 |
|
N19. Теорія диференціальних емоцій К.Е. Ізарда
Теорія диференціальних емоцій отримала таку назву з-за того, що об'єктом §§ вивчення є приватні емоці§, які розглядаються окремо. В основі теорі§ лежать 5 основних тез:
o Основну мотиваційну систему людини складають десять базових емоцій (далі буде більш докладно пояснюватись які емоці§ є базовими і чому).
o Кожна емоція на увазі специфічний спосіб переживання.
o Всі фундаментальні емоці§ по-різному впливають на когнітівную сферу і на поведінку в цілому.
o Емоційні процеси взаємодіють з драйвом і надають на них вплив.
o В свою чергу драйви впливають на протікання емоційного процесу
В рамках диференціально§ теорі§ емоцій, останні розглядаються не тільки як Мотиваційна система організму (як в теорі§ Ліпера), але і в якості базових особистісних процесів, які надають сенс людського існування.
Диференціальна теорія емоцій визначає емоці§ як складні процеси, які мають нейрофізіологічні, нервово-м'язові і чуттєві аспекти. Нейрофізіологічний аспект визначається в термінах активності центрально§ нервово§ системи. Тут передбачається, що емоція - це функція соматично§ нервово§ системи. На нервово-м'язово§ рівні - проявляється у вигляді міміческой активності. На почуттєвому рівні - емоція представлена переживання.
Критері§, на основі яких Ізард визначає базові емоці§:
1. Базові емоці§ мають чіткі і специфічні нервові субстрати.
2. базова емоція проявляє себе за допомогою виразно§ та специфічно§ конфігураці§ м'язових рухів особи (міміки).
3. базова емоція тягне за собою отчетлівое і специфічне переживання, яке усвідомлюється людиною.
4. базові емоці§ виникли в результаті еволюційно-біологічних процесів.
5. базова емоція надає організовують і мотівірующее вплив на людину, що служить його адаптаці§.
6. Цим критеріям, на думку автора, відповідають такі емоці§ як радість, інтерес, здивування, печаль, гнів, відраза, презирство, страх, сором, вина.
N20. Емоці§ та почуття
Емоці§ та почуття - особистісні утворенння. Можуть бути, наприклад, емоція радості і почуття радості.
Якщо власне емоці§ актуалізіруются при наявності потреби і закінчуються після §§ задоволення, то почуття носять більш предметний характер. Емоція радості пов'язана із загальним задоволенням потреби (втамування голоду, спраги і т. п.), а почуття радості пов'язано з певним, незамінним об'єктом (не просто хочеться §сти, а хочеться тільки смажено§ картоплі, манная каша - не радує). Таким чином, почуття зв'язуються з ідеєю про деякий конкретному об'єкті. Наприклад, людина не може відчувати почуття любові, якщо у не§ немає об'єкта прихильності.
Почуття, на відміну від емоцій, що розвиваються, виховуються, удосконалюються. Вони утворюють ряд рівнів, починаючи з безпосередніх практичних почуттів (почуття власності, почуття задоволення від конкретно§ діяльності і т. п.) аж до вищих почуттів, що відносяться до духовних цінностей та ідеалами.
Почуття носять історичний характер, §х зовнішнє вираз по відношенню до одного і того ж явища може відрізнятися у різних народів і в різні історичні епохи. До одного і того ж явища у різних народів можуть бути вироблені різні культурно зумовлені, часом, протилежні почуття.
У практичній діяльності сформувалися практичні почуття людини (почуття, пов'язані з безпосереднім діяльністю), теоретична діяльність сформувала інтелектуальні почуття (почуття, пов'язані з пізнавальною діяльністю - почуття зацікавленості, почуття допитливості і т. п.) В результаті образно-виборчо§ діяльності з'явилися естетичні почуття ( почуття краси при сприйнятті мистецтва, явищ природи та інші).
Виділяють етичні (моральні) почуття (почуття боргу, совість, почуття солідарності, почуття справедливості і т. п.). Моральні почуття відображають переживання людиною його ставлення до інших людей.
В результаті духовних пошуків з'явилися духовні почуття (почуття священності того, що відбувається, страх, почуття просвітління, почуття таємничості, містічності і т. п.)
У моза§ці почуттів конкретного індивіда відображається структура його потреб, будову його особистості, система його цінностей.
Почуття, на відміну від власне емоцій, завжди пов'язані з роботою свідомості і можуть довільно регулюватися.
