Оцінка земельних та мінеральних ресурсів.

Земельні ресурси. Одним із найбільш цінних ресурсів є земля. Наша країна займає надзвичайно вигідне географічне положення. Вона розташована на перехресті шляхів із Європи в Азію, з Північної Європи в Південну. Вона входить до шести країн світу з найбільшим обсягом оброблюваних земель

Правова основа земельних відносин - Земельний кодекс України, який визначає основні категорії землекористування залежно від функціонального використання та цільового призначення земель: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів; землі промисловості, транспорту, зв'язку; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі запасу; землі водного фонду.

За забезпеченістю ріллею в розрахунку на одного жителя Україна має один із найвищих показників

Стійка тенденція деградації земельних ресурсів викликана: *незбалансованою сільськогосподарською діяльністю, зокрема через надзвичайно високий рівень розораності земель;*використанням недосконалих технологій;*негативним впливом промисловості та транспорту;*забрудненням радіонуклідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Мінеральна ресурси. На відміну від найбільших країн світу Україна не забезпечує себе повністю мінеральними ресурсами, проте має значний природно-ресурсний потенціал (5% природних ресурсів світу) і щодо цього перебуває в більш вигідному положенні, ніж деякі економічно розвинені країни (Японія, Італія), які не мають подібної власної ресурсно-мінеральної бази.

Мінерально-сировинні ресурсиналежать до невідновних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий - десятки й сотні мільйонів років. За характером використання мінеральні ресурси поділяють на три групи: *паливно-енергетичні,*рудні,*нерудні.

Особливістю розміщення мінеральних ресурсів є їх нерівномірне поширення в надрах землі. На території нашої країни розміщується понад 7 тис. розвіданих родовищ із 94 видів корисних копалин. Деякі з них мають світове значення: залізні та марганцеві руди (80% їхніх запасів у Європі), кухонна сіль, кам’яне вугілля. Також країна має значні запаси бокситів, мідних руд, самородної сірки, калійної солі, ртуті, каолінів, графіту, флюсової сировини і вогнетривких глин, скляних пісків, бентонітів, цементної сировини.

16.Оцінка водних, лісових та рекреаційних ресурсі. В Україні показники природної водозабезпеченості є одними з найнижчих у Європі з розрахунку на 1 жителя та одиницю площі. Найкраще забезпечені водою Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська обл, найгірше - південні обл України. На пд та сх проблеми водопостачання вирішуються за рахунок використання транзитного стоку.Серед підземних вод особливо важливу роль відіграють мінеральні. У Карпатах, Закарпатській обл й на півострові Крим, у Кримських горах є термальні води.У лиманах моря є лікувальні грязі, розвивається потужний санаторнй комплекс.

Україна належить до малолісних та лісодефіцитних країн. Лісистість України майже втричі менша за лісистість Зх Європи - 43,2 % Ліси сконцентровані переважно в Поліссі та в Укр Карпатах. Зараз основним господарським призначенням лісів є сировинне забезпечення промисловості, де головним продуктом користування є деревина.

Сприятливі природнокліматичні умови забезпечили Україні потужний рекреаційний потенціал. До рекреаційних ресурсів відносять об'єкти і явища природного походження для відпочинку і туризму.Наявні мінеральні води, лікувальні грязі, ін об'єкти лікувально-рекреаційного значення. Україна має значні можливості для динамічного розвитку туристичної та рекреаційної галузі, розширення міжнародного співробітництва в цій сфері, надання туристично-рекреаційних послуг, розвитку міжнародного туризму.

