Главная | Обратная связь

Оподаткування фізичних осіб (СПД) - платників фіксованого податку

Фіксований податок - це одна із форм прибуткового податку, який сплачується фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Введено фіксований податок Законом України від 13.02.98 р. №129/98 "Про внесення змін до Декрету КМУ "Про прибутковий податок громадян".

Внесені зміни щодо запровадження фіксованого податку набрало чинності 07.04.98 р. Сплата фіксованого податку не є обов'язковою. Підприємці - фізичні особи мають право сплачувати прибутковий податок авансовими платежами протягом року залежно від одержаного доходу або можуть сплачувати фіксований розмір податку (фіксований податок) шляхом придбання відповідного патенту. Переваги фіксованого податку:

o Звільнення від ведення Книги обліку доходів та витрат.

o Податківці менше перевіряють.

o Такі доходи не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу.

Фіксований податок мають права сплачувати громадяни - фізичні особи. Основною умовою є здійснення підприємницької діяльності продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та сплата ринкового збору. Отже, громадяни, які торгують не на ринках, сплачувати фіксований податок не мають права.

Дві інші умов, що дають право на придбання патенту, не такі вже й істотні, тому що у підприємців, які здійснюють продаж товарів на ринках, вони, як правило, є завжди, або діяльність можна дещо змінити, щоб такі умови були. Це зокрема:

o кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з приватним підприємцем (членами сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, та наймані працівники) не повинна перевищувати п'яти осіб;

o валовий дохід підприємця від самостійного здійснення підприємницької діяльності або використання найманої праці за останні 12 календарних місяці, що передують місяцю придбання патенту, не повинне перевищувати семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000 грн).

Я бачимо, підприємці, які торгують на ринках, дійсно мають реальні умови для сплати фіксованого податку, тому що доходу більше І І 9000 гривен за 12 місяців фізичні особи, як правило, не декларують. Якщо кількість найманих працівників перевищує п'ять чоловік, що, на практиці, може бути дуже рідко, для одержання права сплачувати фіксований податок цю кількість можна зменшити до п'яти.

Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами. Так, заборона для фіксованого податку не має великого значення, оскільки такими товарами торгівля на ринках взагалі заборонена. Ліцензії на торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами видаються тільки для стаціонарних торгових точок а торгівля повинна проводитися із застосування електронних касових апаратів (ЕККА).

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі. Мінімальний розмір фіксованого податку, який може бути встановлений - 20 грн. на місяць, максимальний - 100 гривен. Уразі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Розмір доходу, з якого визначається відповідно до прогресивної шкали прибутковий податок від 20 до 100 грн, становить від 173 до 572 грн. на місяць.

Якщо порівняти розмір фіксованого податку і сумою плати за патент, яка встановлювалася до введення вказаних змін обласним радами, то між ними немає різкого підвищення плат. В окремих районних центрах та містах районного підпорядкування введений фіксований податок встановлений менший розмір порівняно із діючою до того платою за патент.

При цьому така плата за патент не звільняла підприємців від ведення обліку. А якщо річний дохід виявлявся в 1,5 раз більший порівняно з розрахунковим доходом, від якого нібито визначено плату за патент, в кінці року проводився перерахунок податку і визначалася сума, яка підлягала доплаті у бюджет.

На відміну від такої плати за патент, фіксований податок якщо вже не повертається, то і не доплачується незалежно від результатів.

Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 грн. Підприємці - фізичні особи, як правило, не торгують на всій території України. Проте значна кількість осіб хотіла б здійснювати торгівлю хоча б на двох ринках, розташованих у різних населених пунктах. У такому виборі підприємці, що сплачують фіксований податок, значною мірою обмежені, тому що у такому разі необхідно сплачувати фіксований податок у розмірі 100 грн. на місяць, як для торгівлі на всій території України. Зміни до Декрету не передбачають встановлення фіксованого податку при здійсненні торгівлі у двох чи трьох населених пунктах.

Законом передбачено, що платники фіксованого податку та особи, які перебувають з ними у трудових відносинах, а також члени їх сімей, які беруть участь у підприємницькій діяльності, звільняються від деяких податків, зборів та платежів до бюджету; Як виявляється, підприємці - фізичні особи і не виступали, і не сплачували деякі перелічені платежі. Деякі такі звільнення, як наприклад, всі сплати податку на промисел чи придбання торгового патенту взагалі незрозумілі. Адже на підприємців - фізичних осіб, які провадять торгівлю на ринках зі сплатою ринкового збору, такі нормативні документи, як Декрет К МУ "Про податок на промисел та Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" взагалі не поширюються.

Єдиним реальним збором, яким сьогодні сплачують підприємці, є відрахування на державне пенсійне страхування. Цей збір до Пенсійного фонду будуть перераховувати місцеві ради у розмірі 10 відсотків від суми фіксованого податку, що надійшов.

