 |
|
Проаналізуйте ситуації та прокоментуйте їх з точки зору відповідності нормам цивільного законодавства
1. Спадкоємцями Кириленка, який не залишив заповіті є його двоє внуків (спадкування за представленням ) та дружина в другому шлюбі. Оскільки один із братів працює на Сахаліні в торговому флоті і рік був в морі, подати заяву до нотаріальної контори у встановлений строк він не встиг. Жінка вимагає позбавити його права на спадок.
2. Перед смертю батько Касьяна Миколи і Олега залишив заповіт на своє майно на ім’я зовсім посторонньої особи. Брати – пенсіонери, хоча обидва не досягли пенсійного віку. Микола працював на шкідливому виробництві, а Олег – полковник, який рік тому звільнився в запас.
3. Після смерті матері спадкоємцями її майна, в тому числі житлового будинку , є двоє її синів. Вони обоє у встановлений законом строк не подали заяву до нотаріальної контори, але один із них весь цей час проживав в будинку, сплачував комунальні послуги, відремонтував дах.
4. Батько залишив заповіт на все своє майно на ім’я дочки, позбавивши спадку 10-річного сина та дружину – інваліда першої групи. Все майно спадкодавця оцінюється в 120 тисяч гривень.
Теми рефератів
1. Види заповітів за Цивільним Кодексом України. Спадкування за заповітом.
2. Здійснення права на спадкування. Оформлення спадщини.
3. Спадковий договір.
4. Спадкування за законом.
Тема 10. Основи сімейного права.
Загальні засади сімейного права. Шлюб і сім’я.
План
1. Поняття та принципи сімейного права України.
2. Сім’я за сімейним законодавством.
3. Порядок укладення та припинення шлюбу.
Сімейне право – це галузь права, сукупність правових норм, які регулюють та охороняють особисті й пов’язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу та належності до сім’ї.
Чинним законодавством України передбачені такі принципи сімейного права:
1) рівноправність громадян у сімейних відносинах;
2) рівноправність чоловіка і жінки у сімейних відносинах;
3) одношлюбство (моногамія);
4) свобода і добровільність вступу до шлюбу;
5) свобода в розірванні шлюбу;
6) державна турбота про материнство і дитинство, охорона їх інтересів, заохочення материнства;
7) взаємна турбота членів сім’ї один про одного.
Регулювання сімейних відносин здійснюється з метою:
- зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;
- утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї;
- побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях
взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;
- забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
На відміну від цивільних відносин, учасником (суб’єктом) сімейних відносин може бути лише людина, яка у сімейних відносинах має свій додатковий статус – дружини, чоловіка, матері, батька, дитини тощо. Називати людей, які є учасниками сімейних відносин, фізичними особами не прийнято. Юридичні особи у сімейних відносинах участі не беруть.
Жоден із учасників сімейних відносин не наділений щодо другого функціями влади, навіть батьки щодо своїх дітей.
Учасниками сімейних відносин є подружжя, тобто особи, шлюб між якими зареєстрований відповідно до закону, а також родичі прямої лінії споріднення (які походять один від одного) та побічні (бокової) лінії споріднення (які мають спільного предка).
СК України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком і племінницею, племінником та між іншими родичами за походженням. Сімейні відносини можуть виникати з факту свояцтва, породженого шлюбом. Так у відносинах свояцтва перебуває дружина та родичі чоловіка, чоловік та родичі дружини. З – поміж відносин, заснованих на свояцтві, СК України регулює лише відносини між мачухою, вітчимом та пасинком, падчеркою. Відносини з тещею, тестем, свекрухою, свекром та невісткою, зятем, іншими свояками чинне законодавство не регулює. Перебування цих осіб у відносинах свояцтва ні на що не впливає, а отже не має правового значення. Сімейні відносини можуть бути врегульовані також за домовленістю (договором) між їх учасниками, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов’язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства.
Як відомо суспільство виросло із сім’ї. Ч.3 ст.16 Загальної декларації прав людини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, називає сім’ю природним та основним осередком суспільства. Таке ж положення міститься у ст.23 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у ст.10 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 року.
За статистичними даними в Україні близько 13 мільйонів сімей. З такою кількістю не може змагатися жоден з інших відомих суспільству осередків. Сім’я виконує важливу соціальну функцію, яку ніхто, крім неї, виконати не може, а саме народження і виховання людини.
2. Відповідно до ст.3 СК України, сім’я є первинним і основним осередком суспільства, союз конкретних осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.Тобто поняття сім’я дається через формулювання її ознак. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина також належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам українського суспільства. Отже, в Україні одностатеві пари не вважаються сім’єю тому, що не суперечить моральним засадам суспільства.
Права члена сім’ї має і одинока особа. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім’ї. Разом з тим, сім’ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.
Особа може бути примусово ізольована від сім’ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї.
Права та обов’язки, що набуває особа у сім’ї, тобто сімейні права, не можуть бути передані іншій особі. Якщо дитина або особа, яка обмежена у дієздатності, не може самостійно здійснювати свої права, то ці права здійснюють батьки чи піклувальники.
Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права чи інтересу, а також до органу опіки та піклування.