Призначення патронів респіраторів

Маркування патрону	СДОР, від якого захищає патрон
РПГ-67	Органічні пари (бензину, гасу, ацетону, бензолу, і їх гомологів, спиртів, ефірів та інших, окрім низь-ко киплячих і не сорбіруючих органічних речо-вин), пару хлор- і фосфорорганічних отрутохімі-катів.
РУ-60М-А або РУ-60МУ-А	То саме і аерозолі.
РПГ-67-В	Кислі гази (сірчистий ангідрид, сірководень та ін-ші), пари хлор- і фосфорорганічних отрутохімі-катів.
РУ—60М-В або РУ-60МУ-В	То саме і аерозолі.
РПГ-67-КД	Аміак і сірководень.
РУ-60М-КД або РУ-60МУ-КД	То саме і аерозолі.
РПГ-67-Г	Пар ртуті.
РУ-60М-Г або РУ-60МУ-Г	То саме і аерозолі.

Фільтруючі саморятівники СПП-2 (СПП-4)використовую-ться для захисту органів дихання від окислу вуглецю, пилу і диму при пожежах на шахтах і в рудниках. Вони складаються із фільтрувального патрону, на якому закріплені згубник з носо-вим затискувачем і система кріплення фільтрувального патрону на голові. Фільтруючий патрон з елементами зберігається в гер-метичній металевій упаковці, на кришці якого закріплена пле-чова тасьма для носіння саморятувальника.

Саморятівники СПП-2 (СПП-4) - це прибори разової дії і призначені тільки для виходу із загазованої зони. Використання їх допускається в повітрі з об’ємною долею кисню не менше 17% і об’ємною долею окислу вуглецю не більше 1%.

Саморятівники мають фільтр попередньої очистки повітря від пилу і диму. При роботі саморятівники нагріваються, що характеризує їх справність. Для пониження температури по-вітря, що вдихається, саморятівник СПП-4 має спеціальний теплообмінник. Вони зберігають свої захисні якості на протязі трьох років при зберіганні в умовах складу.

Респіратори, що знаходяться на забезпечення ЦО (Р-2 і Р-2Д) і в промисловості (ШБ-1, “Айстра-2”, Ф-62П та інші), викорис-товуються для захисту органів дихання від радіоактивного пилу, ґрунтового і промислового пилу та ряду аерозолів. Ріст респіра-торів визначається за обміром параметрів обличчя людини.

Висота обличчя, мм	Для Р-2	-	До 109	110-119	Більш 120
Для Р-2Д	80-99	100-114	115-124	Більш 125
Ріст респіратору

Основні характеристики респіраторів

Марка респіратора	Призначення	Комплект респіратора
Р-2	Захист від РР для дорослих	Фільтруюча напівмаска, поліетиле-новий пакет, кільце
Р-2Д	Захист від РР для дітей від 7 до 17 років	Фільтруюча напівмаска, поліетиле-новий пакет, кільце
ШБ-1	Пелюсток - 200	Захист від високодис-персних аерозолів	Легка безклапанна напівмаска з ма-теріалу ФПП
Пелюсток -	Захист від високодис-персних аерозолів	Легка безклапанна напівмаска з ма-теріалу ФПП
Пелюсток - 5	Захист від високодис-персних аерозолів	Легка безклапанна напівмаска з ма-теріалу ФПП
Айстра-9	Захист від високодис-персних аерозолів	Гумова напівмаска з клапаном види-ху, поліетиленові патрони з клапа-нами вдиху і змінними фі-льтрами з матеріалу ФПП
Ф-62П	Захист від промис-лового пилу, окрім високодисперсного	Гумова напівмаска з клапаном видиху і пластмасова коробка з змінним фільтром з матеріалу ФПП
РП-К	Захист від промис-лового пилу, окрім високодисперсного	Ґумова напівмаска з двох шарів (зовнішній –поліуретан, внутрішній – змінний матеріал ФПГ)
У-2К	Захист від різного пилу	Фільтруюча напівмаска, поліетиле-новий пакет, кільце

Перевага ізолюючих дихальних апаратів (ІДА), які забез-печують органи дихання людини необхідною кількістю чистого повітря, є то, що вони можуть використовуються незалежно від складу навколишньої атмосфери.

До них відносяться: автономні дихальні апарати, що забезпе-чують органи дихання людини дихальною суміш’ю з балонів з стисненим повітрям або стисненим киснем або за рахунок реге-нерації кисню за допомогою продуктів, що затримують кисень; шлангові дихальні апарати, з допомогою яких чисте повітря подається до органів дихання за допомогою шлангу від повітро-дувок або від компресорних магістралей.

Ізолюючі дихальні апарати (ІДА) діляться на дві групи: про-тигази з хімічно зв’язаним киснем (ИП-4, ИП-46, ИП-46М) і протигази з стисненим киснем (КИП-8).

Ізолюючий дихальний апарат ИП-4призначається для за-хисту органів дихання, шкіри обличчя і очей від любої шкід-ливої домішки в повітрі незалежно від її концентрації при виникненні робіт в умовах недостатку або відсутності кисню.

Ізолюючий дихальний апарат ИП-4 складається з лицевої час-тини з з’єднувальною трубкою, регенеративного патрону, диха-льного мішку, каркасу. В комплект також входять не запітнілі плівки, утеплювальні манжети і сумка.

Лицева частина ИП-4 призначена для ізоляції органів дихан-ня від навколишнього середовища, направлення газової суміші, що видихається в регенеративний патрон, підведення очищеної від вуглекислого газу і водяного пару і збагаченої киснем газо-вої суміші до органів дихання, а також для захисту очей і обличчя від любої шкідливої суміші в повітрі.

Регенеративний патрон призначається для отримання кисню, необхідного для дихання, а також для поглинання вуглекислого газу і вологи, які знаходяться в газовій суміші, що видихається.

Дихальний мішок являється резервуаром для газової суміші, що видихається і кисню, який виділяється регенеративним пат-роном. Клапан надмірного тиску призначається для випуску зайвого газу з системи дихання при роботі. Каркас призначає-ться для розміщення в ньому дихального мішка, попередження стиснення мішку при експлуатації апарату і закріплення регене-ративного патрону.

Сумка служить для зберігання і перенесення ізолюючого ди-хального апарату, а також для захисту його вузлів від обливан-ня СДОР і механічних пошкоджень. Сумка виготовлена із спе-ціальної проґумованої тканини, яка стійка до агресивних рідин.

В основі роботи подібних ізолюючих дихальних апаратів лежить принцип хімічної регенерації повітря, що видихається, в регенеративному патроні, за рахунок поглинання вуглекислого газу і пару води та виділення кисню, який супроводжується виділенням тепла, чому за часом використання регенеративний патрон нагрівається.

Час роботи в ізолюючому дихальному апараті визначається фізичним навантаженням і для ИП-4 складає при відносному покою і легкому фізичному навантаженні біля 180 хв., при середньому фізичному навантаженні – 60 хв., а при важкому фізичному навантаженні – 30 хв., робочий інтервал температур складає від мінус 40 до плюс 40˚ С. Попередня перевірка гер-метичності лицевої частини ІДА виконується на вдиху при одночасному притискуванні ніпеля з’єднувальної трубки до долоні. Якщо при вдиху повітря не проходить, то лицева час-тина герметична.

Заміна відпрацьованого регенеративного патрону в зараже-ному або не придатному для дихання повітрю допускається лише в окремих випадках. Протигази ИП-4 і ИП-46 використо-вуються на суші, ИП-46М – для проведення легких робіт під водою. Підбір лицевої частини за ростом проводиться за об-міром голови (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя).

