Главная | Обратная связь

Меккелев дивертикул.

Історія.

Перше описання Меккелева дивертикула належить Фабріциусу Гільданусу в 1598 році. Потім про Меккелев дивертикул повідомив Рийш з Лейдена в 1701 і в 1745 р Літтре повідомив про присутність дивертикулу в грижовому мішку. Анатом Йоханн Фрідерік Меккель в 1809 визначив природу дивертикула як омфаломезентеріальний проток і підкреслив цю анатомічну аномалію як потенційну причину хвороби. В 1815 Грамен описав Меккелев дивертикул, що протікає як аппендицит. Кеттнер в 1898 першим описав тонкокишкову непрохідність, що була спричинена Меккелевим дивертикулом. Зальцер в 1904 році першим знайшов ектопію слизової в дивертикулі.

Частота.

Меккелев дивертикул - начастіша врожена аномалія ЖКТ. Частота Меккелева дивертикула становить 2,2% . Асимптоматичний дивертикул знаходять з однаковою частотою у чоловіків та жінок; запалення частіще зустрічається у чоловіків (4:1).

Ембріологія.

Меккелев дивертикул - найчастіший з залишків жовточної протоки. Може існувати на всьому протязі і бути фіксованим до передньої черевної стінки. Меккелев дивертикул може бути фіксованим до передньої черевної стінки фіброзним тяжем, що утворився завдяки облітерації дистальной порції жовточної протоки, при збереженні проксимальної, що прилягає до здухвинної кишки.

Анатомія та гістологія.

Меккелев дивертикул - це істинний дивертикул, в якому наявні всі шари нормальної кишечної стінки. Він виходить з антимезетеріального краю здухвинної кишки, зазвичай на протязі 100 см від ілеоцекального кута, діаметром часто подібним до діамеру здухвинної кишки. Кровопостачання - від парних омфаломезентеріальних артерій, які походять від аорти. Гетеротопна слизову знаходять у 15% паціентів без симптомів і у 54% з симптомами запалення. Частіше за все в дивертикулі знаходять шлункову слизову - у 65-90% паціентів. Панкреатичну тканину знаходять у 5% паціентів з Меккелевим дивертикулом, при цьому можна знайти також і шлункову слизову. Рідкий варіант “гігантського” Меккелева дивертикула іноді називають дисгенезією здухвинної кишки. Це вада розвитку термінального відділу здухвинної кишки з сегментарним або мішкоподібним розширенням. Симптомами є кишкова непрохідність та рецидивний біль в животі. Ці гігантські дивертикули можуть спричинювати симптоми хронічної або гострої непрохідності. Грижа Літтре – це пахвинна грижа, яка містить Меккелев дивертикул.

Патогенез.

Щодо Меккелева дивертикула існує правило “двох”: частота 2%, 2 типи гетеротопічної слизової (шлункова та панкреатична), розташований на відстані 60-100 см від ілеоцекального кута (2 футіи), біля 2 см в діаметрі, зазвичай проявляється до 2 років. Симптоми настають перш за все внаслідок кровотечі, непрохідності, або запалення. Більшість Меккелевих дивертикулів клінічно не проявляються. Ті, що проявляються, можуть давати симптоми, подібні на такі інших захворювань; цей діагноз часто є діагнозом виключення і вимагає вистокої ступені підозри на наявність запалення Меккелева дивертикула. При прояві симптомів показана резекція. Якщо симптомів нема, і дивертикул був знайдений раптово, залишаеться неясним, видаляти його чи ні.

Співіснуючі аномалії.

Повідомляється про збільшення частоти Меккелева дивертикула при атрезії стравоходу (в шість разів), атрезії анусу (в п”ять разів), а також при неврологічних та серцево-судинних вадах. При омфалоцеле невеликих розмірів також частіше зустрічається Меккелев дивертикул. (29). Повідомляеться про збільшену частоту Меккелева дивертикула у паціентів з хворобою Крона. В дослідженнях 294 паціентів, які були оперовані з приводу хвороби Крона, частота Меккелева дивертикула була в два-три тази вищою за загальну.

Клінічні симптоми.

