Главная | Обратная связь

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Тема 4 : Основи конституційного ладу України

Категорії: конституційний лад, державний устрій, суспільний устрій, суверенітет, громадянин, права людини, органи державної влади.

 

Загальні принципи і гарантії конституційного устрою України. Конституційний лад будь-якої держави - це офіційний державний і суспільний устрій, офіційна система інших суспільних відносин, проголошених і закріплених актами вищої юридичної чинності - Конституцією або конституційними законами.

Конституційний лад України - це система суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією і законами України. Він має свою форму вираження, свою сутність і зміст. Поняття «конституційний лад» є новим для України. Вживати його стосовно України почали тільки після прийняття Конституції в 1996 році.

- По суті, конституційний лад являє собою певний тип конституційно-правових відношень, обумовлених рівнем розвитку суспільства, держави, права.

Сучасний конституційний лад України по своїй суті є перехідним, змішаним. Це обумовлено характером нашого суспільства, якому властиві риси різних соціально-економічних формацій і різних типів держави і права. За змістом конституційний лад містить у собі передбачені і гарантовані Конституцією державний і суспільний устрій - конституційний статус людини і громадянина, систему здійснення народовладдя, організацію місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки, здійснення правосуддя й інші найважливіші конституційно-правові відношення. За формою конституційний лад являє собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основні види організації і діяльності держави, суспільства й інших суб'єктів конституційно-правових відношень.

Основи конституційного ладу є генеральним інститутом конституційного права, що включає в себе сукупність споріднених норм, що регулюють найбільше важливі суспільні відносини.

У Конституції України виділений особливий розділ (перший), присвячений основам конституційного ладу. У ньому закріплені вихідні положення (принципи), що лежать в основі взаємовідносин людини, суспільства і держави, відповідно до яких визначається конституційний устрій країни, будується все правове регулювання. Вони мають велике значення, як для конституційного права, так і для всіх галузей національної правової системи.

Існуючий в Україні конституційний лад характеризується низкою принципів, таких як - суверенітет, демократизм, гуманізм, системність, історизм, соціально-правова спрямованість, реальність.

Закріплені в першому розділі принципи визначають сутність української держави, основи правового статусу особистості, принципи економічних відношень, користування землею, надрами, іншими природними багатствами України, основи політичної системи, статусу державної й інших мов в Україні, основи національної безпеки і зовнішньоекономічної діяльності України і т.інше. Ці принципи не можна розглядати ізольовано один від одного. Вони складають єдину систему конституційного ладу України, тому що неможливо відокремити демократизм від економічної свободи, а суверенітет держави від верховенства права.

Конституційний лад будь-якої держави повинен бути не формальним, а реальним, тобто відбивати реально існуючі суспільні відносини на момент прийняття Конституції і на перспективу (але не дуже далеку, інакше це буде фантастика). На жаль, історія знає приклади, коли Конституція або конституційні закони закріплювали конституційний усрій, що не має нічого спільного ні з державним, ні з реальним суспільним ладом, зокрема Конституція СРСР 1977 р, УРСР 1978 р. (закріплення суспільства розвинутого соціалізму). На жаль, як показав час, окремі положення чинної Конституції України так само мають проблематичний характер. Зокрема це стосується положень про демократичний, соціальний і правовий характер держави, соціальні права і свободи людини і громадянина, соціальну спрямованістьі економіки й інше. Ці положення Конституції на сьогоднішній день бачаться скоріше символічними, а не реальними, тому що на практиці вони реалізуються не повною мірою.

Принципами конституційного ладу є ідеологічне, економічне і політичне різноманіття (плюралізм) громадського життя (ст. 15). Це важливі умови демократичного політичного режиму.

Економічний плюралізм припускає: розмаїтість і рівноправність форм власності (приватна, державна, колективна), свободу економічної підприємницької діяльності, заохочення і захист конкуренції (ст. 42), багатоукладність економіки.