Підприємці, які сплатили фіксований податок, внесеним до Декрету змінами не звільнені від сплати податку на додану вартість. Фізичні особи, що зареєструвалися до введення в дію Закону України "Про податок на додану вартість", тобто до 01.10.97 р., не будуть платниками ПДВ. Проте суб'єкти підприємницької діяльності, які утворені після 01.10.97 р. незалежно від виду діяльності і запланованих обсягів операцій по продажу товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники ПДВ і сплачують цей податок.

Прийняти законом України не передбачено звільнення підприємців, що сплатили фіксований податок, від сплати акцизного збору. Отже, при реалізації підакцизних товарів вони нібито повинні виступати платниками акцизного збору у разі відсутності документів на придбання підакцизних товарів підприємств, установ, організацій на території України.

У разі сплати фіксованого податку підприємець звільняється від обов'язкового ведення обліку доходів і витрат, тобто, отримавши патент,, підприємець може продавати будь-яку кількість товару незалежно від асортименту. Це основний привід, який переважає всі інші разом узяті вигадані переваги і звільнення від деяких податків і платежів.

Не можна сказати, що діючий на сьогодні порядок ведення "Книги обліку доходів і витрат приватного підприємця забезпечує суворий контроль податкових органів за доходами фізичних осіб. Річ зовсім у іншому. Порядок ведення обліку доходів і витрат приватних підприємців вимагає щоденно, на початок кожного дня торгівлі, переписувати наявність усіх товарів, пред'явлених до реалізації, що потребує значних затрат часу, особливо при торгівлі широким асортиментом товару різних найменувань. Так допустити помилки при такому обліку дуже легко, тому що підприємці, як правило, не бухгалтерські працівники і більшу увагу приділяють питанням, пов'язаним безпосередньо з торгівлею, а не з обліком.

Не можна не згадати і перевірки контролюючих органів, зокрема податкової інспекції. У підприємця, який сплатив фіксований податок, не перераховують ніяких товарів (облікованих чи необлікованих), не звіряють ціни з книгою обліку, не цікавляться його доходами. Перевірка розпочинається і закінчується пред'явленням патенту про сплату фіксованого податку.

Новостворені суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від обсягів операцій продаж товарів протягом одного року є платниками податку на додану вартість. За відсутності ведення обліку при сплаті фіксованого податку підприємці ПДВ і не сплачують, незважаючи на те, що законно їх забули звільнити від цього податку.

Відсутність обліку не дає будь-яких підстав для нарахування акцизного збору при реалізації підакцизних товарів, придбаних за кордоном, та товарів, на придбання яких у підприємців немає документів. У таких випадках підприємці і не подають розрахунків по акцизному збору. Таким чином, платники ПДВ та акцизного збору можуть сплачувати ці платежі тільки по добрій волі.

Поряд з відсутністю обліку підприємець, який сплатив фіксований податок, має право проводити реалізацію товарів будь-якій кількості іншим юридичним чи фізичним особам. При цьому він може без будь-яких застережень повідомити свої дані як суб'єкт підприємницької діяльності, пред'явити патентна при потребі - акт купівлі чи договір купівлі-продаж. На таке не завжди погодяться фізичні особи, які сплачують податок від одержаного доходу, оскільки документально зафіксовано реалізацію товару необхідно відобразити у Книзі обліку, що не завжди вигідно підприємцю, особливо якщо сума угоди досить велика.

У підприємців, які сплатили фіксований податок, такі проблеми не виникають, тому що доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до склад його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, тобто сплачена сума фіксованого податку є остаточною і незалежно від одержаного доходу не дораховується і не повертається.

Це один з найоптимальніших варіантів, коли юридична особа хоче закупити у фізичної майно, засоби чи інші товари високої вартості. Таку покупку найкраще робити на ринку у підприємця, який є платником фіксованого податку.

На практиці також трапляються випадки, коли декілька (не більше шести) осіб, які займаються торгівлею на ринках, об'єднуються, і патент вибирає один підприємець, який нібито використовує найману працю інших п'яти осіб. При цьому підприємець, який вибрав патент, сплачує 100-відсоткову суму фіксованого податку, інші п'ять осіб тільки записуються до патенту і сплачують по 50 відсотків суми фіксованого податку. Закон передбачає, що платник податку, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, сплачує за кожну особу 50 відсотків суми фіксованого податку. При цьому всі шість осіб мають право торгувати незалежно один від одного, у загальному підсумку кожен з них сплачує тільки 58 відсотків суми фіксованого податку: (100% + 5 х 50%) : 6 = 58,33%.

Внесеними змінами до Декрету "Про прибутковий податок" передбачено, що на доходи громадян, одержані від здійснення підприємницької діяльності, у разі сплати ними фіксованого податку не поширюються положення ст. 5 та ст. 6 зазначеного документу.

Отже, особам, які користуються пільгами по прибутковому податку: на дітей віком до 16 років, громадяни, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інваліди та учасники війн, інваліди дитинства та інші, слід врахувати, що при сплаті фіксованого податку вони не зможуть скористатися такими пільгами. Пільги поширюються тільки при сплаті прибуткового податку залежно від одержаного доходу, що вимагає ведення "Книги обліку доходів і витрат."