Літогеохімічний метод

Літогеохімічний метод базується на виявленні прямих і опосередкованих ознак нафтогазоносності в корінних осадових породах. В процесі міграції газових вуглеводнів із покладу до денної поверхні на межі фаз "газ-порода-вода" відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які в масштабі геологічного часу можуть призвести до суттєвих змін складу і властивостей осадових порід. Сліди такої дії можна оцінити кількісно у вигляді ореолів:

а) аномальних концентрацій елементів, що мають змінну валентність (залізо, мідь, кобальт, марганець, ванадій, титан та ін.);

б) аномальних значень параметрів середовища (окисно-відновний потенціал, рН);

в) специфічних мінеральних новоутворень (сульфіди, карбонати);

г) аномальних значень фізичних властивостей порід (колір, густина, пружність, діелектрична проникність та ін.).

Сучасні методи досліджень дозволяють фіксувати ці зміни в осадових породах на значній відстані від покладів нафти і газу. Метод знаходиться на стадії наукової розробки.

Геохімічні пошукові методи використовуються переважно при проведенні трьох видів зйомок: гідрогазогеохімічної, газокернової і за опорними газометричними горизонтами, які об’єднуються в прогнозно-рекогносцирувальні і пошуково-оціночні (детальні) види пошуків.

Геохімічні пошуки нафти і газу слідують за дрібномасштабними регіональними геолого-зйомочними і геофізичними дослідженнями масштабу 1:500 000 і завершуються на пошуковому етапі геологорозвідувальних робіт на перспективних площах. Геохімічні пошуки не можна відривати від загального комплексу пошуково-розвідувальних робіт. При видачі рекомендацій під глибоке пошукове буріння за підсумками геохімічних робіт обов’язково повинні враховуватись результати раніше проведених геологічних і геофізичних досліджень.

При визначенні області і умов застосування геохімічних методів пошуків нафти і газу необхідно виходити із особливостей фізико-хімічних процесів в верхній частині осадового розрізу, де виділяються дві зони. Верхня зона характеризується активним водогазообміном, інтенсивним розвитком окисних процесів і аеробних мікроорганізмів, що утилізують газові вуглеводні. Її нижня межа, звичайно, визначається регіональним базисом ерозії або першим регіонально витриманим водоупором. Нижня зона, що охоплює решту частину осадового розрізу, де проводяться геохімічні пошуки (звичайно до глибини 300 – 500 м), відрізняється різким сповільненням водообміну, ізольованістю від впливу атмосферних агентів, переважанням відповідних умов середовища і, що особливо важливо, значно більшою інформативністю геохімічних показників (за винятком мікробіологічних) в порівнянні з верхньою зоною.

Слід відмітити, що на сьогодні теоретичні основи геохімічних методів пошуків нафти і газу розроблені ще недостатньо. Тому однозначна інтерпретація природи геохімічних аномалій не завжди можлива, особливо з покровом молодих осадків. На процеси розсіювання вуглеводнів із глибоких джерел накладаються процеси газоутворення, що відбувається в перекриваючих породах і перш за все в молодих покровних утвореннях. Ці, головним чином, біогенні процеси можуть бути більш інтенсивні, ніж дифузійно-ефузивний потік вуглеводнів із покладу. Ефективні результати можуть бути одержані переважно в районах і на структурах з тектонічними порушеннями, що забезпечують активну ефузію вуглеводневих газів і фільтрацію глибинних вод.

Буріння свердловин

На всіх стадіях геологорозвідувального процесу на нафту і газ проводиться буріння свердловин. Класифікація таких свердловин за їх призначенням та основні завдання, які на них покладені, наведені в таблиці 2.3.

Основна мета буріння свердловин – вивчити розріз порід на глибинах, які є недоступними для дослідження іншими методами, а також безпосереднє розкриття і випробування нафтогазоносних горизонтів. При цьому слід підкреслити, що доказ наявності в надрах нафти чи газу приводиться лише свердловинами. Тільки буріння глибоких свердловин дає найбільш достовірну інформацію як про геологічну будову площ, так і про самі скупчення нафти і газу в надрах. Всі інші методи, що застосовуються для геологічного вивчення надр, спираються на дані бурових свердловин, і тільки бурінням можуть бути перевірені всі зроблені висновки та узагальнення.

Таблиця 2.3 – Класифікація свердловин, що буряться при геологорозвідувальних роботах і розробці нафтових і газових родовищ

Категорія (група) свердловин	Об’єкти, що вивчаються	Етапи ГРР і розробки родовищ	Основні завдання
Опорні (І група - в районах, не досліджених бурінням) (ІІ група – у відносно вивчених районах)	Осадові басейни та їх частини		– вивчення геологічної будови і гідрогеологічних умов великих геоструктурних еле-ментів (регіонів); – визначення загальних закономірностей розповсюдження комплексів, сприятливих для нафтогазоутворення та нафтогазонагромадження; – вибір найбільш перспективних напрямів геологорозвідувальних робіт на нафту і газ
Парамет-ричні	1.Нафто-газоперс-пективні зони. 2.Зони нафтогазо-нагрома-дження	Р е г і о н а л ь н и й	– вивчення глибинної геологічної будови і порівняльної оцінки перспектив нафтогазоносності можливих зон нафтогазонагромадження; – одержання необхідних відомостей про геолого-геофізичну характеристику розрізу відкладів для уточнення результатів і підвищення достовірності сейсмічних та інших геофізичних досліджень – виявлення найбільш перспективних районів для проведення пошукових робіт.
Структурні	Райони з можливою або встановле-ною нафто-газоносні-стю		– виявлення та підготовка до пошукового буріння перспективних площ (антиклінальних складок, зон екранування тощо), де вирішення геологопошукових завдань геофізичними методами утруднено, малоефективно або економічно не доцільно. – уточнення деталей будови площ: прослідковування порушень, виявлення перерв в розрізі, встановлення віку порід розрізу, одержання даних про фізичні параметри розрізу, прив’язка верхніх опорних горизонтів, виділених за даними геофізики тощо. – побудова структурних карт за маркуючими горизонтами.
Пошукові	Підготов-лені пастки	Пошуко-вий	– відкриття нових родовищ нафти і газу (на нових площах). – виявлення нових покладів нафти і газу ( в межах раніше відкритих родовищ).
Розвідува-льні	1.Площі із встановле-ною нафто- газоносні-стю. 2.Родови-ща, що розробля-ються.	Р о з в і д у в а л ь н и й	– вивчення родовищ (покладів) з метою підготовки запасів нафти і газу категорій С₁ і С₂ ; – збір вихідних даних для складання проектів (схем) розробки покладу.
Експлуата-ційні:	Родовища
– видобувні			–вилучення (видобуток) нафти і газу із надр;
– нагніталь-ні			– закачування (нагнітання) в продуктивний пласт води або іншого агента з метою витіснення нафти із колектору;
– оціночні		Розробка	– уточнення меж відокремлених продуктивних полів і оцінка виробленості окремих ділянок для уточнення раціональної розробки покладів
– спостереж-ні (п’єзомет-ричні, конт-рольні)			– контроль за розробкою шляхом систематичного спостереження за зміною пластового тиску і просуванням флюїдоконтактів покладу
Спеціальні			– для виконання допоміжних робіт, що забезпечать нормальну технологію геологорозвідувального процесу і розробки родовища (для скидання промислових вод, ліквідації відкритих фонтанів нафти і газу, водопостачання); – для підземного зберігання газу тощо.

⇐ Предыдущая 4 5 6 7 8910 11 12 13 Следующая ⇒