Главная | Обратная связь

Правові основи здійснення державного та самоврядного контролю за використанням, відтворенням та охороною земель.

Контроль за використанням та охороною земель, за законодавчим визначенням, «полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України» (ст. 187 ЗКУ).

У доктрині земельного права державний контроль за використання і охороною земель визначається як врегульована нормами права владно організуюча діяльність спеціально уповноважених державних органів, спрямована на забезпечення додержання норм земельного законодавства всіма суб’єктами відповідних суспільних відносин, попередження та виявлення правопорушень, вжиття заходів впливу на порушників і поновлення порушених прав землевласників і землекористувачів.

Загальні положення про здійснення державного контролю у даній сфері визначені ст. ст.. 187-190 ЗКУ, ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», наказі Міністества Аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки станудотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства», засади притягнення до адміністративної відповідальності за земельні правопорушення - КУпАП. Відносини із здійснення контролю також регулюються законодавством, що визначає статус контролюючих суб´єктів:

• Держземагентства України - ст. 6 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель»;

• Міністерства екології та природних ресурсів України, у складі якого діє Державна екологічна інспекція - ст. 7 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ПКМ «Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію» від 17.11.2001 № 1520;

• Міністерства аграрної політики і продовольства України, у складі якого повинна бути (ст. 9 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель») утворена Державна служба охорони родючості ґрунтів. Поки що цього не сталося, на даний час існує «державна бюджетна організація» Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів «Центрдержродючість» (Положення затверджене наказом Мінагрополітики України від 01.09.2000 № 167), що, як видається, не є повноцінним замінником служби;

• МОЗ України, у складі якого діє санітарно-епідемічна служба - див. ПКМ «Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні» від 22.06.1999 № 1109;

• Мінрегіонбуд України, в складі якого діє Державна архітектурно-будівельна інспекція - див. ПКМ «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію» від 18.10.2006 № 1434, ПКМ «Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль» від 25.03.1993 № 225;

• місцеві державні адміністрації - ст. 16 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», ст. 17 ЗКУ

Здійснення самоврядного контролю у галузі земельних відносин передбачене ст. 189 ЗКУ, п.«ї» ст. 15 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища». Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, п.«б» ч. 1 ст. 33 Закону надає виконавчим органам рад повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; ст. 48 передбачає засади діяльності тимчасових контрольних комісій ради. Оскільки на законодавчому рівні засади здійснення самоврядного контролю визначаються лише в загальному вигляді, існує практика деталізації положень Законів у актах самих органів місцевого самоврядування.

52.Правове регулювання землеустрою

Землеустрій належить до основних функцій управління в галузі використання та охорони земель. Основними цілями землеустрою є організація раціонального використання та пере­розподілу земель в усіх галузях економіки, реорганізація систем землеволодіння і землекористування, створення сприятливого навколишнього середовища, підтримка екологічно сталих ландшафтів і охорона земель. Згідно зі ст. 1 Закону "Про земле­устрій" та ст. 181 ЗК землеустрій становить сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації те­риторії адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-вироб­ничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Згідно зі ст. 4 Закону "Про землеустрій" суб'єктами земле­устрою є: органи державної влади та органи місцевого самовря­дування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеус­трій, землевласники та землекористувачі. Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону, об'єктами землеустрою є територія Укра­їни; території адміністративно-територіальних утворень або їх частин, території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

В обов'язковому порядку землеустрій проводиться на землях усіх категорій та форм власності у разі: розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об'єктів земле­устрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обме­жених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою; виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоак­тивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Відповідно до ст. 184 ЗК землеустрій передбачає: встанов­лення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-терито­ріальних утворень, землеволодінь і землекористувань; розроблен­ня загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень; обґрунтування встановлення меж територій з особливими при­родоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; складання проектів від­ведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місце­вості) меж земельних ділянок; підготовку документів, що посвід­чують право власності або ё1право користування землею; складан­ня проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроб­лення заходів щодо охорони земель; розроблення іншої земле­впорядної документації, пов'язаної з використанням та охоро­ною земель; здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель; проведення топо­графо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель

Загальне керівництво землевпорядними роботами здійснює Державне агентство земельних ресурсів. Землеустрій провадиться за рахунок коштів дер­жавного, республіканського (АРК) і місцевого бюджетів.

Землевпорядний процес становить законодавчо встановлений порядок здійснення окремих землевпорядних дій. Чинне земель­не законодавство не містить чіткого визначення його стадій. На підставі положень ст.ст. 118, 123, 151, 184 ЗК, Закону "Про землеустрій", Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок можна виділити такі стадії: ініціювання проведення землевпорядних дій; підготовчі роботи; розроблення прогнозів, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, схем, проектів землеустрою; розгляд і затвердження проектної документації; перенесення проектів у натуру (на місцевість); оформлення і видача земле­впорядних матеріалів та документів; авторський нагляд за здій­сненням проектів землеустрою власниками землі, землекорис­тувачами та орендарями.