 |
|
Первинні та вторинні енергетичні ресурси
Вторинні енергетичні ресурси
Загальний вихід ВЭР за розглянутий період часу (доба, місяць, квартал, рік) визначають виходячи з питомого або вартового. Тільки частина енергії із загального виходу ВЭР може бути використана як корисна. Тому для оцінки реального потенціалу ВЭР, придатного до використання, розраховують можливе вироблення енергії за рахунок ВЭР.
Можливе вироблення теплоти в утилізаційній установці за рахунок ВЭР для нагрівання енергоносіїв пари або гарячої води за розглянутий період часу. На основі результатів розрахунку економії палива за рахунок використання ВЭР визначається ступінь утилізації вторинних енергоресурсів на підприємстві
Горючі ВЭР. До пальним ВЭР ставляться виробництва, що утворяться в процесі, основної продукції газоподібні, тверді або рідкі відходи, які мають хімічну енергію й можуть бути використані як паливо. Джерелом горючих ВЭР є лісова й деревообробна промисловість, хімічна промисловість, сільське й комунальне господарство
До пальним ВЭР ставляться:
• деревні відходи;
• відходи гідролізного виробництва;
• відходи целюлозно-паперової промисловості;
• відходи від виробництва аміаку, капролактаму;
• сільськогосподарські відходи (солома й бадилля рослин);
• міське сміття
У цей час велика увага приділяється утилізації твердих деревних відходів, лігніну, відходів сільськогосподарського виробництва й т.п. У лісовій і деревообробній промисловості приблизно половина заготовлюється древесины, що, іде у відходи. Однієї з першорядних завдань є їхня утилізація шляхом спалювання з метою одержання теплоти
Деревні відходи діляться на кілька типів:
• лісосічні відходи (нездеревілі молоді втечі, хвоя, листи);
• стовбурна деревина, кора й деревна гнилизна
Деревина по своїй сполуці включає такі ж компоненти, що й тверде паливо, за винятком сірки. Особливістю деревних відходів деяких виробництв є підвищена вологість. Відходи лісозаготівельних підприємств мають вологість 45-55%.
Втормнні
1. ОСНОВНІ СТАДІЇ ТЕХНОЛОГІЇ ЕНЕРГОПОСТАЧАННЯ.
Стан і розвиток виробництва первинних енергетичних ресурсів, зодного боку, і стан і розвиток споживання підведеної (кінцевої)енергії, з іншого боку, є два полюси, два стержня енергетики,що знаходяться в постійній взаємодії і відносній рівновазі івизначають перспективи розвитку енергетики в цілому. Тому, що бвиявити і зрозуміти перспективи розвитку енергетики в усьому світі і в нашійкраїні, розглянемо основні принципи енергозабезпечення економіки, умови тадинаміку споживання енергії.
Виробництво первинних енергетичних ресурсів і кінцеве споживанняенергії - кільцеві ланки технологічного ланцюга енергозабезпеченняекономіки. Щоб усвідомлено, комплексно підходити до аналізу стану іперспектив розвитку енергетики, назвемо основні ланки цього ланцюга - стадіїтехнології постачання споживачів енергією необхідного виду:
1. Отримання і концентрація первинних енергетичних ресурсів, тобтовидобуток та збагачення палива (видалення порожньої породи), концентрація напору здопомогою гідротехнічних споруд і т. д.
2. Передача первинних енергетичних ресурсів до стаціонарним і мобільнимустановок, що перетворюють енергію: перевезення твердого палива по суші,воді; перекачування по трубопроводах нафти, газу, і ін
3. Перетворення первинної енергії у вторинну, що має більш зручнудля передачі і розподілу форму, - в електричну та теплову енергіюенергію пари; перетворення енергії здійснюється на електричнихстанціях або в котельнях, а також в автономних перетворюють установках ісистемах.
4. Передача до споживачів і розподіл між ними перетвореної,тобто вторинної енергії за допомогою електронного транспорту - електропередачпонад ультрависокої напруги, електричних і теплових мереж.
5. Кінцеве споживання підведеної (кінцевої) енергії, що здійснюєтьсяяк у тій формі, в якій вона доставлена споживача, так і вперетвореної, наприклад, у формі механічної енергії.
Маючи на увазі наведений технологічний процес енергопостачання, важливорозуміти, що споживання енергії відбувається не тільки на останній, п'ятийстадії, але також і на всіх попередніх, по-перше, для їх реалізації і, по -друге, у вигляді втрат або, так званого, технологічних витрат.
2. ДИНАМІКА СПОЖИВАННЯ ЕНЕРГІЇ.
Як було показано в першому розділі, становлення і розвиток цивілізаціїлюдства нерозривно пов'язане зі збільшенням споживання енергоресурсів. Заіснуючим експертними оцінками, в даний час спостерігається безперервний,стійкий приріст світового споживання паливно-енергетичних ресурсів усередньому на 1-2% щорічно, а так само збільшення енергетичної залежності відтретіх країн, яка за прогнозами, до 2020 р. досягне 70% від загальноїспоживання.