17.Виробничо-технологічний потенціал України: сутність, характерні риси. Виробничо-технологічний потенціал - сукупність засобів в-ва, існуючих технологій, їх використання в економ дія-сті. Обсяг виробничих потужностей у промисловості станом на 2011 рік складає близько 77% від обсягу 1990 р. Виробничий потенціал України майже повністю сформувався у складі народногосподарського комплексу колишнього СРСР. В Україні розвинулись переважно промисловість, особливо важка, і с/г. Найбільший виробничий потенціал належить промисловості, яка створює майже 50% національного доходу країни та орієнтується як на внутрішній, так і на зовнішній ринки. Характерні риси виробничого потенціалу: 1)високий ступінь зносу, вивільнення виробничих потужностей; нецільове використання амортизаційного фонду, високий рівень неплатежів, незбалансованість економ системи, наявність диспропорцій в основних економ балансах, 2)висока с/в продукції через матеріало-, енергоємність, фондомісткість в-ва; 3)переважно низькотехнологічне в-во; 4)кадрова проблема - нестача кваліфікованих менеджерів середньої та вищої ланок.

18.Науковий потенціали України: сутність та характерні риси.Науковий потенціал - це сукупність ресурсів і можливостей сфери науки будь-якої системи, яка дає змогу за наявних форм організації та управління ефективно вирішувати господарські завдання. Складові:кадри;фінансування;матеріально-технічна база;інформаційне забезпечення. Найважливішою складовою науково-технічного потенціалу є наукові кадри. Україна традиційно вважається державою з вагомим науковим потенціалом, визнаними у світі науковими школами, розвинутою системою підготовки кадрів.Тут за рахунок держ коштів сьогодні фінансується лише близько 35 % загального обсягу наук і наук-техн робіт. Важливим показником, що характеризує стан науково-технічного потенціалу, є обсяг видатків на науку та їхня питома вага у ВВП. Нинішня ситуація в Україні у цій сфері задовільною вважатися не може.Негативні тенденції:-відсутність дієвого механізму впровадження технологій і технологічних рішень;-спостерігається погіршення вікової структури наукових кадрів,-зростання сумісництва наукової дія-сті з ін видами дія-сті;-еміграція наукових кадрів;-недостатнє фінансування держ коштами обсягу наукових робіт.Заходи щодо подолання негативних тенденцій: прийнята ВР України Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України (1999 р.), Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

19.Інноваційний потенціали України. Найбільш узагальнюючим показником розвитку науково-технічного потенціалу є показники впровадження інновацій. Інноваційні процеси в Україні пов'язані з використанням наук-техн надбань минулих років, що пов'язано з відсутністю інвестиційного підкріплення їх розвитку. Основними факторами, що перешкоджають провадженню передових технологій: обмеженість фінансування,низькокваліфікований персонал, неспроможність керівників різного рівня оцінити нові технології, організаційні та правові проблеми та відсутність наук-техн підтримки з боку ін організацій.Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової у 2010 році становить 3,8%.Форми реалізації інноваційних процесів: *регіони високого наук-техн розвитку (Силіконова долина, Каліфорнія),*технополіси, *технопарки,*бізнес-інкубатори.В Україні налічується близько 50 бізнес-інкубаторів. Дві перші форми найвищого рівня організації та ефективності інноваційної діяльності в Україні, на жаль, ще не сформувалися.

20.Зовнішньоекономічний потенціал України.Поступове входження України у світовий економ простір виявляється в розширенні її економ, політ, торгових, фінансово-кредитних, господарських і технологічних зв'язків з ін країнами світу. У системі міжнародного поділу праці Україна спеціалізується на: в-ві машин, продукції чорної металургії, продукції АПК, особливо харчової, в-ві хімікатів, цементу.Україна має висококваліфікований наук-техн і технологічний потенціали в літакобудуванні. Великі можливості для виходу на міжнародний економ простір має вітчизняна ракетно-космічна галузь. Дев’ять суднобудівних заводів України спроможні виконувати замовлення на будівництво сучасних суден,військових кораблів, послуги з їх ремонту. Реалізуються проекти розвитку танкобудування. Значними є потенційні можливості України у виході на світовий ринок зерна, цукру, олії. Україна виділяється також наук-техн потенціалом високої кваліфікації. У світовий економічний простір Україна інтегрується в ролі сировинного придатка. Дуже неефективною є структура експорту - понад 70% його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. Зовнішня торгівля України зорієнтована переважно на країни СНД в імпорті та інші країни світу - в експорті.

