Модульне завдання № 3

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 23Следующая ⇒

Тема: Кримінальне право України.

1. Характеристика кримінального кодексу України.

2. Поняття та види кримінальних злочинів, склад злочинів.

3. Кримінальна відповідальність, види кримінальних покарань, кримінальна відповідальність неповнолітніх.

Б) реферати на вибір:

1.Сучасні правові системи

2.Виникнення права

3.Теорії походження держави та права.

4.Особливості права у давнину.

5.Право як соціальне явище.

6.Право і мораль – соціальні норми.

7.Система права України: норми, галузі, інститути.

8.Норма права: поняття, структура, форми, різновиди.

9.Галузі та інститути права України.

10.Систематизація законодавства України.

11.Правові відносини: особливості і структура.

12.Правосуб’єктність фізичної особи.

13.Обмеження та позбавлення дієздатності фізичних осіб.

14.Законність та правопорядок.

15.Правова культура та правова поведінка.

16.Склад правопорушення.

17.Юридична відповідальність: цілі, принципи, засади.

18.Конституційний лад України.

19.Суспільний лад України.

20.Діяльність політичних партій в Україні.

21.Державні символи України.

22.Правовий статус громадянина України.

23.Громадянство України.

24.Особисті права людини та громадянина в Україні.

25.Соціально-економічні, культурні права в Україні.

26.Політичні права громадян України. Обов’язки громадян України.

27.Уповноважений з прав людини у Верховній раді України.

28.Виборча система в Україні.

29.Референдум в Україні.

30.Правовий статус народного депутата України.

31.Верховна Рада - єдиний орган законодавчої влади.

32.Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади.

33.Президент України – глава держави.

34.Місцеві державні адміністрації в Україні.

35.Суди загальної юрисдикції в Україні.

36.Спеціалізовані суди України.

37.Конституційний суд України.

38.Система органів прокуратури в Україні.

39.Органи юстиції в Україні.

40.Адвокатура України.

41.Система органів внутрішніх справ.

42.Нотаріат в Україні. Повноваження нотаріусів.

43.Захист цивільних прав та інтересів.

44.Поняття та види юридичних осіб.

45.Господарські товариства в Україні.

46.Утворення та ліквідація юридичних осіб.

47.Строки позовної давності.

48.Громадяне як суб’єкти цивільних правовідносин.

49.Право власності в законодавстві України.

50.Різновиди права власності в Україні.

51.Спільна власність за законодавством України.

52.Право інтелектуальної власності в Україні.

53.Право приватної власності фізичних осіб.

54.Право приватної власності юридичних осіб.

55.Комунальна власність в Україні.

56.Угоди в цивільному законодавстві Україні.

57.Недійсність правочинів.

58.Виконання зобов’язань.

59.Забезпечення зобов’язань.

60.Загальна характеристика договорів купівлі-продажу, поставки міни.

61.Договір по життєвого утримання.

62.Відкриття спадщини.

63.Спадкоємство по заповіту.

64.Спадкоємство за законом.

65.Вступ до шлюбу.

66.Шлюбна угода.

67.Правовідносини подружжя.

68.Права і обов’язки батьків і дітей.

69.Припинення шлюбу.

70.Аліментні зобов’язання подружжя, батьків та дітей.

71.Усиновлення, опіка та піклування.

72.Договір найму житлового приміщення.

73.Житловий фонд України.

74.Житлові права та обов’язки громадян України.

75.Державне управління.

76.Адміністративне правопорушення.

77.Притягнення до адміністративної відповідальності.

78.Різновиди адміністративних стягнень.

79.Трудова угода і порядок її укладення.

80.Розторгнення трудової угоди з ініціативи працівника.

81.Розторгнення трудової угоди з ініціативи роботодавця.

82.Дисциплінарна відповідальність працівників.

83.Матеріальна відповідальність та її різновиди.

84.Індивідуальні трудові спори за законодавством України.

85.Колективні трудові спори.

86.Профспілки в Україні.

87.Кримінальний кодекс України 2001 року як джерело кримінального права.

88.Злочин та покарання.

89.Кримінальна відповідальність як різновид юридичної відповідальності.

90.Співучасть у злочині. Кримінальна відповідальність співучасників.

91.Обставини, що виключають кримінальну відповідальність.

92.Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

93.Предмет, метод, принципи та система екологічного права.

94.Управління природокористуванням та охороною довкілля

95.Екологічні права та обов’язки громадян

96.Право власності на природні ресурси в Україні

97.Правове забезпечення екологічної безпеки

98.Право користування надрами

99.Правове регулювання використання та охорони вод.

100.Право користування рослинним світом та його охорона.

101.Право використання тваринного світу.

102.Право користування природно-заповідним фондом України

103.Правова охорона атмосферного повітря

104.Правовий режим надзвичайних екологічних ситуацій.

7. Методи навчання:лекції, лекції-візуалізації, самостійне вивчення літератури, нормативних актів, вивчення нормативних актів та ресурсів за допомогою інтернет-ресурсів, розв’язання задач, консультації.

Методи оцінювання.

- оцінка за виконання письмового модульного завдання;

- оцінка за виконання рефератів;

- поточне тестування;

- оцінка за аудиторну роботу (виступи, доповіді, доповнення);

- оцінка за аудиторну контрольну роботу.

Розподіл балів:

Реферати – 0-10 балів (не більш 3 рефератів)

Модульне письмове завдання - 0-5 балів (за 3 завдання – максимум 15 балів)

Написання тестів - 0- 10 балів ( за 3 тести – максимум 30 балів)

Відвідування лекцій – 0-5 балів

Відвідування семінарських занять – 0-5 балів

Виступи на семінарських заняттях – 0 – 5 балів

Аудиторні контрольні роботи – 0-5 балів

Усього: 100 балів.

90-100 балів – 80-89 балів – відмінно(A)

75-79 балів – дуже добре ( B)

70-74 балів – добре ( C)

70-74 балів – задовільно ( D)

60-69 балів – достатньо (E )

35-59 балів – незадовільно, рекомендовано повторне складання (FX )

1-34 балів – незадовільно, рекомендовано повторний курс (F)

9. Методичне забезпечення:

Конспект лекцій, нормативні акти, підручники, навчально-методичні посібники, інтернет-ресурси.

11. Література:

Теорія держави і права. Підручник / Васильєв А.С., Борщевський І.В., Іванов В.В. – Х.:Одиссей, 2007. – 448 с.

Основи держави і права: Навчальнийпосібник / Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.А. – К., 2001. – 240 с.

Основи держави і права : Навч. посібник / Л.Л. Богачова ; В.А. Бігун ; Ю. П. Битяк ; та інші ; За ред. Вячеслав Васильович Комаров ; Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X. : Б.в., 2001. -260 с.

Основи права України : Навч. посібник для неюрид. спец, вищих навч. закладів / Володимир Ярославович Бурак ; В. К. Грищук ; О. В. Грищук ; та інші ; За ред. В. Л. Ортинський. - 2-ге вид., доп. і перероб.. - Львів : Оріяна-Нова, 2005 - 368 с.

Основы государства и права Украины : Учебник / Н. А. Бахтин ; П. Н. Говенко ; И.И. Каракаш ; и др. ; Под ред. Н. Пахомов. - 2-е изд., испр. и доп.. - X. : Одиссей, 2001 - 320 с.

Конституційне право України: Навчальний посібник / Савгиря О.В., Шукліна Н.Г. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 632 с.

Конституційне право України: Підручник / За ред.. Колісника В.П., Барабаша Ю.П. – Харків, 2008. – 416 с.

Конституційне право України: Навч. Посібник / Кравченко В.В. – Вид.6-е, доп. - К.:Атіка, 2007. – 592 с.

Коментар до закону «Про судоустрій України» / За заг. ред. В.Т.Маляренка. – К.: Юрінком Інтер.- 2003. – 452с.

Семерик О. Судові і правоохоронні органи України. Навчальний посібник. – Ужгород. – 2002.

Права людини і громадянина в Україні: Навч. Посібник / Колодій А.М., Олійник А.Ю. – К., 2004.

Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність. – К., 2002.

Мельник М., Хавронюк М. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Посібник. – К.:Атіка, 2002. – 346 с.

Касынюк Л. А. Основи конституционного права Украиньї : Учеб. пособие для вузов Украины и преподавателеи основ конституционного права Украины / Л. А. Касынюк ; Ин-т содерж. и методов обучения ; Харьк. гос. техн. ун-т строительства и архитектурьі. - 3-є изд., перераб. и доп.. - X. : Одиссей, 2003-256 с.

Правоведение : Учебник / С. 3. Демский ; В. С. Ковальский ; А. Н. Колодий ; и др . ; Под ред. Владимир Владимирович Копейчиков. - К. : Юринком Интер ; X. : Фолио , 2002-752 с.

Правознавство : Підручник / С. Е. Демський ; В. С. Ковальський ; Анатолій Миколайович Колодій ; та інші ; За ред. В. В. Копєйчиков. - 7-е вид., стереотип. . - К. : Юрінком Інтер, 2003 - 736 с. -

Правознавство : Навч. посібник для неюридичних спец. / Й. Г. Богдан ; Володимир Ярославович Бурак ; В. К. Грищук ; та інші ; За ред. Пилип Данилович Пилипенко. - Львів : Новий Світ-2000, 2003-592 с, іл. - (Вища освіта в Україні)

Трудове право України. Академічний курс : Підручник для юрид. спец, вищих навч. закладів / Пилип Данилович Пилипенко ; Володимир Ярославович Бурак ; Зоряна Ярославівна Козак ; та інші ; За ред. Пилип Данилович Пилипенко. - К. : Ін Юре, 2004-536 с.

Цивільне право України. Академічний курс: У 2 т. Т.1: Загальна частина : Підручник для юрид. спец, вищих навч. закладів / Анатолій Юрійович Бабаскін ; Тетяна Валеріївна Боднар ; Юрій Ладиславович Бошицький ; та інші; За заг. ред. Ярославна Миколаївна Шевченко ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К. : Ін Юре, 2004-520 с.

Цивільне право України. Академічний курс: У 2 т. Т.2: Особлива частина : підручник для юрид. спец, вищих навч. закладів / Анатолій Юрійович Бабаскін ; Юрій Ладиславович Бошицький ; Марина Віталіївна Венецька; та інші; За заг. ред. Ярославна Миколаївна Шевченко ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К. : Ін Юре, 2004-408 с.

Цивільне право України: Навч. Посібник / Доліненко Л.О., Доліненко В.О., Сарнавська С.О. К.:Кондор, 2006. – 356 с.

Цивільне право України: У 2 т.т./ За аг ред.Борисова В.І. – К.:Юрінком Інтер, 2007.

Юлдашев Олексій Хашимович Міжнародне приватне право. Академічний курс : Підручник для вищих навч. закладів / Олексій Хашимович Юлдашев. - К. : Ін Юре, 2004 - 352 с. -

Трудове право України. Законодавство та практика застосування : Збірник нормативно - правових актів / Уклад. Петро Аркадіиович Бущенко ; Уклад. Ірина Анатоліївна Вєтухова. - 2-ге вид., випр. та доп.. - X. : Консум, 2002-464 с.

Саниахметова Нина Алексеевна Предпринимательское (хозяиственное) право Украины : Учебник / Нина Алексеевна Саниахметова. - 2-е изд.. - X. : Одиссей, 2005-800 с.

Бромберг Герц Вениаминович Основи патентного дела : Учебное пособие / Герц Вениаминович Бромберг. - 3-є изд., стереотип.. - М. : Зкзамен, 2003-224 с.

Адміністративне право України: Навч. Посібник/ За ред.Коломоєць Т.О., Гулевської Г.Ю. – К.:Істина, 2007. -216 с.

Адміністративне право України: Підручник./ За ред.. Битяка Ю.П. – К.:Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.

Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За аг. Ред.. Сташис В.В., Таций В.Я. – 3-є вид., переробл. І доповнене. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.

Балюк Г.І. Екологічне право України: Конспект лекцій у схемах / Загальна і особлива частина/: Навч. Посібник. – К. –Х. : Юрінком Інтер, 2006. – 192 с.

Екологічне право України: Підручник/ За ред.. Гетьмана А.П., Шульги М.В. – Х.: Право, 2005. – 382 с. .

Практикум права інтелектуальної власності : Навч. посібник / Роман Богданович Шишка ; Красицька ; та інші ; За заг. ред. Роман Богданович Шишка. - X. : Еспада, 2002-192 с.

Кримінальне право України / Підручник для юридичних вузів та факультетів / Бажанов М.І., Баулін Ю.В., Борисов В.І. та ін. – Х.: Право, 1997

В.Б.Харченко. Кримінальне право України: Загальна частина. Особлива частина. Нове законодавство в питаннях та відповідях. – К.: “Атика”, 2004.

Нормативні акти:

· Конституція України 1996 р. (зі змінами та доповненнями 2004 року). – К., 2007.

Кодекси:

· Цивільний кодекс України. – К., 2004.

· Сімейний кодекс України. – К., 2004.

· Житловий кодекс УкрССР ,від 1983 р.. (зі змінами та доповненнями) . – К., 2005.

· Кодекс законів про працю, від 1971 р. (зі змінами та доповненнями). – К., 2007.

· Кримінальний кодекс України. – К., 2001.

· Кодекс про адміністративні правопорушення, від 1984 зі змінами та доповненнями) .

· Земельний кодекс, від 2001 р. – К., 2002.

· Водний кодекс, Лісовий кодекс, інші кодекси згідно програмі курсу.

Закони України: ЗУ “Про громадянство України”, ЗУ „Про господарські товариства”, ЗУ „Про банки та банківську систему”, ЗУ „Про власність”, ЗУ „Про зайнятість населення”, ЗУ „Про колективні договори”, ЗУ “Про надра”, ЗУ “Про тваринний світ”, ЗУ “Про охорону атмосферного повітря”, ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”, ЗУ “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”, ЗУ “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”.

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Тема 1.ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА

Категорії: Право, держава, праворозуміння, джерела права, ознаки права, функції права, правова система.

З найдавніших часів людей цікавило питання - що таке право? Цікавило насамперед тому, що кожна людина з моменту свого народження і протягом усього життя так чи інакше стикається з даним соціальним явищем, відчуває на собі його певний вплив. В міру розвитку, у кожного члена товариства формується своє власне, засноване на індивідуальному досвіді, уявлення про право. Але крім індивідуального, існує ще суспільний, науково-теоретичний досвід усіх попередніх поколінь людства стосовно права, а також сучасне наукове поняття права і усіх пов,язаних з ним суспільних процесів. Мета курсу "Основи теорії права" - сформувати у студентів наукове уявлення про сутність, роль і значення права в житті суспільства, довести необхідність бути правослухняним громадянином своєї держави.

Найважливішими задачами даного курсу є ознайомлення студентів із правовою системою української держави, її органами і функціями; з основними нормативно-правовими актами законодавства; з юридичними обов'язками і мірами державного впливу за їхнє невиконання; навчити студентів користуватися найважливішими джерелами Українського законодавства, а також дати знання всіх суб'єктивних прав і свобод, засоби їхнього правового захисту.

Основним предметом курсу є система права і законодавства України, тобто внутрішня структура права, її розподіл на галузі й інститути, їхні види. Правові відношення, регульовані різноманітними галузями права, джерела, принципи і методи правового регулювання. До предмету курсу необхідно віднести також вивчення окремих галузей Українського законодавства, таких як цивільне, адміністративне, трудове, сімейне, кримінальне законодавства України; система судових і правоохоронних органів, їхня задача і функції у суспільстві. Для більш повного засвоєння й осмислення основного предмета пропонується вивчення і таких теоретичних питань як причини походження і розвитку права, його сутність як соціального явища, ознаки і функції у суспільстві, співвідношення з іншими соціально-нормативними регуляторами суспільних відносин.

Найважливішими вихідними категоріями курсу є суспільство, суспільні відносини, держава, право, нормативне регулювання, соціальні норми, нормативно-правові акти, галузі й інститути права, громадянство, правовий статус особистості, правосуддя, правопорушення, юридична і інша відповідальність. Усвідомлення і засвоєння цих категорій сприятиме і засвоєнню предмета курсу в цілому.

Походження і розвиток права.Людське суспільство складає собою сукупність форм спільної діяльності людей, які розвиваються, на основі єдності території, мови, історичних і культурних традицій, громадської організації і права. В основі будь-якого суспільства лежить різноманіття відношень у ньому. Розвиток цих суспільних відносин у всій їхній різноманітності обумовлює і розвиток усього суспільства. Для нормального розвитку суспільних відносин необхідне їхнє врегулювання. На кожному етапі суспільного розвитку виробляється своя система спеціального регулювання. У її основі лежать соціальні норми. Вони являють собою загальні правила поведінки людей, колективів, соціальних груп, що мають значення зразків і поширюються на невизначене коло випадків. Нормативне соціальне регулювання дозволяє встановити в житті суспільства єдиний порядок. У систему соціальних норм входять норма моралі, права, звичаї, традиції, норми громадських організацій, релігійні й інші норми. Усі вони виникають і функціонують на певному історичному етапі розвитку суспільства, як його природна потреба. Так у примітивному первісному суспільстві, що характеризується вузьким колом суспільних відносин, основним соціальним регулятором були звичаї - історично сформовані правила поводження людей, що ввійшли в навичку внаслідок їхнього багаторазового повторення протягом тривалого часу. На їхній основі здійснювалося регулювання суспільних, господарських і сімейних відношень, формувалися мораль і релігійна діяльність. Це було можливим через те, що основою організації первісного суспільства був рід, пологова община - об'єднання людей по реальній або гаданій кревності, а також спільність майна і праці, єдність зусиль і інтересів. Це вело до того, що носієм влади було усе суспільство і будувалося влада на засадах первісного самоврядування. Рівень розвитку такого суспільства був дуже невисоким, знаряддя праці примітивними, продуктивність праці низькою, розвиток суспільних відносин слабким, і самі ці відношення були обмежені суворістю життя. Людина як особистість, як індивід, не мала значення, тому що вижити можна було тільки спільно, у колективі, де була суспільна власність і розподіл продуктів на засадах рівності. Тому для соціальних норм регулювання відношень у первісному суспільстві було характерно те, що вони були продиктовані рівнем економічного розвитку, виражали інтереси всіх членів громади, існували у свідомості і поводженні людей, не передбачали чіткого розподілу на права й обов'язки і їхнє виконання забезпечувалося, в основному, навичкою.

Але, у міру розвитку суспільства, відношення в ньому ставали різноманітнішими і складнішими, що викликало до життя цілком новий, особливий вид соціального регулювання - правовий, тобто на певному етапі розвитку виникає право. Найважливішими передумовами його виникнення є:а) суспільний розподіл праці (виділення скотарів, хліборобів, ремісників, а пізніше - купців як самостійних суспільних груп); б) виділення управлінської праці, що призвело до виникнення цілої гами нових суспільних відносин: розвитку виробництва, появи додаткового продукту, укрупнення людських спільнот, появи приватної власності, розширення господарських і інших зв'язків. Усе це вимагало стабільного товарно-грошового обігу, закріплення економічних відношень, що укладалися на основі товарного виробництва, статусу товаровласників, забезпечення умов економічної самостійності товаровиробників. Немаловажне значення мало перетворення людини на самостійного індивіда зі своїми вимогами автономного існування (соціальне право і свобода) і , нарешті, виникнення держави як особливої політико-територіальної організації влади у конкретному суспільстві.

Усі ці передумови призвели до того, що первісні норми соціального регулювання не могли задовольнити потреби нової організації суспільства, які зазнали значного розвитку, і різноманітні відношення людей уже не могли регулюватися тільки звичаями. Врегулювання таких відношень було можливе тільки за умови наділення його учасників гарантованими й загальнонеодмінними правами й обов,язками. Ними і стало право - сукупність загальнообов'язкових, формально визначених і встановлених державою норм і правил поводження людей у суспільстві з метою регулювання суспільних відносин і створення в суспільстві єдиного правового порядку.

Історія розвитку правових систем свідчить про те, що в умовах переходів від первісного суспільства до держави спочатку затвердилося "кулачне право" або "право сили", і лише в міру зміцнення держави, - що право фіксується в письмових джерелах. Нормативно-правове регулювання в той період було ще недостатньо відділеним від соціального регулювання в цілому, тобто від морального і релігійного.

З розвитком держави починає складатися і система права, виникають перш за все загальнообов'язкові, установлені державою норми поводження, визначаються покарання за їхнє недотримання, формуються судові органи. Кожному етапу державного розвитку відповідало і своє право.

Рабовласницьке право складало зведену в закон волю вільного населення, обумовлену матеріальними умовами життя цього прошарку - тобто право закріплювало існування свобод і прав, приватну власність, як на рабів, так і на інші матеріальні блага. Право закріплювало суворий розподіл і серед вільних. Наприклад, закони царя Ману - одні з найбільш стародавніх в Індії, закріплювали розподіл вільного населення на чотири нерівноправні за своїми можливостями варни (касти) - жерців-брахманів, воїнів-кшатріїв, заможних хліборобів, ремісників і торговців – вайшїв і бідняків-шудрів. Закріплення соціального розподілу суспільства було характерним і стародвавньому Китаю, Вавилону, Єгипту. Жерці, фараони, пологова знать, хлібороби і ремісники, тобто власники, відрізнялися правами від людей, що не мали власності. Особливо чітко розподіл вільних на категорії в залежності від їхньої власності відслідковується у праві Стародавніх Греції і Риму.

Закони Солона в Афінах і Сервія Тулія в Римі (VI ст. до н.е.) визначали права громадян у залежності від розміру їхньої власності, причому не тільки господарські і карні права, але і політичні. Існував майновий ценз на обрання або заміщення певних посад у державі. А низка посад вищої влади не передбачала платні за цю діяльність, тобто її виконувачі повинні були існувати на прибутки від власних коштів, що відразу позбавляло велику частину населення можливості обіймати такі посади як консули, трибуни, магістрати, претори й інші.

Право у сиву давнину не мало розподілу на галузі. Всі види злочинів - і господарські (суперечки з приводу власності, спадщини), і сімейні (упорядкування шлюбних контрактів, викуп за наречену, право на розлучення і умови розлучення), і карні (злодійство, убивство) - змішувалися між собою. Але за наявності бажання їх можна виділити.

Ще однією важливою характеристикою права у стародавньому світі був його тісний зв'язок із релігією, тобто ідеологією суспільства, що виникла ще за первісного ладу. Передуючи праву, релігія істотно впливала на його виникнення і розвиток. Поняття "гріховного" і "злочинного" спочатку збігалися. Найчастіше релігійні норми ставали нормами права, у витоків правосуддя нерідко стояли жерці. Будь-яке зазіхання на релігію, жерців, їхнє майно, священних тварин каралось найбільш жорстоко.