Ідеологічний плюралізм означає, що в Україні визнається ідеологічне різноманіття, тобто вільне поширення поглядів і ідей, як окремими особами, так і партіями, суспільними і релігійними організаціями, засобами масової інформації, науковими закладами й іншими суб'єктами ідеологічної сфери. Ніяка ідеологія не може визнаватися державою як офіційна. У зв'язку з цим Конституція України забороняє цензуру.

Політичний плюралізм - це свобода політичних думок і політичних дій. Він виявляється в створенні і діяльності незалежних об'єднань громадян, у багатопартійності. Політичний плюралізм може реалізовуватися лише в умовах ідеологічного різноманіття і базується на різноманітті форм економічної діяльності. Політичний плюралізм припускає наявність різноманітних соціально-політичних структур, що функціонують у суспільствіі, таких як партії,напрямки, фонди, асоціації і т.інше.

Конституційний лад держави може бути реальним, належним чином функціонувати і розвиватися тільки при наявності певних гарантій, як нормативно, так і організаційно правових. Гарантії конституційного ладу, як правило, передбачені і закріплені в конституціях і законах. Конституція України визначила систему основних гарантів конституційного ладу. До них відносять:

- народ України;

- Конституція і закони;

- Українська держава в цілому;

- Верховна Рада України;

- Президент;

- Кабінет Міністрів і інші органи виконавчої влади;

- Конституційний суд;

- суди загальної юрисдикції і прокуратура;

- політичні партії і громадські організації;

- засоби масової інформації;

- територіальні громади й органи місцевого самоврядування;

- міжнародні організації. Ці гаранти є загальними для всього конституційного ладу, але передбачені гарантії і для окремих інститутів, таких як державний і суспільний устрій, правовий статус особистості й інше.

 

Конституційні основи державного устрою України. Державний лад являє собою організації (формування) і діяльність держави, іншими словами, будівництво, устрій і діяльність держави. З одного боку, державний устрій, частина конституційного ладу, а з іншого боку - найважливіший інститут конституційного права.

За своїм змістом і формою він є багатогранним явищем, що охоплює структурні і функціональні основи держави,. зокрема - політичну, економічну, соціальну, культурну й інші основи держави. Відповідно до Конституції, Україна - це суверенна, незалежна, демократична, соціальна і правова держава. Суверенітет держави - це властивість держави самостійно і незалежно від інших держав здійснювати свої функції на всій території і за її межами, у міжнародному спілкуванні.

Особливе місце в забезпеченні справжнього суверенітету України посідає Декларація «Про державний суверенітет України», ухвалена 16 липня 1990 р. Ця декларація стала основою розробки нової Конституції. Декларація проголосила суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території і незалежність, і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Суверенітет держави виявляється у верховенстві державної влади, її єдності і незалежності. Верховенство державної влади характеризується тим, що вона визначає весь устрій правових відношень у державі, встановлює загальний правопорядок, права й обов'язки всіх учасників громадського життя (тобто, державна влада здійснюється в правотворчості). Верховенство державної влади виявляється, насамперед, у верховенстві на всій території держави Конституції України, законів, інших нормативно-правових актів, виданих вищими органами державної влади. «Верховенство державної влади - такий стан влади, при якому над нею не стоїть і не може стояти ніяка інша влада. Саме верховенство робить її єдиною політичною владою і виключає можливість функціонування поряд із суверенною державною владою якоїсь іншої політичної влади». Але верховенство державної влади не означає її необмеженості усередині країни, оскільки в демократичній державі влада завжди обмежена правом.

Єдність державної влади виражається в наявності єдиного органу або системи органів, що складають вищу державну владу. Це означає, що державні органи, здійснюючи свої повноваження, виконують загальні, єдині задачі держави. Тому і при поділі влади органи держави повинні діяти узгоджено, не ухвалювати взаємовиключаючі рішення.