21.Екологічний потенціал УкраїниЕкологічна ситуація в Україні є складною, на що вплинули 3 основні чинники: аварія на Чорнобильській АЕС;невміла меліорація земель;розвиток добувної і переробної промисловості при застарілих технологіях.За ступенем забрудненості повітря, води і землі виділяють наступні території: екологічного лиха; забруднені, надзвичайно забруднені і дуже забруднені; помірно забруднені; умовно чисті.Умовно чистих територій залишилося дуже мало(8,3% площі України). Помірно забруднені території заходу України (без Полісся) і майже весь північний схід держави(приблизно 24%). Дуже забруднені і надзвичайно забруднені території займають також майже третину площі країни (29,5 %). Найбільші забруднювачі навколишнього середовища: об'єкти енергетики,транспорт,об'єкти, що генерують могутні фізичні поля. Дуже негативною з точки зору екології є:наявність на території України Рівненської, Хмельницької, Запорізької і Південно-Української АЕС;хімічна промисловість;машинобудівна галузь;електротехнічні заводи;цементна промисловість;житлово-комунальне господарство.

22.Загальні характерні риси промисловості України.Промисловість України — основна і провідна галузь сус-го в-ва.Структура:паливно-енергетичний, металургійний комплекс; машинобудування; хімічний, лісопромисловий комплекс.Найбільш розвиненими в країні є види економічної діяльності, які належать до первинного та вторинного секторів економіки. Галузям з видобутку та первинної переробки сировини притаманний відносно низький рівень валової доданої вартості на одиницю витрат.Зміна структури економіки потребує значних інвестиційних ресурсів. Особливо небезпечними для майбутнього економіки України є негативні тенденції в машинобудуванні. Про неефективність виробничого потенціалу свідчить і характеристика технологічної бази її розвитку.На сьогодні в Україні можна виділити такі галузі промисловості для представлення технологічних укладів: 3-ій технологічний уклад — теплові електростанції, паливна, вугільна промисловість, чорна металургія, промисловість металевих конструкцій, будівельних матеріалів, скляна і фарфоро-фаянсова промисловості – 58%, 4-ий технологічний уклад — кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна промислов, машинобудування,в-во сантехнічного та газового устаткування, суднобудівна промисловість, ремонт машин і устаткування, деревообробна та целюлозно-паперова, легка промислов, харчова, борошномельно-круп’яна і комбікормова промислов- 38%, 5-ий технологічний уклад — електротехнічна промислов, верстатобудівна та інструментальна, приладобудування, в-во побутових приладів і машин, авіаційна та космічна промислов, хіміко-фармацевтична та поліграфічна – 5%;6-ий технологічний уклад — мікробіологічна промислов, в-во медичної техніки – 1%.

23.Паливно-енергетичний та металургійний комплекси: характерні риси та тенденції.Паливно-енергетичний комплекс-це сукупність галузей промислового в-ва, які здійсн.видобуток палива, в-во електроенергії, їх транспортування та використання. Включає галузі паливної промисловості та електроенергетику.В структурі в-ва палива в Україні переважає вугілля. У споживанні паливно-енергетичних ресурсів домінуюча роль належить природному газу. Торфова промисловість, розміщена в основному на Поліссі. Сучасна електроенергетика є високомеханізованою, автоматизованою галуззю промисловості. В Україні експлуатують 3 типи електростанцій: теплові, гідравлічні та атомні, а також ті, які використовують енергію вітру та сонця.