Ріст шлему	Величина виміру голови, см
ИП-4, ИП-46	ИП-46М
	До 64	До 63
	64,5-68,5	63,5-66,5
	69 і більше	67-68,5
	-	69 і більше

Серед промислових ІДА слідує виділити ізолюючі проти-гази, шахтні саморятівники, ізолюючі респіратори, киснево-ізолюючий протигаз КІП-8, дихальні апарати ВЛАДА і АСВ-2, які можуть успішно використовуватися для захисту органів ди-хання від СДОР.

Киснево-ізолюючий протигаз КІП-8призначається для за-хисту органів дихання при газорятувальних роботах від шкід-ливої дії непридатної для дихання атмосфери, яка має отруйні речовини високої концентрації і збіднена киснем. Час захисної дії киснево-ізолюючого протигазу складає 2 години. Місткість балону 1л; запас кисню в балоні 200 л; маса протигазу складає 10 кг.

Всі вузли КІП-8, за виключенням клапанної коробки з маскою МИП-1 або шлемом-маскою, з’єднувальних трубок і манометру, розташовані в металевому корпусі: кисневий балон з запірним вентилем, блок легеневого автомату з редуктором і байпасом; дихальний мішок з запобіжним клапаном, звуковий сигнал; регенеративний патрон, поясний і плечовий ремні.

Після кожного використання КІП-8 чистять, провіряють і перезаряджають. Зберігають КІП-8 в зібраному виді в примі-щенні при температурі повітря від 3 до 20˚ С та відносній волозі 65-60%.

Основні характеристики ізолюючих протигазів і приборів

Характеристика	Ізолюючий протигаз	КІП-8
ИП-4	ИП-46	ИП-46М
Маса , кг	3,4	4,6	5,5
Лицева частина	ШИП-2б	ШВСМ	ШВСМ	МИП-1
Регенеративний патрон	РП-4	РП-46	РП-46М	-
	Час захисної дії при навантаженні (хв.):	Важкому				-
	Середньому				-
	Легкому
	В воді (15-20˚ С)	-	-		-
	В воді (15-20˚ С)	-	-		-

Шахтні саморятівники (малогабаритний ШСМ-1, ШСМ-7М, ШС-20М та їх аналоги) призначені для захисту органів дихання робітників вугільної, хімічної, металургійної промис-ловості при аваріях, вибухах і пожежах.

Ізолюючі респіратори призначені для захисту органів ди-хання від шкідливої дії непридатної для дихання атмосфери при виконанні гірничорятувальних і технічних робіт в вугільних шахтах і кар’єрах.

Дихальні апарати ВЛАДА і АСВ-2призначені для захисту органів дихання при роботі в атмосфері, яка має високий рівень концентрації шкідливої речовини і збідненої киснем. Вони від-носяться до типу резервуарних апаратів з запасом стисненого повітря і відкритою схемою дихання.

Шлангові ізолюючі дихальні автомати забезпечують орга-ни дихання чистим повітрям через з’єднувальні шланги до них також відносяться пневмокостюми, які забезпечують захист не тільки органів дихання, а і всього тіла. Шлангові ІДА розділяю-ться на два типа: самовсмоктуючі шлангові апарати, в яких повітря до органів дихання поступає із чистої зони за рахунок зусиль людини; шлангові апарати з примусовою подачею чисто-го повітря в лицеву частину за допомогою повітродувок, венти-ляторів або від компресору після його попереднього очищення.

Шлангові ІДА використовуються, як правило, при виконанні робіт для ремонту та очистці різних ємностей (цистерн, котлів), при ремонті колодязів, димоходів, підвальних і інших примі-щень, де можуть скупчуватися газоподібні шкідливі суміші.

Протигаз шланговий ПШ-1є засобом захисту безнапірного типу і має призначення для одного працюючого. Складається із шлему-маски (трьох ростів: 1, 2, 3-го), двох з’єднувальних тру-бок, рукава для підведення повітря, фільтруючої коробки для очистки повітря, що вдихається, від пилу, рятувального поясу з плечовими тасьмами, сигнальної рятувальної мотузки і штиря для закріплення кінця рукава з фільтруючою коробкою в зоні чистого повітря. Протигаз ПШ-1 рекомендується використову-вати при малих і середніх навантаженнях в тих випадках, коли чисте повітря можливо забирати на відстані не більше 10 м від робочого місця.

Опір вдиху і видиху при витраті повітря 30 л/хв. складає 196 і 100 Па відповідно. Маса апарату не більше 8 кг. У зв’язку з великим опором диханню протигаз ПШ-1 рекомендується використовувати при короткочасних роботах. Придатність про-тигазу провіряється перед кожною видачею і періодично (не ріже одного разу за тиждень).

Шланговий протигаз ПШ-2є засобом захисту з примусо-вою подачею чистого повітря і призначається на одночасне за-безпечення захисту органів дихання двох працюючих на від-стані 20 м від повітродувки або одного працюючого на відстані 40 м. В апараті передбачена подача повітря за допомогою елект-родвигуна, а також шляхом обертання повітродувки вручну.

Комплектність і призначення протигазу ПШ-2 аналогічні про-тигазу ПШ-1, тільки додаткові елементи є в двох комплектах, довжина рукавів для підведення повітря складає 20 м, а сигна-льних мотузків 25 м. Кількість повітря, що подається під кожну лицеву частину при 60 об./хв. складає 50 л/хв. Опір вдиху відсут-ній, а опір видиху складає 119 Па. Маса апарату не більше 46,7 кг.

Шланговий апарат ДПА-5 аналогічний апарату ПШ-2, від-різняється тільки конструкцією повітродувки. Мінімальний тиск повітря 3000 Па, кількість повітря, що подається складає 200 л/хв.

Пневмокостюми ЛГ-4 і ЛГ-5призначаються для ремонтних і аварійних робіт при значному забрудненні і повітря і облад-нання приміщень радіоактивними і токсичними речовинами. Вони забезпечують ізоляцію органів дихання і поверхні тіла працюючого від зовнішнього середовища.

Пневмокостюми виготовляються із поліхлориду пластикату, при чому ЛГ-5- із більш міцної армованої плівки марки 80АМ. З переду комбінезону є лаз для входу в костюм і виходу із нього.

Система подачі повітря в пневмокостюм включає повітровід, який розташований в шлемі, пластмасовий штуцер з пневмо-костюмом та поясні повітроводи. Пневмокостюми виготовляю-ться трьох ростів: 3 ріст (М – малий) від 160 до 170 см; 4 ріст (С – середній) від 171 до 180 см; 5 ріст (В-великий) від 181 до 190 см.

Робота в пневмокостюмі допускається при температурі від мінус 30 до плюс 45 ˚С. Повітря подається з використанням 250 л/хв. При температурі навколишнього повітря 16-27 ˚С пневмокостюм може використовуватися працюючим без погір-шення самопочуття на протязі 4-6 годин. Маса пневмокостюму без шлангів складає 3 кг.

Тканинні маски проти пилу ПТМ-1 складаються із корпусу і кріплення. Корпус виготовляється з 4-5 шарів ткані. Напроти очей робляться прорізи, в які вставляються скельця або прозора плівка. На голові маска закріплюється за допомогою смуги тка-ні, резинки або зав’язок. Ріст маски залежить від висоти об-личчя.

Висота обличчя, мм	До 80	81-90	91-100	101-110	111-120	121-130	>131
Ріст маски

Для верхніх шарів маски найбільш підходить б’язь, шта-пельне або трикотажне полотно, мадаполам, міткаль, шотландка та інші. Внутрішні шари можуть бути із дитячого пика, байки, бумазеї, бавовняно-паперової, шерст’яної та інших тканин.

