Главная | Обратная связь

Право водокористування та його види.

Право водокористування визначається як використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (ст. 1 ВК України).

Розрізняють право водокористування в об'єктивному та суб'єктивному значеннях. Об'єктивне право водокористування — це правовий інститут, норми якого врегульовують відносини з приводу використання та охорони вод. У суб'єктивному значенні воно розглядається як закріплена в законодавстві можливість певних суб'єктів використовувати водні об'єкти для задоволення своїх потреб.

Специфіка правовідносин водокористування виявляється, передусім, в їх структурних елементах: суб'єктах, об'єктах та змісті.

Суб'єктами (водокористувачами) в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні й фізичні особи та особи без громадянства.

Право водокористування, з огляду на підстави та порядок його виникнення, поділяється на два види: загальне та спеціальне.

Загальне водокористування пов'язане з реалізацією права кожного на безпечне для життя та здоров'я довкілля та виникає на підставі законів чи інших нормативних актів.

Для права загального водокористування відповідно до ст. 47 В К України характерні такі ознаки:

— здійснення тільки громадянами для задоволення їхніх потреб (купання, плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, водопою тварин, забору води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць тощо);

— безоплатність;

— здійснення без закріплення водних об'єктів за певними особами;

— здійснення без надання відповідних дозволів;

— передбачено для необмеженого кола осіб.

Особливості спеціального водокористування передбачені ст. 48 ВК України і полягають у тому, що воно здійснюється:

— шляхом забору води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти;

— фізичними та юридичними особами для задоволення питних та інших потреб населення;

— на підставі спеціальних дозволів, які видаються державними органами охорони навколишнього природного середовища — у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами водного господарства — у разі використання водних об'єктів місцевого значення;

— за оплату, яка визначається на підставі Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1494.

За строками здійснення спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до 3 років) або довгостроковим (від 3 до 25 років). У разі потреби строк спеціального водокористування може бути продовжено на термін, що не перевищує відповідного короткострокового або довгострокового водокористування.

Водокористування за цільовим призначенням буває:

— для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;

— для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей;

— для потреб галузей економіки: сільського і лісового господарства, промислових і гідроенергетичних потреб, водного транспорту, рибного і мисливського господарства, протипожежних потреб.