Металургійний комплекс України включає під-ва чорної та кольорової металургії. В металургії значно розвинене комбінування виробництва, на її відходах працюють в-во будівельних матеріалів, мінеральних добрив.Металургія орієнтується на схід України,де знаходяться найкрупніші паливно-сировинні бази чорної металургії.Найбільшими металургійними комбінатами України є «Азовсталь», «Запоріжсталь» „Криворіжсталь».

Кольорова металургія України розвив. на основі розробки родовищ сировинних ресурсів. Розміщення підприємств зумовлено сировинним та енергетичним факторами. Головними напрямками розвитку гірничо-металургійного комплексу України є підвищення технічного рівня з метою задоволення потреб вітчизняних споживачів і підвищення ефективності експортного потенціалу.

24.Машинобудування, хімічний та лісовий комплекси: характерні риси та тенденціїЗагалом машинобудування розміщене досить рівномірно по території України. Виділяються 8 великих машинобудівних міст: Харків, Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Львів, Донецьк, Луганськ. Визначальну роль при розміщенні конкретних машинобудівних підприємств відіграють такі чинники:сировинний фактор;споживчий чинник;фактор трудових ресурсів та наукоємності.Галузі машинобудування поділ. на:важке;загальне;середнє;в-во точних механізмів;в-во приладів та інструментів;в-во металевих виробів та заготовок;ремонт машин і устаткування. Заходи виведення з кризи машинобудівного комплексу України: 1)визнання пріоритетності розвитку машинобудівного комплексу на базі новітніх технологій; 2)вдосконалення галузевої структури машинобудування, розширення асортименту його продукції;3)розроблення і впровадження стратегії національної політики.

Хімічний комплекс відзначається особливостями технологічного циклу, в яких основу складають процеси хімічних реакцій. Розміщення хімічної промисловості має свої особливості у зв'язку з тим, що на нього впливають такі чинники:1)екологічний чинник. 2)невисока трудомісткість, 3)споживчий чинник.Більшість підприємств хімічної промисловості знаходяться у трьох районах: Придніпров'ї, Донецькому і Прикарпатті. Провідною підгалуззю хімічної промисловості України є в-во мінеральних добрив - азотних фосфорних, калійних.

Лісопромисловий комплекс об'єднує п-ва, пов'язані з вирощуванням і переробкою лісової сировини. Основний продукт лісу-деревина, яку використовують переважно для:в-ва засобів в-ва і предметів споживання.Лісові ресурси України забезпечують потреби господарства майже на 20%, решту деревини (круглий ліс) Україна постачає переважно з пн і сх районів Росії.

25.Агропромисловий комплекс: характерні риси та тенденції.АПК 2-ий після індустріального в-ва структурний підрозділ гос-ва України. На галузі, що входять в АПК припадає майже 40% валового суспільного продукту, майже 25% ОВФ і чисельності зайнятих працівників.Галузі АПК поділ:1)Фондоутворюючі галузі – с/г машинобудування і будівництво; в-во обладнання і машин для переробних галузей АПК, торгівлі, громадського харчування; хімія мінеральних добрив; комбікормова промисловість тощо.2)С/г- основна частина комплексу, складена з рослинництва і тваринництва.3)Переробні галузі - харчова, частково легка промисловість, п-ва зі зберігання і реалізації готової продукції АПК.4)Виробнича інфраструктура та система спеціальних навчальн. і наук. закладів.

С/г складається з рослинництва (45% від всієї продукції с/г) і тваринництва (55%). Найважливішими галузевими частинами АПК є:

• на базі рослинництва - зернопродуктовий, бурякоцукровий, плодо-овочеконсервний, льонопромисловий та інші;

• на базі тваринництва - молочнопромисловий, м'ясопромисловий, птахопромисловий тощо.

Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва.

26.Будівництво та транспорт: характерні риси та тенденції

Будівельний комплекс - це сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво.

До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріального виробництва: Будівництво,промисловість будівельних матеріалів,виробництво будівельних конструкцій і деталей.