Ватяно-марлева пов’язкавиготовлюється з марлі розміром 100х50 см, на середину якої накладається шар вати розміром 30х20 см і товщиною 1-2 см. Марля з обох сторін загибається і накладається на вату. Кінці розрізуються вздовж середини, в результаті чого виникають зав’язки.

Індивідуальними засобами захисту шкіри є: захисні комп-лекти, спеціальний захисний одяг, загальновійськовий комп-лексний захисний костюм, побутовий, виробничий і спортивний одяг. Вони за типом захисної дії поділяються на ізолюючі (плащі і костюми), матеріал яких покривається спеціальними газо- і волого непроникними плівками і фільтруючі, що пред-ставляють собою костюми із звичайного матеріалу, який наси-чується спеціальним хімічним складом для нейтралізації або сорбції пару СДОР.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК)складається з захисного плаща ОП-1 (виготовляється 5-и розмірів із спе-ціально проґумованої ткані), захисних панчіх і захисних рука-вичок. Маса комплекту 3 кг, упаковується в ящики по 20 шт.

Легкий захисний костюм Л-1складається з сорочки з капю-шоном, брюк, зшитих заодно з панчохами, двопалих рукавичок і підшоломнику. Окрім того, в комплект входить сумка і пара рукавичок. Виготовляється трьох розмірів із проґумованої ткані. Маса 3 кг, упаковується в ящики по 12 шт.

Захисний костюм (комбінезон) складається із куртки і брюк (в комплект входять і ґумові рукавички, ґумові чоботи і підшо-ломник). Виготовляється трьох розмірів із проґумованої ткані. Маса 6 кг, упаковується в ящики по 20 шт.

Захисний фільтруючий одяг (ЗФО) складається з хлопча-топаперового комбінованого костюму насиченого пастою К-4, ґумових рукавичок, чобіт, підшоломнику, двох онуч (одна наси-чена).

Для захисту шкіри від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів можуть використовуватися спортивні, робочі або шкі-льні костюми (брюки і куртки). При цьому одяг необхідно герметизувати за допомогою нагрудника, капюшонів, клапанів низу рукавів і брюк.

Герметичний одяг для забезпечення захисту від пару і аеро-золів отруйних речовин необхідно насичати мильною масляною емульсією (300 г господарського мила, 0,5 л рослинного масла і 2 л води).

Комплект захисний плівковий (КЗП)складається з плаща з капюшоном, панчіх із поліетиленової плівки і ґумових рука-вичок. Маса комплекту складає 1 кг.

Костюми проти лугів і кислот (ПЛК) ,призначаються для роботи з їдким натром, його розчинами з концентрацією до 35 % і розчинами кислот з концентрацією до 22 %. Виго-товляються вони із однобічної проґумованої ткані. В комплект входять: куртка, брюки, чоботи, гумово-трикотажні рукавички, шлем-маска, виготовляються двох ростів.

Костюми чолові і жіночі для захисту від кислот,призна-чаються для захисту поверхні шкіри від різних концентрацій кислот. В комплект входять: куртка, брюки і головний убір. Костюми розподіляються на чотири підгрупи і виготовляються із різних фільтруючих тканин.

Для захисту рук від СДОР промисловістю випускаються рукавички ґумові технічні двох типів (тип 1- товщиною 0,3 мм, тип 11- товщиною 0,7 мм), які призначені для виконання точних і грубих робіт.

Крім того, промисловістю випускається ціла гамма рукави-чок для захисту рук від різних кислотних і лужнихрозчинів середньої концентрації з використанням різних фільтруючих матеріалів на основі тканин.

Всі засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри мають два види зберігання – у мобілізаційному резерві та поточ-ний. Термін зберігання засобів індивідуального захисту органів дихання складає 10 років, після чого вони підлягають перевірці силами спеціалізованої лабораторії ЦО і при їх справності термін їх зберігання може бути продовжений ще на 5 років.

Мобілізаційний резерв, який призначається для викорис-тання в особливий період, поділяється на резерв органів вико-навчої влади і об’єктовий.

Об’єктовий резерв створюється за рішенням галузевих ор-ганів управління або за рішенням начальника цивільної оборони суб’єкта господарської діяльності.

Мобілізаційний резерв засобів індивідуального захисту збе-рігається у спеціально побудованих або виділених для цих цілей теплих приміщеннях. Протигази зберігаються, окремо від рес-піраторів і засобів захисту шкіри, у дерев’яних ящиках до 40 шт. у кожному всіх ростів, які можна за висотою укладати у 4-5 рядів. Респіратори зберігаються аналогічно протигазам. Засоби шкіри укладаються у ящики до 20 шт. всіх ростів.

Засоби індивідуального захисту поточного використаннямають декілька способів зберігання: на робочому місці осо-бового складу формувань, на складі скомплектованими для кожного члена формування (протигаз, респіратор, аптечка АІ-2, ІПП-8, ІПП, засоби захисту шкіри або окремо за кожним най-менуванням.

Необхідно враховувати, що засоби індивідуального захисту, які забезпечують захист від сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), оказують негативний вплив на організм людини, ут-руднюють при певних умовах виконання покладених завдань внаслідок погіршення теплообміну організму людини з нав-колишнім середовищем та в результаті обмеження рухомості.

Командир формування разом з особовим складом форму-вання здійснює підбір протигазів, для чого проводяться від-повідно до марки протигазу обміри голови, за якими робиться підбір росту протигазу. Коли обміри будуть закінчені, командир видає особовому складу формувань протигази відповідних розмірів і приказує протерти внутрішню частину шлемів-масок, користуючись ватою або носовою хусточкою, які змочені оде-колоном або спиртом і, приступити до перевірки протигазів, для чого необхідно:

вийняти протигаз із сумки і перевірити цілісність шлему-маски (маски), стекол окулярів, справність тасьми, їх натяг, наявність пересувних пряжок;

перевірити клапанну коробку, наявність і стан клапанів вдиху і видиху та запобіжного екрану;

перевірити з’єднальну трубку (якщо вона є) чи не має на ній проколів або розривів, щільно вона приєднується до патрубку маски, не пом’ята накидна гайка та чи є на ніпелі гумове кільце;

перевірити протигазову коробку щоб на ній не було вм’ятин, проколів, ржі, вийняти гумову пробку із отвору на дні коробки;

перевірити протигазову сумку і наявність дерев’яних вкла-дишів та незапітнілих плівок (олівців).

Після зовнішнього огляду необхідно зібрати протигаз і перевірити його на герметичність. Для цього необхідно надіти шлем-маску (маску), вийняти протигазову коробку із сумки, закрити отвір коробки гумовою пробкою або зажати долонею і зробити глибокий вдих. Якщо при цьому повітря не проходить під шлем-маску (маску), тоді протигаз справний. При виявленні несправностей і некомплектності у протигазі, його здають в ремонт або замінюють справним.

Інший спосіб перевірки протигазів у камері або палатці з використанням хлорпікріну.

Медичний захист населення є складовою частиною комп-лексу медичних заходів цивільної оборони. Він має за мету на основі прогнозування можливої небезпеки для здоров'я людей попередити або послабити дію факторів ураження на них іоні-зуючого випромінювання, отруйних речовин й бактеріальних засобів шляхом проведення спеціальних профілактичних захо-дів з застосуванням медичних засобів захисту, а також органі-зації санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Застосування медичних засобів захисту може знизити або по-передити вплив на людей окремих факторів ураження НС, особ-ливо при дії особового складу сил ЦО в осередках ураження (зараження). За певних умов застосування цих засобів може під-вищити ефективність інших способів захисту (в ході розосеред-ження і евакуації населення, при укритті у захисних спорудах).

