 |
|
Підготовка до використання засобів захисту органів ди-хання і шкіри.
Протигаз буде виступати надійним засобом захисту якщо лицьова частина його підібрана за розміром і протигаз у цілому підігнаний і справний. Підбір необхідного розміру лицьової час-тини протигазу має вирішальне значення при користуванні про-тигазом. Лицьова частина більшого, ніж необхідний, розміру не забезпечить герметичності, і заражене повітря буде проникати під лицьову частину, а унаслідок, і в органи дихання, минаючи фільтрувально-поглинальну коробку. Менша, ніж необхідна, ли-цьова частина буде сильно стискати голову і перебування у протигазі стане ускладненим і навіть болісним. Правильно пі-дібрана шлем-маска (маска) має щільно прилягати до обличчя, не викликаючи больових відчуттів.
Для підбору необхідного розміру шлему-маски (маски) необ-хідно виміряти голову вздовж замкненої лінії, що проходить через маківку, щоки і підборіддя. Виміри округлюються до 0,5 см. При величині виміру до 63 см (для шлему-маски із мемб-ранною коробкою - до 61 см) беруть нульовий розмір, від 63,5 до 65,5 см (від 61,5 до 64 см) - перший, від 66 до 68 см - (від 64,5 до 67 см) - другий, від 68,5 до 70,5 (від 67,5 і більше) - третій, від 71 см і більше – четвертий розмір шлему-маски.
Підбір маски здійснюється за результатом вимірювання висо-ти обличчя -відстані між точкою найбільшого заглиблення пере-нісся і самою нижньою точкою підборіддя. При величині виміру від 99 до 109 мм беруть перший розмір, від 109 до 119 мм - другий, від 119 мм і вище - третій розмір маски.
Отримавши протигаз, необхідно оглянути і перевірити на справність усі його частини, потім зібрати і перевірити на гер-метичність. При огляді і перевірці лицьової частини протигазу перш за все засвідчуються, чи відповідний її розмір. Потім виз-начають цільність шлему-маски (маски) і скелець окулярних вузлів; перевіряють у шлемі-масці з мембранною коробкою справність цієї коробки, у масці - справність тасьм кріплення, їх натяг і наявність на них пряжок. Після цього оглядають кла-панну коробку, перевіряють стан клапанів (вони не повинні бути розірвані, покривлені або засмічені).
Оглядаючи з'єднувальну трубку маски, визначають, чи немає на ній проколів і розривів, чи щільно вона приєднана до пат-рубка клапанної коробки, чи не пом'ята накидна гайка та чи мається у ній гумове ущільнююче кільце.
При огляді і перевірці фільтруючо-поглинальної коробки звертають увагу, щоб на ній не було іржі, вм'ятин, проколів (пробоїн), у горловині - ушкоджень. Звертається увага також на те, щоб у коробочці не пересипалися зерна поглиначу.
Збирання протигазу провадять у зворотному порядку. У ліву руку беруть шлем-маску (за клапанну коробку) або накидну гайку з'єднувальної трубки маски (шлему-маски або маски, що вільно опущена донизу); правою рукою угвинчують до відмови фільтрувально-поглинальну коробку нагвинчувальною горлови-ною у патрубок клапанної коробки шлему-маски або у накидну гайку з'єднувальної трубки маски.
Щоб упевнитися у правильності підгонки маски, її необ-хідно перевірити на герметичність. З цією метою правою рукою слід перегнути і щільно притиснути з'єднувальну трубку під клапанною коробкою, а після цього зробити глибокий вдих. Якщо повітря при цьому буде потрапляти під маску, це означає, що вона не досить щільно підігнана. Необхідно підтягти поти-лицеві тасьми, після цього треба знову перевірити маску на гер-метичність.
Для перевірки правильності збірки і справності (герметич-ності) протигазу в цілому надягають шлем-маску (маску). Закри-вають отвір у дні коробки пробкою, а при відсутності пробки - долонею і роблять вдих. Якщо повітря при цьому не проходить під лицьову частину, то протигаз справний (герметичний); якщо ж при вдиханні повітря буде потрапляти під шлем-маску (маску), то протигаз не герметичний. Для виявлення несправ-ності необхідно перевірити його по частинах.
Остаточну перевірку збірки і справності протигазу прово-дять у приміщенні (палатці) із отруйною речовиною (хлор-пікрином).
При виявленні у протигазі тих чи інших ушкоджень, їх усувають, а при неможливості зробити це протигаз здають у ремонт або заміняють справним.
Перевірений і справний протигаз у зібраному вигляді скла-дають у сумку. Протигаз ГП-5 (ГП-5м) складають так: знизу - фільтрувально-поглинальну коробку, згори - шлем-маску; шлем-маску не перегинають, слід трохи підгорнути головну і бокову (зі сторони розрізу) частини її, щоб закрити (захистити від мож-ливих ушкоджень) скельця окулярних вузлів. У такому стані протигази зберігаються їх власниками.
При користуванні протигазом скельця окулярних вузлів шлему-маски (маски) запотівають, що заважає бачити при одяг-неному протигазі. Для охорони скелець окулярних вузлів від запотівання використовують не запітніваючи плівки або спеціа-льний "олівець".
Не запітніваюча плівка являє собою кружечок розміром із скло окулярного вузла лицьової частини протигазу прозорого целулоїду, на одній стороні нанесено спеціальне мастило. Плів-ку вставляють в окулярний вузол стороною з мастилом назовні (від скла). Не запітніваюча сторона плівки визначається легким видихом на обидві сторони плівки: на стороні зі змазкою пари повітря, що видихається, не сконденсуються.
Після кожного користування протигазом скельця окулярних вузлів, змащені спеціальним олівцем, слід ретельно протерти і знов нанести мастило. Не запітніваючі плівки забезпечують ко-ристування протигазом декілька разів (до витрати мастила на них).
У "похідному" положенні - коли немає безпосередньої загро-зи нападу противника - сумка із протигазом знаходиться у звичайному положенні. Верх сумки має бути на рівні попереку, клапан застібнутий.
У положення "Напоготові" - протигаз переводять за сигна-лом "Повітряна тривога", або за командою "Протигази - готуй!". При цьому сумку з протигазом треба закріпити поясною тась-мою (шнуром) на лівому боці, клапан сумки відстібається.
