 |
|
Земля як об’єкт правової охорони і використання
Земля виконує три важливі функції, які є ключовими для забезпечення нормальної життєдіяльності
суспільства — економічну, соціальну та екологічну. Виконуючи економічну функцію, земля виступає як
важливий матеріальний ресурс, що відіграє роль основного засобу виробництва і предмета праці в
сільському господарстві та просторового базису для розвитку інших галузей економіки. Соціальне
значення землі зводиться до того, що вона є місцем проживання всього людства. Екологічна функція
землі виявляється в тому, що земля є центральним, цементуючим ресурсом екологічної системи, який
значною мірою обумовлює функціональну стійкість як цієї системи в цілому, так і окремих елементів
природного середовища. Отже, охорона земель має здійснюватися на основі комплексного підходу до
земельних ресурсів з урахуванням необхідності збалансованого використання землі як економічного,
соціального та екологічного ресурсу
Конституція України проголошує землю основним національним багатством, що перебуває під
особливою охороною держави. Це положення Основного Закону країни знайшло відображення і
деталізацію у Земельному кодексі та інших актах земельного законодавства. Так, статтею 5 Кодексу
встановлено, що земельне законодавство базується на таких «землеохоронних» принципах, як принцип
забезпечення раціонального використання та охорони земель та принцип пріоритету вимог екологічної
безпеки.
правова охорона земель — це система врегульованих нормами права організаційних, економічних та
інших суспільних відносин щодо забезпечення раціонального використання земельного фонду країни,
запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист земельних
ресурсів від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення та підвищення родючості
грантів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого правового режиму земель
природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Основним завданням правової охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних
ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. Охорона земель є надзвичайно
важливим чинником забезпечення продовольчої та екологічної безпеки країни. Держава шляхом
виконання ряду своїх функцій, які закріплені в чинному законодавстві, відіграє важливу роль у
здійсненні завдань правової охорони земель, зокрема: законодавчого регулювання земельних відносин;
розробки та реалізації загальнодержавної та місцевих програм раціонального використання земель,
підвищення родючості ґрунтів, охорони земельних ресурсів у комплексі 3 іншими природоохоронними
заходами; передачі (продажу) земельних ділянок у власність та надання їх у користування, вилучення
(викупу) земель для суспільних потреб; державної реєстрації прав на землю та інше нерухоме майно;
поділу земельного фонду країни на категорії земель та визначення цільового призначення земельних
ділянок; організації землеустрою; ведення державного земельного кадастру; здійснення моніторингу
ґрунтів; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Законодавство України покладає обов'язок щодо забезпечення правової охорони земель і на власників і
користувачів земельних ділянок, які в процесі їх використання мають дотримуватися вимог екологічної
безпеки та раціонального землекористування.
Нарешті, важлива роль в забезпеченні реалізації норм правової охорони земель належить громадськості
в особі недержавних екологічних та інших організацій, рухів, громадських інспекторів з питань
використання земель тощо.
Правові положення щодо охорони земель виділяють як відносно самостійний об'єкт охорони ґрунтовий
покрив, або ґрунти. Згідно із Земельним кодексом при здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням
поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати
зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був
знятий, або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей. Крім того,
деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та
економічно неефективним, підлягають консервації з метою відновлення природних властивостей їх
ґрунтового покриву.
Отже, вимоги законодавства щодо охорони земель реалізуються шляхом закріплення у правових нормах
правил раціонального використання земельних ділянок, регламентації функцій державного управління
земельним фондом країни, а також шляхом встановлення заходів юридичної відповідальності за