Главная | Обратная связь

Національна економіка в системі економічних знань

Враховуючи вказані характеристики національної економіки як сис­теми, складного господарського механізму курс розвитку національної економіки відображає усю сукупність взаємовідносин між елементами національного господарського комплексу у динаміці їх розвитку та на всіх рівнях їх протікання: макро-, мікро- та мезорівні.

Межі національної економіки не завжди збігаються з державними кордонами: оскільки економічна діяльність національних суб'єктів господарювання може виходити за межі власної країни, а нерезиден­ти здійснюють свою діяльність і на її території, то межі національ­ної економіки як системи визначаються функціонуванням національ­них суб'єктів господарювання на її території та за її межами. Тобто, у статиці ми маємо справу з економічною моделлю розвитку певної держави, а в динаміці визначаємо загальний результат від економічної діяльності з урахуванням закордонних операцій національних госпо­дарських одиниць.

Оскільки нація складається з політичної, соціально-культурної та економічної підсистем, то на результати функціонування господар­ського комплексу держави впливають не лише суто економічні, а й політичні, морально-етичні, культурні, психологічні та інші фактори. Саме тому національна економіка як наукова дисципліна не є відосо­бленою від цілого ряду соціальних наук і активно використовує їх по­нятійний апарат для пояснення тих соціально-економічних процесів і явищ, що протікають в державі. До цих наук можна віднести: психо­логію, філософію, соціологію, політологію, етнографію, демографію, історію та ін.

Так як національна економіка як науковий напрям має на меті дослідження національного господарського механізму, а також вироблення на його основі рекомендацій для органів державної влади, суб'єктів еконо­міки з метою його раціоналізації і оптимізації, забезпечення сталого еко­номічного зростання, то вона активно використовує у своєму арсеналі методи математичного моделювання, соціально-економічного прогнозу­вання, комп'ютерної обробки даних та побудови складних імітаційних моделей, статистичні і аналітичні методи та моделі.

Проте найбільш тісні зв'язки національна економіка зберігає з цілим комплексом економічних наук .

Економічна теорія (політекономія) тяжіє до представлення і опису економічних процесів і явищ у чистій, ідеальній формі, оперуючи рядом абстрактних, найбільш загальних категорій і понять, використовує до­сить приблизні абстрактні моделі для пояснення та відображення об'єк­тивної реальності. Вона представляє собою загальну методологічну ба­зу для комплексу прикладних економічних наук і має на меті виявлення загальних закономірностей протікання економічних процесів і явищ у найбільш загальному універсальному вигляді. А національна економіка є частиною предмета економічної теорії.

Економіка особливих форм економічних відносин та організацій розглядає певні аспекти протікання економічних явищ і процесів на мікро-, макро-, мезо- та супермакроекономічному рівнях: рух, акуму­ляція та розподіл фінансових ресурсів, етапи життєвого циклу суб'єк­тів господарювання, вироблених благ, можливості реалізації проектів господарюючих суб'єктів, управлінські аспекти економічної діяльності, екологічні проблеми як наслідок господарської діяльності та шляхи їх подолання тощо.

Блок інформаційно-аналітичних економічних наук досліджує загаль­ні принципи управління економікою шляхом вироблення кількісних ха­рактеристик та співвідношень між економічними явищами та процеса­ми, взаємозв'язки між економічними величинами на основі застосуван­ня математичних моделей і статистичних методів обробки економічної інформації.

Історико-економічні науки досліджують проблеми розвитку самої еко­номічної науки у ретроспективі, накопичують знання про основні етапи її розвитку та економік окремих держав, а також аналізують перспективи та подальші шляхи їх еволюції.

Конкретно-економічні науки займаються дослідженням питань перебігу економічних процесів і явищ на мікро-, мезо- та макрорівнях національної економіки, а також розробляють теоретико-методологічні та практичні ре­комендації щодо шляхів раціоналізації та оптимізації їх розвитку. Отримані на їх базі знання покладаються в основу державної економічної політики, слугують базою для формування державних програм, проектів тощо.

