Главная | Обратная связь

СПОСОБИ ЗАЛУЧЕННЯ КАПІТАЛУ

 

Спосіб залучення капіталу	Види залучених коштів
Акціонування	Корпоратизація
Самофінансування
Транстинг
Венчурний капітал
Придбання рядового пакета акцій
Боргове фінансування	Кредитування
Кредит з факторингом
Форфейтинг
Іпотечний кредит
Кредит державних установ
Іноземний кредит
Розміщення боргових зобов'язань
Фінансування на консорційних засадах	Спільні підприємства
Альянси
Франчайзинг
Ліцензування
Інжиніринг
Еккаутинг
Оренда	Оперативна оренда
Фінансовий лізинг
Лізбек
Селенг
Пільгове фінансування	Урядовий пільговий кредит
Гарантування
Інвестиційний податковий кредит
Безпроцентний кредит
Субсидування	Дотування
Гранти
Субвенції
Спонсорство
Донорство

Залучений за допомогою транстингу капітал таким чином максимально диверсифікується, а його вкладники мають, крім частки прибутку від діяльності товариства, доходи у вигляді процентів і дивідендів з портфеля цінних паперів. Транстинг є альтернативою способу реінвестування, особливо коли власний фінансовий стан господарчого товариства погіршується.

Венчурний капітал (ризиковане інвестування) впроваджується з метою швидкої окупності залучених коштів. Венчурний капітал створюється шляхом випуску нових акцій та їх розповсюдження у нових сферах діяльності. Інвестиції здійснюються, як правило, через придбання частки акцій венчурного підприємства (венчура) або надання йому позички, в тому числі з правом її конвертацій у майбутньому в акції.

Рядовий пакет акцій – це пакет інвестора, що становить менше 50 % акціонерного капіталу. Його часто практикують невеликі компанії, які зацікавлені у фінансуванні свого розвитку. Цей спосіб залучення капіталу переважає у наукомістких галузях виробництва, коли невеликі компанії допомагають великим виробляти та реалізовувати продукцію. При цьому дрібні компанії можуть виробляти для великих окремі вузли, деталі, напівфабрикати тощо.

Боргове фінансування інвестицій може здійснюватися за рахунок:

– банківського кредиту;

– іпотечних позичок;

– державного кредиту;

– розміщення боргових зобов'язань;

– позик міжнародних кредитно-інвестиційних інституцій та закордонних банків.

Залучення капіталу шляхом банківського кредитування дає змогу підприємству придбати основні (капітальні) активи. Висока вартість і довгі строки служби таких активів змушують підприємства створювати довготерміновий чи середньотерміновий борг.

Основна відмінність між власними і позичковими ресурсами полягає у тому, що процентні виплати вираховуються до сплати податків, тобто включаються у валові витрати, тоді як дивіденди виплачуються з прибутку, що залишилася у розпорядженні підприємства.

Фінансування під рахунки дебіторів може здійснюватися з факторингом. Його основою є операція обліку (дисконтування) рахунків-фактур. Вона полягає у тому, що компанія-посередник на основі договору з постачальником товару купує в нього рахунки-фактури з негайною оплатою близько 4/5 вартості поставки та оплатою частини, що залишилася, у призначений строк незалежно від перерахунку грошей покупцям.

Фінансування форфейтингом – це форма кредитування експортера банком чи іншим фінансово-кредитним закладом шляхом придбання боргових зобов'язань з певним дисконтом (наприклад, простих і переказних векселів без права регресу на продавця). Повернення капіталу (банком) здійснюється завдяки продажу боргових зобов'язань на вторинному ринку. Форфейтинг використо­вується, як правило, при експорті великих капітальних активів – машин, обладнання, з тривалою відстрочкою платежу. Фор-фейтингування дорожче для експортера, ніж банківський кредит, але звільняє його від кредитних ризиків і скорочує дебіторську заборгованість.

Іпотечні кредити – це позички під заставу нерухомості або ділянок під забудову (іпотеки). Житлові будинки, земля, виробничі будівлі та споруди можуть виступати як застава для одержання іпотечної позички. Угоди про іпотеку нотаріально завіряються та реєструються у поземельній книзі (регіональних органах управління). У разі несплати позички право власності на іпотеку переходить до кредитора і вона має бути перереєстрована.

Державне кредитування застосовується для активізації інвестиційної діяльності. Державні довгострокові кредити надаються за рахунок централізованих ресурсів Національного банку Украї­ни через комерційні банки. Державний кредит використовується тільки для міністерств і відомств за рішенням Верховної Ради України.

Залучення іноземного капіталу в Україні здійснюється по лінії Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку кредитних ліній урядів західних країн та закордонних комерційних банків. Кредити надаються через деякі комерційні банки після ретельної експертизи техніко-економічного обґрунтування проектів та обов'язкового їх страхування.

Розміщення боргових зобов'язань дає змогу залучати капітал за допомогою облігацій та деяких інших цінних паперів.

Фінансування на консорційних засадах – це спосіб залучення капіталу шляхом створення спільних підприємств або створення різних видів стратегічних альянсів.

Спільні підприємства можуть бути суто вітчизняні або із залученням іноземних інвестицій. У будь-якому разі їх створення потребує опрацювання та реєстрації в державних органах установ­чих документів.