Промисловість будівельних матеріалів. Її розміщення обумовлюється одночасним тяжінням виробництва і до сировини, і до споживача.

Промисловість будівельних матеріалів характеризується: дуже низьким рівнем механізації та автоматизації технологічних процесів; невеликим асортиментом продукції; низькою її якістю.

Транспорт.За об'єктами переміщення виділяють: Пасажирський,вантажний.

За середовищем переміщення виділяють:сухопутний, залізничний, автомобільний, трубопровідний,водний, річковий, морський, повітряний - авіаційний.

ЗалізничнийВажливою проблемою для України в плані її інтеграції в європейську єдину залізничну систему є приведення ширини української колії до європейського зразку Автомобільнийякість їх за європейським стандартами - незадовільна. Морськийшироко використовується для внутрішніх і, особливо, міжнародних перевезень. Річковийздійснює перевезення вантажів переважно внутрішніми водними (природними і штучними) шляхами.Трубопровіднийподіляється на магістральний і технологічний. ПовітрянийЗа об'ємом відправок пасажирів знаходиться на останньому місці

27Людський потенціал України: сутність та джерела зростання кількості та якості

Показники оцінки та характеристики людського потенціалу: чисел. Населення, труд потенціал, труд. Ресурси. Трудовий потенціал – труд.ресурси країни включаючи підприємн. Здібності. Кількісно труд потенціал визнач:демографіч чинниками, потребами в-цтва у роб. Силі, можливостями задоволення потреби працезд. Насел в праці. Якісно визнач труд.потенціал формується під впливом:потреб в-цтва, попиту на роб силу. Мірою якості труд потенціалу є ступінь збалансованості проф.-кваліфік характеристик груп праців. з потребами НЕ. Людський потенціал – сума природж здібностей загал і спеціал освіти, набутого досвіду, творч, що забезпеч можливість приносити дохід.

Осн. Сфери д-сті, що форм люд пот:наук-освіт. Комплекс,система охорони здоровя, сфери, що забезпеч без посеред сфери життя.

Чисел склад труд ресурсів залеж від: природ приросту насел, інтенсивності міграц процесів. Насел поділ на ек-актив і ек-неактив насел.

28.Ринкова інфраструктура: сутність та складові елементи

Інфраструктура національного ринку - сукупність елементів, які забезпечують стабільний розвиток і функціонування ринкового механізму національної економіки.

Ринкова інфраструктура включає:

§ реальний сектор: товарні біржі; торгівельні установи тощо;

§ фінансово-кредитний сектор: фондові біржі; позабіржові торгівельно-інформаційні системи;банки;

§ небанківські фінансові установи: страхові компанії; кредитні спілки; фінансові компанії; пенсійні фонди; ломбарди тощо.

Відповідно до товарів, які є об'єктом купівлі-продажу, біржі можуть бути універсальні, товарні і товарно-сировинні, агропромислові, фондові і товарно-фондові

Фондова біржа - організований ринок на якому здійснюється процес купівлі-продажу цінних паперів за певними стандартами та умовами.

Товарна біржа - організований ринок на якому здійснюється процес купівлі-продажу товарів за певними стандартами та умовами.

Банківській сектор України характеризується забезпеченістю законодавчою та нормативною базою, запровадженням міжнародних стандартів банківської діяльності та при вабливістю для інвесторів.

Небанківські фінансові установи виникли для здійснення фінансово-кредитних функцій, які банківські установи не можуть виконати внаслідок наявності системи особливих ризиків.

Страховий ринок України має позитивну динаміку розвитку, що сприяє розширенню фінансових можливостей щодо інвестування.

Недержавне пенсійне забезпечення характеризується становленням інституційного базису, зростанням чисельності учасників та обсягів активів, а також розширенням інвестиційної діяльності. Характерною ознакою нинішньої ситуації в кредитно-фінансовій системі є те, що позичальники мають великі обсяги заборгованості перед кредитними спілками. Фінансові компанії постійно розширюють свою діяльність за рахунок збільшення видів фінансових послуг та активної співпраці по їх здійсненню з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури. Загальний розвиток ринку небанківських фінансових установ характеризується:зростанням кількості фінансових установ посиленням конкуренції розширенням переліку фінансових послуг.

