Главная | Обратная связь

Ціноутворення в інвестиційній сфері

Ціноутворення – це процес установлення ціни на конкретний вид продукції (товару, роботи, послуги). Розрізняють чотири типи ринкового середовища щодо ціноутворення: ціна контролюється а) окремим підприємством (монопольне становище); б) групою підприємств (домінуюче становище на ринку); в) ринком; г) державою.

Стратегія ціноутворення – це вибір підприємством можливої динаміки зміни ціни продукції в умовах ринку, що найповніше відповідає цілі підприємства. Вона охоплює саму ціль, метод встановлення початкової ціни і динаміку початкової ціни.

Розрізняють такі стратегії встановлення цін на нові товари:

1. Стратегія «зняття вершків». Характеризується ступеневим охопленням різних сегментів ринку за дохідністю споживачів від високих цін до низьких. Забезпечує швидкий фінансовий успіх у разі низької конкуренції і великого попиту на продукцію. Може бути ефективною за наявності патентів або ліцензій.

2. Стратегія низької початкової ціни. За наявності конкуренції на ринку на нову продукцію спочатку встановлюється низька ціна для завоювання ринку. Потім ця ціна може підвищитися, якщо продукція почне користуватися попитом.

3. Стратегія стійкого впровадження. Спочатку встановлюється середній рівень цін, можливе й зниження цін для завоювання частки ринку. Надалі відповідно до кон'юнктури ринку ціна починає повільно зростати.

Інвестиційна сфера щодо питань ціноутворення має деякі свої особливості.

По-перше, для визначення вартості будівництва використовується дворівнева система цін, яка включає базисну кошторисну вартість будівництва та вартість будівництва, яка визначається на стадії укладання підрядного контракту. Базисна кошторисна варітсть визначається на стадії розроблення проектно-кошторисної документації за кошторисними нормами і цінами. Вартість будівництва, що визначається в процесі укладання підрядного договору (договірна ціна), враховує додаткові витрати замовника і підрядника у зв'язку із лібералізацією цін за ринкових умов. Отже, ціна на будівельну продукцію у недержавному секторі затверджується замовником (інвестором).

По-друге, у будівництві можуть визначатися ціни споживчої одиниці продукції (вартість 1 м² житлової, виробничої або загальної площі), вартість одного ліжкомісця для лікарень, санаторіїв; вартість одного посадочного місця для кафе, ресторанів, кінотеатрів тощо. Ці ціни мають важливе значення при продажу будівельної продукції.

По-третє, ціни на будівельну продукцію визначаються індивідуальним кошторисом. І навіть об'єкти, споруджені за типовим проектом, мають різну кошторисну вартість через місцеві відмін­ності: вартість земельного майданчика, обсяг земельних робіт і нульового циклу, витрати на спорудження елементів виробничої та соціальної інфраструктури тощо.

По-четверте, ціни у будівництві виконують планово-облікові функції і є підставою для укладання договорів і розрахунків за виконані роботи і надані послуги, а також для складання звітів.

По-п'яте, дуже вагомою особливістю ціноутворення в інвестуванні є метод нормування поточних витрат і планових нагромаджень. Накладні витрати визначаються за затвердженими нормами у процентах до прямих витрат, а планові нагромадження – у процентах до кошторисної собівартості робіт (суми прямих і накладних витрат). Наведені особливості ціноутворення мають суттєві вади, які впливають на якість кошторисів.

Система ціноутворення в будівництві охоплює кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва і складання інвесторської документації.

Кошторисне нормування і ціноутворення в будівництві призначені вирішувати такі завдання:

— забезпечення визначення вартості будівництва на всіх стадіях інвестування через систему ціноутворення в будівництві;

— підвищення ефективності капітальних вкладень, забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, упровадження досягнень науки, техніки, передового вітчизняного і закордонного досвіду в будівельному виробництві, застосування нових матеріалів, виробів і конструкцій, організаційних заходів тощо.

Кошторис – це сукупність нормативних розрахунків, які визначають вартість робіт зі спорудження окремого об'єкта й матеріально-технічні та трудові витрати для цього.

Інвесторська кошторисна документація – це сукупність кошторисів, відомостей кошторисної вартості пускових комплексів, черг будівництва, зведень витрат, пояснювальних записок до них та відомостей ресурсів, складених на стадії розроблення проектної документації.

