обґрунтовані та об’єктивні висновки;
– обґрунтувати пропозиції про повернення відповідних матеріалів на доопрацювання;
– запобігати екологічним правопорушенням шляхом внесення відповідних пропозицій щодо вдосконалення екологічної експертизи;
– забезпечувати незалежність еколого-експертної оцінки;
– вносити пропозиції щодо вдосконалення форм і методів проведення екологічної експертизи;
– заявляти самовідвід за наявності особистої заінтересованості щодо конкретного об’єкта екологічної експертизи.
Відповідальність експерта:
– проведення екологічної експертизи всупереч її меті, завданням, принципам і пріоритетам;
– порушення встановленого порядку проведення екологічної експертизи;
– фальсифікація відомостей і даних про наслідки екологічної експертизи;
– порушення порядку опублікування наслідків екологічної експертизи;
– порушення вимог законодавства при здійсненні екологічної експертизи;
– здійснення екологічної експертизи неправоздатними особами та експертними формуваннями;
– подання завідомо неправдивого експертного висновку;
– невиконання експертних функцій чи покладених угодою обов’язків щодо проведення екологічної експертизи;
– підготовка свідомого неправдивого висновку державної екологічної експертизи.
Види відповідальності:
– дисциплінарна;
– майнова;
– адміністративна;
– кримінальна.
Гарантії прав експерта екологічної експертизи – сукупність юридично встановлених засобів, що забезпечують реалізацію та захист правового статусу експерта-еколога.
Гарантії реалізації прав:
– регламентація статусу експерта екологічної експертизи виключно законодавчими актами;
– виконання еколого-експертних функцій експертом відповідно до вимог законодавства і незалежно від розпоряджень уповноважених органів, об’єднань громадян, формувань і посадових осіб;
– свобода вибору форм і методів еколого-експертного аналізу, оцінки і викладення особистої думки експерта-еколога з питань проведеного аналізу;
– визнання незаконними будь-яких дій і актів, що обмежують права експерта чи його волевиявлення;
– проведення екологічної експертизи у встановленому законодавством порядку;
– заборона втручатися будь-кому в проведення екологічної експертизи, за винятком випадків порушення експертом вимог законодавства.
Гарантії захисту прав:
– захист порушених прав експерта у судовому порядку;
– заборона будь-якого втручання в еколого-експертн4у діяльність з боку законодавчих, виконавчих та інших органів;
– відновлення порушених прав експерта;
– притягнення осіб, винних у порушенні прав експерта до юридичної відповідальності.
Соціально-правовий механізм здійснення екологічної експертизи – сукупність соціально-юридичних засобів, спрямованих на забезпечення проведення екологічної експертизи та захист прав суб’єктів еколого-експертних правовідносин.
Законодавчо-нормативне забезпечення:
– комплекс правових приписів, які передбачають підстави виникнення і припинення еколого-експертних правовідносин;
– комплекс правових приписів, які визначають об’єктивний, суб’єктивний склад та зміст еколого-експертних правовідносин;
– комплекс правових приписів, які регламентують процедуру екологічної експертизи;
– сукупність юридичних засобів забезпечення, здійснення екологічної експертизи.
Еколого-експертні правовідносини:
– склад еколого-експертних правовідносин:
– підстави виникнення;
– об’єкти;
– суб’єкти;
– зміст;
– підстави припинення.
Процедура здійснення екологічної експертизи:
– стадії експертизи:
– підготовча;
– аналітична;
– заключна.
Система гарантій:
– матеріально-правові гарантії;
– організаційні гарантії;
– процесуальні гарантії;
– контрольно-оціночні (відновлювальні) гарантії;
– захисні гарантії.
Еколого-експертні правовідносини –це різновид екологічних процесуальних правовідносин, в яких реалізується спеціальний, відособлений організаційним і правовим забезпеченням вид експертної діяльності, обов’язки та відповідальність суб’єктів цих відносин.
Підстави виникнення:
– норма закону;
– договір про надання еколого-експертних послуг;
– доручення (замовлення):
– Кабінету Міністрів України;
– органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
– органів місцевої державної виконавчої влади;
– органів місцевого самоврядування.
Суб’єкти еколого-експертних правовідносин:
– суб’єкти екологічної експертизи;
– особи, які беруть участь в екологічній експертизі;
– замовники екологічної експертизи;
– власники об’єктів екологічної експертизи;
– інші заінтересовані особи.
