 |
|
Проаналізуйте ситуації та прокоментуйте їх з точки зору відповідності нормам трудового законодавства
1. Бухгалтер будівельно-монтажного управління Миколаєва подала заяву про звільнення за власним бажанням. Через два тижні адміністрація управління заявила, що не може знайти на цю посаду іншого працівника та відмовилася прийняти бухгалтерську документацію і видати їй трудову книжку. Миколаєва звернулася до юридичної консультації за роз’ясненням: чи може вона самовільно залишити роботу і куди їй потрібно звернутися з вимогою про розірвання договору.
2. Столяр Лопатниченко був звільнений з роботи за п.3ст.40 КЗпП за систематичне порушення трудової дисципліни, оскільки протягом року на нього було накладено два дисциплінарних стягнення. У суді, куди він звернувся з позовом про поновлення на роботі, було встановлено, що ніяких письмових пояснень до накладення стягнення адміністрація від нього не зажадала. Крім того, профспілковий комітет не давав згоди на звільнення.
3. Бухгалтер комерційної організації пенсійного віку написав заяву про звільнення за власним бажанням і наступного дня, незважаючи на заперечення директора, не вийшов на роботу.
4. У Кушніра стався конфлікт з начальником збуту готової продукції. Перебуваючи у схвильованому стані, він написав заяву про звільнення за власним бажанням, а через дві години змінив своє рішення. У відділі кадрів йому відмовилися повернути заяву та в той же день звільнили за п.1 ст.36 КЗпП України.
6.Бухгалтер Курносова була відсутня на роботі чотири години з початку робочого дня. Отримавши пояснення Курносової, з якого було видно, що вона була відсутня на роботі з причини, що носить особистий характер, директор оголосив їй догану за прогул без поважних причин. Курносова звернулася д о комісії з трудових спорів про зняття накладеного на неї дисциплінарного стягнення. В заяві вона вказала, що до цього вона не мала ніяких дисциплінарних стягнень, а, крім того, прогулом вважається відсутність на робочому місці протягом п’яти годин, а вона була відсутня чотири години.
Теми рефератів
1. Контракт як особлива форма трудового договору.
2. Гарантії від необґрунтованих звільнень.
3. Порядок звільнення та проведення розрахунку. Вихідна допомога.
4. Правові наслідки незаконного переведення і звільнення працівників.
5. Розірвання трудового договору на вимогу органів, що не є його стороною.
6. Додаткові підстави припинення трудового договору.
Тема 13. Робочий час.
План
1. Поняття робочого часу. Нормальна тривалість робочого часу, скорочена та неповна.
2. Надурочні роботи, ненормований робочий день, робота в нічну зміну.
Робочий час – це встановлений чинним законодавством та прийнятий на його підставі угодою сторін відрізок календарного часу, протягом якого працівники згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку повинні виконувати за трудовим договором свої трудові обов’язки.
Порядок із загальним поняттям робочого часу в чинному законодавстві здійснюється його розмежування на окремі види, а саме:
1) нормальний робочий час;
2) скорочений робочий час;
3) неповний робочий час;
4) ненормований робочий час;
5) надурочний робочий час;
6) нічний робочий час.
З них три види робочого часу: нормальна тривалість, скорочена та неповна є основними.
Згідно ст.50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Це є загальна норма, яка не залежить від кількості робочих днів на тиждень і поширюється вона на всіх працівників незалежно від того, чи працюють вони постійно, тимчасово, сезонно на підприємствах різних форм власності, а також незалежно від режиму робочого часу та виду робочого тижня. Отже, щоденна робота за п’ятиденного робочого тижня не повинна перевищувати 8, а шестиденного – 7 годин. Підприємства, установи та організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу.
Скорочений робочий час передбачений законодавством для деяких категорій працівників. Ці межі, встановлені законом, носять обов’язковий характер і не можуть бути змінені умовами колективного чи трудового договорів. Скорочення робочого часу не відбивається на розмірі оплати праці – вона є такою ж, як і при нормальній тривалості робочого часу.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється: для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень; для працівників віком від 15 до 16 років (учнів від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 години на тиждень; для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, робочий час не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу (24; 36 годин) для осіб відповідного віку; для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці – не більше як 36 годин на тиждень.