Так, відповідно до законів Вавілонського царя Хамурапі, крадіжка передбачала штраф у 10-кратному розмірі від вартості украденого, а крадіжка храмового майна або майна жерця - 30-кратний штраф або навіть смерть.

З розвитком суспільства і держави розвивалася і система права. Найбільш високого рівня розвитку вона досягла в Стародавньому Римі. Римське право справило особливий вплив на історію людства.

Розвиток товарно-грошових відношень, відношень приватної власності, зародження і розвиток політичних відношень призвело до чіткої розробки всіх істотних правових відношень простих товаровласників - покупець і продавець, кредитор і боржник, договір, зобов'язання й ін., тобто в Римі склалося класичне приватне право (право, що стосується користі окремих осіб). Засноване на приватній власності, воно справило величезний вплив на розвиток права у феодальному і буржуазному суспільствахі. Великого розвитку у Римі досягло і привселюдне право (те, що стосувалося положення римської держави). Римське як приватне, так і привселюдне право є настільки класичним юридичним відображенням життєвих умов і конфліктів суспільства, де панує приватна власність, що всі пізніші законодавства не змогли внести до нього принципових удосконалень. До нашого часу воно залишається класичним зразком для всіх існуючих правових систем.

Таким чином, можна сказати, що виникнення права було пов'язано з якісним розвитком суспільства: ускладненням виробництва, політичного і духовного життя, відокремленням особистості як учасника суспільних відносин, і з формуванням держави, для якого необхідний механізм загальнообов'язкового соціального регулювання.

Джерела права (шляхи формування права). Правові норми в державі укладалися кількома шляхами. По-перше, соціальні норми первісного суспільства поступово переростали в норми звичайного права, тобто з розвитком первісного ладу, змінювався зміст звичаїв, одночасно держава почала підтримувати їхнє виконання своєю примусовою силою, тобто узаконювало або санкціонувало (санкціонований звичай).

По-друге, юридичні норми накопичувалися в результаті видання державними органами документів - нормативно-правових актів (законів, указів, постанов і т.д.). Таким чином регламентувалися не урегульовані звичаями відношення.

По-третє, істотну роль у створенні правових норм відіграли судові органи. Ухвалювані ними постанови часто набували характеру зразків для вирішення аналогічних справ, тобто виявлялися прецедентами. Таким чином, основними джерелами формування права можна вважати санкціонований звичай, судовий прецедент, нормативно-правовий акт. У сучасному суспільствіі до них можна додати нормативний договір, що посідає особливе місце у формуванні міжнародної системи права.

Найстародавніші юридичні поняття, такі як закони царя Хамурапі у Вавилоні, закони Ману в Індії, Закони двох таблиць у Римі, Російська Правда в Стародавній київській державі й інші відтворювачі норми звичайного права містили узагальнений виклад судових процесів, а також деякі прямі законодавчі акти.

У процесіі подальшого розвитку суспільства той або інший елемент техніко-юридичного змісту набував домінуючого значення, починалося формування національних правових систем. Правова система того або іншого суспільства містить у собі, окрім джерел права, систему права, юридичну практику, правову ідеологію і правову культуру.

Нашої доби розрізняють романо-германську правову систему або нормативно-законодавчу, у якій на першому місці постає закон (тобто ухвалений державою нормативно-правовий акт). Вона поширена в країнах континентальної Європи: Франції, Німеччині, Польщі, Чехії, Росії, Україні й ін.

Англосаксонську правову систему або систему "загального права", у якій істотне місце посідає судова юридична практика, тобто прецедент. Така система існує у Великобританії, США, Австралії й ін. Також виділяють релігійно-традиційну систему, у якій визначальну роль грає релігія і звичаєве право. Прикладом може слугувати мусульманське право.

Співвідношення права і моралі.Як уже було сказано раніш, соціальне регулювання у суспільстві здійснюється за допомогою соціальних норм. Нормальне соціальне регулювання дозволяє встановити в житті людей єдиний, загальний порядок. Найбільш значними, у певній мірі навіть універсальними, є норми моралі і права. У регулюванні суспільних відносин право і мораль взаємодіють один з одним, справляючи взаємний вплив у силу того, що побудовані вони на єдиних основах і виражають загальнолюдські цінності, покликані регулювати поводження людей ідеали. Однак це різні нормативні регулятори, що мають свої особливості.

Мораль складає найбільше стародавню форму громадської свідомості, що виникла разом із людською цивілізацією. На відміну від права, це сукупність принципів і норм поводження, що охоплюють відношення людей один до одного і до суспільства, обумовлених рівнем розвитку й умовами життя даного суспільства, які відображають накопичені у суспільстві поняття добра і лиха, справедливості і кривди, совісті, честі, боргу, гідності, відповідальності, порядності, любові до ближнього. Мораль породжується самим суспільством у процесі його розвитки й існує у свідомості людей. Саме тому моральні норми володіють великою впливовою силою, вони діють через свідомість людей і підтримуються суспільною думкою.