Об’єкти еколого-експертних правовідносин:
– об’єкти екологічної експертизи;
– інші матеріали оцінки екологічного впливу діяльності;
– обґрунтування доцільності способів її здійснення;
– альтернативних варіантів рішень;
– характеристики стану навколишнього природного середовища;
– видів та рівнів екологічного впливу в нормальних і екстремальних умовах;
– можливих змін експертного стану довкілля;
– еколого-економічних наслідків;
– заходів щодо зменшення рівня екологічного ризику і запобігання екологічної небезпеки.
Зміст еколого-експертних правовідносин:
– права суб’єктів еколого-експертних правовідносин;
– права суб’єктів екологічної експертизи;
– права осіб, які беруть участь в екологічній експертизі;
– обов’язки суб’єктів еколого-експертних правовідносин;
– обов’язки суб’єктів екологічної експертизи;
– обов’язки осіб, які беруть участь в екологічній експертизі;
Підстави припинення еколого-експертних правовідносин:
– юридичний склад;
– проведення екологічної експертизи;
– підготовка і передача еколого-експертного висновку.
Права і обов’язки осіб, які беруть участь в екологічній експертизі:
Права осіб, які беруть участь в екологічній експертизі:
– заявляти клопотання та одержувати консультації;
– надавати письмові чи усні пояснення, зауваження, пропозиції;
– одержувати інформацію про хід проведення екологічної експертизи;
– знайомитися з висновками екологічної експертизи;
– заявляти про доцільність проведення додаткових екологічних експертиз;
– порушувати питання про розірвання угоди щодо надання еколого-експертних послуг у разі навмисного порушення законодавства чи умов договору;
– заявляти до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства в галузі екологічної експертизи;
Обов’язки осіб, які беруть участь в екологічній експертизі:
– подавати на екологічну експертизу необхідні матеріали на об’єкти експертизи;
– подавати на екологічну експертизу висновки щодо попередньої оцінки їх екологічного впливу;
– надавати суб’єктам екологічної експертизи необхідні матеріали, відомості, розрахунки, додаткові розробки;
– вносити своєчасно корективи і зміни, виправлення помилок, що не потребують конструктивних досліджень і розрахунків;
– оплачувати своєчасно виконані еколого-експертні роботи;
– сприяти суб’єктам екологічної експертизи в об’єктивному, всебічному і комплексному розгляді об’єктів експертизи та їх науково обґрунтованій оцінці;
– виконувати вказівки та рекомендації екологічної експертизи, викладені у її висновках, своєчасно усувати недоліки і передавати об’єкти на повторну екологічну експертизу.
Процедура здійснення екологічної експертизи – визначений законодавством порядок, який включає логічну, послідовну і узгоджену систему стадій еколого-експертної діяльності, в ході яких еколого-експертні органи чи формування вирішують завдання експертного дослідження, аналізу і оцінки об’єктів екологічної експертизи та підготовку обґрунтованого і об’єктивного еколого-експертного висновку.
Підготовча стадія:
– створення еколого-експертних комісій (груп);
– визначення завдання екологічної експертизи;
– перевірка наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів;
– встановлення відповідності поданих матеріалів вимогам чинного законодавства.
Основна (аналітична) стадія:
– аналітична обробка матеріалів екологічної експертизи;
– натурні обстеження екологічної обстановки;
– порівняльний аналіз екологічних обґрунтувань;
– часткова оцінка ступеню екологічної небезпеки запланованої діяльності;
– встановлення достатності і ефективності екологічних обґрунтувань об’єктів екологічної експертизи.
Заключна (оціночна) стадія:
– узагальнення отриманих окремих результатів еколого-експертних досліджень;
– узагальнення одержаної інформації та наслідків екологічної експертизи;
– складання висновку екологічної експертизи;
– надсилання еколого-експертного висновку заінтересованим особам.
Висновок екологічної експертизи – юридично значимий документ, який містить екологічну інформацію і оцінку апробації об’єкта еколого-експертного дослідження, що складає науково обґрунтовані засади для прийняття відповідного рішення уповноваженого органу.
Структура і зміст:
Протокольна (ввідна) частина:
– відомості про орган, що проводив екологічну експертизу;
– дані про склад експертів;
– час проведення;
– повне найменування об’єкта екологічної експертизи;
– кількісні та якісні показники об’єкта;
– відомості про виконавців екологічної експертизи;
– дані про орган, що приймав рішення щодо реалізації об’єкта екологічної експертизи;
– відомості про замовників екологічної експертизи.