У "бойове" положення - лицьова частина одягнута на лице і обличчя - протигаз переводять за сигналами: "Радіаційна небез-пека", "Хімічна тривога" або за командою "Гази", а також самос-тійно при виявленні ознак радіоактивного зараження, застосу-вання отруйних речовин або бактеріальних засобів.
При переводі протигазу у "бойове" положення необхідно: затамувати подих і закрити очі, зняти головний убір і покласти його біля себе або затиснути між колінами; вийняти з сумки протигаз ГП-5 (ГП-5М) узятись обома руками за нижню потов-щену частину шлему-маски так, щоб великі пальці рук були зовні і, приклавши нижню частину лицьової частини до підбо-ріддя, натягти її на голову, заводячи верхню частину шлему-маски на потилицю. Надягнувши шлем-маску (маску), роблять різкий і глибокий видих, відкривають очі, відновлюють дихан-ня, надягають головний убір і закривають сумку клапаном. Про-тигаз вважається натягнутим правильно, якщо скельця окуляр-них вузлів його лицьової частини знаходяться проти очей, шлем-маска (маска) щільно прилягає до обличчя, тасьми кріп-лення маски не перекручені.
При натягнутому протигазі слід дихати глибоко і рівномірно. Не треба робити різких рухів: при необхідності, наприклад, бігти слід починати підтюпцем, поступово збільшуючи темп.
Протигаз знімається за командою безпосереднього началь-ника (командира) "Протигаз зняти!", коли встановлена відсут-ність нападу або зараження. Самостійно (без команди) протигаз може бути знятий лише у випадку, якщо стане достовірно відо-мо про те, що небезпека ураження минула.
Щоб зняти протигаз, треба трохи підняти правою рукою головний убір, узяти лівою рукою за клапанну коробку лицьової частини протигазу, злегка відтягти шлем-маску (маску) донизу і рухом лівої руки вперед догори зняти її; після цього надягти головний убір.
Зняту шлем-маску (маску) слід вивернути, ретельно протерти чистою ганчіркою (або просушити). Тільки після цього протигаз (маску) можна скласти у сумку.
При користуванні протигазом окремі частини його можуть отримати ті або інші ушкодження. Зрозуміло, що не завжди мо-же з'явитися можливість швидко замінити ушкоджений протигаз і якийсь час треба буде користуватися ним. Необхідно вміти усувати пошкодження.
Наприклад, при незначному надриві шлему-маски (маски) треба долонею щільно притиснути до обличчя шлем-маску (мас-ку) у місці надриву. Те ж саме роблять, якщо відірвалася одна із тасьм кріплення шлему-маски. Якщо ж шлем-маска (маска) має значне пошкодження (великий розрив, ушкодження скла оку-лярного вузла або одного із клапанів видиху, прокол з'єдну-вальної трубки), то слід затримати дихання, закрити очі, зняти шлем-маску (маску) відгвинтити її від фільтрувально-погли-нальної коробки, узяти горловину коробки до рота, затиснути ніс і, не відкриваючи оцей, дихати ротом через фільтрувально-поглинальну коробку. Якщо виявлений прокол (пробоїна) фільт-рувально-поглинальнної коробки протигазу, його необхідно заклеїти ізоляційною стрічкою, замазати глиною, землею, м'яку-шем хліба тощо. При першій можливості ушкоджений протигаз слід замінити справним.
При користуванні протигазом у зимовий час можливе загру-біння гуми, замерзання скелець окулярних вузлів, змерзання пе-люсток клапанів виходу або примерзання їх до клапанної короб-ки, замерзання вологи, що потрапляє до з'єднувальної трубки, і закупорювання трубки. Для попередження і усунення перера-хованих несправностей необхідно: при знаходженні у незара-женій атмосфері слід пе-ріодично обігрівати лицьову частину протигазу, вміщуючи її за борт пальто; якщо ж шлем-маска (маска) перед надя-ганням все ж замерзла, слід злегка розім'яти її, і, надягнувши на обличчя, відігріти руками до повного при-лягання до обличчя; при надягненому протигазі попереджувати за-мерзання клапанів виходу, - зігріваючи час від часу клапанну коробку руками, одночасно продуваючи (різким видихом) кла-пани видиху.
Надягання респіратора проводиться за командою "Респі-ратор надягти!" або самостійно. Робиться це так само, як і при примірюванні його. При надяганні респіратора не слід надто притискувати напівмаску до обличчя і міцно обжимати носовий затискач.
Для видалення вологи, що збирається у підмасковому прос-торі респіратора, слід нахилити голову до низу, щоб волога витікала через клапан видиху. При рясному виділенні вологи можна на 1-2 хвилини зняти респіратор (лише при використанні для захисту від радіоактивних речовин), вилити вологу із внут-рішньої порожнини напівмаски, протерти внутрішню поверхню і знову надягти респіратор.
Після зняття респіратора необхідно здійснити його дезак-тивацію - видалити пил із зовнішньої частини напівмаски за допомогою щітки або витрушуванням (обережним постукуван-ням напівмаски по якому-небудь предмету). Внутрішня поверх-ня напівмаски протирається вологим тампоном, при цьому за своїм призначенням вони умовно поділяються на дві групи: спеціальні і підручні.
Спеціальними засобами захисту користуються формуван-ня цивільної оборони при діях на зараженій місцевості і прове-денню робіт по знезараженню. До них належать: легкий захисний костюм Л-1; захисний комбінезон або костюм у комплекті з гумовими чоботами або рукавичками; захисний плащ ОП-1 у комплекті із захисними панчохами або рукавич-ками; захисний фільтруючий одяг (ЗФО) у комплекті з гумо-вими чоботами та рукавичками.
Підручні засоби захисту шкіри при необхідності викорис-товує все населення, у тому числі формування ЦО за браком спеціальних засобів. До них належать звичайний, спортивний або виробничий одяг чоловічого покрою з додатковими герме-тичними пристосуваннями у комплекті з гумовими чоботами або ботами різного призначення і рукавичками, а також накидки і плащі з прогумованої тканини або синтетичних плівок.