Але моральні норми не є всесильними, вони відрізняються відомою непевністю моральних поглядів людей у залежності від рівня їхньої культури, освіченості, сприйняття навколишнього світу, віку. Розходження в моральних уявленнях часто призводить до конфліктних ситуацій, життєвих сутичок. Норми моралі не забезпечуються якимись особливими законами або державними органами, тобто не носять загальнообов'язкового характеру, а відтак, і встановити єдиний, загальнообов'язковий для усіх порядок мораль не може.

Право теж виражається в загальних правилах і нормах поводження й у своїй основі має моральний характер. Наприклад, як моралі, так і праву суперечать дії, що принижують честь, гідність людської особистості, зазіхання на життя і свободу людини. Проте, правові норми ухвалюються державою, виражаються в законах і інших юридичних документах, носять загальнообов'язковий характер і пов'язані часом із їхнім примусовим виконанням. Висловлюючись у нормативних документах, правові норми відрізняються суворою визначеністю, конкретністю й однозначністю змісту.

Виражена в суспільній думці сила моралі дуже значна, але вона спрацьовує не завжди, а головне - немає особливого апарату, що міг би своєю діяльністю ефективно забезпечити проведення в життя необхідних норм. Право спирається на силу державного апарату і невиконання правових норм веде до застосування покарання з боку держави. Тому дуже важливо, щоб норми права і моралі не суперечили один одному, а взаємодіяли, тим самим сприяючи утвердженню єдиного правового порядку в суспільствіі, рівних і справедливих можливостей для всіх його членів.

Поняття і сутність права.Право виступає як унікальний засіб нормативного регулювання суспільних інтересів і соціального компромісу. Природа права полягає у тому, щоб гарантувати упорядкованість і реальність соціального життя і свободу людини, його автономію, індивідуальність. Тому право - це, насамперед, система нормативних установлень, що спираються на ідею людської справедливості, свободи, рівності, відповідно до яких здійснюється влада в державі, створюються і функціонують державні інститути, забезпечуються й охороняються основні права людини, здійснюється влада, підтримується соціальна стабільність і нормальна життєдіяльність.

Феномен права є дуже складним, і навряд чи можливо дати чітке його визначення. З глибокої давнини люди замислювалися над його природою і сутністю, створювали і розробляли різноманітні теорії права, у яких відбивалися уявлення людей про суспільство, критерії його розвитку, духовні цінності. Але завжди залишалася єдина основа: право виступало як певний порядок у суспільстві.

В наш час усі правові теорії можна зводити до трьох основних напрямків.

Перший - нормативний або нормативно-державний. Його представники виходять із збігу права і закону. Вони підтверджують, що право - це норми, що містять правила "належного поводження", закріплені в законах і інших нормативних актах, встановлені і охороняються від порушень державною владою. За допомогою цих абстрактних і тому рівних для усіх суб'єктів норм права застосовується рівний масштаб до нерівних людей, що і складає сутність права.

Другий напрямок - соціологічниий. Його представники віддають пріоритет суспільним відносинам. Право існує не у вигляді слів закону, не як правові знання й уявлення, а як порядок суспільних відносин у діях і поводженні людей, тобто право - це сформовані в суспільстві відношення, а правовідносини передують нормам і є первинними стосовно них.

Третій напрямок - моральний або природно-правовий - грунтується на відмінності права і закону. Право виражає демократичні об'єктивно обумовлені і споконвічно властиві людині поняття справедливості, рівності, свободи. Тому правовий початок є критерієм для законодавця, для функціонування державної влади. На його основі створюються всі нормативно-правові акти.

Різні підходи до дослідження і розуміння сутності права не виключають один одного, це цілком сумісні площини трактування того самого складного, різноманітного соціального явища. У юридичній науці право розглядається як інституційне утворення, тобто частина держави. Право характеризується тим, що свобода, а також обов'язковість поводження підкріплюються силою державної влади, одержують нормативне значення, закріплюються в офіційних документах.

Юридична наука розподіляє право на об'єктивне і суб'єктивне. Об'єктивне право складає систему загальнообов'язкових, формально визначених норм, забезпечених державою і службовцями критерієм правомірного (дозволеного) і неправомірного (забороненого) поводження, тією юридичною основою, на базі якої визначається на практиці наявність або відсутність в особи юридичних прав і обов'язків. Суб'єктивне ж право - це право конкретного суб'єкта на своє юридично значиме поводження, право на звернення до державних органів за захистом своїх юридичних можливостей та прав.