Біля половини дітей з симптоматичним Меккелевим дивертикулом є молодшими за 2 роки. Симптоми зазвичай спричинюються наявністю гетеротопічної слизової, кровотечею, запаленням або персистуванням омфаломезентеріального протоку, фіксованого до черевної стінки ( кишкова непрохідність). Найчастіими симптомами Меккелева дивертикула є:

- кишкова кровотеча з нижніх відділів кишечника,

- кишкова непрохідність (зазвичай внаслідок інвагінації або завороту),

- дивертикуліт.

Меккелев дивертикул може проявитися і в дорослому віці; тут домінують симптоми обструкції та запалення.

Радіологічне дослідження

Сканування з технеціем 99m є корисним для віднайдення шлункової слизової. Чутливість методу – 85%, специфічність – 95%, точність – 90%. (36). Суперселективна ангіографія a. vitellina може показувати подовжену артерію (яка походить від дистальної здухвинної артерії) зі звивистими судинами на дистальному кінці. У паціентів з ектопічною слизовою шлунка будуть прокрашені плотно розташовані капіляри. Дігітальна субтракційна ангіографія успішно використовувалася для діагностики Меккелева дивертикула (1).

Helicobacter pylori рідко знаходили в ектопічній слизовій Меккелева дивертикула. Ця бактерія відіграє важливу роль в запаленні де-інде, але не при запаленні та кровотечі Меккелева дивертикула. Це можна пояснити токсичністю жовчних солей щодо Helicobacter pylori.

Лікування.

Якщо Меккелев дивертикул вперше проявляється кровотечею, то в ньому практично завжди є шлункова слизова. Часто знаходять виразку на границі слизової здухвинної кишки та гетеротопної шлункової слизової, але виразка може локалізуватися в гетеротопній слизовій або в нормальній здухвинній кишці на стороні брижів, тобто на стороні, протилежній дивертикулу. Оскільки кровотеча з Меккелева дивертикула має тенденцію до епізодичності та часто самостійно припиняється, то планову операцію можна відкласти до стабілізації стану паціента. Лікування починається з консервативної терапії, що включає:

- Блокатори протонової помпи, Н₂-блокатори

- гемостатичну терапію

- інфузійну терапію

- можливе переливання препаратів крові.

Хірургічна ревізія черевної порожнини може стати необхідною у дитини з кровотечею з нижніх відділів шлунково-кишкового тракта, навіть якщо доопераційне дослідження, включаючи сканування, не підтвердило діагноз.

Ускладнення дивертикула Меккеля

- Кровотеча: клініка та діагностика.Часто першим симптомом Меккелева дивертикула є безболісна кишкова кровотеча, зазвичай у дітей до 5 років. Нижня кишкова кровотеча може проявлятися або меленою (чорний, смоляний стул), або відходженням ярко червоної крові через пряму кишку (гематочезія). І хоча відходження червоної крові є звичайним першим симтомом дивертикулярної кровотечі, кровотеча з Меккелева дивертикула різниться і за кількістю, і за характером. Зазвичай вона безболісна, часто епізодична, і іноді массивна. Виразки часто дуже малі і можуть бути знайдені тільки патогістологом. У дитини кровотеча з нижніх відділів кишечника може свідчити про захворювання згортувальної системи крові, артеріовенозну мальформацію, хворобу Крона, подвоєння кишечника. Скрита кровотеча з анемією – нечасто зустрічається при Меккелевом дивертикулі.

- Кишкова непрохідність. Меккелев дивертикул може спричинювати кишкову непрохідність декількома шляхами Найчастішими механізмами кишковоїнепрохідності є інвагінація та шнуроподібні залишки жовточної протоки. Діагноз Меккелева дивертикула рідко виставляється передопераційно як причина кишкової непрохідності.

Інвагінація. Інвагінація у старших дітей та дорослих часто викликається анатомічною причиною. Одніею з частих причин є Меккелев дивертикул . Удітей симптоми інвагінації включають рвоту, перистальтичний біль в животі, кров в стулі, пальпується інвагінат, і все це приводить до дегідратації. Як правило, консервативна дезінвагінація неєфективна, і проводиться хірургічне лікування – дезінвагінація та видалення Меккелева дивертикула.