Разом з тим не можна орієнтуватися лише на один спосіб захисту, яким би надійним він не був. У кожному конкретному випадку перевагу слід надавати тому з них, який найбільш відповідає обстановці, що склалася. Завдання полягає у тому, щоб підготувати і у випадку необхідності застосувати будь-який або одночасно усі у комплексі способи захисту і досягти тим самим якомога більш надійного захисту населення.

Медичні засоби захисту призначені для профілактики і надання допомоги населенню, що потерпіло від надзвичайних ситуацій. За їх допомогою можна урятувати життя більшій кіль-кості людей, повністю попередити або значно знизити розвиток уражень у них, підвищити стійкість організму людини до ї дії ураження радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріаль-ними засобами.

Для профілактики ураження сильнодіючими отруйними ре-човинами та надання першої медичної допомоги у надзвичай-них ситуаціях використовуються табельні засоби – індивідуа-льна аптечка АІ-2 (та її аналоги), індивідуальний протихіміч-ний пакет ІПП-8 та індивідуальний перев’язувальний пакет ІПП.

До медичних засобів захисту належать:

• радіозахисні препарати;

• засоби захисту від дії отруйних речовин - антидоти;

• протибактеріальні засоби (антибіотики, вакцини, сироватки тощо).

Радіозахисні препарати призначаються для профілактики уражень іонізуючими випромінюваннями і послаблення проявів променевої хвороби.

Антидоти - специфічні протиотрути; використовуються для профілактики ураження людей отруйними речовинами. У випадку їх раннього застосування досягається високий ефект.

Протибактеріальні препарати - засоби профілактики інфек-ційних захворювань.

Вказані вище медичні засоби захисту включаються в основ-ному до аптечок індивідуальних (АІ). Вони містять препарати: радіозахисні - засоби №1 і 2; засіб, що використовується при отруєнні фосфорорганічними речовинами (ФОР); засіб проти блювоти; протибактеріальні засоби №1 і №2. Передбачено включення і протибольового засобу. В АІ-2 мається інструкція щодо порядку застосування медичних засобів.

До медичних засобів захисту відносяться: пакет перев'язу-вальний медичний (ІПП), що складається із стерильної пов'язки для надання допомоги при пораненнях і опіках; індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8), призначений для надання само- і взаємодопомоги при ураженні отруйними речовинами. За його допомогою проводять часткову спеціальну обробку безпосеред-ньо після ураженняабо сильнодіючими отруйними речовинами.

Профілактика ураження населення, надання першої медичної допомоги людям в осередках ураження, а після цього і лікар-ської допомоги з використанням усіх медичних засобів захисту покладаються на формування і заклади медичної служби ЦО. У той же час враховується необхідність у будь-якій складній об-становці надавати першу допомогу в осередках ураження, як правило, у найкоротші строки, що вимірюються хвилинами. Цього можна досягти лише при активній участі самого населен-ня через само- і взаємодопомогу. З урахуванням цього усе населення навчається відповідним прийомам.

Слід відмітити, що якими б ефективними не були медичні засоби захисту, все ж таки першорядного значеннянабуває попередження потрапляння радіоактивних і отруйних речо-вин, а також бактеріальних засобів в організм людини.

Застосування індивідуальних засобів медичного захисту попереджує ураження людини, послаблює вплив на неї деяких факторів. Наприклад, дотримування правил особистої гігієни і застосування антибактеріальних засобів (антибіотиків, вакцин тощо) запобігає інфекційним захворюванням.

Своєчасно накладена на рану або місце опіку стерильна пов'язка - це не лише надання медичної допомоги, але й засіб попередження ускладнень.

У першу чергу медичними засобами захисту забезпечую-ться особовий склад формувань, робітники і службовці об'єктів, що розташовані в категорійних містах, а також населення міст та інших населених пунктів, які потрапляють у зони ураження хімічно небезпечних об’єктів та АЕС.

У другу чергу засобами медичного захисту забезпечується інше населення категорійних міст, жителі населених пунктів, що розташовані у зонах можливого руйнування і все населення міст та інших населених пунктів, на території яких розташовані категорійні об'єкти народного господарства.

У третю чергу медичними засобами захисту забезпечується усе інше населення, включаючи жителів сільських населених пунктів.

Медичні засоби захисту видаються населенню при загрозі виникнення надзвичайних ситуацій, при цьому треба знати, хто і де їх буде отримувати.

Після отримання аптечки необхідно перевірити її комплект-ність і вивчити правила користування нею за інструкцією. Не рекомендується розкривати аптечку без необхідності, перек-ладати і розкривати пенали з таблетками. Не можна порушу-вати герметичність упаковки перев'язувального і протихіміч-ного пакетів.

Отримані медичні засоби зберігаються у населення до особ-ливого розпорядження керівництва цивільної оборони. Невико-ристані пакети і аптечки здаються на склад у встановленому порядку. При загрозі надзвичайних ситуацій медичні засоби індивідуального захисту повинні завжди перебувати у готов-ності до використання у будь-яку хвилину.

Зберігання і підтримування у готовності медичних засобів захисту, призначених для особового складу формувань, робіт-ників і службовців, інших категорій працюючого населення, учнів, студентів покладається на керівників ЦО об'єктів, а для іншого населення - на начальників ЦО міст і районів.

Медичні засоби захисту зберігаються як безпосередньо на об'єктах господарської діяльності, так і на складах резерву у позаміській зоні.

Найважливішою вимогою, що ставиться до організації вико-ристання цих засобів, є забезпечення можливості найшвидшого їх застосування у випадку необхідності.

Для цього засоби, що зберігаються безпосередньо на об'єк-тах, закріплюються за тими особами, для яких вони призначені, і повинні знаходитися у постійний готовності до видачі у міні-мально короткі строки як у мирний час, при аваріях і катаст-рофах, так і при загрозі нападу ворога.

ПланамиЦО (плани дій у НС) визначений порядок видачі формуванням і населенню медичних засобів захисту при введені відповідних ступенів готовності ЦО. Разом з тим ці засоби можуть видаватися і до введення певного ступеня готовності розпорядчим порядком у відповідності з вказівками органів уп-равляння з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

Пакет перев'язувальний медичний (ІПП) промисловістю випускається трьох типів: індивідуальний, звичайний, першої допомоги з однією подушечкою і першої допомоги з двома подушечками. Розрізняються вони за способом упакування, кількістю подушечок і розмірами.

Індивідуальними перев'язувальний пакет складається з бинту, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і шпильки. Розкривши пакет, виймають бинт і стерильні подушечки так, щоб не торкатися їх внутрішнього боку руками. Подушечки накладаю-ться внутрішньою стороною на поранену поверхню, при наск-різних пораненнях - на вхідний і вихідний отвори і прибин-товують, кінець бинту закріплюють шпилькою.

Аптечка індивідуальна (АІ-2).Практика показує, що при вивченні аптечки індивідуальної вона повинна бути в руках у тих, хто вчиться. У ній міститься набір медичних засобів, що розподілені по гніздах. Розмір аптечки складає: 90х100х20 мм. Маса - 130 г.

Аптечка індивідуальна містить медичні засоби захисту і призначена для надання допомоги, самодопомоги, взаємодо-помоги при пораненнях і опіках (для зняття болю) і поперед-ження або послаблення уражень фосфорорганічнимиотруйними речовинами,бактеріальними засобами і радіоактивними речо-винами.

