 |
|
Теорія дуального розвитку.
Теорія дуального розвитку грунтується на принципах системно-структурного аналізу, суть якого, як відомо, полягає в тому, що будь-яка органічна система, передусім економічна, є різнорівневою, ієрархічною, відповідним чином субординованою. Між елементами системи існують відносини залежності і взаємозалежності та певної підпорядкованості.
Окрім того розрив між різними елементами системи не лише не скорочується, а й зростає, що поглиблює дуальність економічного розвитку. Вона елімінується соціальною політикою окремих держав та заходами щодо демократизації міжнародних економічних відносин.
Слід сказати і про наявність переваги своєрідного економічного егоїзму над альтруїзмом, що проявляється в незацікавленості вищих ієрархічних структур у господарському і соціально-політичному розвитку нижчих, у створенні явних чи прихованих перешкод для цього.
Одним з головних недоліків теорії дуального розвитку є її пасивно-споглядацький характер, вона радше фіксує існуюче становище, ніж пропонує шляхи і механізми вирішення складних проблем економічного зростання і розвитку.
14.Концепція сталого розвитку: сутність, складові та та філософія сталого розвитку.
Сталий розвиток як світове явище проявився в 90-х роках XX століття. Під сталим розвитком розуміють модель бажаного розвитку суспільства, що базується на оптимізації всіх видів діяльності людства та умов природного середовища. Сталий розвиток має три виміри - економічне зростання, соціальний прогрес та охорону навколишнього середовища.
Економічний вимір сталого розвитку передбачає: по-перше, зростання добробуту членів суспільства по-друге, ліквідацію бідності шляхом ефективного використання ресурсів, по-третє, збалансоване зростання країн з різними рівнями розвитку.
Соціальний вимір передбачає забезпечення в кожній країні: людських прав та свобод; плюралізму, демократії, побудови громадянського суспільства; створення можливостей та доступу до основних освітніх, медичних, культурних послуг тощо.
Екологічний вимір передбачає: захист навколишнього природного середовища, екосистеми; збереження флори та фауни; раціональне використання всіх мінеральних, біологічних, екологічних та інших видів ресурсів.
Ідея сталого розвитку виникла з метою подолання труднощів, які почалися в 70-80-х років XX ст. поряд із нарощуванням матеріального виробництва, а саме: *обмеженістю природних ресурсів; *несприятливою демографічною ситуацією; *катастрофічно швидким руйнуванням природного довкілля; *зростаючою загрозою здоров'ю та життю самої людини.
Філософія сталого розвитку полягає в поступовому нарощуванні національних потенціалів країн світу для підвищення якості життя у всіх сферах життєдіяльності населення без нанесення шкоди природі і прийдешнім поколінням.
Концепція сталого розвитку: 1) характеризується комплексністю та інтегрованістю основних елементів - економіки, суспільства і природи; 2) базується на правах людини та народів щодо отримання рівності прав на розвиток; 3) передбачає задоволення поточних потреб нинішнього покоління без посягань на потреби та можливості майбутніх поколінь.
ООН виступає основною рушійною силою сталого розвитку в світовому масштабі. На 55 сесії ООН в 2000 році було виділено три основних цілі, які мають бути забезпечені в кожній країні: 1-подолання бідності; 2-подолання страху; 3-забезпечення майбутнього.