Прояв сильного і сталого позитивного почуття до якогось вида діяльності, до чого-небудь або до кого-небудь, що виникають на базі недостатньо задоволено§ тіє§ чи іншо§ органічно§ потреби називається пристрастю. Пристрасть - це емоційний стан який властивий лише людині. Воно погано піддається вольовому контролю.
Всі емоційні стани (власне емоці§ та почуття) розрізняються в залежності від §х якості (позитивні та негативні), глибини, інтенсивності та тривалості впливу на діяльність.
В залежності від того, наскільки значуща відображається в емоціях і почуттях дійсність розрізняють глибокі і неглибокі емоці§ та почуття.
N 21!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!.Рівні регулятивно-праксично§ сфери психіки - мимовільний, довільний, вольовий.
Волевое и произвольное(довільне) действие. Соотношение понятий воля и произвольность понимается в психологии по-разному. Одни исследователи считают, что воля - более общее явление, а произвольность - лишь некоторый ее аспект, например, первая стадия развития волевого качества. Другие исследователи, наоборот, именно произвольность выбирают в качестве базовой категории. При этом воля понимается как произвольное действие, совершаемое в определенных (трудных) условиях. Встречается и такая точка зрения, согласно которой волевая и произвольная регуляция - два абсолютно разных и независимых процесса.
Произвольное действие определяется как нерефлекторное и неинстинктивное действие, в основе которого лежат 1) намерения и план действия, 2) осознание причин поведения, 3) регуляция процесса его осуществления. Одним из признаков произвольного действия является отсутствие пускового сигнала для возникновения или изменения хода деятельности. Этот признак связан с отсутствиемвынужденности поведения, что и указывает на его намеренность. Произвольное действие нельзя считать недетерминированным, оно обусловлено актуальной потребностью человека. Другим признаком произвольного действия является приобретение нового жизненного смысла. Условные рефлексы у животных, привычное действие, наделенное новым смыслом у человека, указывают на существенность этого признака произвольного действия. Третьим признаком произвольного действия является его осознанность.
По сравнению с произвольным действием волевое обладает всеми чертами произвольного процесса: оно приобретает новый смысл, редко определяется самой ситуацией, развертывается как следствие актуальной социальной необходимости. Отличие волевого действияот произвольного состоит в том, что первое связано с регуляцией смысловых ценностей. Волевая регуляция - последняя стадия в овладении человеком собственными процессами, наивысшим из которых является мотивационный. Волевая регуляция представляет собой произвольную форму мотивационного процесса, направленного на создание социально необходимого действия.
Иначе говоря, волевая регуляция - одна из форм произвольной регуляции, заключающаяся в создании дополнительного побуждения на основе произвольной (интринсивной) мотивации, которой является самодетерминация.
N22. Емоці§ та воля як регулятори діяльності
Регулятивна функція емоцій - це регулювання поведінки особистості, а саме §§ загально§ спрямованості та динаміки. Позитивний чи негативний характер ціє§ регуляці§ пов'язаний з мотиваційною сферою.
Регуляція діяльності в першу чергу пов'язана з цілями, §х постановкою та досягненням.
Емоція мотивує. Вона мобілізує енергію, і ця енергія в деяких тенденція до вдосконалення ді§. Емоція керує мисленєву та фізичну активність індивіда, направляє §§ у певне русло(якщо гнів - не кинетесь втікати; страх - не вирішитесь на агресію). Емоція регулює наше сприймання(щастя - сприймаємо світ через рожеві окуляри).
Розглядаючи питання про функці§ емоційних переживань треба сказати, що позитивні емоці§ справляють сприятливу дію на процеси сприймання, научіння, творчого мислення.
Так, наприклад, радісні переживання роблять свідомість людини більш відкритиою для сприймання ново§ інформаці§.
Воля - це психічна функція, яка передбачає регулювання людиною своє§ поведінки відповідно до найбільш значущих для не§ мотивів; гальмування інших мотивів, спонукань; організацію дій згідно до свідомо поставлених цілей. Саме в цих діях виражається воля.
Вольові процесі характеризуються свідомим та довільним управлінням поведінки та діяльності людини.
Вольові ді§ - це ді§, яка є детерміновані не бажаннями, а розумінням необхідності тих чи інших дій. Ці свідомі прагнення є опосередкованими розумом.
Отже, воля не детермінується на пряму потребами людей.
Воля - це єдність двох тенденцій: потягів і повинностей. Воля виникає тоді, коли людина прагне до рефлексі§ по відношенню до власних потягів, щоб так або інакше віднестись до них.
Якщо в людини відсутня актуальна потреба виконувати ді§, але людина усвідомлює, що дію треба зробити для майбутнього, то воля робить наше спонукання більше значимим.