Протибольовий засіб знаходиться у гнізді №1 і у шприца-тюбика. На наш час це гніздо резервне. Шприц-тюбик засто-совується при переломах, значних ранах і опіках. При його застосуванні додержуютьсянаступних правил:правою рукою візьміться за корпус шприца-тюбика, а лівою - за ребристий обі-док корпусу; обертальним рухом правої руки поверніть корпус проти годинникової стрілки; лівою рукою зніміть з голки ковпа-чок; тримаючи, шприц-тюбик голкою догори, видушити з неї повітря до появи першої краплі на кінчику голки; не торкаючись голкою руками, введіть її у м'які тканини стегна або руки, у верхню частину сідниці і видушіть вміст шприца-тюбика; не розтискаючи пальців витягніть голку; пришпиліть шприц-тюбик до одягу на грудях. В екстрених випадках укол робити через одяг. Засоби для попередження отруєння фосфорорганічними ОР (антидоти) знаходиться у гнізді №2 у круглому пеналі чер-воного кольору. Приймають його за сигналом аварії на хімічно небезпечному об'єкті або загрозі хімічного зараження - 1 таблет-ку. Після цього одразу ж одягають протигаз. При появі і нарос-танні ознак отруєння слід прийняти ще одну таблетку. Повторно приймати препарат рекомендується не раніше, ніж через 5-6 годин.

Протибактеріальний засіб №1 розміщується у гнізді № 5 у двох однакових чотиригранних пеналах без пофарбування. Приймати слід у випадку загрози ураження бактеріальними засобами, при інфекційному захворюванні, а також при пора-неннях і опіках, Спочатку приймають вміст одного пеналу (од-разу 5 таблеток), потім через 6 годин приймають вміст другого пеналу (також 5 таблеток).

Протибактеріальний засіб №2 знаходиться у гнізді №3 у великому круглому пеналі без пофарбування. Використовувати його слід при шлунково-кишкових розладах, що виникають після опромінення. У першу добу приймають 7 таблеток (за один прийом), а у наступні дві доби - по 4 таблетки.

Радіозахисний засіб №1 знаходиться у гнізді №4 у двох восьмигранних пеналах рожевого кольору. Цей препарат прий-мається за сигналом "Аварія на АЕС" і "Загроза радіоактивного зараження" по 6 таблеток за 30-40 хвилин до входу на терито-рію, заражену радіоактивними речовинами або одразу ж по отриманні розпорядження управління (відділу) з питань надзви-чайних ситуацій та цивільного захисту населення (штабу ЦО). Якщо тривалість перебування на території, зараженій радіоак-тивними речовинами, перевищує 55 годин, прийняти вміст ще одного пеналу (6 таблеток) тому, що тривалість дії ліків - 5-6 діб.

Радіоактивний засіб №2 знаходиться у гнізді №6 у чотири-гранному пеналі білого кольору. Приймати його треба по одній таблетці щоденно протягом 10 днів після випадіння радіоак-тивних опадів при умові вживання в їжу свіжого молока. У першу чергу препарат давати дітям.

Засіб проти блювоти знаходиться у гнізді №7 у круглому пеналі голубого кольору. Одразу ж після опромінення, а також при появі нудоти, після ударів голови рекомендується приймати по одній таблетці через 3-4 години.

У деяких випадках знадобиться приймати одночасно декілька медичних засобів. Так, при перших ознаках гострої променевої хвороби окрім профілактичного прийому радіозахисного засо-бу №1 і протибактеріального засобу №2 у випадку появи нудо-ти приймається ще й засіб проти блювоти (гніздо №7). А при загрозі виникнення осередків комбінованого ураження фосфор-органічними отруйними речовинами і бактеріальними засобами виникає необхідність прийому у профілактичних цілях антидоту протиФОР і протибактеріального засобу №1.

Можуть бути і інші варіанти прийому медичних засобів аптечки у залежності від конкретної обстановки.

Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП--8)призначає-ться для обеззараження краплиннорідкими отруйними речови-нами, що потрапили на шкіру, одяг і спорядження.

Пакет складається із складного флакону з розчином для дега-зації і чотирьох ватно-марлевих тампонів. Коли необхідно, ріди-ною із флакону змочуються тампони і у першу чергу притираю-ться відкриті ділянки шкіри (наприклад, кисті рук, обличчя), а потім краї коміру і манжети одягу, засоби індивідуального за-хисту і спорядження. При обробці рідиною може виникнути відчуття печії шкіри, яке швидко зникає і не впливає на само-почуття і працездатність. Рідина пакету отруйна - вона не повинна потрапити в очі. Рідина для дегазації здатна вбивати мікробів, тобто володіє дегазуючими властивостями: пакет може використовуватись і при зараженні бактеріальними засобами. Однак цільове його призначення - це проведення часткової санітарної обробки при заражені отруйними речовинами.

За відсутності індивідуального протихімічного пакету обезза-ражувати краплиннорідкі отруйні речовини можна побутовими хімічними засобами. Щоб обробити шкіру дорослої людини, необхідно завчасно підготувати 1 л 3%-го перекису водню і 30 г гідроокису натрію. Їх змішують безпосередньо перед викорис-танням. Гідроокис натрію можна замінити силікатним клеєм (150 г клею на 1 л 3%-го перекису водню). Спосіб застосування такий самий, як і рідини із протихімічного пакету. При повод-женні з сухим натрієм треба слідкувати, щоб він не потрапив в очі і на шкіру.

Крім медичних засобів індивідуального захисту у НС не слід забувати про використання медичних засобів формувань (сані-тарних дружин), медичних пунктів, фельдшерських пунктів та медичних кабінетів підприємств, установ і організацій.

Керівник заняття приступає до практичного відпрацювання з навчаємими використання засобів індивідуального захисту.

Керівник навчання підводить короткі підсумки заняття і ста-вить навчаємим завдання на підготовку до наступного заняття.

Т Е М А 6.

“ОБОВ’ЯЗКИ І ЗАВДАННЯ ФОРМУВАНЬ ПІД

ЧАС ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЙ”.

Навчальна ціль:

Вивчити обов’язки і завдання особового складу формувань ЦО під час виникнення надзвичайних

ситуацій.

Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість заняття – 1 (2) години.

Метод проведення заняття – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.

Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова 2/3 (5) хв.

Навчальне питання: “Обов’язки і завдання особового складу формувань ЦО під час виникнення НС”. 40 (80) хв.

Підсумки. 3/2 (5) хв.

ПЕРЕДМОВА

У відповідності з Законом України “Про Цивільну обо-рону України” створюються невоєнізовані формування ЦО в областях, містах, районах, на підприємствах, в установах і орга-нізаціях незалежно від форм власності і підпорядкування, які є складовою частиною сил цивільної оборони.

За підпорядкованістю невоєнізовані формування поділяю-ться на територіальні та об’єктові, за призначенням на форму-вання: загального призначення та забезпечення.

Розрахунки щодо потреб в невоєнізованих формуваннях роз-робляються:

територіальних формувань загального призначення та забез-печення – управліннями з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які затверджуються від-повідними органами виконавчої влади;

об’єктових – начальниками цивільної оборони суб’єктів гос-подарської діяльності за погодженням з відділами з питань над-звичайних ситуацій та цивільного захисту населення районів (міст обласного підпорядкування) і затверджуються місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Територіальні невоєнізовані формування створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах, міських та сіль-ських районах для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження та районах масових руйнувань, а також для вирішення завдань цивільної оборони на об’єктах сумісно з об’єктовими формуваннями та підпорядковуються начальникам цивільної оборони відповідних територій.