Незалежність влади означає самостійність держави у відношенні з іншими державами. Вона закріплена в частині 3 статті 2 Конституції, у якій говориться, що територія України в межах існуючих кордонів цілісна і недоторканна; у положеннях ст.17 Конституції щодо державної системи оборони України, захисту її суверенітету і територіальної цілісності, про неприпустимість розміщення на території України іноземних військових баз і т.інше.

Як суверенна держава Україна має всі необхідні державні атрибути, як от: єдине громадянство (ст.4 Конституції України); державна мова (ст.10); державні символи (ст.20); власну національну грошову одиницю - гривню (ст.99). Захист суверенітету, незалежності, оборони України покладаються на військову організацію держави, що включає в себе Збройні Сили України, Службу безпеки, Національну Гвардію, внутрішні війська, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ, Прикордонні війська. Причому встановлюється, що вони не можуть використовуватися для обмеження прав і свобод громадян, повалення конституційного ладу, усунення органів влади або перешкоджання їхній діяльності. На території України не припускається формування військових підрозділів, не передбачених законом, забороняється розміщення іноземних військових баз. Водночас при прийнятті Конституції у Верховної Раді відзначалося, що базування частини чорноморського флоту, що належить Росії, буде збережено на правах оренди. Положення про можливість тимчасової оренди увійшло в перехідні положення Конституції.

Національну безпеку забезпечує Президент України, як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності, дотримання Конституції України, прав і свобод громадян, і як Верховний Головнокомандувач Збройними силами і Голова Ради національної безпеки й оборони країни. Рада національної безпеки й оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої державної влади в сфері національної безпеки й оборони. Кабінет Міністрів, міністерства і відомства вживають заходів по забезпеченню прав і свобод людини і громадянина, забезпеченню обороноздатності, суспільного порядку і боротьби зі злочинністю. Суди здійснюють правосуддя в сфері забезпечення національної безпеки. Прокуратура здійснює повноваження в сфері національної безпеки відповідно до Конституції України. Національний банк виробляє і здійснює емісійно-кредитну політику в інтересах національної безпеки України.

Для здійснення ефективної політики з метою захисту національної безпеки і державного суверенітету необхідно створити систему належної оцінки стану нації, виявити життєво важливі інтереси і цінності українського народу, розробити діючі критерії оцінки цих інтересів, потреб і цінностей для виконання ними своїх обов'язків у цій сфері.

Необхідно вирішити питання про остаточну інтеграцію України в систему міжнародної універсальної і європейської регіональної безпеки на принципах суверенності, рівноправності і безумовного урахування взаємних інтересів.

Демократичний характер держави виражається, насамперед, у нормах про приналежність влади народу, право визначати і змінювати конституційний устрій належить винятково народу, воно не може бути кимось узурповано.

Народ України - соціальна спільність усіх громадян України, людей усіх національностей, що мешкають в Україні. Дії народу України як суб'єкта народної влади регламентується тільки тими законами, що він приймає сам безпосередньо або через своїх представників.

Повновладдя народу здійснюється на основі Конституції України. У ст.5 Конституції вказується, що усю владу в Україні народ здійснює безпосередньо через органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Тобто, волевиявлення народу відповідно до Конституції здійснюється в двох формах: прямої (безпосередньої) і представницької демократії.

За формою правління Україна є парламентарно - президентською республікою, за формою територіально-політичного устрою - це складна унітарна держава з одним автономним утворенням (Крим). На Україні існує демократичний політичний режим.

До числа найважливіших проявів демократизму віносяться також наявність в Україні місцевого самоврядування, тобто права територіальної громади (жителів села, селища і міста) самостійно вирішувати питання місцевого значення (ст.140 Конституції України). Держава не тільки визнає місцеве самоврядування, але і гарантує його Конституцією. Такими гарантіями є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів, фінансова підтримка місцевого самоврядування, компенсація в необхідних випадках витрат органів місцевого самоврядування, передача їм відповідних об'єктів державної власності.

У ст.1 Конституції України вказується, що Україна - правова держава. Правова держава - це держава, у якій юридичними, а також іншими засобами забезпечені здійснення, охорона і захист основних прав людини. Формування правової держави потребує послідовного проведення в життя його основних принципів.

Першим таким принципом є панування права у всіх сферах громадського життя, верховенство законів, що виражають волю більшості або всього населення країни. Верховенство права означає, що закон поширюється не тільки на звичайних людей, але і рівною мірою - на владу а правосуддя повинне рівно і неупереджено ставитися до усіх, хто стоїть перед ним, незалежно від того, хто ці люди або організації.

Правова держава припускає, насамперед, наявність юридичної його основи - законодавства. За роки незалежності в Україні ухвалено вже більш 1000 законів, що регулюють суспільні відносини в різних сферах життя. Розвиток конституційних положень щодо прав людини здійснюється в ухвалених уже законах України про власність, про підприємництво, про свободу совісті і релігійних організацій, про статус судів, про авторські права й інше. Верховенство закону, зміцнення його авторитету досягається шляхом поліпшення якості законів, удосконалювання законодавчого процесу, залучення до розробки й експертизи законопроектів визнаних діячів юридичної науки. Верховенство закону припускає і створює ієрархію правових норм (закон - підзаконний акт). Конституція України, відзначається в ст.8, має вищу силу. Закони й інші нормативні акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції визнаються нормами прямої дії. При цьому зазначається, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується (ст.8). Крім того, Україна проголосила частиною національного законодавства чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких видана Верховної Радою України (ст.9).

1) Суд безпосередньо застосовує Конституцію у випадку: коли з змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом; коли закон, що був чинним до введення в дію Конституції або прийнятий після цього, суперечить їй;

2) коли правовідносини, аналізовані судом, законом України не врегульовані, а нормативно-правовий акт, ухвалений Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України.

3) Коли укази Президента України, що внаслідок їхнього нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при рішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.

Конституція закріплює основні принципи демократичної держави: поділ влади, парламентаризм, місцеве самоврядування, права особистості і їхня гарантія і т.інше.

Соціальний характер держави знаходить своє вираження в основному законі України: екологічна безпека (у зв'язку з цим у конституції згадується про Чорнобильську атомну катастрофу), захист генофонду українського народу, соціальний захист військових, розвиток української мови і мов національних меншин, а також у положеннях про права особистості (наприклад, про мінімальну оплату праці, різноманітні види соціального захисту, безкоштовну освіту і таке інше).

Конституційні основи суспільного устрою України. Суспільний (соціальний лад) являє собою організацію і діяльність суспільства, що відбиті в Конституції і законах держави.

Іншими словами - це історично конкретна система суспільних відносин, обумовлених певним рівнем виробництва, розподіли, обміну матеріальних благ, характерними рисами суспільної свідомості і традиціями взаємодії людей у різноманітних сферах життя, що охороняється державою і правом. Суспільний лад є складовою конституційного ладу і багато в чому визначає державний устрій. Так, наприклад, 5 ст. Конституції України говорить, що народ є єдиним джерелом влади і має право здійснювати її як безпосередньо, так і через обирані органи державної влади і місцевого самоврядування. Суспільний лад складають численні явища як по суті, так і по змісту і формі.

По суті суспільний лад України - це закріплена Конституцією загальнонаціональна система суспільних відносин, обумовлених внутрішніми і зовнішніми чинниками: політичними, економічними, соціальними, духовними, історичними, географічними, національними. Сучасний (теперішній) суспільний лад України характеризується поєднанням елементів різноманітних типів суспільного устрою. Українське суспільство знаходиться на самому початку шляху до громадянського суспільства, поєднуючи риси нового і попереднього суспільства, тобто по суті воно має змішаний перехідний характер.

Крім того, для нього характерно те, що він створюється, формується, стверджується як суспільний устрій нової самостійної суверенної незалежної соціальної держави.

Поняття «соціальна держава» означає, що держава у відповідності зі своїми можливостями бере на себе обов'язок забезпечення певного рівня життя громадян, задовольняючи їх матеріальні і духовні потреби в розумних межах, прагне зменшити невиправдану соціальну нерівність людей, приблизно рівномірно розподілити суспільні блага й обов'язки («невиправдане» і «приблизно рівномірно» - тому що цілком зробити це не можливо).

Функції соціальної держави визначає соціальна спрямованість діяльності держави, його економіки, внутрішньої і зовнішньої політики.

За змістом суспільний устрій - це система політичних, економічних, соціальних духовних і інших суспільних відносин, їхньої взаємодії, позитивного розвитку. В даний час в Україні йде процес розширення, збільшення, розвитку, збагачення змісту як суспільних відношень, що вже мали місце, так і нових. Багатопартійність, свобода політичної діяльності, рівноправність релігій і свобода віросповідання, різноманіття форм власності, їхня рівність, земля та її надра є власністю українського народу. Від імені народу право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування. Громадяни мають право користування цими об'єктами. З іншого боку, в основному законі говориться, що право власності на землю може належати державі, юридичним особам і громадянам. Певно це пояснюється тим, що конституція виходить із концепції «подвійного права» власності на землю: початкового (народ) і виробничого (інші суб'єкти).

Конституція говорить про різноманіття економіки, рівності всіх суб'єктів права власності перед законом; водночас «власність зобов'язує», вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, а економіка повинна мати соціальну спрямованість. Бюджетна система будується на основі справедливого розподілу суспільних благ між громадянами й общинами (громадами).

До питань соціальної системи відносяться положення про те, що людина, її життя і здоров'я, гідність, безпека - це найвища соціальна цінність, що права людини і їхньої гарантії визначають спрямованість діяльності держави. Конституція містить положення, що відносяться до етнічних проблем: про задачі консолідації української нації, про розвиток мов, культури, самобутності національних меншин. На відміну від старих радянських конституцій про якісь класи і соціальні прошарки в новій конституції не згадується. Все це значно розширило, змінило політичні, економічні, духовну сфери життя суспільства. Звісно ж, не всі нові або суспільні відношення є позитивними й ефективними, конституційними і законними. Певний вплив на формування суспільного ладу в Україні справляють нелегітимні, неофіційні, тіньові суспільні відносини; процеси структуризації українського суспільства, тривале (і не завжди конкретне) протистояння політичних сил, порушення соціальних, економічних, цивільних прав і свобод, внутрішня боротьба релігійних конфесій, окремі тенденції сепаратизму (Крим), боротьба в інформаційному просторі, правовий нігілізм, апатичність, байдужність, навіть ці явища як би підтверджують, що процес формування нового змісту суспільного ладу має місце.

За формою суспільний устрій - це система організаційних і функціональних форм усіх сфер життєдіяльності суспільства.

Найбільше характерним для сучасного суспільного ладу є:

- наявність в Україні множини політичних партій, рухів,

- виникнення системи недержавних підприємств як у виробничій, економічній сфері, так і в сферах соціальних послуг, охорони здоров'я, інформації й інше.

Право на об'єднання в політичні партії і громадські організації надається громадянам України і не поширюється на іноземців і осіб без громадянства. Це здійснення і захист прав і свобод, задоволення політичних, економічних, культурних і інших інтересів їхніх членів. Обмеження для об'єднання громадян можуть бути встановлені тільки законом в інтересах національної безпеки, суспільного порядку, охорони здоров'я населення, захисту прав і свобод інших осіб.

Конституція містить деякі загальні положення, що відносятьсяя до політичних партій і інших об'єднань, а також регулює основи статусу партій і профспілок.

