 |
|
Проаналізуйте ситуації та прокоментуйте їх з точки зору відповідності нормам трудового законодавства
1. Технічним працівникам вищого навчального закладу повідомили, що цього року у зв’язку з матеріальними труднощами їхня відпустка буде скорочена на чотири дні ( з 28 до 24 календарних днів). Колективний договір на підприємстві не укладено.
2. Власник одного з державних підприємств при обговоренні проекту колективного договору, заперечував статті, які надавали право представникам трудового колективу брати участь в розподілу прибутку підприємства. Власник аргументував своє заперечення тим, що таке право Статутом підприємства не передбачене. Представник профкому наполягав, щоб така стаття була внесена до колективного договору.
3. Водій АТП Демидов у зв’язку з ремонтом його автомобіля був переведений на іншу роботу як вантажник терміном на три місяці. За відмову від переведення на цю роботу Демидов був звільнений за прогул.
4. Студент 4-го курсу вузу денної форми навчання у вільний від навчання час вирішив влаштуватися на роботу в торгівельну організацію. У відділі кадрів відмовилися оформляти на нього трудову книжку, аргументуючи своє рішення тим , що робота студента денної форми навчання є сумісництвом.
5. Приватна фірма подала до місцевої газети об’яву такого змісту: «Запрошуємо на роботу секретаря - референта, вродливу жінку української національності віком до 23 років,незаміжню,яка не має на утриманні неповнолітніх дітей, з інтелігентними манерами, аполітичну, яка вільно володіє англійською мовою та комп’ютерною технікою».
Теми рефератів
1. Порядок переведення на іншу роботу.
2. Законодавство про зайнятість.
3. Право громадян на працевлаштування. Державна служба зайнятості, її права і обов’язки.
4. Право на працю та проблема безробіття в Україні. Правовий статус безробітного.
Тема 12.Трудовий договір.
План
1. Трудовий договір: поняття, форма , зміст , види договору за строками. Контракт , як особлива форма трудового договору.
2. Припинення трудового договору з ініціативи працівника.
3 Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
1. Поняття трудового договору сформульовано в ч.1 ст.21 КЗпП України.
Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченні законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір є результатом взаємного волевиявлення працівника і власника підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Без взаємної волі сторін трудовий договір укласти не можна.
Закон дозволяє працівникові укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, установах, організаціях, якщо інше не передбачено чинним законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Трудовий договір працівника необхідно відрізняти від колективного договору, який укладається між всім трудовим колективом і власником. Трудовий договір між працівником і власником має індивідуальний, двосторонній характер. Він укладається на підставі трудового законодавства і колективного договору.
Трудовий договір потрібно відрізняти також від цивільно – правових договорів, і зокрема, договору підряду. Головне в цьому відмежуванні полягає у тому, що об’єктом цивільного договору є конкретна річ, майновий результат праці, і особа виконує певну роботу за власними правилами, у той час як об’єктом трудового договору є сам процес праці робітника за певної спеціальністю чи класифікацією з обов’язковим підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку.
Сторонами (або учасниками) трудового договору є:
- з однієї сторони – фізичні особи, які у законодавстві визначаються поняттям «працівник». Суб’єктом трудового договору може бути працівник, який має трудову правоздатність і дієздатність, тобто здатність мати і набувати певні права та нести юридичні зобов’язання. Визначальним для виникнення правосуб’єктності фізичних осіб є вік. За загальним правилом, учасником трудових правовідносин може бути особа, яка досягла 16 – річного віку (ст.188 КЗпП). Як виняток, за згодою одного з батьків або особи, яка їх змінює, трудовий договір можуть укладати особи, що досягли 15 років. Чинне законодавство також допускає, що за згодою одного з батьків, у вільний від навчання час роботу можуть прийматися учні після досягнення ними 14 віку;
- з іншої сторони – юридична особа, а також фізична особа, тобто інший громадянин (роботодавець).
Зміст трудового договору складають умови, за якими досягнуто згоди між працівником і роботодавцем. Умови поділяються на дві групи:
1) необхідні (обов’язкові) умови., без яких трудовий договір неможливий. Це такі умови – місце роботи, трудова функція (тобто певна робота, яку виконуватиме працівник), дата початку роботи, оплата праці;
2) додаткові (факультативні) умови. Ця група умов стає обов’язковою тільки при включенні їх до трудового договору. Інакше кажучи, трудовий договір може бути укладений і без додаткових умов. До додаткових умов відносяться: визначення строку випробування під час прийняття на роботу, суміщення професій, інші соціально – побутові пільги (житло, дитячий садок, організація громадського харчування і т.ін.).
