 |
|
Поняття, види та правові засади діяльності підприємств і установ
Підприємства й установи — це організації, які виконують економічні, соціальнокультурні, адміністративнополітичні та
інші функції з метою задоволення матеріальних, духовних та інших потреб громадян, суспільства й держави. Вони відрізня
ються один від одного за змістом, результатом і метою основної діяльності.
Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи, здійснює виробни
чу, науководослідницьку та комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Підприємство має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку, а промислове підприєм
ство — і товарний знак. Установи виконують соціальнокультурні або адміністративнополітичні функції. Їх мета — створення соціальних цінностей, переважно невиробничого характеру (установи культури, освіти, охорони здоров’я тощо).
За останні роки зросла кількість та різноманітність підприємств і установ. З’явилися орендні, акціонерні, приватні (індивідуальні),
казенні підприємства. Іноді підприємства виконують окремі функції, притаманні установам, а установи виконують функції
підприємства (наприклад, у навчальному закладі можуть функціонувати експериментальний завод або виробничі підрозділи).
Свою діяльність підприємства здійснюють згідно з Господарським і Цивільним кодексами України, законами України
«Про власність» 1 (зі змінами та доповненнями), «Про господарські товариства» 2 (зі змінами та доповненнями), іншими
законами та законодавчими актами України, а також на підставі статуту, який затверджує власник майна за участю трудового
колективу.
Підприємства й установи залежно від форм власності можна підрозділити на: індивідуальні (засновані на особистій власності
фізичної особи та виключно на її праці), сімейні (засновані на особистій власності й на праці громадян — членів однієї сім’ї,
які проживають разом), приватні (засновані на власності окремого громадянина), колективні (засновані на власності трудо
вого колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадянської чи релігійної організації), державні
комунальні (засновані на власності адміністративнотериторіальних одиниць), державні, в тому числі казенні (засновані на
державній власності), спільні (засновані на базі об’єднання майна різних власників, у тому числі іноземних власників).
Установи, які спеціалізуються на виконанні певного виду діяльності, можуть бути державними, недержавними, місцевих
органів, індивідуальними. Правові норми, що закріплюють їх види, містяться в різноманітних правових актах, які регулю
ють відносини в окремих галузях і сферах соціальнокультурної та адміністративнополітичної діяльності, культури, осві
ти, охорони здоров’я, закордонних справ, спорту тощо, наприклад, у Законі України «Про Національний архівний фонд і
архівні установи» від 24 грудня 1993 р. 4 тощо. Управління підприємствами й установами здійснюють
згідно з принципами, на яких їх було засновано. Розрізняють підприємства та організації, якими управляє безпосередньо
власник, і такі, якими управляють уповноважені власником органи. Управління може здійснюватися за принципом колегі
альності або єдиноначальності. Власник наймає (призначає) керівника підприємства чи установи через укладання контрак
ту (договору, угоди), в якому визначаються права, строки найняття, обов’язки та відповідальність керівника підприємства
перед власником і трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення й звільнення з посади з урахуванням гарантій,
передбачених контрактом і законодавством України. Керівник підприємства чи установи є уповноваженим власника. Він на
ділений відповідними повноваженнями й несе перед власником відповідальність за виконання доручених йому функцій.
Керівник підприємства самостійно розв’язує питання діяльності підприємства, а у випадках, передбачених законодав
ством, здійснює це за участю трудового колективу та проф. спілкових комітетів.