Описова (констатуюча) частина:
– коротка характеристика запланованої чи здійснюваної діяльності;
– можливий вплив такої діяльності на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людини;
– ступінь екологічного ризику діяльності і нейтралізація та запобігання цьому впливові;
– обґрунтування забезпечення екологічної безпеки;
– забезпечення ефективного використання і відтворення природних ресурсів;
– заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
Оціночно-узагальнююча (заключна) частина:
– узагальнена оцінка об’єкта екологічної експертизи;
– зауваження і пропозиції щодо вдосконалення змісту екологічного обґрунтування об’єкта екологічної експертизи;
– висновки і рекомендації щодо об’єкта екологічної експертизи:
– схвалення;
– відхилення від подальшого еколого-експертного розгляду;
– повернення на доопрацювання;
– можливість прийняття рішення про подальшу реалізацію.
Юридичне значення висновку екологічної експертизи:
Висновок державної екологічної експертизи:
– обов’язковий після затвердження Мінекобезпеки України;
– підстава для відкриття фінансування програм і проектів;
– підстава для доопрацювання при негативній оцінці об’єкта експертизи і передачі на додаткову державну екологічну експертизу.
Висновок громадської екологічної експертизи та висновок інших форм та видів екологічної експертизи:
– рекомендаційні:
– можуть висвітлюватися у засобах масової інформації;
– можуть надсилатися:
– радам народних депутатів;
– органам державної виконавчої влади;
– органам державної екологічної експертизи;
– замовникам екологічної експертизи;
– іншим заінтересованим особам;
– можуть враховуватися:
– при проведення державної екологічної експертизи;
– органами, що приймають рішення про реалізацію об’єкта екологічної експертизи.
Гарантії здійснення екологічної експертизи – юридичні засоби забезпечення ефективності еколого-експертної діяльності та підготовки об’єктивних висновків екологічної експертизи.
Види гарантій:
– матеріально-правові;
– організаційні;
– процесуальні;
– контрольно-оціночні;
– захисні.
Матеріально-правові гарантії здійснення екологічної експертизи – сукупність економіко-правових засобів, спрямованих на забезпечення проведення різних форм екологічної експертизи та підготовку еколого-експертного висновку.
Забезпечення проведення державної екологічної експертизи:
– кошти Республіканського позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища;
– кошти місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища;
– кошти бюджету Автономної Республіки Крим (щодо об’єктів, які реалізуються за рішеннями Уряду Республіки Крим);
– кошти місцевих бюджетів (щодо об’єктів, які реалізуються за рішеннями органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, та місцевих органів виконавчої влади);
– кошти замовників;
– кошти державного бюджету:
– щодо об’єктів, які реалізуються за рахунок державних капіталовкладень;
– екологічних ситуацій згідно рішень Кабінету Міністрів України;
– екологічно небезпечних об’єктів і комплексів згідно рішення Кабінету Міністрів України.
Забезпечення проведення договірної екологічної експертизи:
– кошти власників об’єктів, які замовляють експертизу;
– кошти юридичних осіб, що експлуатують екологічно небезпечні об’єкти.
Забезпечення проведення громадської екологічної експертизи:
– кошти громадських організацій;
– кошти громадських екологічних фондів;
– кошти інших громадських фондів;
– цільові добровільні кошти громадян;
– цільові добровільні кошти юридичних осіб.
Організаційні гарантії– сукупність організаційно-правових заходів, спрямованих на забезпечення організації здійснення різних форм екологічної експертизи, підготовку еколого-експертного висновку та його своєчасної передачі заінтересованим особам.
Органи державного регулювання екологічної експертизи:
– Верховна Рада України;
– Верховна рада Автономної Республіки Крим.
Органи місцевого самоврядування в галузі екологічної експертизи:
– селищні Ради народних депутатів;
– сільські Ради народних депутатів;
– районні в містах Ради народних депутатів;
– обласні Ради народних депутатів;
– міські Ради народних депутатів;
– районні Ради народних депутатів.
Органи державної виконавчої влади:
– вищі органи державної виконавчої влади (Кабінет Міністрів України);
– органи центральної виконавчої влади (Мінекобезпеки України, Мінздоров’я України, інші органи);
– органи місцевої державної виконавчої влади.