Засоби захисту шкіри виготовляють з повітронепроник-ного ізолюючого матеріалу, наприклад, з прогумованої тканини або з повітропроникного матеріалу, що має фільтруючі властивості (бавовняна тканина, просочена спеціальними речовинами).
Ізолюючі засоби захисту шкіри. Ізолюючими засобами захисту шкіри є: захисний комбінезон і костюм, легкий захисний костюм Л-1 і загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК).
Ці засоби забезпечують захист від безпосереднього потрап-ляння радіоактивних та отруйних речовин і бактеріальних засо-бів, а також, виключаючи у деяких випадках загальновійсько-вий захисний комплект, від дії парів отруйних речовин на шкір-ні покриви людини.
Захисна дія ізолюючих матеріалів, із яких виготовляється багато захисних костюмів і комбінезонів, полягає у тому, що отруйна речовина, що потрапила на них, затримується протягом деякого часу. Легкий захисний костюм Л-1 виготовляється із прогумованої тканини і складається із сорочки із капюшоном, брюк з панчохами, двопалих рукавичок і підшоломнику. Крім того, видається сумка для носіння костюму і запасна пара рука-вичок.
Розміри легкого захисного костюму: перший - для людей ростом до 165 см, другий - від 165-172 см і третій - вище за 172 см. Маса костюму - біля 3 кг. Розмір костюму проставляється на передньому боці сорочки унизу, у верхній частині брюк (зліва) і на верхній частині рукавичок. На сорочці маються шийний клапан і проміжний хлястик, а на рукавах - петлі для великих пальців рук. До брюк пришиті лицьові лямки, а до панчіх - тасьма для закріплення панчіх на ногах. Рукавички на руках закріплюються резинками. Легкий захисний костюм Л-1 зви-чайно використовується при проведенні радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки.
Захисний комбінезон і костюм виготовляються із прогумо-ваної тканини. Комбінезон складається із зшитих в одне ціле куртки, брюк і капюшону. У верхній частині капюшону мається хлястик із петлями, а на лівому боці коміра - горловий хлястик. Попереду від ворота до низу іде поздовжній розріз. Під розрізом уздовж лівого борту пришитий нагрудний клапан із застібками, а до нагрудного клапану у верхній його частині - горловий кла-пан. Рукави закінчуються підрукавниками із петлями для вели-ких пальців рук і обшлагами із хлястиками. Брюки закінчуються знизу манжетами із хлястиками.
Захисний костюм відрізняється від комбінезону тим, що куртка із капюшоном і брюки не утворюють єдиного цілого, а є самостійними окремими частинами. Будова його аналогічна комбінезону. Додатково - низ куртки має пояс із хлястиками для застібання, а брюки - дві плечові лямки.
Розміри захисних комбінезонів і костюмів відповідають роз-мірам легкого захисного костюму Л-1 і вказуються на верх-ньому краї нагрудного клапану, а також у верхній частині брюк. Користуються комбінезоном і костюмом у комплекті із підшо-ломником, гумовими чоботами і гумовими рукавичками.
Захисні комбінезон і костюм використовуються для захисту людей при роботі в умовах сильного зараження радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами. Їх можна застосовувати також при веденні розвідки на зараженій міс-цевості.
Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складає-ться із захисного плаща ОП-1, захисних панчіх, захисних рукавичок. Захисний плащ з рукавами і капюшоном виготов-ляється із спеціальної прогумованої тканини. Він випускається п'яти розмірів: перший - для людей зростом до 165 см, другий - від 165 до 170 см, третій - від 170 до 175 см, четвертий - від 175 до 180 см і п'ятий - вище 180 см. Маса плаща - біля 1,6 кг. Використовується у комплекті з захисними панчохами, рукавич-ками і імпрегнованим (просоченим спеціальними речовинами) одягом.
Захисний комплект у залежності від того, для якої мети його використовують, може бути застосований у вигляді накидки, натягнутим у рукави і у вигляді комбінезону. Як накидку його використовують під час хімічного нападу і застосування против-ником біологічних засобів або при випадінні радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху.
Натягнутим у рукави комплект використовують при дії на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами і бактеріаль-ними засобами, а також при виконанні робіт по обеззаражу-ванню техніки і транспорту.
У вигляді комбінезону комплект використовують при діях на ділянках, заражених отруйними речовинами, і при сильному пилоутворенні на ділянках, заражених радіоактивними речови-нами або бактеріальними засобами.
Захисні панчохи виготовляються із прогумованої тканини. Підошви їх мають гумову або брезентову основу (у деяких пан-чіх підошва замінена ботами). Їх надягають зверху звичайного взуття і кріплять до ніг за допомогою хлястика або тасьм, до пояс-ного ременя - за допомогою тасьм. Розміри панчіх: перший - для взуття розміру 37-40; другий - для взуття розміру 41-42; третій - для взуття розміру 43 і вище. Вага пари панчіх -0,8 - 1,2 кг.
Захисні рукавички - гумові, з обтюраторами із импрегнова-ної тканини двох видів: зимові - двопальцеві, літні - п'ятипаль-цеві. Зимові рукавички мають утеплений вкладиш, який присті-бається на ґудзики. Рукавички одного розміру. Вага однієї пари - біля 350 г.
Можливості використання формувань радіаційного і хіміч-ного захисту щодо проведення дезактивації, дегазації і дезин-фекції залежать від стану укомплектованості особовим складом, технікою, приладами і обладнанням та спеціальними сумішами і розчинами та іншим майном.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз’яснення, після чого робить короткі підсумки проведеного заняття і ставить завдання на самостійну підготовку навчаємих до наступного заняття.
Т Е М А 1.
“ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН У СФЕРІ ВИМОГ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЦИВІЛЬНУ ОБОРОНУ УКРАЇНИ», ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ НА СУЧАСНОМУ ЄТАПІ.”
Навчальна ціль:
Вивчити: права та обов’язки громадян у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС згідно Закону України “Про Цивільну оборону України” та завдання ЦО на сучасному єтапі.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість заняття – 1 час.
Метод проведення заняття – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова 2/3 хв.
1. Права та обов’язки громадян згідно законодавства України у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС. 25 хв.
2. Завдання ЦО на сучасному етапі. 15 хв.
Підсумки. 3/2 хв.
ПЕРЕДМОВА
Кожен має право на захист свого життя і здоров’я від нас-лідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міні-стрів України, міністерств та інших центральних органів вико-навчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місце-вого самоврядування, керівництва підприємств, установ і орга-нізацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпеч-них наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Кожна людина у випадках аварій, катастрофі стихійного лиха повинна вміти захистити себе, свою сім’ю і надати допомогу потерпілим.
Необхідності цього вимагає саме життя, наша дійсність. Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості вироб-ництва, але приніс з собою техногенну та екологічну небезпеку для людини і довкілля.
Більшість реґіонів держави підпадають під вплив небезпеч-них природних явищ. Ось чому кожен з нас повинен багато знати і вміти в ім’я збереження здоров’я і життя.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН ЗГІДНО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ЦИВІЛЬНУ ОБОРОНУ, ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД
НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ”
Виходячи із вимог законодавства України у сфері цивільної оборони України, захисту населення і територій від можливих надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного, соціально-політичного та воєнного характеру кожний громадя-нин України має право на захист свого здоров’я і життя.
Громадяни України мають право на:
достовірну інформацію у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС;
оповіщення про загрозу виникнення та виникнення надзви-чайних ситуацій та порядок дій за ними;
колективні та індивідуальні засоби захисту від наслідків над-звичайних ситуацій;
підготовку до дій в умовах надзвичайних ситуацій;
часткову або повну компенсацію як потерпілим матеріально-технічних або інших збитків внаслідок надзвичайної ситуації;
фінансову допомогу як потерпілим внаслідок надзвичайних ситуацій;
відселення або евакуацію із зон надзвичайних ситуацій, не-безпечних для життя і здоров’я громадян;
приймання участі у ліквідації надзвичайних ситуацій у складі невоєнізованих формувань ЦО;
забезпечення мінімальних умов життєзабезпечення при про-живанні у осередках ураження та зонах зараження;
медичне та соціальне забезпечення в умовах надзвичайних ситуацій.
При участі громадян під час проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій у складі невоєнізованих формувань гро-мадяни мають право на:
вичерпну та достовірну інформацію, в тому числі про об'єк-ти, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи, необхідну для виконання ними своїх обов'язків;
безперешкодний допуск на територію та об'єкти, що пост-раждали;
екіпіровку та оснащення згідно з технологією проведення зазначених робіт;
харчування за рахунок коштів підприємств, установ та ор-ганізацій, на яких проводяться робити, або відповідного органу місцевого самоврядування;
використання в порядку, передбаченому цим Законом, для рятування людей та у випадках крайньої необхідності засобів зв’язку, транспорту. інших матеріальних засобів підприємств, установ та організацій, що знаходяться в зоні проведення аварійно-рятувальних робіт;
Громадяни у разі зарахування їх до штату професійної ава-рійно-рятувальної служби або залучення в індивідуальному порядку чи в складі об’єктової аварійно-рятувальної служби до проведення аварійно-рятувальних робіт підлягають особистому страхування на випадок захворювання, часткової або повної втрати працездатності, загибелі (смерті), спричинених виконан-ням обов’язків рятувальників, зазначених у контрактах, укладе-них під час їх прийому на роботу, або договорах щодо про-ведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучаються.
Страховими подіями для рятувальників є загибель (смерть) під час виконання ними обов’язків, зазначених у контрактах або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучалися, смерть, що настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва або захворювання в період і у зв’яз-ку з виконанням ними зазначених у контрактах або договорах обов’язків, а також втрата працездатності, що виникла внаслідок виконання цих обов'язків чи проведення таких робіт. Зв'язок страхової події з виконанням рятувальниками обов’язків, зазна-чених у контрактах або договорах, встановлюється під час роз-слідування зазначених випадків згідно із .законодавством.
Страхування громадян, які були залучені до проведення аварійно-рятувальних робіт в індивідуальному порядку чи в складі об'єктовнх аварійно-рятувальних служб, здійснюють ор-гани виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, під-приємства, установи та організації, що залучили рятувальників до проведення цих робіт, за рахунок коштів, які виділяються на їх проведення.
Порядок та умови обов'язкового особистого страхування рятувальників встановлюється КМ України.
Оплата праці рятувальників, які були залучені у індивідуа-льному порядку чи в складі об'єктових аварійно-рятувальних служб, за час їх участі у проведенні аварійно-рятувальних робіт, а також за час необхідної професійної підготовки здійснюється згідно з укладеними договорами органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, устано-вами та організаціями, що залучили рятувальників до проведен-ня зазначених робіт, за рахунок коштів, які виділяються на проведення аварійно-рятувальних робіт і робіт з ліквідації над-звичайних ситуацій та їх наслідків з розрахунку середньомісяч-ного заробітку за місцем основної роботи, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Громадяни України при виконанні обов’язків у сфері циві-льної оборони, захисту населення і територій від НС зобов'язані:
бути ініціативними, самовідданими та наполегливими під час виникнення та ліквідації наслідків НС;
твердо знати індивідуальні і колективні засоби захисту і уміло використовувати їх в умовах надзвичайних ситуацій;
знати сигнали цивільної оборони і уміти діяти за ними;
знати порядок проведення відселення і евакуації, свої обо-в’язки і дії при проведенні евакозаходів;
уміло проводити рятувальні і невідкладні аварійно-віднов-лювальні роботи в осередках ураження (зараження) і районах стихійних лих, оказувати само- і взаємодопомогу при поранен-нях і ураженнях, не допускати невиправданих ризиків;
уміти виготовляти найпростіші засоби захисту органів дихан-ня, проводити герметизацію свого житла та виконувати роботи з пристосування під укриття заглиблених і наземних споруд;
удосконалювати свої знання і підготовку з цивільної оборо-ни, професійні здібності, постійно підтримувати свій психоло-гічний стан на належному рівні;
утримувати в належному стані довірені їм засоби індивідуа-льного та колективного захисту та засоби для ліквідації над-звичайних ситуацій;
виконувати вимоги відповідних органів управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзви-чайних ситуацій.
Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ”
У першому розділі Закону України “Про Цивільну оборону України” визначаються загальні засади Цивільної оборони Ук-раїни, які складають визначення ЦО, її системи, поширення заходів цивільної оборони на території України, завдання ЦО, керівництво та органи управління цивільною обороною.
Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забез-печення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Систему цивільної оборони України складають:
органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в надзви-чайних ситуаціях;
органи повсякденного управління процесами захисту насе-лення у складі міністерств, інших центральних органів виконав-чої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва під-приємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;
центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи;
курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фа-хівців та населення з питань цивільної оборони;
служби цивільної оборони;
сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;
фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресур-сів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпе-чення.
Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відпо-відальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.
Головними завданнями Цивільної оборони України є:
запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техноген-ного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;
оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;
захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;
організація життєзабезпечення населення під час аварій, ка-тастроф, стихійного лиха та у воєнний час;
організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;
створення систем аналізу і прогнозування управління, опо-віщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готов-ності до сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мир-ного та воєнного часів;
підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної обо-рони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзви-чайних ситуаціях.
Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її по-будови покладається на Кабінет Міністрів України, міністер-ства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України, а його заступником – керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальником цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; началь-никами цивільної оборони згідно з адміністративно-територіаль-ним устроєм України є голови місцевих державних адмініст-рацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях є їх керівники.
Безпосередньо керівництво виконанням завдань цивільної обо-рони здійснюється постійно-діючими органами управління у справах ЦО, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони.
Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються цим Законом і Поло-женням про органи управління у справах цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.
У другому розділі Закону визначаються повноваження орга-нів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого само-врядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань цивільної оборони.
Кабінет Міністрів України:
забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзви-чайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб - за категоріями щодо реалізації заходів ЦО;
створює резерви засобів індивідуального захисту і майна цивільної оборони, матерально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи, а також визначає їх обсяг і порядок використання;
вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управ-ління у справах ЦО, сил і засобів ЦО до дій в умовах надзви-чайних ситуацій;
створює єдину систему підготовки органів управління у спра-вах цивільної оборони, сил ЦО та населення до дій в умовах НС;
визначає порядок створення спеціалізованих професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;
задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах цивільної оборони та установ ЦО.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміні-страції, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань ЦО, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевостей під час НС, сприяють органам управління у справах ЦО у виконанні покладених на них завдань.
Центральний виконавчий орган з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України):
забезпечує здійснення державної політики у сфері ЦО, за-хисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуа-цій, попередження НС;
організовує розроблення і здійснення відповідних заходів з ЦО;
керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах цивільної та спеціалізованих формувань, військами ЦО;
здійснює контроль за виконанням вимог ЦО, станом готов-ності сил і засобів ЦО, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих орга-нів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо лікві-дації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення пошуку та рятування людей;
здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціо-нування відомчих територіальних і локальних систем опові-щення;
здійснює навчання населення, представників органів управ-ління і сил ЦО з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;
організовує фінансове і матерально-технічне забезпечення військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших під-порядкованих йому спеціалізованих формувань;
створює згідно з законодавством підприємства з виробницт-ва спеціальної і аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.
Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх праців-ників засобами індивідуального та колективного захисту, орга-нізовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з ЦО і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законо-давством.
Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додат-ково створюють локальні системи виявлення загрози виникнен-ня надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь технічного ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.
Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах.
У третьому розділі Закону визначаються сили цивільної обо-рони та порядок їх комплектування.
Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.
Війська цивільної оборони підпорядковуються керів-никові центрального органу виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Війська ЦО виконують завдання щодо захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, воєнних дій, а також проводять рятувальні та інші невідкладні роботи. Кіль-кість і чисельність частин і підрозділів цих військ визначається з урахуванням потреб і особливостей реґіону призначення.
Для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіадійною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних про-мислах, проведення профілактичних та відновлювальних робіт, у тому числі й поза межами України, у встановленому законо-давством порядку можуть створюватися спеціалізовані форму-вання, що підпорядковуються центральному органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).
Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, містах, районах, містах Києві і Севастополі, на підп-риємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування.
До невоєнізованих формувань ЦО зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.
Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту насе-лення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій та про-ведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядку-вання створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв’язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзви-чайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій ство-рюються евакуаційні комісії.
Організаційні засади створення служб цивільної оборони та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження виз-начаються у Положенні про ЦО України.
Контроль за дотриманням вимог законодавства з питань ЦО органами виконавчої влади і органами місцевого самовряду-вання, керівниками підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування здійснюється централь-ним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).
Фінансування заходів з ЦО здійснюється за рахунок відпо-відно державного та місцевих бюджетів, а також коштів під-приємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування згідно з законодавством України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, міс-цеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання та захисту населення і місцевостей, включаючи витрати на утри-мання і підготовку територіальних органів управління у справах цивільної оборони та формувань цивільної оборони, призначе-них для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, згідно з законодавством України.
Фінансування заходів з цивільної оборони, що потребують капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних спо-руд, складів для зберігання техніки та майна цивільної оборони, створення пунктів управління, систем зв’язку та оповіщення), здійснюється відповідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.
Потреби цивільної оборони у військовій техніці, приладах і спеціальному майні задовольняється центральними органами виконавчими органами виконавчої влади, уповноваженими з питань матеріальних ресурсів та економіки з оплатою замов-ником вартості виділених матеріальних ресурсів. Продукція для потреб цивільної оборони виготовляється на умовах державного замовлення.
Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи (МНС України) є державним замовником продукції, послуг та робіт для забезпечення потреб цивільної оборони.
Війська цивільної оборони утримуються за рахунок держав-ного бюджету.
Органи управління Цивільної оборони України, Автономної Республіки Крим, областей, міст, районів, міністерств та інших органів державної виконавчої влади утримуються відповідно до встановленого порядку за рахунок державного і місцевих бюд-жетів, а також коштів, передбачуваних на утримування мініс-терств.
Оплата праці працівників органів управління у справах циві-льної оборони здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Рес-публіки Крим, місцеві органи виконавчої влади забезпечують органи управління у справах ЦО транспортними засобами, службовими, господарськими і підсобними приміщеннями, склад-ськими площами.
Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодав-ства України з питань цивільної оборони, несуть відпові-дальність згідно з законодавством України.
Співробітництво з іншими державами в галузі цивільної обо-рони здійснюють Кабінет Міністрів України і центральний ор-ган з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) в межах прав і повноважень, передбачених законодавством.
Співробітництво здійснюється з питань обміну досвідом цивільної оборони і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, створення і оснащення сил ЦО, спільних дій в разі НС.
З метою забезпечення захисту населення і територій від нас-лідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного харак-теру створюється державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
Єдина державна система запобігання і реагування на надзви-чайні ситуації (ЄДС ) - це державна система, яка включає цент-ральні органи виконавчої влади, РМ Автономної Республіки Крим, державні адміністрації областей, міст Києва і Севасто-поля та районів, виконавчі органи Рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання над-звичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.
Головною метою ЄДС НС є забезпечення реалізації дер-жавної політики на всій території України у сфері запоігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захисту населення і територій від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха.
Основними завданнями ЄДС НС є:
забезпечення запобігання виникненню НС;
забезпечення готовності органів управління, сил і засобів;
проведення рятувальних і невідкладних аварійно-віднов-лювальних робіт та організація життєзабезпечення потерпілого населення;
розробка нормативно-правових актів, державних норм і стан-дартів;
здійснення цільових та науково-технічних програм;
забезпечення сталості функціонування об’єктів економіки;
збирання і опрацьовування інформації про НС;
визначення потреби у силах, матеріальних і фінансових ресурсах;
здійснення державного нагляду, експертизи і контролю;
створення та раціональне використання матеріально-техніч-них ресурсів;
своєчасна та достовірна інформація населення про обста-новку та вжиті заходи;
оповіщення населення про загрозу та виникнення НС;
соціальний захист потерпілого населення;
захист населення у надзвичайних ситуаціях;
міжнародне співробітництво у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвело (може призвести) до загибелі людей та/або знач-них матеріальних втрат. Загальними ознаками надзвичайних ситуацій є: матеріальні збитки, істотне погіршення стану дов-кілля, наявність або загроза загибелі людей, чи суттєві погір-шення умов їх життєдіяльності.
Правовою основою створення ЄДС НС є Закони України “Про надзвичайний стан”, “Про Цивільну оборону України”, “Про війська ЦО”, доповнення та зміни до них, інші законодавчі акти, укази Президента України про створення структур Мініс-терства України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Єдина державна система запобігання і реагування на над-звичайні ситуації (ЄДС НС) будується з урахуванням рівнів (загальнодержавного, територіального, місцевого і об’єктового) і класифікації надзвичайних ситуацій (техногенного, природ-ного і соціально-політичного характеру), стандартів безпеки і термінології, сил, засобів та резервів територій і галузей.
Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) включає: органи управління (цент-ральні, територіальні, галузеві, місцеві і об’єктові), системи забезпечення (територіальні і функціональні підсистеми), сили і засоби (військові, спеціальні і спеціалізовані цивільні підроз-діли з їх оснащенням, наглядові органи та інформаційні бази підсистем єдиної державної системи, які призначені (залучені) для виконання завдань щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації).
Територіальна підсистема ЄДС НС - це складова частина єдиної державної системи (ЄДС), яка включає – місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи Рад, державні підприєм-ства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природ-ної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, зменшення матеріальних втрат.
Функціональна підсистема ЄДС НС - це складова частина єдиної державної системи (ЄДС), що створюється на базі мініс-терств та інших центральних органів виконавчої влади, включає їх реґіональні та місцеві структурні підрозділи, підпорядковані державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють в межах своєї компетенції нагляд за забезпеченням техногенної і природної безпеки, орга-нізовують проведення роботи із запобігання надзвичайним си-туаціям техногенного та природного характеру і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, змен-шення матеріальних втрат.
Органи управління ЄДС НС – це органи виконавчої влади або їх структурні підрозділи, які призначені для безпосеред-нього керівництва діяльністю щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації в межах своєї компетенції.
Органи управління ЄДС НС діляться на координуючі (дер-жавна комісія з ТЕБ і НС, Національна рада безпеки жит-тєдіяльності, постійні комісії з ТЕБ і НС, об’єктові комісії з НС), постійні (КМУ, МНС України, органи з НС міністерств і відом-ств, державні територіальні і місцеві виконавчі органи, управ-ління (відділи) з питань НС та ЦЗН, органи з НС реґіональних, міських і районних служб, управління об’єктів економіки, служ-би з НС), повсякденні
(оперативно-чергові служби МНС України, управлінь (від-ділів) з питань НС та ЦЗН, суб’єктів господарської діяльності).
Системи забезпечення включають: фінансові (резервний фонд КМУ, резервні фонди територіальних і місцевих органів вико-навчої влади у розмірі 1% від зведеного річного бюджету), матеріальні (ресурси Держкомрезерву, МНС, окремих мініс-терств і відомств, територіальних органів виконавчої влади, су-б’єктів господарської діяльності), транспортні (МО, Мінтрансу, МВС та інших, транспортних підприємств, суб’єктів господар-ської діяльності), оповіщення і зв’язку (МНС, МВС, МО, Держ-комзв’язку, Мінтрансу, Мінагропрому та інших, а також їх тери-торіальних органів, суб’єктів господарської діяльності).
Єдина державна система запобігання і реагування на надзви-чайні ситуації (ЄДС НС) може функціонувати у наступних режимах: повсякденної діяльності (Ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на по-тенційно небезпечних об’єктах і прилеглій до них території. Розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпе-чення безпеки і захисту населення, зменшення можливих мате-ріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення надзвичайної ситуації), підвищеної готовності
(Формування оперативних груп для виявлення причин погір-шення обстановки безпосередньо в районі можливого виник-нення НС. Прогнозування можливості виникнення НС та її масштабів. Підготовка пропозицій щодо нормалізації обстановки в районі надзвичайної ситуації. Проведення заходів щодо запобі-гання виникненню НС. Розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціо-нування об’єктів економіки. Приведення в стан підвищеної го-товності наявних сил і засобів.), діяльності при НС (Здійснення керівництва функціонуванням підсистем і структурних під-розділів ЄДС НС. Організація захисту населення і територій. Організація роботи, пов’язаної з локалізацією або ліквідацією НС. Визначення межі території, на якій виникла НС. Забезпе-чення сталого функціонування об’єктів економіки та першочер-гового життєзабезпечення населення. Здійснення постійного конт-ролю за станом довкілля, інформування вищестоящих органів управління щодо рівня НС та вжитих заходах, пов’язаних з реагуванням, захистом і оповіщенням населення та наданням йому необхідних ре-комендацій щодо поведінки в умовах НС.) та діяльності при надзвичайному стані.
Головними етапами діяльності ЄДС НС є: запобігання ви-никненню надзвичайних ситуацій (підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, орга-нізаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спря-мованих на регулювання техногенної та природної безпеки, про-ведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС на основі даних моніторингу, експертизи, дос-ліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у НС або пом’якшення її мож-ливих наслідків), реагування на НС (скоординовані дії підроз-ділів єдиної державної системи щодо реалізації планів дій (пла-нів ліквідації НС), уточнених в умовах конкретного виду та рів-ня надзвичайної ситуації з метою надання невідкладної допо-моги потерпілим, усунення загрози життю та здоров’ю людей, зменшенню матеріальної шкоди і фінансових витрат), ліквіда-ція наслідків НС, гострий період ліквідації надзвичайних ситуа-цій, плановий і програмний періоди ліквідації надзвичайних ситуацій.
Взаємодія органів управління ЄДС НС та підпорядкованих їм сил організується з метою своєчасного і ефективного реагування на надзвичайні ситуації.
Визначаються центральні і територіальні органи управління, які взаємодіють в кризових ситуаціях, склад і кількість сил і засобів реагування на надзвичайну ситуацію. Погоджується поря-док спільних дій сил реагування на надзвичайну ситуацію, вирі-шуються питання всебічного забезпечення.
Базовими принципами створення ЄДС НС є: державний характер системи, орієнтація на загальнолюдські цінності, дот-римання міжнародних норм, пріоритет вимог забезпечення без-пеки при діяльності людини, відкритість для міжнародної спів-праці.
На діяльність ЄДС НС оказують вплив фактори: зовнішні (трансграничний характер НС,соціально-економічні зміни в світі, наявність світового досвіду та ринку) та внутрішні (висо-кий рівень техногенної та природної безпеки в Україні, необ-хідність протистояння НС, соціально-економічні зміни в Ук-раїні, високий науково-технічний рівень в Україні, обмеженість наявних матеріально-технічних ресурсів та фінансових резер-вів).
Основною метою створення територіальних підсистем в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севас-тополі є забезпечення реалізації на відповідній території дер-жавної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, цивільного захисту населення.
Виконання основних завдань цивільної оборони на сучасному етапі досягається:
1.Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техноген-ного походження і забезпечення зменшення збитків і витрат у разі стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів і великих пожеж. З метою виконання завдання:
завчасно розробляються і проводяться інженерно-технічні заходи для зменшення ризику виникнення НС і захисту населення від впливу їхніх наслідків;
готується науково обгрунтований прогноз наслідків можли-вих надзвичайних ситуацій;
здійснюється безперервне спостереження за станом потен-ційно небезпечних об’єктів і довкілля;
утримуються у готовності до негайного застосування засоби оповіщення і інформаційного забезпечення насе-лення, ство-рюються локальні системи виявлення місць зараження та локальні системи оповіщення;
створюються спеціалізовані формування і здійснюються їх підготовка до дій за призначенням;
проводиться забезпечення працівників підприємств, установ і організацій засобами захисту, а також ведеться будівництво захисних споруд відповідно до норм і правил інженерно-технічних заходів цивільної оборони.
2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзви-чайний ситуацій у мирний та воєнний час, постійне інфор-мування його про стан наявної обстановки.
З метою виконання завдання у всіх ланках міських і позамі-ських пунктів на основі автоматичних систем централізованого оповіщення, мережі зв’язку та радіомовлення, а також спеціа-льних заходів створюється система оповіщення та інформа-ційного забезпечення. Вона являє собою комплекс організа-ційних і технічних засобів для передачі відповідних сигналів і розпоряджень органам державної виконавчої влади, адмініст-рації підприємств, установ і організацій, силам цивільної обо-рони і населенню.
Автоматична система оповіщення та інформаційного забез-печення створюється на базі загальнодержавної мережі зв’язку та радіомовлення і поділяється на державну і регіональну. Система має забезпечити циркуляційне опові-щення посадових осіб із застосуванням для цього міської телефонної мережі, засобів радіомовлення і телебачення.
Система оповіщення і інформаційного забезпечення викорис-товується централізовано. Оповіщення підпорядкованих органів управління, сил цивільної оборони і населення організовує вищестоящий орган управління.
3. Захист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження.
З метою виконання завдання здійснюється комплекс заходів, які мають забезпечити укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хіміч-ний захист, а також захист від впливу біологічних засобів ураження.
Укриття населення в захисних спорудах досягається: зав-часним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх готов-ності до використання; комплексним освоєнням підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, вироб-ничого і господарського призначення (з урахуванням присто-сування і використання частини приміщень для укриття насе-лення в надзвичайних ситуаціях); обстеженням і обліком під-земних і наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам з захисту населення.
Практичні заходи евакуації населення як організованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров’ю людини) планується на випадок:
загальної аварії на атомній електростанції;
всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та запо-діяння шкоди здоров’ю людей, що проживають у зоні мож-ливого ураження;
загрози катастрофічного затоплення місцевості;
масових лісних і торф’яних пожеж, що загрожують насе-леним пунктам;
землетрусів та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками.
Підставою для практичного здійснення заходів евакуації є фактичні показники стану наявної обстановки в разі надзви-чайної ситуації та відповідне рішення.
До комплексу заходів з медичного захисту населення, що полягає в запобіганні ураженню людей або зменшенні його масштабів, своєчасному поданні допомоги потерпілих і їх лікуванні, забезпеченні епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій, включається така робота: планування використання наявних сил і засобів охорони здоров’я незалежно від їхньої приналежності та форм власності; розгортання у надзвичайних умовах необхідної кількості лікувальних закладів; забезпечення своєчасного застосування профілактичних препа-ратів; контроль продуктів харчування і води; завчасне створення та підготовка сил екстреної медичної допомоги та медичного захисту; накопичення медичних засобів захисту, спеціального май-на і техніки; підготовка медперсоналу та загальне медико-санітарне навчання населення.
Захист від біологічних засобів ураження передбачає:
своєчасне виявлення загрози або факту біологічного зара-ження, його виду і масштабів;
комплекс адміністративно-господарських, режимно-обмежу-вальних і спеціальних заходів.
Радіаційний та хімічний захист - це забезпечення людей засо-бами індивідуального захисту, організація і проведення спеціа-льного оброблення, встановлення та дотримання типового ре-жиму радіаційного захисту. Радіаційний та хімічний захист досягається:
завчасним накопиченням і утриманням в готовності засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної, хімічної розвідки та контролю. Цими засобами забезпечуються передусім осо-бовий склад формувань, які беруть участь у рятувальних та інших невідкладних роботах в осередках ураження, персонал радіаційних і хімічних небезпечних об’єктів та населення, що проживає в зонах можливого небезпечного зараження;
своєчасним впровадженням у практику застосування засобів, способів і методів виявлення, оцінки масштабів і наслідків над-звичайних ситуацій, зумовлених аваріями на радіаційних та хімічних небезпечних об’єктах, застосуванням зброї масового знищення;
розроблення типових режимів радіаційного захисту насе-лення і функціонування об’єктів народного господарства в умо-вах зараження місцевості;
завчасним пристосуванням об’єктів комунально-побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарного оброблення людей і спеціального оброблення одягу, майна і транспорту.
Для забезпечення захисту населення від наслідків НС на території України запроваджуються єдині вимоги з безпеки функціонування радіаційних, хімічних та вибухонебезпечних об’єктів.
4. Організація і проведення рятувальних та інших невідк-ладних робіт у районах лиха і осередках ураження.
Це завдання полягає у виконанні заходів, передбачених чин-ним законодавством з питань ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють заг-розу життю і здоров’ю населення, а також у:
розвідуванні осередків ураження і визначенні меж (кордо-нів) цих осередків; проведення робіт, пов’язаних з пошуком і рятуванням людей; подання допомоги потерпілим; евакуації населення з небезпечних районів; карантинно-обсерваційних заходах; оточенні осередків ураження; забезпеченні громад-ського порядку у районах лиха і осередках ураження; здійсненні заходів життєзабезпечення населення; соціально-психологічній реабілітації населення; здійсненні санітарно-гігієнічних і проти-воепідемічних заходів.
5. Створення системи аналізу, прогнозування, управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоак-тивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтриман-ням їхньої готовності до сталого функціонування) надзви-чайних ситуаціях мирного і воєнного часу.
Організатором діяльності цих систем є МНС України, основ-ними виконавцями - Держкомгідромет, МОЗ, Мінагропром та інші центральні органи державної виконавчої влади, а також підприємства, установи і організації, що входять до сфери їхнього управління.
Спеціальні підрозділи зазначених центральних органів дер-жавної виконавчої влади щодобово інформують МНС України про наявний стан навколишнього природного середовища та в установлений термін подають відомості про прогноз на най-ближній час. При загрозливі явища МНС України повідомляє-ться негайно. У разі виникнення НС мережа спостереження і контролю зміцнюється за рахунок залучення відповідних під-розділів зі складу сил ЦО.
Для своєчасного виявлення загрози виникнення НС, опо-віщення персоналу та населення, що проживає в зонах мож-ливого ураження, на радіаційних і хімічних небезпечних об’єк-тах створюються локальні автоматизовані системи, які мають бути сполученими з централізованою системою управління Цивільної оборони України.
6. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час.
Завдання передбачає заходи, що здійснюються централь-ними та місцевими органами державної виконавчої влади, ви-конкомами місцевих Рад народних депутатів, органами управ-ління з надзвичайних ситуацій та у справах цивільного захисту населення, адміністрацією підприємств, установ і організацій завчасно, а також у разі НС з метою створення умов для вижи-вання, яке може опинитися (опинилося) в осередках ураження.
Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків НС, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, є: тимчасове розмі-щення громадян в безпечних районах; організація харчування у районах лиха і тимчасового розселення; організація забезпечен-ня населення, що потерпіло, одягом, взуттям і товарами першої необхідності; організація подання фінансової допомоги потерпі-лим; забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епі-демічного нагляду в районах тимчасового розселення.
7. Підготовка і перепідготовка осіб керівного складу циві-льної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.
Підготовка осіб керівного складу ЦО здійснюється на Цент-ральних державних і територіальних курсах ЦО: новопризна-чених на посаду - в рік призначення (протягом п’яти днів), усіх інших – під час проведення заходів відповідно до рішень нача-льника Цивільної оборони України. Перепідготовка зазначених осіб здійснюється один раз на п’ять років.
Працівники підприємств, установ і організацій, а також осо-бовий склад невоєнізованих формувань проходять підготовку по групам, а також під час об’єктових тренувань і комплексних навчань.
8. Контроль за виконанням завдань цивільної оборони, пок-ладається на управління (відділи) з питань надзвичайних ситуа-цій та цивільного захисту населення, які в цьому напрямі діяль-ності співпрацюють з центральними і місцевими органами дер-жавної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, громадськими організаціями та Інспекцію циві-льної оборони України.
Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при не-обхідності робить додаткові пояснення, після підводить короткі підсумки проведеного заняття за темою і ставить завдання на самостійну підготовку.
Т Е М А 2.
“СТИХІЙНЕ ЛИХО, АВАРІЇ (КАТАСТРОФИ)
ТА ЇХ НАСЛІДКИ.”
Навчальна ціль:
Вивчити можливі надзвичайні ситуації техногенного, природного, екологічного та соціально-політичного і воєнного характеру та їх наслідки.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість заняття – 1 час.
Метод проведення заняття – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова 2/3 хв.
1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру та їх нас-лідки. 15 хв.
2. Надзвичайні ситуації природного і екологічного характеру та їх наслідки. 15 хв.
3. Надзвичайні ситуації соціально-політичного та воєнного характеру та їх наслідки. 8 хв.
Підсумки. 5/4 хв.
ПЕРЕДМОВА
Десятки тисяч