Побудова економіко-математичної моделі.
Позначимо через хij площу (га) і-ої земельної ділянки, що буде засіяна j-м сортом озимої пшениці (домовимося, що сорти «Миронівська-808», «Безоста-1», «Одеська-51» відповідатимуть номерам 1, 2, 3), (і = 1, 2, 3), (j = 1, 2, 3). Тоді використання земельних угідь описуватиме така система обмежень: ; ; . Використання посівного матеріалу формально можна описати так: ; ; . Валовий збір зерна розраховується як сума добутків урожайностей відповідних сортів пшениці на їх посівні площі, тобто: Отже, економіко-математична модель задачі загалом буде мати вигляд: за умов: . 2.5(1) Розглянемо геометричну інтерпретацію задачі лінійного програмування на прикладі. Нехай фермер прийняв рішення вирощувати озиму пшеницю і цукрові буряки на площі 20 га, відвівши під цукрові буряки не менше як 5 га. Техніко-економічні показники вирощування цих культур маємо у табл. 2.3: Таблиця 2.3 ПОКАЗНИКИ ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР
Критерієм оптимальності є максимізація прибутку. Запишемо економіко-математичну модель структури виробництва озимої пшениці та цукрових буряків, ввівши такі позначення: х1 — шукана площа посіву озимої пшениці, га; х2 — шукана площа посіву цукрових буряків, га. Задача лінійного програмування має такий вигляд: max Z = 0,7x1 + x2 (2.10) за умов: x1 + x2 ≤ 20; (2.11) 5 x1 + 25 x2 ≤ 270; (2.12) 2 x1 + 8 x2 ≤ 80; (2.13) x2 ≥ 5; (2.14) x1 ≥ 0, x2 ≥ 0. (2.15) Геометричну інтерпретацію задачі зображено на рис. 2.2. Рис. 2.2. Область допустимих розв’язків задачі Область допустимих розв’язків цієї задачі дістаємо так. Кожне обмеження, наприклад x1 + x2 ≤ 20, задає півплощину з граничною прямою x1 + x2 = 20. Будуємо її і визначаємо півплощину, яка описується нерівністю x1 + x2 ≤ 20. З цією метою в нерівність x1 + x2 ≤ 20 підставляємо координати характерної точки, скажімо, x1 = 0 і x2 = 0. Переконуємося, що ця точка належить півплощині x1 + x2 ≤ 20. Цей факт на рис. 2.2 ілюструємо відповідною напрямленою стрілкою. Аналогічно будуємо півплощини, які відповідають нерівностям (2.11)—(2.15). У результаті перетину цих півплощин утворюється область допустимих розв’язків задачі (на рис. 2.2 — чотирикутник ABCD). Цільова функція Z = 0,7 x1 + x2 являє собою сім’ю паралельних прямих, кожна з яких відповідає певному значенню Z. Зокрема, якщо Z = 0, то маємо 0,7 x1 + x2 = 0. Ця пряма проходить через початок системи координат. Коли Z = 3,5, то маємо пряму 0,7 x1 + x2 = 3,5. Задача 2.6. Розв’язати графічним методом задачу лінійного програмування . Розв’язання. Маємо n = 7 — кількість змінних, m = 5 — кількість обмежень. Виберемо як вільні змінні х1 та х2 і виразимо через них всі інші базисні змінні. З першого рівняння маємо: (2.19.2) З третього рівняння: , (2.19.3) а з четвертого: . (2.19.4) Підставляючи (2.19.2) в друге рівняння системи і (2.19.4) в останнє, розв’язуємо їх відносно х4 та х7. Отримаємо: ; . Далі за алгоритмом беремо х1 = 0 та х2 = 0 — координатні осі; інші обмежуючі прямі знаходимо, узявши х3 = 0, х4 = 0, х5 = 0, х6 = 0, х7 = 0. Багатокутник допустимих розв’язків зображено на рис. 2.12. Рис. 2.12 Знайдемо вигляд функціонала, вираженого через х1 та х2. Для цього знайдені щойно вирази для х3, х4, х5, х6 та х7 через вільні змінні х1 і х2 підставимо у функціонал і, звівши подібні члени, отримаємо: . Відкидаючи вільний член, маємо: . Будуємо вектор (–5, –2), перпендикулярно до нього — пряму F'. Рухаючи пряму F' в напрямку, протилежному (необхідно знайти мінімальне значення функції F), отримаємо точку мінімуму — А (рис. 2.13). Рис. 2.13 У точці А перетинаються дві обмежуючі прямі: х6 = 0 та х7 = 0. Отже, для відшукання її координат необхідно розв’язати систему рівнянь: Розв’язком системи є х1*= 8,5; х2*= 5. Підставивши ці значення у відповідні вирази, знайдемо оптимальні значення базисних змінних: Х3*= 0,5; х4*= 16,5; х5*= 17,5; х6*= 0; х7*= 0. Підстановкою значень х1* та х2* в лінійну функцію F отримуємо значення цільової функції:
Задача 2.7. Фірма спеціалізується на виробництві офісних меблів, зокрема вона випускає два види збірних книжкових полиць — А та В. Полиці обох видів виготовляють на верстатах 1 та 2. Тривалість обробки деталей однієї полиці кожної моделі подано в табл. (2.4). Таблиця 2.4 ТРИВАЛІСТЬ ВИГОТОВЛЕННЯ КНИЖКОВИХ ПОЛИЦЬ