Організаційні форми державної екологічної експертизи:
– групи спеціалістів еколого-експертних підрозділів (Мінздоров’я України; Мінекобезпеки України);
– спеціалізовані установи (Мінздоров’я України; Мінекобезпеки України);
– спеціально створювані еколого-експертні комісії;
– створення міжвідомчих еколого-експертних комісій.
Організаційні форми громадської екологічної експертизи:
– створення тимчасових чи постійних екологічних колективів;
– організація еколого-експертних формувань громадських об’єднань;
– створення інших громадських екологічних еколого-експертних формувань;
– органи управління громадських об’єднань в галузі екологічної експертизи;
– органи управління інших формувань в галузі екологічної експертизи;
– форми участі громадськості у процесі екологічної експертизи:
– виступи у засобах масової інформації;
– подання письмових зауважень, пропозицій і рекомендацій;
– робота у складі еколого-експертних комісій;
– участь у публічних слуханнях;
– участь у відкритих засіданнях.
Процесуальні гарантії – сукупність юридичних засобів, які забезпечують порядок організації і здійснення екологічної експертизи, дотримання строків та своєчасність підготовки еколого-експертних висновків:
– процесуальне забезпечення державної екологічної експертизи;
– процесуальне забезпечення громадської екологічної експертизи;
– визначення єдиної процедури проведення екологічної експертизи;
– підготовка еколого-експертного висновку.
Етапи:
– щодо державної екологічної експертизи:
– опублікування у засобах масової інформації замовником заяви про екологічні наслідки діяльності;
– за 20 днів до початку екологічної експертизи;
– передача державним еколого-експертним органам комплекту документів з обґрунтуванням розділу «Оцінка екологічного впливу»;
– створення відповідних еколого-експертних формувань для проведення державної екологічної експертизи:
– спеціальних експертних комісій;
– доручення органам чи установам Мінекобезпеки і Мінздоров’я України;
– визначення строків проведення державної екологічної експертизи;
– 60 календарних днів експертними підрозділами (установами, організаціями, Мінприроди); при складності об’єктів – 180 днів;
– 90 календарних днів комісіями;
– 45 календарних днів щодо доопрацювання матеріалів;
– щодо громадської екологічної експертизи:
– створення еколого-експертних формувань та організацій;
– ініціативною групою місцевого призначення;
– оголошення заяви про проведення громадської екологічної експертизи;
– засоби масової інформації;
– ініціатор проведення громадської екологічної експертизи за місцем знаходження громадського об’єднання чи об’єкта екологічної експертизи;
– подання цієї заяви до місцевих Рад народних депутатів, органів державної виконавчої влади та державної екологічної експертизи;
– виконавчим комітетам відповідних Рад народних депутатів;
– відомості про склад громадського еколого-експертного формування;
– перелік спеціалістів;
– об’єкти екологічної експертизи;
– строк її проведення;
– визначення законних підстав відмови у реєстрації:
– щодо цього об’єкта уже проводилась громадська екологічна експертиза;
– у складі еколого-експертного формування є особа, що притягалась до відповідальності;
– об’єкт з державною таємницею;
– відповідальність за незаконну відмову.
Контрольно-оціночні (відновлювальні) гарантії – спеціально встановлені юридичні процедури, спрямовані на спростування чи визнання висновків екологічної експертизи недійсними і оскарження рішень, прийнятих на підставі висновків екологічної експертизи.
Правові процедури:
Спростування висновків екологічної експертизи:
– призначення проведення додаткової екологічної експертизи із залученням незалежних експертів;
– органи, що прийняли рішення про проведення первинної екологічної експертизи;
– місячний строк;
– заяви заінтересованих юридичних осіб;
– у випадках відмови:
– судовий порядок розгляду;
– гарантії спростування:
– залучення до проведення додаткової екологічної експертизи досвідчених експертів на конкурсній основі;
– право заінтересованих осіб на ознайомлення з матеріалами і кінцевими висновками;
– внесення зацікавленими особами пропозицій;
– включення до складу експертних комісій представників зацікавлених осіб в якості спостерігачів.