Скорочений робочий час встановлюється для професорсько – викладацького складу та вчителів навчальних закладів, медичних працівників та деяких інших категорій працівників, чия праця пов’язана із значним інтелектуальним і нервовим напруженням.
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах, установах і організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину – інваліда.
Неповний робочий час встановлюється відповідно до ст.56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Така угода може бути досягнута при прийнятті на роботу чи в процесі виконання працівником трудових обов’язків. За неповного робочого дня можливе зменшення як тривалості робочого дня, так і кількості днів робочого тижня. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановити неповний робочий час на прохання вагітної жінки, жінки, що має дитину до 14 років, дитину – інваліда або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку. При неповному робочому часі оплата праці проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Мінімальна або максимальна тривалість неповного робочого часу чинним законодавством не визначена. Тому норма робочого часу і період роботи протягом доби чи тижня визначаються тільки за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. При цьому тривалість робочого дня, як правило, не може бути меншою 4 годин, а робочого тижня – меншою 20 годин при п’яти і 24 годин при шестиденному тижні.
2. Надурочний робочий час – це робота, яка виконується працівниками понад нормальний робочий день і тиждень. Такі роботи, як правило, заборонені чинним законодавством. Власник або уповноважений ним орган може застосувати їх у виняткових випадках і лише з дозволу профспілкового комітету. Загальна кількість надурочних робіт для кожного працівника не може перевищувати чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Власник або уповноважений ним орган повинні вести облік надурочних робіт кожного працівника.
До надурочних робіт заборонено залучати вагітних жінок; жінок, що мають дітей до трьох років; неповнолітніх; осіб, що навчаються в середніх загальноосвітніх школах чи професійно-технічних училищах без відриву від виробництва.
Жінки, які мають дітей у віці від 3 до 14 років або дитину –інваліда можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою. Інваліди також можуть залучатися до надурочних робіт за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.
Робота в надурочний час компенсується тільки підвищеною оплатою, в подвійному розмірі. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. Не вважається надурочною робота, яка виконується працівниками у режимі ненормованого або неповного робочого дня, робота за сумісництвом тощо.
Для окремих категорій працівників за характером праці допускається відхилення від обумовленого режиму робочого часу, тому такий робочий час називається ненормованим робочим часом.
Ненормований робочий час –це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу ( ця робота не вважається надурочною).
Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях , незалежно від форм власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників у таких випадках:
- коли праця не піддається точному обліку в часі;
- коли робочий час за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості ( сільське господарство);
- коли робочий час розподіляється на розсуд працівника.
На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. У зв’язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.
Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.
Список професій і посад , на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.
Нічним робочим часомвважається час з 22 години вечора до 6 години ранку. При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи ( зміни) скорочується на одну годину. Проте це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу. Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках , коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема на безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при 6-денному робочому тижні з одним вихідним днем.
Трудовим законодавством забороняється залучення до роботи в нічний час:
1) вагітних жінок;
2) жінок, які мають дітей до трьох років;
3) неповнолітніх працівників;
4) інших категорій працівників, передбачених законодавством.
Основні поняття та терміни: робочий час, нормальна тривалість робочого часу, скорочена тривалість робочого часу, неповний робочий час, ненормований робочий час, робота в нічну зміну.
Питання для самостійної перевірки знань
1. Що таке робочий час? Які види робочого часу встановлені діючим законодавством?
2. Яка нормальна тривалість робочого часу в Україні?
3. Яким категоріям працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу?
4. В чому особливість встановлення неповного робочого часу?
5. В яких випадках встановлюється ненормований робочий час? Як компенсується робота в режимі неповного робочого часу?
6. Який робочий час визначається як нічний?
Тести для самоконтролю знань
1.Нормальна тривалість робочого тижня в Україні:
а) 36 годин;
б) 40 годин;
в) 41 година.
2. Скорочена тривалість робочого часу для працівників у віці від 16 до 18 років:
а) 24 години;
б) 36 годин;
в) 38 годин.
3.Чим компенсується ненормований робочий час?
а) премією;
б) підвищеною зарплатою;
в) додатковою відпусткою.
4. Нічним вважається час:
а) з 21 години вечора до 5 години ранку;
б) з 22 години вечора до 6 години ранку;
в) з 22 години вечора до 7 години ранкую
5. Робота в надурочний час компенсується:
а) відгулом;
б) додатковою відпусткою;
в) оплачується в подвійному розмірі.