Рекомендації щодо підвищення ефективності проектування
Наступні рекомендації можуть сприяти зростанню ефективності роботи проектувальників:
- ретельно з’ясувати завдання;
- виконати огляд наукової та практичної інформації, яка є необхідною і достатньою для виконання завдання;
- заповнити виявлену інформаційну недостатність;
- відкинути рецепти, які виявилися безплідними і які зумовлені консерватизмом наших власних прихильностей та професійного досвіду;
- ставитися без упередження до зауважень та порад інших, чи стосуються вони наших власних недоліків чи є іншими точками зору;
- своєчасно робити записи результатів процесів, які протікають у нашому уявленні;
- не зволікати із кінцевою стадією, а намагатися визначити, чи виконані прийняті критерії мірою, що відповідає практичним потребам [2].
Проектування та конструювання – процеси значною мірою колективні. Тому надмірна віра у власні знання та вміння, а також небажання піддавати перегляду свої погляди – одна із частих причин низької ефективності творчої праці.
Управління проектами
Управління проектом – це набір інструментів, технологій і знань, застосування яких до певного проекту допомагає досягти найкращих результатів [7].
Сучасні технології проектування вимагають спільного управління проектами (рис. 2), коли керівник (менеджер) проекту бере участь в управління ведучи за собою команду. Команда під управлінням лідера проводить моніторинг результатів виконання проекту після завершення роботи. Робочі рішення приймаються за участю всієї команди, а інформація циркулює не тільки від керівника до учасників команди та назад, але і між учасниками команди. Стиль, протилежний за сутністю спільному управлінню, - директивне управління (рис. 3).

Рис. 2 – Спільне управління
Рис. 3 – Директивне управління
Етапи проекту
Послідовність дій будь-якої команди, від запуску проекту до його повного завершення, є приблизно однаковою незалежно від складності проекту, його обсягу та кількості працівників. Всі ці дії можна розкласти на чотири етапи (Табл. 3).
Таблиця 3 – Характеристики етапів проекту (за: [7])
| Назва етапу
| Опис завдань
| Результат
|
| Підготовка проекту
| Спонсор проекту вказує лідеру проекту загальний напрям роботи.
Визначаються обмеження та пріоритети проекту.
| Програма проекту
|
| Планування
| Підібрати членів команди.
Визначити масштаб проекту.
Виявити ризики, пов’язані із проектом, і розробити засоби їх попередження.
Оцінити ресурси, необхідні для втілення проекту.
| План проекту
|
| Втілення проекту
| Створення кінцевого результату.
Контроль ходу робіт над проектом.
Рішення поточних проблем.
Обмін інформацією про результати робіт.
Внесення змін у план проекту.
| Звіт про стан робіт
Кінцевий продукт
|
| Завершення проекту
| Оцінка ступеню задоволеності замовника (спонсора).
Аналіз “уроків”, отриманих під час втілення проекту.
| Звіт про завершення проекту
|
Вже понад два десятиріччя в проектах, що замовляються та фінансуються Європейською Комісією або Європейським Банком Реконструкції та Розвитку, для планування і подальшого моніторингу проектів застосовується т.зв. логіко-структурна матриця, зразок форми якої наведено у Табл. 4.
Таблиця 4 – Зразок логіко структурної матриці проекту
| Широка (загальна) мета проекту:
Що є загальною (широкою) метою, на досягнення якої націлений проект?
| Індикатори досягнення:
| Як індикатори будуть вимірюватися:
|
|
| Партикулярні цілі проекту:
Що є партикулярними цілями проекту?
| Індикатори досягнення:
Що є кількісними або якісними індикаторами, що показуватимуть чи досягає проект і якою мірою заявлених партикулярних цілей?
| Як індикатори будуть вимірюватися:
Що є джерелами інформації для виміру та верифікації індикаторів досягнення? Якими методами цю інформацію буде отримано?