Визнання висновків екологічної експертизи недійсними:
– судовий порядок:
– порушення законодавчої процедури проведення екологічної експертизи;
– недотримання норм і правил екологічного, санітарного, будівельного законодавства, вимог екологічної безпеки;
– порушення прав учасників еколого-експертного процесу, якщо це призвело до неправдивого висновку екологічної експертизи;
– неврахування важливих екологічних достовірних відомостей стосовно територій реалізації об’єкта;
Оскарження рішень, прийнятих на підставі екологічної експертизи:
– органи державної виконавчої влади;
– судовий порядок стосовно кінцевих рішень;
– у місячний строк з дня їх прийняття.
Захисні гарантії – система юридичних засобів, спрямованих на дотримання правопорядку в галузі екологічної експертизи та захист порушених прав суб’єктів еколого-експертних правовідносин.
Види відповідальності:
– дисциплінарна відповідальність;
– адміністративна відповідальність;
– кримінальна відповідальність;
– майнова відповідальність.
Правопорушення в галузі екологічної експертизи:
– правопорушення в галузі еколого-експертної процедури:
– порушення встановленого законодавством порядку проведення екологічної експертизи;
– порушення порядку утворення і організації діяльності еколого-експертних комісій і груп;
– порушення порядку опублікування наслідків екологічної експертизи;
– порушення вимог здійснення екологічної експертизи:
– проведення екологічної експертизи всупереч її меті, завданням, принципам і пріоритетам;
– невиконання передбачених законом експертних функцій чи покладених угодою обов’язків щодо проведення екологічної експертизи;
– здійснення екологічної експертизи неправоздатними особами;
– порушення вимог в галузі екології при здійсненні екологічної експертизи;
– порушення вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи;
– незаконне втручання будь-кого у проведення екологічної експертизи;
– правопорушення, спрямовані на дезінформацію здійснення екологічної експертизи і фальсифікацію її наслідків:
– створення перешкод в організації і проведенні екологічної експертизи;
– ухилення від надання еколого-експертним органам і формуванням необхідних матеріалів і відомостей;
– надання свідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності об’єкта екологічної експертизи;
– невиконання вимог державної екологічної експертизи;
– подання завідомо неправдивого експертного висновку;
– фінансування, будівництво і впровадження у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;
– підготовка свідомо неправдивого висновку державної екологічної експертизи:
– фальсифікація відомостей і даних про наслідки екологічної експертизи;
– створення несприятливих умов для роботи експерта екологічної експертизи чи примушення його до дій, що призводять до здійснення необґрунтованої експертизи або підготовки свідомо неправдивого висновку;
– надання дозволів на спеціальне природокористування, фінансування та реалізація проектів і програм чи діяльності, які можуть справляти негативний екологічний вплив без позитивного висновку екологічної експертизи;
– недотримання під час реалізації об’єкта експертизи екологічних вимог відповідно до висновку державної екологічної експертизи.
Тема: «Правові засади управління в галузі екології (тектоекології) (с. 136; с. 144):
ОРГАНІЗАЦІЯ
Організація експертизи є спеціальною функцією управління
Організація здійснення екологічної експертизи є комплексною (міжгалузевою) функцією управління (с.142).
Організація екологічної експертизи – діяльність спеціально уповноважених державних органів, громадських та інших еколого-експертних формувань, спрямованих на забезпечення проведення дослідження, аналізу, оцінки об’єктів, спроможних безпосередньо чи у процесі реалізації (застосування, впровадження тощо) негативно впливати на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людей та підготовку висновків про їх відповідність екологічним вимогам.
Порядок організації екологічної експертизи:
– прийняття рішення про проведення екологічної експертизи;
– підготовка питань, що виносяться на екологічну експертизу;
– формування завдань екологічної експертизи;
– оформлення замовлення, вкладання угоди на проведення екологічної експертизи;
– підбір експертів та створення еколого-експертних груп (комісій);
– інформаційне, нормативно-правове та технічне забезпечення екологічної експертизи;
– координація діяльності еколого-експертних груп (комісій);
– розгляд висновку екологічної експертизи чи окремих етапів;
– схвалення висновку екологічної експертизи чи її етапів;
– остаточне схвалення висновку екологічної експертизи;
– опублікування висновку екологічної експертизи;
– підготовка проекту рішення щодо реалізації висновку екологічної експертизи;
– повернення на додатковий аналіз і оцінку висновків екологічної експертизи;
– спростування висновку екологічної експертизи;
– визнання недійсним висновку екологічної експертизи.
Тема: «Екологічні правова і обов’язки громадян» (с. 41 – 42):