Главная | Обратная связь

Правові основи здійснення моніторингу земель

Однією з функцій управління у сфері використання та охорони земель є їх моніторинг.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Земельного кодексу України, моніторингом земель є система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та наслідків негативних процесів. Здійснення моніторингу земель окрім Земельного кодексу регламентують Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»; постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про моніторинг земель» від 20 серпня 1993 р. № 661 та інші акти уряду .

Моніторинг земель передбачає проведення технічної та інформаційно-аналітичної роботи із застосуванням технічних засобів контролю та через відслідковування якісного стану земель, взяття проб і здійснення ґрунтово-геоботанічних та інших необхідних обстежень, аналізів та вимірів хімічного й біологічного складу ґрунтів, їх фізичного стану, а також оцінювання та аналіз стану земель, вироблення на цій базі прогнозів прояву основних негативних процесів на землях, які належать до різних категорій, у найближчій та віддаленій перспективі, розробленні заходів щодо їх відвернення. Крім того, здійснення моніторингу передбачає проведення спостережень за використанням земель, виявленням випадків нецільового використання, не відповідно до дозволеного використання, які особливо погіршують якість земель, а також загальну екологічну ситуацію.

Моніторинг земель – це частина державного моніторингу довкілля.

Дані, які отримуються при здійсненні моніторингу земель, мають бути інформаційним підґрунтям для ведення моніторингу інших видів природних ресурсів, а також для ведення державних кадастрів різних видів ресурсів, насамперед державного земельного кадастру. Дані, отримані у процесі здійснення моніторингу земель, також можуть використовуватися під час проведення землеустрою, планування розвитку територій, земельного контролю.

Згідно до норм чинного законодавства залежно від мети спостережень та ступеня охоплення територій проводиться такий моніторинг земель: національний (на всіх землях у межах території України); регіональний (на територіях, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов); локальний (на окремих земельних ділянках та в окремих частинах (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів).

Ведення моніторингу земель здійснює Держземагенство за участю Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства аграрної політики та продовольства та Української академії аграрних наук.

Інформація, одержана під час спостережень за станом земель, узагальнюється по районах, містах, областях, Автономній Республіці Крим, а також по окремих природних комплексах і передається в пункти збору автоматизованої інформаційної системи обласних, Київського і Севастопольського міських головних управлінь земельних ресурсів та Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим.

За результатами оцінювання стану земель складаються звіти, прогнози та рекомендації, що подаються до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Держземагентства для вжиття заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів.