 |
|
Загальні положення адміністративного процесу в Україні
Вступ
Література
1. Конституція України (ст. 3, 8, 55, Розділ 8);
2. КАС – 6 липня 2005 року;
3. ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» - 7 липня 2010 року;
4. КАС. НПК за заг. ред. Куйбіди Р. О., - Київ, Юстиніан, - 2009 рік;
5. КАС. НПК за заг. ред. Комзюка А. Т., - Київ, Прецедент, - 2009 рік;
6. «Основи адміністративного судочинства та адміністративного права» - навч. посібник/ за заг. ред. Шишкіна В. І., Куйбіди Р. О., - Київ, Старий світ, - 2006 рік;
7. «Адміністративний процес України» - навч. посібник за заг. ред. Комзюка А. Т., - Київ, Прецедент, - 2007 рік;
8. Стефанюк В. С. «Судовий адміністративний процес»: монографія, - Харків, Консум, - 2003 рік;
9. Антологія української юридичної думки – голова редколегії Ю. С. Шемшученко, Том 5 «Поліцейське та адміністративне право», - Київ, Юридична книга, - 2003 рік.
Загальні положення адміністративного процесу в Україні
План:
1. Виникнення, формування та розвиток адміністративного процесу;
2. Сучасні моделі адміністративного процесу;
3. Основні положення адміністративного процесу в Україні.
Адміністративний процес:
- Діяльність суду щодо вирішення суперечок;
- Процесуальна галузь;
- Наука;
- Навчальна дисципліна.
Виникнення, формування та розвиток адміністративного процесу Сучасний адміністративний процес України – абсолютно нове явище у вітчизняній юридичній науці, що розпочав формуватися відносно нещодавно – з 1991 року.
Одночасно із виникненням адміністративного права у 17-18 ст. у країнах Центральної Європи (Німеччина, Франція) постало питання про забезпечення законності діяльності публічної адміністрації (влади).
Починає формуватися інститут адміністративної юстиції.
Праобразом сучасного адміністративного процесу була адміністративна юстиція, яка традиційно розглядалася як спосіб забезпечення законності адміністративної діяльності влади і держави.
Виникнення, розвиток та формування адміністративного процесу нерозривно пов’язані з формуванням української державності:
І етап. До 1917 року (Україна у складі двох імперій). На українських землях існували різні моделі адміністративної юстиції. Західні землі – німецьке вчення про адміністративну юстицію – забезпечення законності здійснювалося спеціалізованими установами – адміністративними судами; лівобережні землі – російське адміністративне право – адміністративна юстиція здійснювалася самими ж представниками влади (сенатом), місцевими територіальними органами влади (губернские присутствия) і, частково, повноваження адміністративної юстиції покладалося і на земські суди.
ІІ етап. Формування української державності (1917-1920 рр., 1922-1923 рр.). У зазначений час спостерігається стрімкий законодавчий розвиток адміністративної юстиції та адміністративного процесу. Зокрема, за конституцією УНР 1918 року передбачалися суди, що були уповноважені на здійснення судочинства в адміністративних справах.
ІІІ етап. 1920-1990 рр. Радянська влада. Можна поділити на два періоди:
1. 1920-1960 рр. Проголошувалася тоталітарна влада. Не існувало способів захисту законності;
2. 1960-1990 рр. Починається прогрес розвитку адміністративного процесу. 1963 рік – поява ЦПК. У Главі 31 передбачалися правовідносини адміністративного характеру. Зокрема, ЦПК описував процедуру захисту публічних прав, що виникають із правовідносин виборів, фінансових правовідносин, а також правовідносин за участі представників влади. Поява праць із адміністративного процесу.
IV етап. 1990 р. Незалежність України. За цей період було ухвалено необхідні для існування адміністративного процесу нормативно-правові акти: КУ, КАС, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».