 |
|
Поняття, ознаки та функції права
Право – це різновид соціальних норм, система загальнообов’язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою.
Соціальна цінність права:
- за допомогою права забезпечується загальний стабільний порядок у суспільних відносинах;
- правове регулювання спроможне охопити соціально корисні форми правомірної поведінки;
- право забезпечує можливість нормальних активних дій особи, бо не допускає незаконних втручань у сферу її правомірної діяльності;
- право забезпечує оптимальне поєднання свободи і справедливості.
Ознаки права:
- право встановлюється або санкціонується державою;
- право відповідає ідеалам справедливості та свободи;
- право має нормативний характер;
- право є виявленням волі, свідомості домінуючої частини або усього народу;
- виконання права забезпечується можливістю застосування державного примусу;
- формальна визначеність права, тобто надання йому офіційної форми виразу через закони та інші нормативні акти.
Норми прававідображаються у вигляді нормативно-правових актів. Здійснення норм права забезпечується державою за допомогою засобів заохочення, примусу, переконання.
Функції права–це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Вирізняють регулятивну та охоронну функції права. Регулятивна функція полягає у запровадженні певних правил поведінки, а охоронна – у застосуванні заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності.
Джерела права
Джерела права – це засіб вираження і закріплення норм права. Види джерел права: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір, нормативно-правовий акт.
1. Правовий звичай– санкціоноване державою правило поведінки, що склалося стихійно протягом тривалого часу і стало звичкою людей. Це найдавніше джерело права.
2. Правовий прецедент – рішення державного органу (посадовця) з конкретної справи, якому надається загальнообов'язкове значення при розгляді усіх наступних аналогічних справ.
3. Нормативно-правовий договір– добровільно узгоджені декількома суб'єктами загальні правила поведінки, які забезпечуються державою.
4. Нормативно-правовий акт – письмовий документ компетентного органу держави, у якому закріплено обов'язкове правило поведінки загального характеру.
Нормативно-правовий акт є домінуючим джерелом права і поділяється на закони і підзаконні акти.
Закон:
1) це акт законодавчого органу держави або самого народу;
2) регулює найважливіші відносини;
3) відображає волю й інтереси більшості народу;
4) має вищу юридичну силу щодо інших нормативних актів;
5) приймається в особливому порядку.
Особливим різновидом законів є Основний Закон – Конституція, який регулює усі аспекти життєдіяльності країни. Інші ж закони регулюють конкретні проблеми.
Підзаконні акти – це акти органів держави, які видаються на основі законів з метою їх виконання. Вони теж мають юридичну силу, але не таку велику, як закони.
Види підзаконних актів в Україні:
· укази Президента України;
· постанови Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
· інструкції та нормативні накази керівників міністерств та інших відомств;
· розпорядження голів місцевих державних адміністрацій
· нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів;
· нормативні накази й інструкції адміністрацій підприємств, установ, організацій.