 |
|
ТЕМА 24. СІМЕЙНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Міжнародні стандарти в галузі охорони сім'ї та дитинства. Конвенція про права дитини
Основними міжнародно-правовими актами, ратифікованими Україною у цій юридичній галузі, є такі:
1) "Загальна декларація прав людини", прийнята 10 грудня 1948
року на першій сесії ООН, що відбулася в Парижі. Це перший в історії
міжнародних відносин акт, в якому проголошено основні свободи та
права людини, що піддягають загальній повазі та реалізації.
У ст. 16 Декларації зазначається:
а) чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без
будь-яких обмежень за ознаками раси, національності або
релігії одружуватися і засновувати сім'ю;
б) шлюб може укладатися тільки у разі вільної і повної згоди
сторін, що одружуються;
в) сім'я є природним і основним осередком суспільства і має
право на захист з боку суспільства та держави;
2) "Міжнародний пакт про громадянські та політичні права",
прийнятий 16 грудня 1996 р. Генеральною Асамблеєю ООН;
3) "Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні
права", прийнятий 19 грудня 1996 р. Генеральною Асамблеєю ООН;
4) "Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо
жінок", схвалена 18 грудня 1979 р. Генеральною Асамблеєю ООН;
5) "Конвенція про права дитини", схвалена 20 листопада 1989 р.
Держави-учасниці цієї Конвенції нагадують: ООН у "Загальній
декларації прав людини" наголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу; що сім'ї, як основному осередку суспільства і природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей, має бути наданий необхідний захист. Конвенцією визначається, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння, дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених Статутом ООН, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності й солідарності.
17 — 5-1314
258__________________________________
Відповідно до цієї Конвенції держави-учасниці зобов'язалися забезпечити дитині такі права:
• право на життя, на виживання і здоровий розвиток;
• право на ім'я та набуття громадянства;
• право знати своїх батьків і право на їх піклування; на
збереження індивідуальності; на возз'єднання з сім'єю, що
перебуває в іншій державі;
• право залишати будь-яку країну і повертатись у свою
країну;
• право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань;
право на свободу думки, совісті, релігії; на користування
послугами системи охорони здоров'я; на охорону сімейного
та особистого життя;
• право на користування благами соціального забезпечення;
• право на освіту;
• право на захист від незаконного зловживання наркотичними
засобами і психотропними речовинами, від усіх форм
сексуальної експлуатації і сексуальних розбещень;
• право на гуманне поводження, на захист від незаконного чи
свавільного позбавлення волі.
Конвенція проголошує принцип рівної відповідальності обох батьків і законних опікунів за виховання дитини, встановлює обов'язок держави щодо піклування, заохочення та забезпечення прав дитини.
Державна політика України в галузі сім'ї та дітей спрямована на соціальну допомогу сім'ям та дітям і сприяння суспільному становленню й розвитку молоді.
Зокрема прийнято такі нормативно-правові акти:
1) Закони України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"
(1992 р.), "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді
в Україні" (1993 р.);
2) Укази Президента України "Про Національну програму "Діти
України" (1996 р.) та "Про Національний фонд соціального захисту
матерів і дітей "Україна - дітям" (1996 р.);
3) постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження
Порядку передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення
громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю
за умовами їх проживання у сім' ях усиновителів" (1996 р.) та "Питання
Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти" (1996 р.),
Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 21
червня 2001 р.
_________________________________________________________ 259
Крім того, низка важливих питань щодо державного захисту сім'ї, материнства, батьківства, дитинства тощо регулюється нормами цивільного, житлового, трудового, пенсійного законодавства та законодавства про освіту, охорону здоров'я тощо.