Прибуток фірми від реалізації однієї полиці моделі А дорівнює 50 у. о., а моделі В — 30 у. о. Вивчення ринку збуту показало, що тижневий попит на книжкові полиці моделі А ніколи не перевищує попиту на модель В більш як на 30 одиниць, а продаж полиць моделі В не перевищує 80 одиниць на тиждень. Необхідно визначити обсяги виробництва книжкових полиць цих двох моделей, що максимізують прибуток фірми. Для цього слід побудувати економіко-математичну модель поставленої задачі та розв’язати її графічно. Побудова математичної моделі. Змінними в моделі є тижневі обсяги виробництва книжкових полиць моделей А та В. Нехай х1 — кількість полиць моделі А, виготовлених фірмою за тиждень, а х2 — кількість полиць моделі В. Цільова функція задачі — максимум прибутку фірми від реалізації продукції. Математично вона подається так: . Обмеження задачі враховують тривалість роботи верстатів 1 та 2 для виготовлення продукції та попит на полиці різних моделей. Обмеження на тривалість роботи верстатів 1 та 2 мають вид: для верстата 1: 30х1 + 15х х2 ≤ 2400 (хв); для верстата 2: 12 х1 + 26 х2 ≤ 2160 (хв). Обмеження на попит записуються так: х1 – х2 ≤ 30 та х2 ≤ 80. Загалом економіко-математичну модель цієї задачі можна записати так: max Z = 50 х1 + 30 х2 (2.20) за умов: Ця економіко-математична модель є моделлю задачі лінійного програмування, що містить лише дві змінні, і тому може бути розв’язана графічно. Розв’язання. Перший крок згідно з графічним методом полягає в геометричному зображенні допустимих планів задачі, тобто у визначенні такої області, де водночас виконуються всі обмеження моделі. Замінимо знаки нерівностей на знаки строгих рівностей і побудуємо графіки відповідних прямих (рис. 2.14). Кожна з побудованих прямих поділяє площину системи координат на дві півплощини. Координати точок однієї з півплощин задовольняють розглядувану нерівність, а іншої — ні. Щоб визначити необхідну півплощину (на рис. 2.14 її напрям позначено стрілкою), потрібно взяти будь-яку точку і перевірити, чи задовольняють її координати зазначене обмеження. Якщо задовольняють, то півплощина, в якій міститься вибрана точка, є геометричним зображенням нерівності. Інакше таким зображенням є інша півплощина. Рис. 2.14 Умова невід’ємності змінних х1 ≥ 0, х2 ≥ 0 обмежує область допустимих планів задачі першим квадрантом системи координат. Переріз усіх півплощин визначає область допустимих планів задачі — шестикутник OABCDE. Координати будь-якої його точки задовольняють систему обмежень задачі та умову невід’ємності змінних. Тому поставлену задачу буде розв’язано, якщо ми зможемо відшукати таку точку багатокутника OABCDE, в якій цільова функція Z набирає найбільшого значення. Для цього побудуємо вектор , координатами якого є коефіцієнти при змінних у цільовій функції задачі. Вектор завжди виходить із початку координат і напрямлений до точки з координатами (х1 = с1; х2 = с2). У нашій задачі вектор . Він задає напрям збільшення значень цільової функції Z, а вектор, протилежний йому, — напрям їх зменшення. Побудуємо лінію, що відповідає, наприклад, значенню Z = 0. Це буде пряма 50 х1 + 30 х2 = 0, яка перпендикулярна до вектора і проходить через початок координат. Оскільки в даному прикладі необхідно визначити найбільше значення цільової функції, то пересуватимемо пряму 50 х1 + 30 х2 = 0 паралельно самій собі згідно з напрямом вектора доти, доки не визначимо вершину багатокутника, яка відповідає оптимальному плану задачі. Із рис. 2.14 видно, що останньою спільною точкою прямої цільової функції та багатокутника OABCDE є точка С. Координати цієї точки є оптимальним планом задачі, тобто такими обсягами виробництва книжкових полиць видів А та В, що забезпечують максимум прибутку від їх реалізації за даних умов. Координати точки С є розв’язком системи рівнянь (2.17) і (2.18): звідси маємо: х1 = 50; х2 = 60. Отже, Х* = (50; 60); Мах. Z = 50*50 + 30*60 = 4300 Це означає, що коли фірма щотижня виготовлятиме 50 збірних книжкових полиць моделі А та 60 — моделі В, то вона отримає максимальний прибуток — 4300 у. о. Це потребуватиме повного використання тижневих ресурсів робочого часу верстатів 1 та 2. Задача 2.8. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|