Швидке зростання енергоспоживання викликаний, перш за все, постійнимзбільшенням світового виробництва. Тому при розгляді динамікиенергоспоживання його рівень необхідно співвідносити із зміною основногопоказника, що характеризує рівень розвитку світової економіки. Такимпоказником є обсяг світового валового продукту (МВП), якийвизначається загальною ринковою вартістю всіх готових товарів і послуг,вироблених у світі протягом року.
На малюнку представлені залежності, що відображають зростання світовогоенергоспоживання за прогнозами 70-80-х і 90-х рр.., на тлі кривий світовоговалового продукту.
Видно, що:
- Реальне світове енергоспоживання виявилося істотно нижче, ніжпрогнозувалося,
- Зростання енергоспоживання виявився нижчим, ніж зростання світового валовогопродукту;
- Енергоємність світового валового продукту виявилася нижчою, ніжпрогнозувалася. пояснюється:
- З одного боку, активної енергозберігаючої політики в країнах Західної
Європи, у США, Японії після енергетичної кризи 70-х рр..,
- З іншого боку - економічною кризою 90-х рр.. в країнах СНД ізниженням у них енергоспоживання через спад виробництва.
Основними факторами, які змусили перейти споживачів
Європейського Союзу, США, Японії до політики ефективногоенерговикористання, стали:
- Ринкові механізми (зростання цін на енергоресурси послужив сигналом довпровадження енергоефективних технологій);
- Узгоджені дії і програми на урядовому рівні.
Аналіз досвіду цих країн показує, що без державних політики іпрограм енергозбереження, без створення системи енергетичного менеджментувийти з кризи неможливо. Протягом 15 років після нафтової кризи
ПИТАННЯ
Світове сільське господарство початку ІІІ тисячоліття характеризується суттєвим протиріччям між сталим збільшенням використання енергоресурсів в процесі виробництва та загостренням економічних проблем, пов'язаних із збільшенням витрат, пошуком джерел енергії, можливості економії та найефективнішого використання непоновлюваних ресурсів. У цьому контексті розгляду проблеми зміну пріоритетів у цій галузі протягом останніх десятиліть слід розглядати як фундаментальний процес розвитку цивілізації в плані забезпечення продовольчої безпеки суспільства, новим логічним етапом "зеленої революції".
Об'єктивність таких трансформацій - від намагання збільшити виробництво сільськогосподарської продукції за будь-яку ціну до пошуків шляхів його економіко-енергетичної оптимізації - закономірно обумовлена тими обставинами, що ресурсоенергетичні та екологічні обмеження стали визначальними економічними чинниками за будь-яких умов господарювання. Практично однозначною є точка зору серед науковців про те, що Україна (як і більшість інших країн світу) протягом останніх 15-20 років вичерпала можливості збільшення витрат на сільське господарство. Ресурсомісткість вітчизняного кінцевого продукту у тричі перевищує світові аналоги; ще несприятливіший є цей дисбаланс в аграрному виробництві. Актуальність цих проблем різко зростає за сучасних кризових умов функціонування вітчизняного сільського господарства.
Загальновідомо, що зростання виробництва і споживання енергії нерозривно зв'язане з прогресом людського суспільства, яке на протязі всієї своєї історії, а особливо протягом останнього століття, постійно веде боротьбу за збільшення свого енергетичного багатства.
Людство дуже неекономно використовує майже всі види енергоресурсів. Тільки в сільському господарстві споживання електроенергії подвоюється. Вогонь, вода, атом - ось три основні, три могутні стихії, з яких людина навчилася черпати необхідну для своїх потреб енергію. Боротьба за енергію, за її джерела, за відкриття нових способів її перетворення і використання йде безперервно й дедалі наростаючими темпами.
Нині приділяється велика увага питанням економного використання енергоресурсів через різке збільшення витрат на їх видобування і виробництво, а також високу вартість нафти та газу на світовому ринку.
Дослідження вчених багатьох країн світу показують, що в сучасних умовах економія 1 т умовного палива вимагає, як правило, менших витрат, ніж приріст видобування еквівалентної його кількості.
Енергозберігаючий шлях розвитку економіки передбачає: значне зниження в розрахунку на одиницю продукції витрат палива, електроенергії і теплоти на кінцевій стадії їх споживання; докорінне вдосконалення видобутку, виробництва, перетворення, транспортування і зберігання енергоресурсів, що зумовлює підвищення коефіцієнту їх використання (ККВ); вдосконалення структури енергобалансу у напрямку заміщення в ньому дефіцитних і дорогих енергоресурсів дешевшими і доступнішими, а також нетрадиційними джерелами енергії.
Останнім часом, після Чорнобильської трагедії, проблеми розвитку енергетики надзвичайно загострилися, тому що ядерну енергетику перестали вважати єдиним надійним магістральним шляхом енергозабезпечення України. Альтернативними джерелами енергії можуть стати сонце, вітер, теплота Землі, але до останнього часу немає ефективних розробок для їх економічного широкомасштабного використання.