Об’єктові невоєнізовані формування створюються суб’єк-тами господарської діяльності і підпорядковуються їх керів-никам і за рішенням органів виконавчої влади і місцевого само-врядування можуть залучатися для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при виникненні надзвичайних ситуа-цій на інших об’єктах.

Формування загального призначення (зведені загони, команди, групи) створюються в районах, містах обласного та районного підпорядкування, на об’єктах господарської діяль-ності для пошуку і рятування потерпілих в осередках аварій, катастроф та стихійного лиха, надання їм долікарської допо-моги, проведення невідкладних робіт, необхідних для рятування людей, захисту їхнього життя і здоров’я.

Формування забезпечення створюються на базі підприєм-ств, установ і організацій відповідного профілю (на об'єктах гос-подарської діяльності,на базі відповідних служб та структурних підрозділів підприємств) для вирішення спеціальних завдань, всебічногозабезпечення формувань загального призначення.

Невоєнізовані формування цивільної оборони комплек-туються робітниками та службовцями без звільненняїх від основної роботи.

До складу формувань зараховуються працездатні громадяни України - чоловіки віком від 18 до 60 років і жінки - від 18 до 65 років, за винятком жінок, які мають дітей до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 3 років, військовозобов’язаних, які мають мобілізаційні приписи, а також осіб, що входять до складу аварійних служб і спеціа-лізованих професійних формувань підприємств.

Дозволяється зачисляти в склад невоєнізованих формувань ЦО працюючих чоловіків за віком старше 60 років та жінок старше 55 років зїх особистої згоди.

Зарахування громадян до складу формувань обумовлюється окремим пунктом при укладенні трудової угоди з адмініст-рацією підприємства.

НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ОБОВ’ЯЗКИ І ЗАВДАННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ЦО ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ”.

Успішне вирішення завдань цивільної оборони в умовах над-звичайних ситуацій буде залежати від умілого виконання командно-начальницьким та особовим складом невоєнізованих формувань своїх обов’язків.

Командир невоєнізованого формування ЦО зобов’язаний:

1. Знати організацію, призначення та можливості форму-вання, порядок забезпечення технікою та майном.

2. Знати рівень підготовки, моральні та ділові якості підлег-лих.

3. Постійно удосконалювати особисту підготовку з ЦО, орга-нізовувати та проводити з особовим складом заняття, навчання, тренування.

4. Уміло керувати роботою формування, постійно підтриму-вати взаємодію з іншими НФ ЦО (під час проведення РіНР).

5. Рішуче та енергійно добиватися виконання поставлених завдань, проявляючи ініціативу і приймати рішення у відповід-ності з обставинами.

6. Турбуватися про забезпечення особового складу НФ ЦО засобами індивідуального захисту, слідкувати за виконанням заходів безпеки при роботі з технікою, під час маршу, а також своєчасно приймаючи заходи щодо захисту від вторинних фак-торів ураження.

7. Навчати особовий склад умінню засовувати засоби інди-відуального захисту, прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю, проведенню обеззараження та сані-тарної обробки людей.

8. Постійно знати наявність особового складу формування, техніки та її стан, паливно-мастильних та інших матеріальних засобів.

9. Організовувати матеріальне та технічне забезпечення фор-мування.

10. Здійснювати контроль за правильним використанням, утриманням та зберіганням майна, спеціальної техніки, періо-дично особисто перевіряти їх справність та зберігання.

11. Постійно заохочувати смілі, розумні та ініціативні дії під-леглих.

Одним із головних обов'язків командирів НФ ЦО являється робота з підтриманню формування в постійній готовності до виконання завдань у надзвичайних ситуаціях.

Громадяни України, які зараховані до складу невоєнізованих формувань ЦО зобов’язані :

проходити навчання у групах підготовки по ЦО, під час тактико-спеціальних навчань, перевірок стану цивільної оборо-ни об’єкту та при підвищенні кваліфікації;

брати участь в тренуваннях та навчаннях цивільної оборони;

утримувати закріплену за ними техніку, майно та інструмент у справному стані;

знати стан техногенної безпеки на об’єкті;

знати обстановку на техногенних небезпечних об’єктах в зону ураження яких попадає суб’єкт господарської діяльності;

підвищувати свою професійну, фізичну та морально-психо-логічну підготовку;

брати участь в рятувальних інших невідкладних роботах в осередках ураження (зараження) та зонах катастрофічного затоп-лення, виконувати інші завдання, які покладені на формування.

Громадяни, які зараховані у склад формувань і ухиляються від виконання обов’язків з питань ЦО, притягуються до відповідальності згідно чинному законодавству.

Підготовка особового складу формувань здійснюється згідно "Положення про Цивільну оборону України" та у відповідності з Організаційними вказівками Міністра України з питань над-звичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи.

Штати формувань та табелі їх оснащення розробляються формувачем згідно "Типової організації організаційно-штатної структури невоєнізованих формувань", "Приблизних норм осна-щення невоєнізованих формувань матеріально-технічними засо-бами", та затверджуються начальниками цивільної оборони за узгодженням з відповідними вищестоящими територіальними органами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

Для комплектування формувань ЦО використовується справ-на автомобільна, шляхо-будівельна та інша техніка, що не при-писана до Збройних Сил України по мобілізації.

Потреба невоєнізованих формувань цивільної оборони у ма-теріальних ресурсах, техніці і спеціальних видах майна задово-льняється згідно “Положення про Цивільну оборону України”.

Забезпечення невоєнізованих формувань цивільної оборони спеціальним майном, а також технікою, майном і матеріально-технічними засобами народногосподарського призначення здійс-нюється постачальницькими структурами формувача (суб’єкта господарської діяльності) з оплатою заявником вартості матеріа-льних ресурсів, а також технікою та матеріально-технічними ре-сурсами, які є на підприємстві (в установі, організації), а також за рахунок територіальних органів ЦО, захисту населення і те-риторій, якщо формування територіального призначення.

Основу невоєнізованих формувань цивільної оборони скла-дають формування загального призначення (територіальні і формування служб), які призначенні для ведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження (зараження) і зонах катастрофічного затоплення.

До них відносяться зведені загони (команди, групи), загони (команди, групи), рятувальні загони (команди, групи) ЦО, групи загальної розвідки.

Головне призначення невоєнізованих формувань (територіа-льних і об’єктових) загального призначення – пошук та визво-лення потерпілих з під завалів будівель і споруд, оповзнів, снігових лавин тощо.

Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій - це прове-дення РіНАВР з усуненням безпосередньої загрози життю та здоров’ю людей, відновленням життєзабезпечення населення. Слід відзначити, що відбудова об’єктів, що потерпіли до компе-тенції органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення не входять,

При виконанні РіНАВР здійснюються наступні заходи:

- проведення розвідки, установлення обсягу та ступеню руй-нувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розпов-сюдження ураження або пожежі.

- виявлення об'єктів і населених пунктів, яким безпосеред-ньо загрожує небезпека,

- визначення необхідного угрупування сил і засобів для запо-бігання і локалізації небезпеки - рятування людей, тварин і матеріальних цінностей із районів ураження (зараження), осередків пожеж і катастрофічного затоплення;

- проведення інших невідкладних робіт в інтересах забез-печення рятівних робіт.

- організація комендантської служби, охорона матеріальних цінностей;

- відновлення життєздатності населених пунктів і об’єктів;

- пошук, розпізнавання і поховання загиблих.

