ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОЇ ОРФОГРАФІЇ
Українська орфографія побудована на фонетичному, морфологічному, історичному (традиційному) та дифиренційному принципах:
ОРФОГРАМА Орфограма (від гр. orthos- правильний і gramma- буква) - правильне написання (таке, що відповідає правилам або традиціям), яке потрібно вибрати з ряду можливих. Орфограма вибирається використанням правила. В українській мові переважають написання за фонетичним принципом, коли виконується головний принцип графіки: кожному звукові повинна відповідати окрема літера (астрономія, хата). Але це відбувається не завжди, оскільки одна і та ж буква може позначати різні звуки: хліб - хліб(п); зсунути- с:э нyти. В таких випадках доводиться вибирати із інших варіантів. ПЕРЕДАЧА НА ПИСЬМІ ЗВУКОВОГО СКЛАДУ СЛІВ В українській мові для передачі звуків на письмі використовується 31 буква. Крім них, є і інші знаки, у т.ч. м’який знак, який передає м’якість приголосних звуків іапостроф (додатковий знак алфавіту, яким позначається роздільна вимова твердого приголосного і наступного м’якого й).
ГОЛОСНІ ЗВУКИ В українській мові 6 голосних звуків:
Позначаються вони 10 буквами:
Голосні під наголосом вимовляються завжди чітко (зелений- зелень, голуб- голубка). Чітко вимовляються голосні також у кінці слова (зелене, випиши, розмовляючи). Але іноді деякі голосні можуть чергуватися між собою:
Чергування е з и Ненаголошені [е] та [и] у вимові іноді сплутуються між собою: ниести (нести), диетина (дитина). Звук [е]чергується з [и] у випадках:
Буква е пишеться:
Буква и пишеться у відкритих складах -ри-, -ли- (гриміти, тривога, глитати, криниця). Перевірити вірне написання букв е та и можна наголосом (велич - великий, непримирений - мир, шести - шестеро). Втім, у деяких словах (переважно іншомовних) написання перевірити ніяк неможливо. Ці слова треба просто запам’ятати:
Ненаголошені е та и в префіксах В українській мові зепишуться префіксибез-, не-, пере-, перед, пре-, серед-: бездумно, невірно, перевдягатися, передусім, прегустий, середньорічний. Зипишуться префіксиви-, при-та іншомовнийанти- (вигук, привіт, антиматерія). У кількох словах вживається префіксмежи- (межиріччя): У написанні е, и в більшості префіксів особливих труднощів не виникає. Можна сплутати лише префікси пре- і при-, які в ненаголошеній позиції звучать майже однаково. Префікс пре- пишеться в прикметниках (та прислівниках і деяких іменниках, що походять від них), якщо він замінюється словом "дуже”: премудрий (дуже мудрий), прекрасно (від прекрасний, тобто дуже прекрасний). Цей префікс виступає також у запозичених зі старослов’янської мови словах презирство, преподобний, престол і подібних. В інших випадках пишеться префікс при-: примудритися, природа, прикраса, прив’ялий, приклад. Пре-може виступати також на початку ряду іншомовних слів, у яких в українській мові префікс не виділяється: прелюдія, преамбула, превентивний, президент, препарат, прем’єра, пререгатива, префект та ін. Ненаголошені е та и в суфіксах Написання ненаголошених е та и в суфіксах рідко перевіряється наголосом: родимка - родимий, глибина - глибини. Лише в суфіксах-ецьі-еньголоснийепри змінюванні слова випадає: палець - пальця, хлопець - хлопця, велетень - велетня, липень - липня. Іноді для перевірки написання ненаголошених е та и можна скористуватися аналогією. Напр.:напористий, розкотистий, бо голосистий; в’язальниця, вишивальниця, бо робітниця; довірливий, розсудливий, бо мовчазливий; громадянин, киянин, бо селянин, міщанин та ін. Але така перевірка не завжди можлива і не завжди надійна. Тому треба запам’ятати деякі закономірності в написанні е та и в суфіксах:
Можливе сплутування ненаголошених суфіксів -ин- і -ен-. Ненаголошений суфікс -ин(а) пишеться:
Суфікс -ен пишеться:
Суфікс -ен(я) пишеться в іменниках середнього роду ІV відміни (зайченя, кошеня, рученята). Суфікс -енн(я) пишеться в іменниках середнього роду, утворених від дієслів (мислення, попередження, звернення, оголошення). Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі іменнкиків середнього роду -ив(о): мереживо, плетиво, печиво. Завжди з буквою е пишуться суфікси -елезн(ий), -ер(о), -тель: довжелезний, п’ятеро, вихователь. Чергування і з іншими голосними В основах багатьох українських слів звук [і] непостійний. Він, як правило, виникає на місці інших голосних внаслідок чергування. Звук [і] з’являється на місці [о] та [е] переважно в закритому складі: школа- шкіл, прозивати- прізвище, джмеля- джміль, перо- пір’я. Іноді [і] на місці [о], [е] виступає і у відкритому складі: печі- запічок, вози- візок, промені- промінець, випромінювати. Звук [і] з’являється на місці [е] перед наступним складом з суфіксом -а- або -ува- в коренях ряду дієслів: підперезати- підперізувати, плескати- запліскувати, стерегти- остерігати, текти- протікати, защепнути- защіпати, летіти- літати, берегти- зберігати. У словах діти (дітина), сідати (сидіти), звіситися (звисати) і зліпитися (злипатися) звук [і]чергується з [и]. Правопис і та и в основах українських слів Написання і та и в сумнівних випадках наголосом не перевіряється. Потрібно знати правила вживання цих букв, які різні для українських та іншомовних слів. Буква і в основах українських слівпишеться:
Буква и пишеться:
Правопис і та и у префіксах українських слів Букви і, и у префіксах пишуться за загальними правилами. Префікси від-, під-, а також прі- (вживається лише в трьох словах: прізвисько, прізвище, прірва) пишуться завжди з буквою і: відкрито, підпалити, прізвище. Звук [і] в них з'явився на місці колишнього [о] (відхилити- одхилити, прірва- прорвати). Префікси ви-, при- завжди пишуться з и: прикрашати, вибір, привабливий. Префікси з кінцевим приголосним перед двома або більше кореневими приголосними у кінці одержують голосний і: розібрати, відімкнути, обігнати. Правопис і та и в суфіксах українських слів У більшості суфіксів и та і пишуться за загальними правилами. У суфіксах -ість, -іт, -ів пишеться і, оскільки [і] тут чергується з [о] та [е]: батьківський- батькова, царівна- царева, співучість- співучості. У суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий), -юсіньк(ий) завжди пишеться і: височінь, далечінь, гарячіший, малюсінький, гарячіший, новісінький. Суфікс -інн(я) пишеться:
Суфікс -инн(я) пишеться тільки в іменниках із збірним значенням, крім утворених від іменника на -інь (буряк- бурячиння, мак- маковиння, лопух- лопушіння; виняток: камінь- каміння, корінь- коріння). Правопис і та и в основах іншомовних слів У написанніі, и, як вже було сказано,треба чітко розрізняти українські та іншомовні слова, тому що ці букви в них пишуться за зовсім різними правилами. Крім того, є різниця в написанні і та и у власних і загальних іншомовних назвах. В основах власних іншомовних назв (та похідних від них) майже завжди пишеться і:Вашінгтон, Аргентіна, Чікаго, алжірець, Бразілія, Шіллер, Дідро, Чінгісхан. Як виняток, буква и пишеться у таких географічних назвах і похідних від них: Арктика, Антарктида, Атлантида, Америка, Африка, Рига, Британія, Париж, Рим, Єгипет, Палестина, Єрусалим, Пакистан. Ці слова треба запам'ятати. В основах загальних іншомовних слів теж пишеться буква і: кіно, вітамін, гірлянда, хімік, радіо, індустрія. Але так відбувається не завжди. Після дев'яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосним (крім й) пишеться и:шифер, пріоритет, режим, цирк, таксист. Як виняток, буква и також пишеться:
Написання о та а У літературній мові, а також у більшості діалектів звуки о та а вимовляються достатньо чітко як під наголосм, так і без нього. Але в окремих випадках можливе їх сплутування. Розібратися в їх написанні допоможуть такі правила. У кількох дієслівних коренях голосний [о] перед наступним складом із суфіксом -а- або -ува-чергується з [а]: ломити- ламати, скочити- скакати, кроїти- краяти, клонитися- кланятися, гонити- ганяти. Чергується [о] з [а] також у словах проводжати- випроваджувати, проводити- провадити. Буква а пишеться:
Буква о пишеться у словах: богатир (велетень, силач), комиш, борсук, коровай, кропива, крохмаль, монастир, отаман, поганий, погон, слов'яни, пором, солдат, козак. Написання о та у В літературній мові звуки [о] та [у] вимовляються чітко. Тільки перед складом з наголошеним[у] або [і] звук [о] наближається до [у]: кожух, зозуля (зоузул'a) Сумнівний звук у цьому разі перевіряється наголосом: розумний, бо розум, ходімо, бо ходить, голубка, бо голуб. Але не в усіх словах написання о можна перевірити наголосом: кожух, порiг, собi. У такому випадку добирається така форма слова або споріднене слово, щоб у наступному слові не було наголошеного у чи і: кожух, бо кожушина, порiг, бо порога, собi, бо собою. Завжди вимовляється і пишеться у в дієслівному суфіксі -увати і прикметниковому суфіксі -уват(ий): торгувати, білуватий, теплуватий, зимувати. Буква у пишеться також в словах: ворушити, яблуня, яблуко, парубок, будяк, пурхати, мармур. Чергування е з о після шиплячих та й В літературній мові звук [е], що стоїть після шиплячих та [й], чергується з [о]. При цьому діють такі закономірності. Після шиплячих та [й] перед шиплячими та м'якими приголосними- теперішніми або давніми пишеться е: стежечка, баєчка, шести, увечері, четверо. Після шиплячих та [й] перед твердими нешиплячими пишеться о: стежок, (багато) байок, шостий, вечором, чотири. Винятки з цих правил- деякі слова:
ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ Сонорні приголосні завжди вимовляються чітко, тому при написанні їх на письмі ніяких труднощів не виникає: гай, вир, сонце, гурт, жовтий, орел, сон. Сплутати можна лише парні дзвінкі і глухі, які іноді однаково звучать: призьба- просьба [проз'ба], ходьба- молотьба [молод'ба]. Тому треба запам'ятати деякі особливості їх написання. Дзвінкі приголосні(загальні правила) Дзвінкі приголосні в літературній мові завжди звучать дзвінко:
Виняток становить звук [г], який у деяких словах вимовляється як [х]: у словах нігті, легко, дьогтю, дігтяр, вогко, кігті і похідних від них слів. В інших словах звук [г] і перед глухими не втрачає своєї дзвінкості: бігти, бігцем, стерегти, домігся, одягти, тягти. У словах тхір, тхнути, натхнення, натхнений і похідних від них, незважаючи на те. що походять ці слова від дихати, надихати, пишеться буква т. Глухі приголосні Глухі приголосні, що стоять перед дзвінкими, уподібнюються до парних їм дзвінких: вокзал [вогзал], футбол [фудбол], просьба [прозьба]. Щоб перевірити, яку букву треба писати в слові, її треба поставити перед голосним або сонорним приголосним: просьба- просити, мимохіть- мимо хотіння, боротьба- боротися, брязк- брязнути, мигтіти- мигнути, мабуть- має бути. У деяких словах написання таких приголосних не перевіряється, тому правопис їх треба запам'ятати: вогко, призьба, вокзал, мерехтіти, футбол, анекдот. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|