29.Етимологія поняття «добробут»

Класич політ економія: досягнення сус-го добробуту відбув на основі зрост суспіл багатства.

Маршал:людина відіграє більш важливу роль в ек.розвитку ніж більшість факторів в-цтва

Пігу: розрізняє ек і неук. Добробут. Зміна ек добробуту не завжди приводить до відповід коливань неук добробуту

Бенташ:в ек теорії мірилом інд роботи є величина надлишку споживача

Паретто:неможливо розглядати добробут через суму індивід добробутів

Добробут включає 2 критерії: ефективність, справедливість, які є конфлікт цілями держ політики. Намагання підвищ справед через перерозподіл призводить до зменш ефективності ек, що скорочує сусп. Добробут, як джерело для перерозподілу. Ф-ія сусп. Добробуту є деякою ф-єю від індивід ф-ій корисності і зрост ф-єю корисності кожного індивіда.

Підходи до категорії справедливості: 1)утилітаризм –розгляд сусп. Добробут як суму доброб всіх членів сус-ва 2)егалітаризм – вимаг рівномірного розподілу, за якого всі блага поділ порівну між усіма індивідами 3)роулзіанський підхід – сусп. Добробут вимір рівнем добробуту найменш забезпеч члена сус-ва 4)ліберальний –справедливий той розподіл, який досягнуто на конкурент ринку, коли добробут кожного досяг з урахув індивід стартових можливостей і здібностей.

30. Утилітарний підхід до категорії справедливості.

Сусп. добробут — повнота забезпеченості країни життєво необхідними засобами: матер., соц., культ., дух. та еколог. благами. Функ-ї СД (ФСД) – моделі, що формулює цілі сусп-ва і в якій рівень СД є мате мат. функт-ю розміщення ресурсів. Концепція ФСД А.Бергсона-Самуельсона: в сусп-ві можливо впорядкувати альтернативні варіанти розподілу благ згідно з рівнями СД. Держ.політика має бути спрямована на досягнення найвищого із можливих рівнів СД. Вибір ФСД залежить від прийнятного в сусп-ві розуміння справедливості. 4 підходи до справ-сті: утилітаризм, егалітаризм, лібералізм (роулзіанський підхід) та ліберальний підхід (клас. лібералізм). Утилітарний підхід розглядає соціально-економічну ефективність як суму добробуту всіх членів суспільства. Принцип перерозподілу доходів ґрунтується на припущенні про спадну граничну корисність: для заможних членів суспільства корисність одиниці вилученого доходу спадає в меншій мірі, ніж зростає корисність одиниці додаткового доходу для незаможних. У результаті суспільна корисність максимізується, Парето-ефективність досягається за більш рівномірного розподілу доходів.

31. Егалітарний підхід до категорії справедливості.

Егалітарний підхід вимагає рівномірного розподілу, за якого всі блага поділені порівну між усіма індивідами. Проте такий розподіл, як правило, не є Парето-ефективним.

32.Ролзіанський підхід до категорії справедливості.

Сусп. добробут — повнота забезпеченості країни життєво необхідними засобами: матер., соц., культ., дух. та еколог. благами. Функ-ї СД (ФСД) – моделі, що формулює цілі сусп-ва і в якій рівень СД є мате мат. функт-ю розміщення ресурсів. Концепція ФСД А.Бергсона-Самуельсона: в сусп-ві можливо впорядкувати альтернативні варіанти розподілу благ згідно з рівнями СД. Держ.політика має бути спрямована на досягнення найвищого із можливих рівнів СД. Вибір ФСД залежить від прийнятного в сусп-ві розуміння справедливості. 4 підходи до справ-сті: утилітаризм, егалітаризм, лібералізм (роулзіанський підхід) та ліберальний підхід (клас. лібералізм). Роулзівський (концепція Дж. Роулза) підхід допускає існування нерівності, щоб не позбавити найпродуктивніших виробників стимулу до праці, але передбачає перерозподіл частини доходів більш продуктивних економічних суб’єктів на користь найбідніших членів суспільства.

