Главная | Обратная связь

Особливі ознаки національної економіки

Оскільки національна економіка є складною системою, єдиним склад­ним господарським організмом, то її основними ознаками є:

Єдина мета - усі елементи національної економіки мають свою кінцеву та проміжні цілі функціонування, проте вони з об'єктивною не­обхідністю (для збереження єдності і цілісності системи) підпорядковані єдиній меті - забезпечити стале економічне зростання суспільства.

• Структура національної економіки - 1) якісний розподіл та кіль­кісна пропорційність процесів виробництва, що визначають внутрішньо­виробничі зв'язки та залежності, які виникають під впливом суспільного поділу праці, рівня розвитку продуктивних сил та виробничих відносин; 2) співвідношення між галузями та господарськими комплексами, які ви­ражають господарські пропорції і стан суспільного поділу праці.

• Іерархічність структури національної економіки - національна економіка має багатоярусну структуру. До її характерних рівнів можна віднести: мікроекономіку (економіка домогосподарств, фірм та підпри­ємств), мезоекономіку або галузеву економіку (первинна економіка, еко­номіка переробки продукції галузей, економіка обслуговування), макроекономіку (господарський комплекс країни в цілому, тобто загальні еко­номічні процеси на рівні всього суспільства).

• Організаційно-функціональна взаємозалежність між елемен­тами системи - усі елементи та рівні національної економіки пов'язані тісними економічними взаємозв'язками, продуктивними силами і вироб­ничими відносинами у процесі суспільного виробництва на рівні галузей та міжгосподарських комплексів.

• Незеодимість функцій та структури елементів системи до системи як єдиного цілого - кожен елемент та рівень економічної систе­ми суспільства має свою власну структуру та виконує притаманні йому функції, що лише у своїй сукупності та постійній взаємодії формують єдиний господарський комплекс нації.

• Наявність механізмів самозбереження та саморозвитку-оскільки до складу національного господарства входять основні підсис­теми та метасистеми, то механізми самозбереження поелементно можна розглядати як певний комплекс форм, методів і важелів управління та регулювання розвитку продуктивних сил, техніко-економічних, органі­заційно-економічних та соціально-економічних відносин, суспільного способу виробництва, а також забезпечення взаємоузгодження цих під­систем між собою у процесі їх розвитку та взаємодії. Економічна нау­ка виділяє наступні механізми саморозвитку і самозбереження: ринкове саморегулювання, державне регулювання та корпоративне регулювання економіки.

• Керованість - дана характеристика національної економіки забезпечується за рахунок добровільного підпорядкування об'єктивним зако­номірностям розвитку економічних відносин (ринок) та через опосеред­коване втручання в економіку єдиного координаційного центру в особі державних органів влади. Громадянське суспільство делегує державі по­вноваження щодо правового та інституційного оформлення економічних відносин, і кожен елемент та підсистема національної економіки повинен дотримуватись їх (владний примус). А також через корпоративне регу­лювання та управління соціально-економічними процесами національ­ної господарської системи шляхом вироблення та застосування альтерна­тивних до ринку та держави механізмів координації.

• Зворотні зв'язки між елементами системи- забезпечуються за рахунок наявності у суспільстві каналів обігу економічних ресурсів (трудові, матеріальні, нематеріальні, фінансові, інформаційні та ін.). До таких каналів можна віднести: ринок з його розгалуженою інфраструкту­рою, суспільний та корпоративний сектори національної економіки.

• Динамічність - національна економіка перебуває у постійному саморусі та саморозвиткові. Він проявляється та забезпечується основ­ними формами прояву економічних законів і закономірностей розвитку та об'єктивується у процесах безперервного відтворення усіх складових системи. На даний процес впливають всі регулятори національної еконо­міки, що базуються першочергово на закономірностях розвинених рин­кових економік. Так, поряд з класичними факторами розвитку економіки у процесі її еволюції зародились нові чинники, що в сучасних умовах є вирішальними для динамічного та сталого розвитку національних госпо­дарських систем. Це - знання, наука, інформація, техніка та технологія, що є головними та безпосередніми продуктивними силами сучасної еко­номіки. Окрім того змінюється співвідношення між галузями та народ­ногосподарськими комплексами, сферами виробництва та послуг. Най­більш розповсюдженими стають ті галузі та сфери економіки, що за раху­нок високих технологій, інформаційних систем забезпечують подальший високотехнологічний, наукомісткий та якісний розвиток національних економік.

• Відкритість - господарський комплекс суспільства з необхід­ністю має відкритий характер, що забезпечується законодавством дер­жави і об'єктивними закономірностями прояву ринкового механізму та проявляється у формі зовнішніх зв'язків держави з іншими суб'єктами господарювання (міжнародні, регіональні, світогосподарські економічні взаємовідносини): міжнародна спеціалізація та кооперація праці, міжна­родний рук ресурсів, торгівля тощо.

• Цілісність — забезпечується наявністю стійких постійно повторю­ваних економічних відносин виробництва, обміну, споживання та розпо­ділу, тобто тісних взаємозв'язків між галузями, сферами і господарськи­ми комплексами національної економіки.