Заворот кишечнику. Може виникати у зв”язку з декількома механізмами. Персистуючі залишки судин або протоку від кишки або дивертикула до пупка можуть спричинювати перекрут, перегиб кишки або утворення грижі. Довгий дивертикул навіть може зав“язатися в вузол, призводячи до непрохідності. Мезодивертикулярні тяжі від верхівки дивертикула до брижі можуть приводити до того, що петлі кишки потрапляють під них, що призводить до непрохідності, ішемії та гангрени. Ці тяжі е залишками судин ембріологічної циркуляції, і кровопостачають дивертикул. Дооперативна підготовка включає гідратацію, коррекцію водно-сольового балансу, декомпресію назогастральним зондом, антибіотики (особливо якщо підозрюється странгуляція). У паціентів з швидко відновлюючимися вказанними параметрами операція проводиться через годину або дві. У дітей з глибокими метаболічними розладами, операція проводиться після інтенсивної терапії , або коли подальше покращення не передбачується – в усіх випадках, напротязі 4-5 годин. Виконується поперечний верхній розтин. Методом вибору є резекція дивертикула та кишки,якщо її ураження незворотне. Зазавичай можливий первинний анастомоз.

- Запалення Меккелева дивертикула. Паціенти з запаленням Меккелева дивертикула звичайно поступають з клінікою аппендициту. Зазвичай розвиваеться пептичнм виразка. Хоча шлункова слизова зазвичай знаходиться в дивертикулі, гетеротопна панкреатична тканина також збільшує ризик запалення та інвагінації. Внаслідок запалення може розвинутися перфорація. У дитини може розвинутися або дифузний перитоніт або локалізований абсцесс. При запаленні лікування полягає в резекції або Меккелева дивертикула , або Меккелева дивертикула та кишки. Зазавичай можливий первинний анастомоз. Рідко стан дитин настільки важкий, що необхідно накладання стоми.

- Обструкція Меккелева дивертикула інорідними тілами. Повідомляється про фекаліти в Меккелевім дивертикулі, обструкцію глистами (аскаридами та шистосомами).

- Первинний рак ЖКТ спорадично повідомляється у паціентів з Меккелевим дивертикулом. Повідомляється про карциноїдну пухлину, саркому, лімфому, аденокарціному, лейоміому при Меккелевім дивертикулі. Карциноїдні пухлини найчастіші пухлини, що їх знаходять в Меккелевім дивертикулі. Вони подібні до аппендикулярних, зазвичай невеликого розміру, з асимптоматичним перебігом, виникають поодиноко. Однак карциноїди Меккелева дивертикула імунофенотипічно та біологічно більш подібні до єюно-ілеальних карцином, що обладають більшим потенціалом до метастазування, ніж аппендикулярні карциноїди. Часто при карциноїді Меккелева дивертикула знаходять і другий первинний рак. Лікуванням вибору є резекція сегменту здухвинної кишки та її брижі. Метастази і навіть карциноїдний сидром все ж можуть спостерігатися. Рекомендується агресивне хірургічне лікування при пухлинах більших за 5 см.

До 1992 року, було повідомлено про 104 випадки карциноїда Меккелева дивертикула. (28). Середній вік паціентів був 56 років, подібний до віку паціентів з карциноїдом здухвинної кишки. Пухлини, більші за 5 см пов»язані з значно збільшеним ризиком метастазів. На час перших симптомів, більшість карциноїдних пухлин вже метастазували.

Хірургічне лікування.

Доступ – по МакБурнею, оскільки практино завжди передопераційний діагноз виставляється як «гострий аппендицит». При наявності гнійного перітоніту, але при цьому незміненного апендиксу, необхідно відшукати причину гнійного процесу в черевній порожнині. Для цього проводиться ревізія здухвинної кишки на 1м від ілеоцекального кута. При виявленні Меккелева дивертикула показано його видалення. Якщо дивертикул має вузьку основу, він видаляється, а рана на кишці ущивається. Якщо дивертикул Меккеля має широку основу, показана кліновидна резекція несучої його петлі, оскільки в цих умовах можливе існування ектопії шлункової слизової на брижжовому краї, як і на власне дивертикулі. При видаленні дивертикула на широкій основі без кліновидної резекції кишки можливий рецидив кровотечі або запалення за рахунок залишеної ектопованої тканини.

Результати.

Найчастіше ускладнення дивертикулектомії – спайкова кишкова непрохідність, що виникає у 5-10% паціентів. Рівень смертності при плановій дивертикулектомії при відсутності симптомів має наближатися до нуля. Повідомляється смертність від ускладнень Меккелева дивертикула від 1 до 10%.