Кошторисні нормативи – це узагальнена назва комплексу кошторисних норм, які об'єднуються в окремі збірники. Разом із правилами і положеннями, що містять у собі необхідні вимоги, вони слугують для визначення вартості будівництва.

Кошторисні нормативи поділяють на такі види:

— загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи;

— відомчі кошторисні нормативи;

— кошторисні нормативи для окремих видів будов;

— індивідуальні кошторисні норми.

Договірні ціни враховують усі витрати підрядної організації та замовника і складаються при укладанні договорів, прогнозуванні вартості підрядних робіт, при розрахунках між замовником і підрядником (субпідрядником) за виконані роботи. Узгоджуються договірні ціни на переговорах між учасниками інвестиційного процесу або на тендерних торгах.

Необхідні прямі витрати визначаються нормами витрат матеріалів, конструкцій і деталей, нормами витрат праці, нормами використання будівельних машин і механізмів.

Необхідні прямі витрати праці, матеріально-технічних ресурсів визначаються державними будівельними нормами, до яких належать: норми витрат матеріалів, конструкцій та деталей; норми витрат праці; норми використання будівельних машин і механізмів. Крім цього, при визначенні кошторисної вартості слід враховувати витрати, пов'язані з обслуговуванням процесу будівельного виробництва, забезпеченням його обіговими коштами, фінансовими ресурсами. Для цих цілей використовують норми та нормативи, що затверджуються постановами Кабінету Міністрів України:

— норми амортизаційних відрахувань по будівельних машинах і устаткуванню;

— норми накладних витрат;

— норми заготівельно-складських витрат;

— норми націнок постачально-збутових організацій;

— норми планових нагромаджень.

За призначенням, використанням і методами визначення розрізняють базисну кошторисну вартість:

а) усього будівництва промислового підприємства, його черги чи пускового комплексу, житлового кварталу тощо;

б) окремих об'єктів у його складі – будівель, споруд, інженерних комунікацій;

в) окремих видів і комплексів будівельно-монтажних робіт.

При формуванні договірної ціни вказується:

1. Одиниця виміру, за яку встановлюється договірна ціна.

2. Грошова одиниця, в якій визначається договірна ціна.

3. Спосіб визначення і фіксації договірної ціни.

4. Розмір договірної ціни, у тому числі базисної кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт і базисних кошторисних інших витрат.

5. Форма узгодженої договірної ціни.

Вибір одиниці виміру здійснюється на основі чинних будівельних норм з урахуванням практики, що склалася у будівництві.

Договірна ціна встановлюється в цілому по будові або по окремих її частинах.

Розрізняють договірні ціни:

— тверді (остаточні) на весь обсяг будівництва; вони враховують майбутнє коливання цін і не коригуються щодо фактичного рівня інфляції. Як правило, такі ціни встановлюються для об'єктів зі строком будівництва не більше року;

— динамічні (відкриті), які мають, як правило, незмінну частку витрат (базисну кошторисну вартість). Ця частка коригується в процесі будівництва відповідно до фактичного рівня інфляції.

До складу договірної ціни включаються:

а) базисна кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт;

б) інші витрати, що входять у базисну кошторисну вартість будівництва (збільшення прямих і поточних витрат і планових нагромаджень, витрати на перевезення та відрядження робітників-будівельників);

в) частина резерву коштів на непередбачені роботи і витрати;

г) базисна кошторисна вартість пусконалагоджувальних робіт;

д) витрати, доплати і знижки, що встановлюються в процесі переговорів або торгів (тендерів).

 

 

 

Загалом обсяг інвестицій (вартість будівництва) підприємств, будинків і споруд визначається замовником. Вартість будівництва включає:

– договірну ціну, що складається з вартості робіт, які підлягають виконанню генеральним підрядником за контрактом;

– частину базисної кошторисної вартості будівництва, що належить до діяльності замовника;

– базисну кошторисну вартість пусконалагоджувальних робіт;

– додаткові витрати замовника, викликані формуванням ринкових відносин;

– обов'язкові відрахування, збори і платежі, передбачені чинним законодавством;

– податок на додану вартість;

– премію за введення у дію виробничих потужностей і об'єктів будівництва;

– додаткові витрати на розвиток матеріально-технічної бази будівельної організації, якщо вони передбачені будівельним контрактом.