 |
|
Загальний спосіб оподаткування
Це оподаткування, яке здійснюється податковими органами на підставі декларації громадян про одержані доходи. Переваги:
1. Не передбачено обмежень на будь-які види діяльності, не заборонені законодавством, застосовується при оподаткуванні доходів, одержаних від різних видів діяльності.
2. Податок нараховується з фактично одержаного доходу на підставі податкової декларації.
3. Розмір податку не збільшується, незалежно від кількості найманих осіб, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
4. Категорії населення, які мають право на пільги по прибутковому податку, користуються цими пільгами при визначенні податку.
5. У випадку сплати торгового патенту розмір прибуткового податку, що підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість сплаченого торгового патенту протягом року.
6. Підприємці мають право обирати порядок ведення обліку витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності: за документальним підтвердженням або за нормами у відсотках до валового доходу.
Недоліки:
1. Надто складний і трудомісткий порядок ведення обліку доходів і витрат, пов'язаних із здійснення підприємницької діяльності, особливо за великих обсягів реалізації товарів різного асортименту та найменування.
2. Занижені норми витрат, які застосовуються у відсотках до валового доходу на окремі види діяльності. Зокрема, на торговельну діяльність норм витрат становить 25%. Реально такі низькі витрати можуть бути тільки при встановленні націнки на товар не менше 300% - і це тільки матеріальні витрати, пов'язані із закупівлею товару.
3. При здійсненні видів діяльності, які підлягають патентуванню, плата за торговий патент сплачується на загальних підставах.
4. При розрахунках із споживачами у передбачених випадках застосовується БККА.
5. Збір до Пенсійного фонду, який становить значну частину платежів, сплачується як із фонду оплати праці найманих працівників, та із доходу підприємця. За відсутності документально підтверджених витрат, пов'язаних з одержанням доходу, дохід для визначення збору у Пенсійний фонд визначається за ти ми ж нормами витрат, що і для прибуткового податку, які значною мірою занижені.
Проілюструємо викладені вище тезиси на прикладі най-розповсюдженого серед фізичних осіб виду підприємницької діяльності, а саме торгівлі на ринку:
Найпростіший спосіб оподаткування для такого виду діяльності - за фіксованим податком. Цей вид оподаткування не передбачає ведення обліку доходів і витрат, що набагато полегшує роботу підприємців, і не витрачається час на щоденне переписування залишків товарів. Водночас такий платник податку повинне щомісяця сплачувати встановлену місцевою радою суму фіксованого податку незалежно від одержаного доходу, а при залученні до підприємницької діяльності найманих осіб чи члені сім'ї - ще і додатково сплачується 50% суми податку за кожну особу.
З умови, якщо розмір фіксованого податку підприємець вважає дещо високим для Його обсягів діяльності, слід обрати загальний спосіб оподаткування ведення книг обліку доходів і витрат, при якому оподаткування доходів здійснюється податковими органами на підставі декларації. Книга обліку доходів і витрат ведеться щоденно, що завдає додаткових клопотів при реалізації товарів, крім цього, такі особи підлягають частіше перевірці, оскільки податківці перевіряють повноту записів у книзі щодо фактичної наявності товарів на день реалізації. Однак, як свідчить практика, такі підприємці мають невисокі доходи і податки сплачують нижчі від розміру фіксованого податку або у окремих періодах взагалі можуть і не мати доходу.