 |
|
Проголошення республіки у Англії в 1649 р. Зміни в державно-політичній системі. «Навігаційний акт» 1651 р.
Страта короля стала заключним, формально – юридичним завершенням встановлення в Англії республіки. Слідом за процесом Палата общин 19 березня 1649р. прийняла постанову про ліквідацію палати лордів – верхньої палати парламенту члени якої не підтримали ідею суду над королем. 17 березня 1649р. видано «Акт про скасування королівського звання».
Верховним органом влади в Англійській республіці став парламент, що складався з однієї Палати общин. В Постанові про оголошення себе вищою владою в державі 4 січня 1649р.
Парламент зосередив у себе практично всю повноту державної влади, включаючи організацію урядової влади, адміністрацію, керівництво армією і вищий судовий контроль. Вища виконавча влада передавалась Державній раді, створеній 7 листопада 1649р. із 41 члена. Члени ради вибирались парламентом на 1 рік з числа військових, юристів, вчених. Формально Раді належали тільки повноваження по виконанню рішень парламенту. Фактично ж в ній і в її комітетах зосереджувалась урядова влада. Таке перерозподілення повноважень від парламенту до урядових інститутів також було своєрідною рисою нової республіки.
Влада у республіці належала середній буржуазії та середньому новому дворянству. Представники саме цих верств домінували у палаті общин парламенту, обіймали майже всі керівні й інші важливі посади і звання в адміністративних органах, армії та на флоті.
Проголошення республіки, ліквідація королівської посади і палати лордів стали вершиною англійської революції.
17 і 19 березня 1649 р. парламент видав два закони конституційного значення. Зокрема, 17 березня 1649р. видано «Акт про скасування королівського звання», 19 березня 1649р. палата общин прийняла постанову про ліквідацію палати лордів – верхньої палати парламенту.
19 травня 1649р. Англія була проголошена республікою, яка повинна управлятися “вищою владою нації, представниками народу, в парламенті при цьому не повинно бути ні короля, ні лордів”.
Верховним органом влади в Англійській республіці став парламент, що складався з однієї Палати общин. Парламент зосередив у себе практично всю повноту державної вла-ди, включаючи організацію урядової влади, адміністрацію, керівництво армією і вищий судовий контроль.
У жовтні 1651 р. англійський парламент прийняв ще один важливий закон – «Навігаційний акт». Він мав на меті охорону морської торгівлі країни, підтримку її мореплавства та суднобудування. У ньому зазначалось, що товари Азії, Америки і Африки могли ввозитись в Англію лише англійськими торговими суднами. Товари з Європи могли довозити судна тієї країни, де виробляються ці товари. Чужоземним суднам заборонявся морський промисел (вилов риби тощо) у територіальних водах Англії. Цей акт фактично узаконив морське піратство, англійські судна стали нападати на судна інших країн під приводом того, що ті перевозять контрабандні товари. Піратство набуло великих масштабів, однак Англія закривала на це очі, оскільки державна скарбниця багатіла.
Прийняття «Навігаційного акта» зумовив війну Англії з Голландією, остання зазнала поразки, її флот був розбитий.
17 і 19 березня 1649 р. парламент видав два закони конституційного значення. Зокрема, 17 березня 1649р. видано «Акт про скасування королівського звання», 19 березня 1649р. палата общин прийняла постанову про ліквідацію палати лордів – верхньої палати парламенту.
19 травня 1649р. Англія була проголошена республікою, яка повинна управлятися “вищою владою нації, представниками народу, в парламенті при цьому не повинно бути ні короля, ні лордів”.
Верховним органом влади в Англійській республіці став парламент, що складався з однієї Палати общин. Парламент зосередив у себе практично всю повноту державної вла-ди, включаючи організацію урядової влади, адміністрацію, керівництво армією і вищий судовий контроль.
У жовтні 1651 р. англійський парламент прийняв ще один важливий закон – «Навігаційний акт». Він мав на меті охорону морської торгівлі країни, підтримку її мореплавства та суднобудування. У ньому зазначалось, що товари Азії, Америки і Африки могли ввозитись в Англію лише англійськими торговими суднами. Товари з Європи могли довозити судна тієї країни, де виробляються ці товари. Чужоземним суднам заборонявся морський промисел (вилов риби тощо) у територіальних водах Англії. Цей акт фактично узаконив морське піратство, англійські судна стали нападати на судна інших країн під приводом того, що ті перевозять контрабандні товари. Піратство набуло великих масштабів, однак Англія закривала на це очі, оскільки державна скарбниця багатіла.
Прийняття «Навігаційного акта» зумовив війну Англії з Голландією, остання зазнала поразки, її флот був розбитий.