Главная | Обратная связь

Бідність суть причини концепції визначення

Бідність — соціальні відносини, що характеризуються відсутністю необхідних матеріальних засобів для того, щоб провадити «нормальне» (відповідно до норм прийнятих суспільством) життя, наприклад, неможливість прогодувати свою родину, дати освіту дітям чи забезпечити сім'ю якісним медичним обслуговуванням. Отже, до особливостей бідності в Україні можна зарахувати такі: · зубожіння значної частини населення, яке до того ж зберігає порівняно високий,соціальний статус (рівень освіти, кваліфікації, соціальні зв’язки); · поширеність бідності серед працюючого населення; · психологічне неприйняття економічної нерівності внаслідок переконання громадян у кримінальному походженні більшої частини капіталів; · низький рівень якості життя населення, загалом та соціальної інфраструктури, зокрема; · ризик збідніти прямо пропорційний кількості дітей до 18 років; · регіональна диференціація бідності (рівень бідності серед сільського значно вищий, ніж у великих містах).

Базові причини бідності: Обєктивні ( економічний стан країни, що обумовив рівень життя, можливості реалізації особистих здібностей(система освіти, спеціалізаціі кваліфікації), забезпечення робочими місцями згідно спеціальності(зайнятість праце спроможних), плануючий в країні спосіб розподілу фонду споживання (диференціація сімей за доходами), співвідношення обсягу і структури ринку споживчих товарів і послуг,цін з різним рівнем доходів сімей, законодавство, охорона здоровя, нерівномірність розподілу доходів, заборгованість із з.п., безробіття. Субєктивні( неспроможність людини скористатися можливостями які надає держава, індивідуальні здібності,які неспроможні забезпечити людині гідного соц..статусу, недбала побудова сімейного бюджету, спосіб життя, несприятливі житлові умови, інвалідність тощо). Бідність — явище багатогранне, відповідно, й показник бідності повинен відображати цю багатогранність. У рамках концепції людського розвитку для цього розроблені два показники бідності — індекс бідності (злиденності) населення для країн, що розвиваються (ІБН-1), та індекс бідності (злиденності) населення для роз­винутих країн (ІБН-2). Ці індекси являють собою комплексні, агреговані показники, що відображають різні аспекти нестатків у житті людини за трьома основними елементами, які віддзеркалюються в ІЛР, — довголіттям, рівнем освіти й матеріальним рівнем життя. Складність вимірювання інших складових людського розвитку (політична свобода, особиста безпека й т. ін.) не дозволяє включити їх в індекси бідності населення. Відмінності між ІЛР та ІБН в тому, що ІЛР визначає рівень прогресу у суспільстві, а за допомогою індексів бідності населення вимірюються масштаби нестатків у тієї частини населення, яку прогрес обминув. Індекси бідності населення складаються з таких компонентів :ІБН-1: 1) частка осіб, які не доживають до 40 років; 2) рівень неграмотності; 3) складний показник матеріальної забезпеченості, що включає: частку населення, яка не має доступу до безпечної води; частку населення, яка не має доступу до медичних послуг; частку дітей віком до 5 років з недостатньою масою тіла; ІБН-2: 1) частка осіб, які не доживають до 60 років; 2) рівень функціональної неграмотності (нездатності розуміти прочитане); 3) частка населення, яка визнана бідною за доходами (межа становить 50 % медіанного особистого доходу); 4) рівень застійного безробіття (тривалістю 12 місяців і довше). У рамках концепції людського розвитку бідність розглядається як багатогранне явище, яке не зводиться винятково до низьких доходів. Якщо розвиток людини полягає в розширенні її можливостей вести гідне, творче і здорове життя, то бідність — це відсутність таких можливостей та свободи вибору.