Одним з найбільших споживачів енергії у народному господарстві є сільськогосподарське виробництво. Так, агропромисловий комплекс України споживає 35 млн т умовного палива за рік, половина якого - у вигляді дефіцитного рідкого палива. Тому у найближчі роки необхідно поліпшити енергетичну базу сільськогосподарського виробництва, а насамперед - забезпечити теплотою та енергією житло та комунально-побутові потреби. Однак. Поки що ці завдання вирішуються без належного економічного обґрунтування.
Досвід передових зарубіжних країн в питаннях економії енергії важко запозичити, тому що енергетика і сільське господарство у нас розвивалися за іншими економічними схемами, внаслідок чого технологічний рівень сільськогосподарського виробництва значно нижчий від світового.
Чіткою тенденцією у динаміці структурних показників енергоспоживання в аграрній промисловості більшості розвинутих країн є абсолютне і відносне зменшення прямого споживання нафтового палива і збільшення споживання ефективніших та екологічно чистих паливно-енергетично ресурсів електроенергії та природного газу.
Значної економії енергії у сільському господарстві можна досягти за рахунок:
- впровадження нових конструктивних рішень при проектуванні сільськогосподарської техніки та енергетичного обладнання, які передбачають зниження питомих метало- та енергомісткості;
- поліпшення структури машинотракторного парку, максимального підвищення частки дизельного транспорту, формування автопоїздів з використанням причепів та автопричепів;
- повного задоволення потреб сільського господарства типовими нафтосховищами, пересувними заправ очними станціями; поліпшення якісних показників палива, підвищення надійності енергопостачання;
- розвитку і поліпшення мережі автомобільних доріг у сільській місцевості;
- впровадження індустріальних технологій виробництва, безвідходних технологій і переробки сільськогосподарської продукції;
- інтенсифікації процесу фотосинтезу;
- використання у сільському господарстві побічних енергетичних ресурсів;
- використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії;
- посилення теплозахисних властивостей конструкцій промислових приміщень та житлових будинків.
У всіх випадках можливе використання кількох варіантів енергозберігаючих заходів.
Найраціональніший варіант енергозберігаючих заходів вибирають на основі розрахунку порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень з комплексним аналізом вартісних і натуральних показників. При виборі варіанту використовують варіантний, екстремальний метод різниці та узагальненої різниці. Найкраще користуватися останніми двома. При розрахунках за методом різниці визначають різницю зведених витрат тільки за тими показниками, за якими відрізняються варіанти, що дозволяє спростити розрахунки.
Перспективним напрямком енергозберігаючої політики є застосування так званої технічної біоенергетики - переробка відходів сільського господарства. Щорічно у сільському господарстві країни накопичується близько 360 млн т відходів, з них 50 млн т на великих тваринницьких комплексах і птахофермах. Анаеробна обробка цих відходів може дати 15-20 млн т ум.п. у вигляді біогазу, до 30 млн т екологічно чистих біодобрив, значну кількість очищеної стічної води.
Органічна біомаса має значний енергетичний потенціал, який економічно доцільно використовувати. Переробка гною від однієї корови за рік дає близько 500 м3 біогазу, що еквівалентно 350 л бензину. З 1 т свіжого гною великої рогатої худоби можна отримати 30-50м3 біогазу, свиней - 50-80, соломи та трави - 30-60м3.
Біотехнологія передбачає комплексну переробку та утилізацію відходів. Застосування анаеробного бродіння гною дозволяє з 37 кг азоту повернути у грунт у вигляді добрив 36 кг, а при звичайному бродінні - 12-15 кг.
Як вторинні енергетичні ресурси промисловості для потреб сільського господарства можуть бути використані теплові відходи промислових підприємств, теплоелектроцентралей, газокомпресорних станцій, газопроводів. Обігрівання 1 га теплиць цими джерелами теплоти залежно від природної зони дає економію 1500-4000 т ум. п. на рік.
На перспективу до всіх агропромислових формувань доведені питомі норми витрат, теплової та електричної енергії на основні види продукції (близько 80% від загального його обсягу).[2]
Отже, енергозбереження визначено одним із пріоритетних напрямків державної політики України і має реалізуватися як довгострокова та чітко спланована програма дій. Комплексне вирішення проблеми енергозбереження - один із найбільш вірогідних для України шляхів успішного подолання економічної та енергетичної криз, входження в сім'ю високорозвинутих країн світу. Вирішення цієї проблеми дозволить нашій державі різко зменшити залежність її економіки від імпорту енергоресурсів, вивести з експлуатації низку генеруючих потужностей, провести технологічне переозброєння енергомістких галузей та структурну перебудову господарських комплексів, сформувати оптимальні рівні самоенергозабезпечення регіонів та галузей, створити вітчизняну галузь із випуску та впровадженню конкурентоспроможного енергозберігаючого обладнання, суттєво обмежити вплив техногенних чинників на навколишнє середовище, забезпечити соціально-побутові потреби людини.
5 ПИТАННЯ
1. Правова охорона навколишнього природного середовища.