Національна економіка входить до блоку конкретно-економічних наук. Вона розглядає ті ж проблеми, враховуючи специфіку господарського життя окремо взятої країни у динаміці її історичного, економічного, соціокультурного розвитку та у діалектичній єдності загальнонаукової теорії і реальних процесів її прояву чи відхилення від неї. Національна еконо­міка відображає загальні підходи до визначення стратегічних напрямків сталого розвитку держави, досліджує конкретні особливості, недоліки та переваги її економічного стану, а з урахуванням інтеграційних та глобалізаційних процесів - також можливості та місце національної економіки у структурі світогосподарських зв'язків.

Будь-яка держава прагне вирішувати питання власної економічної незалежності та стабільного економічного розвитку. Саме їх торкається національна економіка як наукова дисципліна та навчальний курс. Вона сис­темно, враховуючи конкретно-історичні особливості розвитку, досліджує господарську систему суспільства: організаційно-функціональні, економіко-географічні фактори формування та функціонування господарсько­го комплексу держави, визначає особливості економічного потенціалу національної економіки, чинники її економічного розвитку та механізми управління і регулювання економіки, а також можливості дослідження її реального та можливого (бажаного) стану. З урахуванням усіх вказаних особливостей розвитку національної економіки курс „національна еконо­міка" торкається проблем входження економіки певної країни у систему світогосподарських зв'язків та створення умов її економічної безпеки в умовах глобалізації світового ринку.

Національна економіка тісно пов'язана з економічною політикою та стратегією держави. Так, якщо перша покликана проаналізувати, про­слідкувати та систематизувати знання про тенденції, особливості та прі­оритети розвитку господарської системи країни, то остання представляє собою цілеспрямовану систему заходів держави у сфері суспільного ви­робництва, розподілу, обміну і споживання благ. Економічна політика має за наукову основу „національну економіку" і покликана відображати ін­тереси суспільства, всіх його соціальних груп і направлена на укріплення національної економіки як явища соціально-економічної реальності.

Курс національної економіки, враховуючи специфіку для даної галузі знань задач, виробляє власні методологічні принципи та засоби їх дослід­ження і вирішення. До таких принципів відносяться:

1. Принцип системності - дослідження національної економіки як ці­лісного господарського комплексу, який складається зі взаємопов'яза­них підсистем, елементів цих підсистем, ієрархічних рівнів та постій­них взаємозв'язків між ними.

2. Принцип науковості- намагання відійти від суб'єктивізму в дослі­дженні свого предмету, подолати власні симпатії та антипатії, вигоди і інтереси, тобто вирішення задач дисципліни об'єктивно, у тому ви­гляді, в якому вони представляються в об'єктивній реальності.

3. Принцип діалектичної єдності - врахування при дослідженні гос­подарського комплексу держави загальних, специфічних і одиничних особливостей та тенденцій її розвитку.

4. Принцип історичності - господарський комплекс суспільства пови­нен розглядатись через призму його історико-економічного розвитку: у ретроспективі та перспективі.

5. Принцип динамізму і безперервності- національна економіка як явище соціально-економічної реальності є динамічним, рухливим, тобто перебуває у постійному розвитку, так само наукове знання по­винно відслідковувати та аналізувати динаміку її розвитку.

6. Принцип цілепокладання — будь-яке знання повинно отримуватись та використовуватись для досягнення певних цілей. Воно вже у за­родковому стані повинно враховувати та обґрунтовувати цілі, кінцеву мету та засоби її досягнення.

7. Принцип збалансованості - тобто необхідної і достатньої кількісної відповідності та оптимального поєднання наукового знання та його практичного застосування.

Кожна наука має арсенал засобів для дослідження власного предмету. Він становить методологію даної науки- сукупність методів пізнання явищ і процесів об'єктивної реальності, категорій та закономірностей їх розвитку.

Національна економіка використовує для дослідження свого предмету загальнонаукові та спеціальні методи.