1) До числа загальних положень відносяться: всі об'єднання громадян рівні перед законом; забороняються об'єднання, цілі і діяльність яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу шляхом насильства, порушення суверенітету і цілісності держави, підриву безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпал міжетнічної, расової, релігійної війни, зазіхання на права людини і здоров'я населення;

2) суспільні об'єднання не вправі мати військові формування;

3) ніхто не може бути примушений до вступу в якесь об'єднання або обмежений у правах за приналежність до якоїсь громадської організації;

4) діяльність об'єднань громадян може бути заборонена тільки в судовому порядку.

Конституція визначає роль політичних партій у суспільстві: вони сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами партій можуть бути тільки громадяни України. Забороняється створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої влади, у виконавчих органах місцевого самоврядування, у військових формуваннях, на державних підприємствах, у навчальних закладах, в інших державних установах і організаціях. Це відноситься і до напівдержавних, змішаних підприємств, але на приватних підприємствах партійні організації заборонені. У представницьких органах також створюються об'єднання на основі партійної приналежності (партійні фракції політичних партій).

В даний час в Україні діє багато партій, але партійна система ще не устоялась і знаходиться в стані постійних перерв. Жодна партія не має у своєму розпорядженні більшість у Верховної Раді, що позбавляє президента й уряд необхідної опори в парламенті.

Україна - світська держава. Це така держава, у якій немає офіційної державної релігії і жодне з вірувань не визнається обов'язковим або кращим. Визначальним у характеристиці світської держави є те, що релігія, її канони і догми, релігійні об'єднання, що діють у країні, не управі впливати на державний устрій, на функціонування державних структур і їхніх посадових осіб, на систему державного і муніципального управління, на інші сфери державної діяльності.

Україна, подібно багатьом країнам є поліконфесійною державою, тобто її населення сповідає різноманітні вірування (православ'я, католицизм, греко-католицтво, мусульманство, буддизм і інші). У таких країнах релігійні проблеми нерідко переплітаються з етнічними, расовими, національними проблемими і тоді останні загострюються. Все це необхідно враховувати законодавцям при регулюванні даних відношень.

Відповідно до Конституції України і Закону «Про свободу совісті і релігійних організацій» школи в Україні відділені від церкви, хоча доступ до різноманітних видів і рівнів освіти дається громадянам незалежно від відношення до релігії. Закон дозволяє релігійним організаціям створювати у відповідності зі своїми внутрішніми установками для релігійного виховання дітей і дорослих навчальних закладів і груп.

Законодавство України встановлює також, що держава не повинна займатися пропагандою атеїзму, перешкоджати діяльності релігійних організацій, а навпаки повинна сприяти їхній діяльності. Держава повинна захищати права і законні інтереси релігійних організацій, сприяти установленню відношень взаємної релігійної толерантності і поваги між громадянами, що сповідують чи не сповідують релігію, між віруючими різноманітних релігійних віросповідань, повинна реально забезпечувати рівність усіх релігійних організацій перед законом.

Водночас, держава контролює діяльність релігійних організацій. Вона реєструє статути релігійних організацій. У випадку порушення релігійною організацією законодавства, її діяльність може бути припинена за рішенням суду.

Україна - унітарна держава. Принцип унітаризму держави закріплений у ст. 2 Конституції України. Унітарна форма державного устрою відповідає етнічному складу населення України, її історичному минулому, економічному і культурному розвитку.

Унітарна держава - це цілісна централізована держава, адміністративно-територіальні одиниці якої не мають статусу державних утворень, не мають суверенних прав. Україна як унітарна держава має єдині органи державної влади, має у своєму розпорядженні повноту верховної влади на всій території. Територія України в межах існуючих кордонів цілісна і недоторкана. Існуючий розподіл України є адміністративно-територіальним поділом і не носить політичного характеру. Особливістю унітарної форми державного устрою України є наявність у її складі Автономної Республіки Крим, що, хоча і має свою Конституцію, але не має суверенітету, є невід'ємною складовою частиною України.

