 |
|
Позбавлення батьківських прав – це захід юридичної відповідальності стосовно батьків, що не виконують своїх обов’язків щодо виховання неповнолітніх дітей.
Підстави для позбавлення батьківських прав подані в СК України вичерпно, хоча і з використанням таких понять, як «жорстко», «ухиляються», і які належить оцінити суду. Тому жодні інші обставини, наприклад, ухилення матері чи батька від утримання дитини, не можуть привести до позбавлення батьківських прав.
Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони:
1) не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляти щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;
3) жорстко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь – яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Оскільки батьківські права тривають до повноліття дитини, то позбавлення батьківських прав після його настання закон не допускає.
Позбавлення батьківських прав здійснюється тільки в судовому порядку і можливе лише в цивільному процесі. Ініціатором справи про позбавлення батьківських прав може бути один з батьків, опікун (піклувальник) дитини, органи опіки і піклування, навчальний заклад, прокурор, сама дитина, якщо вона досягла 14 років.
Позбавлення батьківських прав – одне із суттєвих обмежень особистих прав громадян і тому така справа розглядається судом винятково за участю прокурора, а також представника органу опіки і піклування. Якщо батьківських прав позбавляються обидва батьки, дитина передається на піклування органу опіки і піклування. Як свідчить статистика батьківських прав позбавляються здебільшого матерів, головним чином тих, які народили дитину не у шлюбі і які зловживають алкоголем.
Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, що ґрунтується на факті споріднення з дитиною, у тому числі – права вимагати від неї в майбутньому матеріальної допомоги. Разом з тим, позбавлення батьківських прав не означає звільнення від обов’язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Згідно ст.169 СК України допускається поновлення в батьківських правах, якщо цього вимагають інтереси дитини і якщо дитина не усиновлена. Поновлення в батьківських правах здійснюється в судовому порядку за позовом особи, позбавленої батьківських прав.
Основні поняття та терміни: особисті немайнові права та обов’язки батьків і дітей, майнові права та обов’язки батьків і дітей, позбавлення батьківських прав.
Питання для самостійної перевірки знань
1. Які права батьків та дітей відносяться до особистих немайнових?
2. Які обов’язки батьків та дітей відносяться до особистих немайнових?
3. Назвіть підстави і порядок позбавлення батьківських прав.
4. До якого віку батьки зобов’язані утримувати своїх дітей?
5. Які обставини враховуються судом при визначенні розміру аліментів?
6. В яких випадках батьки, які сплачують аліменти, зобов’язані брати участь в додаткових затратах по утриманню дитини?
7. Чи зобов’язані дорослі діти сплачувати аліменти на користь своїх батьків, якщо останні неналежним чином виконували свої обов’язки по відношенню до них?
Тести для самоконтролю знань
1. Батьки зобов’язані утримувати дітей до:
а) 16 років;
б) 18 років;
в) 18 років, а якщо діти навчаються – до 23 років.
2. З позовом до суду з вимогою позбавити батьків батьківських прав, дитина має право по досягненні:
а) 14 років;
б) 15 років;
в) 16 років.
3. Самостійно визначати місце свого проживання дитина має право з:
а) 14 років;
б)15 років;
в) 16 років.
4. Особисті права та обов’язки учасників батьківських правовідносин тривають до:
а) досягнення дитиною повноліття;
б) часу одруження дитини;
в) в основному до досягнення дитиною повноліття або часу одруження дитини.
5. Чи звільняє від обов’язку по утриманню дитини факт позбавлення батьківських прав?
а) так;
б) ні;
в) законом не визначено.