На першому етапі вирішуються завдання: з екстреного захисту населення; запобіганню розвитку чи зменшення впливу наслідків; підготовці до виконання РіНАВР. Основними захо-дами з екстреного захисту населення є:

- оповіщення про небезпеку;

- використання засобів захисту;

- додержання режимів поведінки;

- евакуація з ділянок і районів в яких існує загроза ураження людей;

- застосування засобів медичної профілактики і надання потерпілим медичної та інших видів допомоги.

Для зменшення впливу наслідків формуваннями вирішуються наступні задачі:

- локалізація аварії;

- зупинка чи зміна технологічного процесу виробництва;

- попередження і гасіння пожеж.

Заходи з підготовки до виконання РіНАВР включають:

- приведення в готовність органів управляння і сил цивільної оборони,

- проведення розвідки і оцінки обстановки, яка склалася.

На другому етапі проводяться РіНАВР, які включають:проведення рятувальних (пошук та витягнення потерпілих із за-валів, палаючих будівель, пошкоджених транспортних засобів, евакуація (винос, вивід, вивіз) людей із зони аварії, катастрофи чи стихійного лиха, надання першої медичної та інших видів допомоги) та невідкладних (локалізація аварій, розбирання зава-лів, укріплення конструкцій, які загрожують обвалам, віднов-лення комунально-енергетичної мережі, відновлення ліній зв’яз-ку, доріг і споруд в інтересах рятівних робіт, проведення сані-тарної обробки людей, проведення дегазації, дезактивації і де-зинфекції одежі, транспорту, техніки, доріг, будівель, території) робіт.

На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпе-ченню життєдіяльності населення, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій (відновленню житла чи будуванню но-вого, відновлення енерго- і водопостачання, об’єктів комуна-льного обслуговування, ліній зв’язку, організація медичного об-слуговування населення, постачання продовольства і предметів першої необхідності, дезактивація або дегазація, дезинфекція території, об’єктів).

Формування загального призначення можуть залучатися до проведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт з метою пошуку та визволенню потерпілих з під завалів будівель і споруд, оповзнів, снігових лавин, заносів тощо відра-зу після отримання даних розвідки.

Визначення місць знаходження потерпілих можливо шляхом оклику через вентиляційні канали та отвори, використанням ліній зв’язку і радіотрансляційної мережі, що збереглися, за допомогою звуколокації та використання службових собак.

Перед проведенням робіт з пошуку та звільненню людей із завалів необхідно провести гасіння пожеж, знеструмлення ліній електромереж, відключення систем газо-, тепло-, водозабезпе-чення та каналізації

Роботи з пошуку та звільненню людей розпочинаються з розчистки завалів на входах в будівлі, споруди, сховища, ук-риття та підвалів, пробивання отворів в стінах і на перекриттях, а якщо необхідно то і устрою підземних галерей. Якщо швидко не вдається звільнити людей із завалених сховищ (укриттів, під-валів тощо), тоді в першу чергу необхідно організувати подачу свіжого повітря через пробиті отвори, які можна використову-вати для передачі води, продуктів харчування та медикаментів. Подачу повітря у захисні споруди та підвали можливо також через розчищенні та відновлені повітряні забірні шахти вико-ристовуючи для подачі повітря вентилятори та компресорні установки.

Для розбирання завалів, коли завали дуже великі і розчи-щення неможливо зробити швидко, використовують техніку (бульдозери, екскаватори, крани, грейдери тощо).

У тих випадках, коли полотно дверей або ставні лаза роз-чистити важко або вони деформовані, необхідно їх зняти з петель і видалити, у крайньому випадку можна прорізати у них отвір для проходу.

Для того, щоб входи або запасні лази було легше найти під завалом, їх місцезнаходження, як правило, їх визначають за допомогою плану об’єкту і найбільш міцних споруд або пред-метів (постаменти, стовпи огорожі, світові ліхтарі, фундаменти тощо).

Якщо необхідно відкривати захисну споруду шляхом проби-вання отвору у перекритті або стіні, то до початку робіт необ-хідно визначити, у якому місці ці роботи можливо виконати найшвидше, і при цьому не пошкодити стан людей, які зна-ходяться в ньому.

Щоб пробити отвір в покритті (перекритті), до нього розчи-щають зверху підхід. Підхід до стін захисних споруд можна зробити із сусідніх суміжних приміщень шляхом розчищення завалу або устроєм підземної галереї.

Найшвидше можна розчистити завали за допомогою бульдо-зеру або екскаватору, а в місцях малодоступних для підходу і роботи механізмів за допомогою кранів і лебідок. Ця робота може виконуватися вручну, а при наявності компресора отвори в перекритті і стінах пробивають за допомогою пневматичних інструментів, а при їх відсутності - вручну.

Якщо виник великий завал, розчищення якого займе багато часу, роблять підземну штольню. Але ці роботи дуже важкі, і для їх виконання необхідні опитні спеціалісти. Ось чому такий спосіб використовують дуже рідко.

Якщо конструкції укриттів пошкоджені або частково зруйно-вані, то всі роботи необхідно проводити дуже обережно, щоб не викликати нових обрушень.

Потерпілих, які можуть опинитися в завалах внаслідок обру-шення будинків і споруд, дуже важко знаходити. Ось чому робо-ти з надання допомоги потерпілим в завалах, повинні почи-натися з огляду і прослуховуванню завалів, а також з опитуван-ня навколишніх. Одночасно з цим приймаються заходи, які повинні не допустити наступних обрушень; відключенню від газової і електричної мережі, призупинення подачі води. Тільки після цього приступають до витягування потерпілих. Такі робо-ти, як правило, виконують шляхом устрою проходу в завалу збоку або зверху з одночасним закріпленням навколишніх час-тин завалу. Розбирати завал можна лиш у тих випадках, коли є повна впевненість, що при цьому не виникне переміщення зава-лу, що може негативно вплинути на стан потерпілих і ут-руднить їх спасіння.

Устрій проходів в завалах полегшується тим, що велико-масштабні елементи конструкцій при обрушенні, часто займають нахилене положення, стаючи розпіркою з іншими кон-струкціями або ділянками стін, які збереглися; внаслідок чого під ними зберігаються порожнини. У цих порожнинах люди мо-жуть зберігатися навіть у тих випадках, коли будинок (споруда) повністю зруйнована. Вільні порожнини можуть виникати в завалі також під найбільш міцними меблями або іншими пред-метами домашнього вжитку (стіл, ліжко, холодильник тощо).

При переміщенні в завалах необхідно більше використо-вувати порожнини, щоб мінувати великих робіт з пробивання стін (перекриття). При цьому важливо старанно закріплювати конструкції, що створили порожнини, щоб не допустити їх про-сідання і завалу проходу. При наближенні до потерпілого робо-ти необхідно проводити з великою обережністю.

Прохід в завалі повинен мати розміри(0,5х0,6 м), які доз-воляли б проповзти людині. Безпосередньо біля потерпілого завал убирають дуже обережно, щоб не нашкодити потерпілому. Звільняти потерпілого необхідно, як правило, руками, щоб не нанести йому нових ран.

Якщо потерпілий придавлений глибою або важкою конструк-цією, то в ряду випадків необхідно користуватися домкратами (рейковими, гідравлічними та пневматичними).

У тих випадках, коли потерпілий не втратив свідомість, у нього необхідно узнати, були біля нього другі люди і де вони приблизно знаходилися.

Порядок надання першої допомоги і спосіб виносу потер-пілого із завалу залежить від того у якому стані знаходиться потерпілий і яка частина тіла у нього пошкоджена.