| Припущення та ризики:
Які фактори, що знаходяться поза безпосереднім контролем проектної команди, і як само можуть впливати на досягнення цілей проекту? Які ризики і як треба враховувати?
|
| Результати проекту (проміжні та кінцеві):
Які результати буде отримано при досягненні кожної із партикулярних цілей? В якому вигляді ці результати буде представлено – фізичних об’єктів чи інформаційних (віртуальних) продуктів?
| Індикатори досягнення:
Що є кількісними або якісними індикаторами, що показуватимуть чи отримано саме такі результати як заплановано?
| Як індикатори будуть вимірюватися:
| Припущення та ризики:
|
| Задачі проекту (відповідно до партикулярних цілей): Навести перелік всіх задач
| Ресурси для виконання (матеріальні, людські, інформаційні, часові): Вказати для кожної задачі
| Фінансові ресурси для виконання (оцінка потрібних коштів): Вказати для кожної задачі
| Припущення, ризики, передумови виконання задач: Вказати для кожної задачі
|
Концептуальна модель фахівця в галузі інженерії та охорони довкілля[11]
Знати і розуміти:
1. Теоретичні підґрунтя щодо чинників та наслідків змін довкілля як на місцевому, регіональному, так і на глобальному рівнях.
2. Концепції, принципи, теорії, методи у всій їх глибині і детальності щодо практики інженерії довкілля і управління довкіллям та природоохоронною діяльністю.
3. Принципи сталого розвитку у всій їх глибині щодо застосування в різноманітних соціальних і суспільних умовах.
4. Методологічні підстави, практичні методики, технічні засоби і прийоми збору інформації.
5. Сучасні потреби у дослідженнях та технологіях в галузях інженерії та охорони довкілля, управління довкіллям та природоохоронною діяльністю, з особливою увагою щодо урбанізованих та промислових територій.
6. Поточні потреби у наукових і технологічних розробках на рівні окремих підприємств і компаній для забезпечення їх сталої роботи з урахуванням природоохоронних аспектів.
Здатності та вміння спеціаліста в галузі екології, інженерії і охорони довкілля наведені за трьома категоріями у Табл. 5.
Таблиця 5 - Первинні здатності та вміння по закінченні навчання
|
| Здатності та вміння
| Спеціаліст
|
| Інженерія
| Управління
|
| Інтелектуальні здатності
| 1. Критично застосовувати аналітичний підхід щодо прийняття рішень
|
|
|
| 2. Критично оцінювати концепції, методи, дизайнерські і конструкторські рішення, процеси та операції з точки зору їх вдосконалення
|
|
|
| 3. Визначати, збирати, оцінювати і узагальнювати дані з різноманітних джерел
|
|
|
| 4. Ідентифікувати, концептуалізувати та розрізняти нові і вже відомі проблеми та питання
|
|
|
| 5. Розробляти і втілювати оригінальні та інновативні підходи щодо вирішення професійних проблем і питань
|
|
|
| 6. Робити обґрунтовані висновки в умовах інформаційної недостатності або незв’язності
|
|
|
| Практичні вміння
| 7. Використовувати широкий набір технічних і обчислювальних засобів
|
|
|
| 8. Застосовувати спеціалізовані управлінські методи щодо охорони довкілля
|
|
|
| 9. Демонструвати оригінальність щодо застосування набутих знань
|
|
|
| 10. Самостійно планувати і виконувати дослідницькі/ технологічні проекти
|
|
|
| 11. Робити ефективні науково-технічні презентації
|
|
|
| Наскрізні вміння
| 12. Використовувати різноманітні сучасні технічні та психологічні засоби в усній та письмовій комунікації в різних групах адресатів
|
|
|
| 13. Використовувати різноманітні спеціалізовані комп’ютерні програмні пакети з метою оптимізації поточної професійної діяльності
|
|
|
| 14. Проявляти значною мірою незалежність та ініціативність в професійній діяльності
|
|
|
| 15. Проявляти „дух командної роботи”, бути відповідальним у всіх відношеннях в професійній діяльності
|
|
|
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.