Стратегічні альянси – це об'єднання двох або більше суб'єктів господарювання на умовах спільного розпорядження прибутками і фінансовими ресурсами, розподілу ризиків з метою досягнення конкретних (які не завжди збігаються) стратегічних цілей.

Франчайзинг – це передача або продаж ліцензії (франшизи) однієї фірми (франшизодавця) іншій – франшизоодержувачу на право реалізації продукції (послуг, робіт) чи заняття бізнесом на певній території з використанням товарного знаку франшизодавця та за умови суворого виконання вимог технології та якості. Франшизодавець – це звичайно лідируюча фірма з високим іміджем, яка намагається поєднувати свої високі технології та «ноу-хау» з капіталом франшизоодержувача, внаслідок чого отримує певний дохід.

Ліцензування означає передачу прав на виробництво продукції (робіт, послуг) однієї компанії іншій. Ліцензуванню підлягає також передача патентів, проектів, технологій, товарних знаків, на­укових розробок, комп'ютерних програм, іншої інтелектуальної власності. Ліцензія передається на певний строк і за певну винагороду. Ліцензування – це спосіб залучення капіталу власниками патентів, проектів, товарних знаків, технологій тощо. Звичайно одержувач ліцензії сплачує її власникові роялті одноразово за весь час користування ліцензією, або періодично у вигляді про­цента, що обумовлюється у ліцензійній угоді. Ці угоди можуть бути «ексклюзивними», тобто надавати виключне право одержувачу ліцензії, або надавати права кільком ліцензіатам.

Інжиніринг являє собою не прямий спосіб залучення капіталу, а вид інженерно-консультаційних послуг, які сприяють інвестиційному процесу, прискорюють його; тобто це засіб підвищення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу.

Інжиніринго-консалтингові послуги сприяють залученню капіталу, підвищують ефективність його використання і, отже, зменшують потребу в останньому.

Еккаутинг як поняття у західній термінології має два тлумачення:

1) бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності, надання фінансової звітності, облік;

2) система збирання та оброблення фінансової інформації про фірму (установу), яка дає змогу формувати компетентну думку щодо фінансового стану цієї фірми (компанії).

Оренда – це строкове володіння та користування майновим комплексом (капітальним активом). Об'єктом договору оренди може бути підприємство, будівля, споруда, приміщення, обладнання, природні ресурси, земельні ділянки тощо.

Розрізняють два види оренди: оперативна оренда (поточна); фінансова, або капітальна, оренда (лізинг).

Лізинг – це довгострокова оренда окремих видів машин та устаткування, виробничо-технічних комплексів, іншого майна. На відміну від поточної оренди, у лізингу можуть брати участь три або більше суб'єктів угоди:

— постачальник (виробник обладнання);

— лізингодавець (банк чи лізингова компанія);

— лізингоодержувач (орендатор).

Лізбек застосовується як вигідніша форма оренди для лізинго-одержувача, оскільки він одночасно залучає капітал від продажу майна і має можливість подальшого використання цього майна. Звичайно, трапляється, що лізбек застосовується через фінансові труднощі лізингоодержувача.

Селенг – це окремий випадок лізингу, який передбачає двосторонню угоду майнового найму. Згідно з цією угодою власник передає селенг-компанії права на використання і розпорядження своїм майном. Він залишається власником, одержує за це окрему плату і може за першою вимогою повернути своє майно. Селенг-компанія залучає і вільно використовує за своїм бажанням майно або окремі майнові права громадян та юридичних осіб. Предметом майна можуть виступати окремі об'єкти, права власності, земельні ділянки, підприємства, будівлі, устаткування, цінні папери, гроші тощо. Від громадян селенг-компанія залучає головним чином гроші, які спрямовує у виробничу сферу.

Пільгове фінансування може здійснюватися у таких формах: прямі позики, гарантовані позики, гранти на певні проекти, пайова участь, прямі дотації, страхування. Субсидуючи проект, уряд, звичайно, висуває такі самі умови, що й банк чи інший кредитний заклад, але надані їм пільги заохочують останніх взяти участь у фінансуванні.

Субсидування – це неповернене фінансування, тобто надання грошових коштів та інших постійних і поточних активів на засадах неповернення. Розрізняють такі види субсидування: дотування, гранти, субвенції, спонсорство, донорство.

Дотування – це спосіб підтримки будь-яких проектів урядом чи місцевими організаціями влади. Як правило, дотуються соціально важливі програми та проекти, природоохоронні та ресурсозощадні технології. Дотації надаються для фінансування тільки частини інвестиційного проекту, частка державних інвестицій, зазвичай, не перевищує 50 %.

Гранти за змістом близькі дотаціям. Відмінність полягає у тому, що вони можуть надаватися на фінансування проекту загалом.

Субвенції на відміну від дотацій та грантів надаються урядом місцевим органам влади й мають цільове призначення. У разі порушення цих умов вони підлягають поверненню. Ініціатором субвенцій виступають місцеві органи влади.

Спонсорство та донорство являють собою субсидування інвестиційних проектів з боку юридичних і фізичних осіб, благодійних організацій та фондів тощо. Найчастіше спонсори та донори фінансують інтелектуальні інвестиції.