Якщо потерпілий знаходиться у напівзруйнованому будинку (споруді), виходи із якого зруйновані або завалені, то його необхідно як можливо швидше винести звідти, так як можливо нове обрушення або розповсюдження пожежі.

Спасіння потерпілих із верхніх поверхів напівзруйнованих будинків (споруд), якщо нема безпосередньої небезпеки нового обрушення, виконується за допомогою приставних або мета-левих драбин, автовишек, пожежних драбин, кранів, альпініст-ського спорядження, колисок, брезенту, який використовується для вільного падіння людини тощо.

У ряді випадків можливо винесення потерпілого через суміж-ні квартири, за допомогою пробивання отвору в стінах квартир, в яких збереглися входи.

Обрушення нестійких конструкцій будинків (споруд) прово-диться з дотриманням наступних правил:

проведення розрахунків щодо підбору монтажних машин і механізмів, схем їх безпечного руху у процесі роботи і схем демонтажу;

створення кордонів небезпечних зон потенційно небезпеч-них факторів, а також інвентарних огороджень цих зон;

створення місця безпечного складування конструкцій, дета-лей тощо;

використання раціональних вантажних захоплюючих присто-сувань і засобів тимчасового закріплення конструкцій, деталей тощо;

дотримання безпечної послідовності демонтажних робіт;

розрахунків з перевірки конструкцій на демонтажну стійкість і засобів для її забезпечення;

наявності засобів безпечного проведення демонтажних робіт, а також засобів індивідуального захисту особового складу;

створення штучного освітлення робочого місця демонтаж-них робіт.

До проведення демонтажних робіт допускається особовий склад формувань, який має відповідну підготовку і перевірку знань безпечного проведення робіт та інструктаж на робочому місці.

На місці проведення демонтажних робіт встановлюється єдиний порядок обміну сигналами між особою, що керує під’їздом (від’їздом) транспорту (або місцем складування вантажу) і машиністом підйомного крану (автомобільного, баштового, на пневмоходу), а також робітниками на відтяжках.

Підсилення стін і перекриттів, що можуть обрушитися і створити ще більший завал, створення огороджень у небезпеч-них місцях, закриття зруйнований отворів та інші заходи, які повинні забезпечити нормальну роботу рятувальників та гро-мадян, виконуються за допомогою конструкцій та деталей із залізобетону, тимчасових дерев’яних конструкцій, викорис-танням різного роду домкратів, підпірок тощо.

При виконанні різних видів аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження та зонах зараження в силі залишаються вимоги державних стандартів з техніки безпеки і виконання робіт у різних галузях народного господарства (ДСТів), галу-зевих стандартів, галузевих і об’єктових правил та інструкцій з техніки безпеки в окремих галузях і виробництвах, а також вимоги контрактів, які заключаються з рятівниками, статутів і положень про сили цивільної оборони, наказів начальників цивільної оборони територій та суб’єктів господарської діяль-ності.

Формування загального призначення можуть використову-ватися для проведення евакуації людей та майна із зон затоп-лення (підтоплення) осередків пожеж та забруднених територій радіоактивними та хімічними сильнодіючими речовинами.

У зонах катастрофічного затоплення формування займаю-ться виносом майна потерпілих та його завантаженням на ван-тажні автомобілі, виводом людей із небезпечних дільниць. У першу чергу надається допомога людям зрілого віку та дітям, які евакуються у першу чергу.

Головне призначення інженерних невоєнізованих формувань (територіальних і об’єктових) -проведення запобіжних робіт при загрозі виникнення надзвичайних ситуацій, пошуку та визволен-ню потерпілих з під завалів в осередках ураження, проведення інженерних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.

Інші невідкладні роботи в осередках ураження (зараження) та зонах катастрофічного затоплення (підтоплення) включають:

прокладання колонних шляхів і устрій проїздів (проходів) у завалах і зонах зараження;

локалізацію аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних і технологічних мережах з метою створення необхідних умов для проведення пошуково-рятівних робіт;

закріплення або обвал конструкцій будинків і споруд, що заг-рожують обвалом і не дозволяють безпечному руху транспорту і проведення рятівних робіт;

ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв’язку і комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення пошуково-рятівних робіт, а також захисних споруд на випадок нових надзвичайних ситуацій;

виявлення, знешкодження і знищення вибухонебезпечних предметів.

До інженерних робіт, крім прокладки колонних шляхів руху і організації переправ, відносяться: розбирання завалів, відкопування і відкриття завалених підвалів і сховищ (укриттів), подання повітря в заваленні (сховища) укриття і підвали, орга-нізація тимчасової подачі електроенергії, води та її фільтрації, знаходження і рятування людей, аварійно-відновлювальні робо-ти на комунальних і енергетичних мережах та інші аварійні ро-боти на пошкоджених будівлях, транспортних та інших спо-рудах.

Інженерні формування також застосовуються при зведені дамб, водовідводних каналів, при ліквідації підтоплень будівель та споруд.

Для гасіння лісових і степових пожеж широко використо-вується інженерна та народногосподарська техніка, що знахо-диться на озброєнні інженерних формувань цивільної оборони і яка пристосована для гасіння пожеж та засоби пожежогасіння (при роботі в засобах індивідуального захисту):

запалювальні апарати фітільно-крапельні та іншого типу (продуктивність до 4 км за 10 годин роботи);

грунтообробні знаряддя і агрегати: лісопожежний самохід-ний агрегат (продуктивність до 15 км за 10 год. роботи);

трактор з плугом (продуктивність до 16 км за 10 годин роботи);

трактор з бульдозерним обладнанням (продуктивність до 4 км за 10 годин роботи);

трактор з плугом-канавокопачем (продуктивність до 4 км за 10 годин роботи);

трактор з прокладачем смуг фрезерного типу (продуктив-ність до 14 км за 10 годин роботи);

пожежні автоцистерни АЦ-30, АЦ-40, АЦ-50, лісопожежні самохідні агрегати, цистерни пожежні лісні тракторні – гасіння кромки вогню до 25 м за хвилину при подачі води (речовин) безпосередньо із цистерни, а подачі води із рукавної лінії при заборі із води до 2 км і 15 чоловік особового складу;

мотопомпа і торф’яний ствол - до 400 п. м.;

при використанні вибухових речовин: при виконанні робіт вручну (10 чол.) – 1 пог. км, а при виконанні робіт за допомогою мотобура і електродетонаторів до 1,8 пог. км.

Внаслідок ударної хвилі або природних катаклізмів у насе-леному пункті може бути зруйноване або ушкоджене значна кількість житлових будинків, у результаті чого велика кіль-кість населення залишиться без притулку. Тому основною за-дачею інженерних формувань, після порятунку людей, є лока-лізація аварій і проведення невідкладних відбудовних робіт у тих будинках, що можна буде використовувати як тимчасове житло. Підсилення стін і перекриттів, що можуть обрушитися і створити ще більший завал, створення огороджень у небез-печних місцях, закриття зруйнований отворів та інші заходи, які повинні забезпечити нормальну роботу рятувальників і громадян, виконуються за допомогою конструкцій та деталей із залізобетону, тимчасових дерев’яних конструкцій, викорис-танням різного роду домкратів, підпірок та інші заходи, що по-винні забезпечити нормальну роботу і попередити замерзання будинкових водопровідних, каналізаційних і опалювальних мереж у холодний час року.

Аварійні і відновлювальні роботи на комунальних та енерге-тичних мережах включають роботи, які спрямовані:

на системах водозабезпечення - знаходженн

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