Найважливішими принципами суспільного ладу України, закріпленими Конституцією є:

- принципи суверенності суспільства, народу, тобто народний національний суверенітет (преамбула ст.2 і 5 І Р.);

- принципи демократизму суспільства (ст. 69);

- принцип конституційності, законності суспільного ладу;

- принципи політичного, економічного, ідеологічного різноманіття громадського життя;

- принцип етнічної рівності, багатонаціональності і політичної єдності Українського народу (усі нації і громадяни рівні, ст.11);

- принцип соціальної справедливості й інші.

Соціальний характер держави знаходить своє вираження в положеннях про економічну безпеку (у зв'язку з цим у конституції згадується про Чорнобильську атомну катастрофу), захист генофонду українського народу, соціальний захист військових, розвиток української мови і мов національних меншин, а також у положенні про права особистості (наприклад, про мінімальну оплату праці, різноманітні види соціального захисту, безкоштовну освіту).

Таким чином, Конституція України і конституційні закони закріплюють, забезпечують і гарантують основи конституційного ладу України як найважливішого чинника існування будь-якого суспільства і держави.

 

Питання для самоконтролю:

1. Принципи конституційного ладу.

2. Гарантії конституційного ладу.

3. Принципи суспільного ладу.

4. Форми територіального устрою, правління та політичного режиму України.

 

Теми рефератів:

1. Конституційний лад України.

2. Основи суспільного ладу України.

3. Діяльність політичних партій в Україні.

4. Державні символи України.

 

Література:

Конституція України 1996р. зі змінами 2004 р. – К., 2005

Конституційне право України: Навчальний посібник / Савгиря О.В., Шукліна Н.Г. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 632 с.

Конституційне право України: Підручник / За ред.. Колісника В.П., Барабаша Ю.П. – Харків, 2008. – 416 с.

Конституційне право України: Навч. Посібник / Кравченко В.В. – Вид.6-е, доп. - К.:Атіка, 2007. – 592 с.

Основи держави і права : Навч. посібник / Л.Л. Богачова ; В.А. Бігун ; Ю. П. Битяк ; та інші ; За ред. Вячеслав Васильович Комаров ; Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X. : Б.в., 2001. -260 с.

Основи права України : Навч. посібник для неюрид. спец, вищих навч. закладів / Володимир Ярославович Бурак ; В. К. Грищук ; О. В. Грищук ; та інші ; За ред. В. Л. Ортинський. - 2-ге вид., доп. і перероб.. - Львів : Оріяна-Нова, 2005 - 368 с.

Основы государства и права Украины : Учебник / Н. А. Бахтин ; П. Н. Говенко ; И.И. Каракаш ; и др. ; Под ред. Н. Пахомов. - 2-е изд., испр. и доп.. - X. : Одиссей, 2001 - 320 с.

Касынюк Л. А. Основи конституционного права Украиньї : Учеб. пособие для вузов Украины и преподавателеи основ конституционного права Украины / Л. А. Касынюк ; Ин-т содерж. и методов обучения ; Харьк. гос. техн. ун-т строительства и архитектурьі. - 3-є изд., перераб. и доп.. - X. : Одиссей, 2003-256 с.

Правоведение : Учебник / С. 3. Демский ; В. С. Ковальский ; А. Н. Колодий ; и др . ; Под ред. Владимир Владимирович Копейчиков. - К. : Юринком Интер ; X. : Фолио , 2002-752 с.

Правознавство : Підручник / С. Е. Демський ; В. С. Ковальський ; Анатолій Миколайович Колодій ; та інші ; За ред. В. В. Копєйчиков. - 7-е вид., стереотип. . - К. : Юрінком Інтер, 2003 - 736 с. -

Правознавство : Навч. посібник для неюридичних спец. / Й. Г. Богдан ; Володимир Ярославович Бурак ; В. К. Грищук ; та інші ; За ред. Пилип Данилович Пилипенко. - Львів : Новий Світ-2000, 2003-592 с, іл. - (Вища освіта в Україні