Умови трудового договору не можуть погіршувати становище працівника в порівняння з чинним законодавством. У протилежному разі такий договір визнається недійсним.
Забороняється укладання трудового договору з особою, якій за медичним висновком конкретна робота протипоказана за станом здоров’я.
Види трудових договір розрізняють в залежності від строку укладання. Відповідно до ст.23 КЗпП трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) строковий, тобто укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) укладеним на час виконання певної роботи.
У таких випадках, коли в трудовому договорі строк її дії не обумовлюється, вважається, що він укладений на невизначений строк.
Строковий трудовий договір перетворюється в безстроковий, якщо, після закінчення раніше обумовленого строку, трудові відносини продовжуються і ні власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, ні працівник не проявили ініціативи для їх припинення.
Трудові договори на певний строк укладаються у випадках, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Працівники, які уклали трудові договори на строк до двох або до чотирьох місяців для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи, вважаються тимчасовими.
Працівники, прийняті на роботу, яка через природні та кліматичні умови виконується не цілий рік, а протягом визначеного періоду (сезону), який не перевищує шести місяців, вважаються сезонними.
Укладення трудового договору оформляється наказом або розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Наказ оголошується працівнику під розписку.
Трудовий договір може бути укладений в усній або письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим у таких випадках:
- при організованому наборі робітників;
- з приводу роботи в районах з особливими природними, географічними та геологічними умовами праці;
- при укладені трудового договору з неповнолітніми;
при укладені контракту;
- у випадках, коли працівник наполягає на письмовій формі договору;
- при укладені трудового договору з фізичною особою;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
У разі укладення трудового договору між працівником та фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк, з моменту фактичного допущення працівника до роботи, зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір в центрі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці і соціальної політики України.
У ч.3 ст.21 КЗпП зазначено, що особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення й організація праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі й дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Трудовий контракт є різновидом трудового договору між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов’язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або на певній посаді з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язується сплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені чинним законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.
Порядок укладення контракту передбачає:
1) він укладається у письмовій формі у двох примірних;
2) набуває чинності з моменту його підписання або з дати визначеної сторонами у контракті;
3) контракт є підставою для видання наказу або розпорядження про прийняття на роботу і тому, інших документів, наприклад заяви, не потрібно.
Зміст контракту складають:
1) обсяг роботи;
2) вимоги до якості роботи та строків виконання;
3) строк дії контракту;
4) права, обов’язки та взаємна відповідальність сторін;
5) умови оплати й організації праці;
6) підстави для припинення дії контракту;
7) особливі умови праці;
8) додаткові пільги та компенсації;
9) режим робочого часу та відпочинку;
10) передбачені зобов’язання сторін про компенсацію шкоди, заподіяної працівникові в разі дострокового розірвання контракту.
Чим же відрізняється контракт від звичайного трудового договору?
По – перше, це обов’язкова письмова форма. В той час трудовий договір може укладатися, як в письмовій, так і в усній формі.
По – друге, контракт укладається лише у випадках, прямо передбачених законами України, а трудовий договір не має таких обмежень.
По – третє, контракт може бути тільки тимчасовим, тобто це строковий договір. Трудовий же договір укладається на певний строк, безстроково, чи на час виконання певної роботи.
По – четверте, можливість передбачати в контракті додаткові (не передбачені чинним законодавством) обов’язки та права, як працівника, так і власника.
2.Законодавство про працю України забезпечує право вільного вибору місця роботи, роду занять, а також безперешкодного переходу на будь-яку іншу роботу. Тому працюючим надається можливість розірвати трудовий договір за своєю ініціативою. Відповідно до ст.38 КЗпП працівник має право розірвати безстроковий трудовий договір, письмово попередивши про це власника або уповноважений ним орган за два тижні. При цьому працівник не зобов’язаний надавати будь-які пояснення щодо свого рішення.
Власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, запропонований працівником у разі , коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу. Такими причинами може бути:
1) переїзд на нове місце проживання;
2) переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
3) вступ до навчального закладу;
4) неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
5) вагітність;
6) догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом;
7) догляд за хворим членом родини відповідно до медичного висновку або інвалідом першої групи;
8) вихід на пенсію;
9) прийом на роботу за конкурсом;
10) з інших поважних причин.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника і якому, відповідно до закону, не може бути відмовлено в укладанні трудового договору.
Працівник має право також у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Після закінчення терміну попередження власника або уповноваженого ним органу про припинення трудового договору працівник може залишити роботу, а власник чи уповноважений ним орган повинен здійснити з ним розрахунок і видати трудову книжку.
