Главная | Обратная связь

Геологічні методи досліджень

Геологічні методи досліджень базуються на вивченні характеру, складу і віку осадових відкладів і тектонічної будови територій шляхом виконання різних польових і дистанційних спостережень, лабораторних досліджень і камерального узагальнення одержаних матеріалів.

Серед польових досліджень виділяють геологічну і структурно-геологічну зйомки.

Геологічна зйомка проводиться з метою складання геологічної карти місцевості для вивчення стратиграфії і літологої відкладів, що виходять на її поверхню і виясненняїї тектонічної будови.

Проведення геологічної зйомки здійснюється в два етапи: польових досліджень і камеральної обробки зібраних матеріалів.

При польових роботах складається польова геологічна карта, для чого планомірно і всебічно вивчаються і наносяться на топооснову природні відклади і гірничі виробки з показом елементів залягання гірських порід. Виявляються і трасуються геологічні межі, простежуються розривні порушення, вивчаються літологічний склад, генезис, умови залягання, взаємовідношення і вік гірських порід. Особливо уважно вивчаються контактні зони, прояви корисних копалин, особливо нафто- і газопрояви. Ведуться також спостереження за рельєфом і підземними водами. Всі спостереження заносяться в геологічний щоденник, в якому записується місцезнаходження відслонення, дається його опис, замальовуються особливості геологічної будови і по можливості фотографується. Проводиться відбір зразків порід, корисних копалин, залишків фауни і флори. Всі зразки нумеруються згідно із записами у щоденнику і споряджаються етикеткою. При геологічній зйомці широко використовуються дистанційні методи (аерометоди), які базуються на спостереженні і фотографуванні земної поверхні з літальних апаратів. Суть цих методів заключається на існуванні тісного зв’язку між геологічною будовою території з однієї сторони і формами її рельєфу, гідрографією, грунтовими утвореннями, рослинністю, кольоровими і тональними особливостями ландшафту – з другої. Вивчаючи ці особливості земної поверхні візуально з повітря або на аерофотознімках шляхом їх дешифрування можна встановити багато рис геологічної будови досліджуваної території. В процесі камеральної обробки фактичного матеріалу уточнюються і деталізуються результати польових спостережень шляхом спеціальних лабораторних досліджень – мікроскопічних, хімічних, спектроскопічних, люмінісцентних та інших, визначаються викопні рештки фауни і флори, складаються необхідні графічні документи (геологічні карти, стратиграфічні колонки, геологічні розрізи і т.п.), узагальнюються всі дані і складається звіт.

В залежності від детальності завдань і методики проведення розрізняють зйомки, наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 – Характеристика різних видів геологічної зйомки

Структурно-геологічна зйомка або структурно-геологічне картування – це спеціалізована детальна геологічна зйомка для одержання структурної карти за опорним або маркуючим горизонтам, який характеризує умови залягання перспективних комплексів порід. Процес проведення зйомки включає такі основні операції:

1) виділення в геологічному розрізі відкладів досліджуваної площі опорних і маркуючих горизонтів;

2) визначення базисної геологічної поверхні або межі, за якою буде побудована підсумкова структурна карта;

3) виявлення і детальний опис точок відслонення (виходу) опорних і маркуючих горизонтів на місцевості;

4) інструментальна прив’язка точок відслонення до топооснови, вимірювання координат і висотних відміток;

5) обчислення висотних позначок базисної геологічної поверхні;

6) побудова структурної карти.

В геологічно закритих районах при такій зйомці буряться неглибокі структурно-картувальні свердловини, які повинні розкрити маркуючі та опорні горизонти. Як метод виявлення і підготовки структур, структурно-геологічна зйомка тепер застосовується рідко, переважно в складчастих областях і в районах розвитку солянокупольних структур і, здебільшого, в комплексі з геофізичними методами.

Кондиційність структурної карти в залежності від масштабу зйомки і ступеня складності геологічної будови визначається нормою структурних точок на 1 км² площі (табл. 1.2).

Таблиця 2.2–Кількість структурних точок на 1 км² площі