Главная | Обратная связь

Виборна система в Україні

Під виборчими системами розуміють системи правовідносин, пов'язаних з формуванням складу представницьких органів шляхом виборів. У світовій практиці застосовується велика кількість різновидів виборчих систем. Умовно їх можна поділити на три основні групи

— мажоритарні, пропорційні та змішані виборчі системи.

Мажоритарна система(від франц. таjorite — більшість)

— це обрання депутата в територіальному виборчому окрузі, коли
переможцем визнається депутат, який набрав більше голосів, ніж
його суперники. За мажоритарною системою виборець голосує
за конкретну особу або проти неї. На практиці застосовуються три
різновиди цієї системи, а саме: мажоритарна система абсолютної
більшості, відносної більшості та кваліфікованої більшості.

За мажоритарною системою абсолютної більшості обраним вважається той, хто набрав абсолютну (або просту) більшість голосів,

Ч —5-1314

130_____________________________________________

тобто більше половини (50% +1 голос) від загальної кількості поданих і визнаних дійсними голосів виборців. Враховуючи, що одержати абсолютну більшість голосів досить важко, ця система передбачає проведення другого туру голосування, для перемоги в якому треба набрати відносну більшість голосів. Така система існувала в Україні (з 1991 р. по 1998 р.), існує вона у Франції та в інших державах.

Мажоритарна система відносної більшості передбачає, що обра­ним вважається кандидат (список кандидатів), який набрав більше голосів, ніж кожен з інших кандидатів окремо. За цією системою не встановлюється обов'язковий мінімум участі виборців у голосуванні — вибори вважаються такими, що відбулися, навіть тоді, коли у них узяв участь хоча б один виборець. Недоліком цієї системи є те, що обраним може бути кандидат, який одержав відносну більшість голо­сів, яка, у той же час, належить абсолютній меншості виборців.

За мажоритарною системою кваліфікованоїбільшостіпереможець повинен одержати обумовлену кількість голосів, яка перевищує поло­вину голосів (2/3, 3/4, 4/4) виборців. Через складність одержання такої кількості голосів ця система на практиці застосовується дуже рідко.

Той чи інший вид мажоритарної виборчої системи формування законодавчих органів існує наприклад, у США, Англії, Франції, Білорусі, Ірландії, Македонії.

Смутність пропорційної виборчої системиполягає у тому, що вона вимагає розподіляти депутатські мандати між виборчими об'єд­наннями (партійними списками кандидатів) пропорційно до кількості голосів, поданих за кожний список. На виборах, що проводяться за цією системою, кандидати в депутати висуваються виключно полі­тичними партіями у вигляді партійних списків, і виборці голосують не за окремих депутатів, а за той чи інший партійний список у цілому. Для визначення кількості кандидатів, що їх одержує та чи інша пар­тія, застосовується так звана виборча квота, яка визначає найменшу кількість голосів, необхідних для обрання одного депутата. Розподіл одержаних партіями депутатських місць, як правило, здійснюється відповідно до порядку розміщення кандидатів у партійному списку; якщо за квотою одержаних партією голосів вистачає на заміщення двох місць, їх займають перші два кандидати з партійного списку, якщо трьох місць — перші три кандидати і т. д.

Ця виборча система встановлена в Австралії, Ізраїлі, Угорщині, Фінляндії та у деяких інших країнах.

Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 р. встановлював, що склад Верховної Ради України

_________________________________________________________ 131

обирається за змішаною (мажоритарно-пропорційною) виборчою системою.

За цією виборчою системою було проведено вибори до Верховної Ради України 31 березня 2002 р.: половина депутатів, а саме 225, обиралися на основі мажоритарної системи по одномандатних округах, тобто округах, в яких обирається один персонально визначений депутат, що набирає більше голосів, ніж кожен з інших кандидатів окремо. Друга половина — 225 депутатів — обиралася на основі пропорційної виборчої системи, за списком кандидатів у депутати, що формувалися політичними партіями та їх блоками (об'єднаннями). Якщо виборчий блок або партія не одержали 4 відсотки голосів виборців, то вони виключалися з розподілу депутатських мандатів.

У виборах 31 березня 2002 р. взяли участь 33 політичні партії та блоки, а 4%-й бар'єр подолали лише: блок В. Ющенка "Наша Україна", виборчий блок "За Єдину Україну", блок Ю. Тимошенко, Комуністична партія України, Соціал-демократична партія України (об'єднана).

25 березня 2004 року Верховна Рада України прийняла новий Закон "Про вибори народних депутатів України". За цим законом наступні вибори до українського парламенту проходитимуть за новою пропорційною системою. Тобто депутати мають обиратись лише за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій та виборчих блоків політичних партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Цей округ включає в себе всю територію України. Отже громадяни зможуть реалізувати своє право висування кандидатів у депутати лише через партії (блоки).

Партія або блок партій зможуть висувати кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії, або членом партії, яка входить до блоку, або позапартійну особу. Особа може бути включена до виборчого списку лише однієї партії (одного блоку).

Кандидати у депутати висуваються на з'їздах (конференціях) партій або на міжпартійному з'їзді блоку. Списки цих кандидатів оприлюднюються в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр", а у виборчих бюлетенях зазначаються, крім назви партії (блоку), лише перших п'ять кандидатів від партії (блоку). Право на участь в розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків лише тих партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців.

132_____________________________________________