 |
|
Тема: Основи цивільного права.
План:
1. Зобов’язальне право.
2. Договір у цивільному праві.
3. Вимоги до дійсності договорів.
4. Види цивільних договорів.
5. Спадкове право.
6. Цивільно-правова відповідальність:
а) підстави цивільно-правової відповідальності;
б) відшкодування майнової шкоди;
в) відшкодування шкоди, завданої внаслідок невиконання договірних зобов'язань;
г) відшкодування моральної шкоди.
Зобов’язальне право – це підгалузь цивільного права, тобто сукупність цивільно-правових норм, регулюючих відносини між боржником та кредитором на засадах юридичної рівності та взаємної відповідальності один перед одним.
Підставою для виникнення зобов’язань є правомірні та неправомірні дії контрагентів. За підставами виникнення зобов’язання можуть бути:
· договірними;
· позадоговірними;
· односторонньо-вольовими, які виникають із односторонніх правочинів.
Зобов’язальне право регулює загальні засади встановлення, виконання, припинення зобов’язань, правові наслідки їх порушення, а також окремі види зобов’язань (договорів).
Цивільно-правові договори є домовленістю між двома або більше контрагентами спрямованою на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов’язків між ними.
Загальні умови цивільних договорів визначені в ст.. 626 – 637 ЦКУ. Вони стосуються свободи договору, його змісту, типових умов, строку, ціни, тощо. ЦКУ регламентує особливості укладення договору та його форми в ст.. 638 – 654.
Договір є дійсним, якщо він відповідає умовам, що визначені законом та обумовлені контрагентами. Ці умови можуть бути істотними – без погодження яких договір не може вважатися укладеним, звичайними, які включаються до договору традиційно чи випадковими, які законом не передбачені, але можуть бути встановленні, якщо сторони згодні на це. Для полегшення укладення договору в Україні створені збірники зразків цивільно-правових документів (див. „Зразки цивільно-правових документів: Науково-практичний посібник” за ред.. В.О. Кузнєцова. – К.: Істина, 2006).
Цивільні договори залежно від різних критеріїв розподіляються на різні групи:
· залежно від кількості контрагентів: прості та складні;
· залежно від розподілу прав та обов’язків між контрагентами (односторонні та взаємні);
· залежно від майнового зобов’язання сторін (оплатні та безоплатні);
· залежно від предмету договору (купівлі – продажу, поставки, міни, дарування та інші – див. ст.. 655 – 1143 ЦКУ).
Спадкове право є підгалуззю цивільного права, регулюючою відносини спадкування, тобто переходу прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування врегульоване ст.. 1216 – 1308 ЦКУ.
Цивільно-правова відповідальність є видом юридичної відповідальності, що призначається судом у разі невиконання (порушення) цивільного договору, або заподіяння майнової чи моральної шкоди. Ця відповідальність може бути договірною чи позадоговірною. Договірна відповідальність пов’язана із порушенням цивільного договору, вона полягає у обов’язку боржника відшкодувати збитки, сплатити неустойку, втратити завдаток, примусово виконати зобов’язання, тощо. Позадоговірна відповідальність має місце у випадках заподіяння особою майнової чи моральної шкоди потерпілій стороні, із яким правопорушник не перебуває у договірних відносинах. Ця відповідальність може бути частковою, солідарною чи субсидіарною. Підставами відповідальності є:
· нормативна підстава – наявність норми цивільного права чи норми цивільного договору в якій передбачена відповідальність;
· фактична підстава – наявність складу цивільного правопорушення;
· процесуальна підстава – наявність рішення суду про притягнення винної особи до цивільної відповідальності.