33.Ліберальний підхід до категорії справедливості.

Ліберальний підхід полягає у тому, що результати конкурентних ринкових процесів вважаються справедливими, оскільки винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий, навіть якщо при цьому має місце крайня нерівність; не передбачає перерозподілу благ. Суспільно-оптимальними і справедливими вважаються виключно Парето-ефективні варіанти розподілу.

34. Класифікація багатства та доходів

Дохід – екон. змінна величина, яка визн-ться за певний проміжок часу. Існують 3 основні форми багатства і відповідні їм види доходів:

1.«фізичне» багатство:землю, індив. будинки, квартиири, автомобілі, меблі, коштовності. Це багатство може може приносити доходи в натур. формі внаслідок викор-ня матер. благ та ренту – від здачі нерухомості в оренду.

2.фінансове багатство:акцій, облішації, банківських депозитів, гтівки, чеків, іекселів. Воно може приносити доходи у грошовому вигляді – у формі % або дивидентів.

3.людський капітал: пов’язане з прир. здібностями, пам’яттю, здоров’я, фіз. можл.людини, здобуттям освіти та практ. досвіду роботи. Цей капітал є головним джер. доходів для більшості людей як у грош. формі – з/п, гонорари та інші заробітки, так і в негром. формі – у вигляді задоволення від творчої роботи чи від ін тел. форм відпочинку.

Сукупний дохід можна визначити за ф-лою:

Д=ГД+НД,

де ГД – грощ. дохід (з/п, % і дивиденти, підприємницький дохід, рента);

НД – негром. доходи (задоволення від роботи, використання фіз. капіталу, насолода від відпочинку). Ступінь справедливості у розподілі доходів залежить від багатьох чинників – прир. здібн. людини, можл. здобуття освіти й умов започаткування власного бізнесутощо.

35.Причини диференціації доходів населення.

Проблема нерівності багатства — одна з найдавніших проблем у світі. Диференціація багатства — розбіжності в сумах регулярно одержуваних сім’ями номінальних доходів (у розрахунку на одного члена сім’ї) і вартості майна, що їм належить. Диференціація багатства визначається нерівністю в розподілі доходів. Аргумент на користь нерівності доходів — це необхідність використовувати їх як стимул ефективного розвитку економіки. Визнання об’єктивності нерівності в розподілі доходів передбачає визначення оптимальної межі їх диференціації і створення системи перерозподілу доходів.

Причини диференціації доходів.

1) Відмінності в здібностях. Люди мають різні інтелектуальні, фізичні та естетичні здібності, що дають їм змогу робити різний внесок у сукупний продукт, а отже, одержувати різні за величиною види доходів (заробітну плату, прибуток, ренту).

2) Освіта і навчання. Кожен член суспільства вільний у виборі освіти, але обмежений у можливостях інвестицій на ці цілі. У процесі виробництва люди виконують різні за ступенем складності й рівнем кваліфікації операції,— отже, одержують різні доходи.

3) Професійні особливості й ризик. Доходи неоднакові через відмінність в умовах роботи, можливість «сумісництва» — роботи в кількох місцях, різної готовності ризикувати.

4) Володіння власністю. Існує нерівність у володінні: окремим особам належить різна кількість ресурсів, акцій, облігацій. Право спадкування відтворює ця нерівність.

5) Удача, зв’язки, нещастя й дискримінація. Уміння «опинитися в потрібному місці в потрібний момент» допомагає розбагатіти.

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 Следующая ⇒