До загальнонаукових методів курсу національна економіка можна від­нести: системний метод, методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, наукової абстракції, поєднання логічного та історичного.

Спеціальні методи національної економіки представляють собою су­купність засобів та заходів, підходів і шляхів вивчення предмету науки, які використовуються і в інших сферах наукового знання. Це такі методи, як: економіко-математичне моделювання, соціально-економічний експе­римент, анкетування, позитивний і нормативний економічний аналіз.

Курс „національна економіка" розглядає свій предмет через призму економічного розвитку економічної системи України з позицій виділення загальних тенденцій еволюції економічних систем та особливостей влас­не вітчизняної практики господарювання.

Характеристика загальних та специфічних рис національної економіки.

Національної економіці властиві наступні загальні взнаки:

= Тісні економічні зв’язки між суб'єктами господарювання на основі поділу праці

= загальний економічний простір, що характеризується єдиним економічним законодавством; єдиною грошовою одиницею; загальною фінансовою і грошово - кредитною системами;

= єдиний економічний центр, який виконує регулюючу та координуючу роль за допомогою заходів економічної політики

= загальна система економічного суверенітету;

=територіальна цілісність.,

Національна економіка являє собою діалектичну єдність взаємопов’язаних та взаємодіючих економічних суб'єктів, секторів та укладів. Основними її суб’єктами є господарські одиниці, домогосподарства й держава, кожний з яких прагне до найбільш повної реалізації своїх економіч­них інтересів. Основними секторами національної економіки є приватний і державний.

Сучасну національну економікухарактеризують такі групи ознак:

ознаки національногосуверенітету;

ресурсо - виробничі;

господарсько-організуючі;

товарообмінні.

Ознаки національного суверенітету. Визначають здатність суспільно-господарської системи до самоорганізації, до реалізації себе як суб'єкта міжнародних рівноправних партнерських го­сподарських та інших зв'язків.

До них належать:

> суверенітет і недоторканність території, державного утворення;

> суверенітет законотворчості і чин­ності правових актів на державній території;

> суверенітет на­ціональної внутрішньої і зовнішньої політики;

> суверенітет су­спільно-культурної ідеології; суверенітет господарської діяльності.

Ресурсо - виробничі ознаки. Відображають передусім потен­ційні можливості виробничоїдіяльності, структури виробництва, його спеціалізації і охоплюють: людський потенціал; науковий і техніко-технологічний потенціал; природно-ресурсний потенціал.

Людський потенціал визначається чисельністю населення пра­цездатного віку, його професійною структурою, кваліфікаційним рівнем, освітою, станомздоров'я тощо; науковий і техніко-технологічний — станом розвитку науки,впровадженням наукових розробок у виробництво, створеннямнових видів машин і техно­логій; природно-ресурсний— географічним розміщенням країни, наявністю природних сировиннихресурсів, рівнем їх освоєння і переробки.

Господарсько-організуючі ознаки. Є визначальними серед ін­ших груп ознак. Вони виявляються у наявності економічного меха­нізму, що визначає рівень поєднання людського потенціалу з при­родно-ресурсним і техніко-технологічним потенціалами, який за­лежить від узгодження приватних, колективних і суспільних інте­ресів, системи стимулів виробництва і праці тощо.

Інфраструктура економічного механізму є така:

правова сис­тема (законипро власність, підприємництво та ін.);

система стимулювання виробництва і праці;

фінансово-кредитна систе­ма (фінансидержави, підприємств, населення, національна гро­шова одиниця,система банків (національного і комерційних), по­даткова система;

митна система;

система управління і регулювання макроекономічна, регіональна, мікроекономічна ).

Ознаки національної економіки є показниками самоорганізації суспільства, зокрема щодо державотворення, економічної систе­ми, економічної і соціальної політики та ін. Структура і динаміка виробництва, товарообмін на внутрішньому і зовнішньому рин­ках, бюджет країни і доходи населення — головні критерії, за яки­ми оцінюють стан самодостатності національної економіки.