Як особливе соціальне явище право характеризується низкою ознак:

Загальність права - тобто право поширюється і є загальнообов'язковим для всіх суб'єктів суспільних відносин, незалежно від їхнього суб'єктивного відношення до тих або інших норм. Воно вносить у суспільство єдиний порядок.

Нормативність - право складається з конкретних чітко сформульованих правил, моделей поводження, що поширюються на усі випадки даного роду поводження.

Формальна визначеність - право існує в суспільствіі у вигляді офіційних джерел (судовий прецедент, що санкціонує об'єкт, нормативно-правовий акт, договір). Зміст норм права формально закріплюється замість цих документів.

Системність - норми права тісно пов'язані і взаємодіють між собою, створюючи цілісну систему - норма права, інститут і галузь права.

Державність - право забезпечене державою. Якщо його норми не виконуються добровільно, держава вживе заходів до їхнього примусового виконання.

Ми вже згадували, що право виникає в суспільстві на певному етапі його розвитку, як природна потреба, і його активна роль у житті суспільства виконується в ряді функцій, тобто напрямках правового впливу. Найважливішими серед них є регулятивне, охоронне, виховне.

Регулятивна функція - це такий напрямок правового впливу, у рамках якого забезпечується належна нормативна організація природних і корисних для людини і суспільства відношень, їхнє функціонування відповідно до вимог об'єктивних законів суспільного розвитку. Розрізняють регулятивную статичну і регулятивную динамічну функції.

Регулятивная статична функція виражається у впливі права на суспільні відносини шляхом їхнього закріплення в тих або інших правових інститутах. Вирішальне значення в проведенні статичної функції належить інститутам права власності, юридична суть яких полягає у тому, щоб закріпити майнові порядки шляхом надання окремим особам певних прав володіння, користування і розпорядження матеріальними благами. Статична функція виражена також в інститутах політичних прав і свобод, виборчому, авторському праві й ін.

Регулятивна динамічна функція права виражається у впливі права на суспільні відносини шляхом оформлення їхнього руху, тобто підводить правову базу для всіх відношень, що змінюються або виникають у товаристві - адміністративних, цивільних, трудових, підприємницьких, екологічних і ін.

Охоронна функція спрямована на охорону даної системи суспільних відносин, їхню недоторканність, і відповідно до цього, на виокремлення чужих існуючому суспільному ладу відношень, тобто це є функція встановлення міри юридичного захисту і юридичної відповідальності, порядку їх накладання і здійснення. Так, Карний і Цивільні кодекси України передбачають захист прав держави, окремо громадян або організацій, установлюють міри відповідальності за порушення права або невиконання зобов'язання позбавленням волі, накладання штрафу й ін., визначають шляхи і порядок їх накладання і виконання. Так, наприклад, 6 ст. Цивільного кодексу передбачає, що захист цивільних прав здійснюється у встановленому порядку судом, шляхом визнання цих прав, відновлення положення, що існувало до порушення права й ін.

Виховна функція полягає у формуванні за допомогою юридичних розпоряджень такої особистості, що шанує, підтримує і виконує ухвалені демократичним шляхом норми права, виявляє правову активність, має високий рівень правової культури.

З визначенням основних напрямків правового впливу на суспільні відносини пов'язане розуміння суті кардинального становлення правової системи, що відбувається у нашій державі. Зміст здійснюваних заходів полягає у тому, що побудова соціальної правової держави, як це записано в новій конституції, по-перше, повинна відбуватися за умови використання цивілізованих засобів, а це можливо на основі створення атмосфери відхилення від конфронтації і протистояння, попередження сутичок і вирішення проблем правовими, а не силовими засобами, по-друге, новій суверенній демократичній державі Україна повинна відповідати адекватна цивілізована правова система. У зв'язку з розумінням цього визначаються цілі, задачи і відповідні напрямки здійснення правової реформи в Україні.

Питання для самоконтролю:

1. Право як соціально-культурне явище.

2. Виникнення права: передумови, теорії

3. Джерела права.

4. Сучасні правові системи

5. Поняття права, його ознаки .

6. Функції права.

7. Право і мораль.

8. Сучасна правова політика України.

Теми рефератів:

1. Сучасні правові системи

2. Виникнення права

3. Теорії походження держави та права.

4. Особливості права у давнину.

5. Право як соціальне явище.

6. Право і мораль – соціальні норми.

Література:

Основи держави і права: Навчальнийпосібник / Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.А. – К., 2001. – 240 с.

Загальна теорія держави та права. За ред. проф. Цвіка М.В. – Харків: "Право", 2002.

Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. К.: Вентурі, 1996.

Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: "Консум", 2000.

Теория государства и права: Курс лекций / под ред. Марченко М.Н. – М.: Зерцало, ТЕКС, 2006.

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