Щодо строкових трудових договорів, то відповідно до чинного законодавства вони не можуть бути розірваними за ініціативою працівника, крім деяких випадків.
Згідно зі ст..39 КЗпП строковий трудовий договір з ініціативи працівника може бути розірвано достроково в разі хвороби працівника або його інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору та у випадках, передбачених ч.1ст.38 КЗпП України
( поважні підстави).
3. Підстави, за якими власник або уповноважений ним орган можуть звільнити працівника,закріплені в ст..40, 41 КЗпП і діляться на основні та додаткові.
До основних підстав належать ( ст.. 40):
1) зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому працівник, з яким розірвано трудовий договір із зазначених підстав, протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації;
1) виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я;
2) систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення або громадського впливу;
3) прогул ( в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
4) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами ; за працівниками , які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи ( посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
5) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
6) поява на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;
7) вчинення за місцем роботи розкрадання ( в тому числі дрібного) майна власника, встановленого за вироком суду, що набрав чинності, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності ( за винятком випадків нез’явлення на роботі більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності) , а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Додатковими підставами розірвання трудового договору з ініціативи власника є ( ст.41):
1) одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівними працівниками підприємств усіх форм власності та їх заступниками, головними бухгалтерами та їх заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; скоєння винних дій керівником підприємства, установи, організації , внаслідок чого заробітна плата виплачується несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;
2) скоєння винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові чи товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;
3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням роботи.
Додатковими підставами для припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу також може бути:
1) визнання працівника таким, що не витримав випробування;
2) якщо працівника зараховано з порушенням правил прийняття на роботу.
У разі звільнення працівника внаслідок змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, про наступне звільнення працівника персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці.
За таких умов вивільнення переважне право залишатися на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним – при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років, з часу їх повернення на постійне місце проживання в Україну;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Одночасно з попередженням про звільнення внаслідок змін в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому же підприємстві, в установі, організації. У разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю або в разі відмови працівника від переведення на іншу роботу власник або уповноважений ним орган зобов’язаний довести до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника може бути проведено, як правило, лише за попередньою згодою профспілкового органу.
При припиненні трудового договору, у передбачених законом випадках, працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі від одного та більше середнього місячного заробітку ( за п.3ст.36 – два місячних заробітків; за п.1ст.40 – один місячний заробіток; за ст..39 – три місячних заробітків).
Власник або уповноважений ним орган повинен у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і здійснити розрахунок. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Основні питання та терміни: трудовий договір, сторони трудового договору, трудовий контракт, обов’язкові умови трудового договору, додаткові умови трудового договору, прогул.
Питання для самостійної перевірки знань
1 Що таке трудовий договір?
2. Назвіть види трудового договору за строками.
3. В яких випадках трудовий договір укладається виключно в письмовій формі?
4. Назвіть основні та додаткові умови трудового договору.
5. В чому особливості порядку укладення та змісту трудового контракту?
6. Чи обов’язковою умовою є відпрацювання двох тижнів перед звільненням за власним бажанням працівника?
7. Чи може працівник вимагати розірвання трудового договору, укладеного на визначений термін?
8. Що таке прогул?
9. В яких ще випадках власник може виступати ініціатором розірвання трудового договору?
10. Яким категоріям працівників надається переважне право бути залишеним на роботі при скороченні чисельності штату працівників?
Тести для самоконтролю знань
1. За який термін працівник зобов’язаний попередити власника про звільнення за власним бажанням?
а) за два дні;
б) за два тижні;
в) за два місяці.
2. За який термін власник зобов’язаний попередити працівника про звільнення в зв’язку зі скороченням чисельності штату працівників?
а) за два тижні;
б) за місяць;
в) за два місяці.
3. Згода якого органу необхідна при звільненні працівника з ініціативи власника?
а) вищестоящого органу управління;
б) комітету профспілки;
в) Держнаглядохоронпраці.
4. На який строк за працівниками, які отримали трудове каліцтво на підприємстві, зберігається місце роботи, посада?
а) 6 місяців;
б) 1 рік;
в) до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
5. Що таке прогул?
а) відсутність працівника на робочому місці без поважної причини протягом робочого дня;
б) відсутність працівника на робочому місці без поважної причини протягом трьох годин;
в) відсутність працівника на робочому місці без поважної причини протягом п’яти годин.
6. Виберіть види трудового договору за строками:
а) строковий, безстроковий;
б) строковий, на строк виконання певної роботи;
в) строковий, безстроковий, на строк виконання певної роботи.
7. Яких працівників власник може звільнити у зв’язку із вчиненням аморального проступку?
а) тих з них, які виконують виховні функції;
б) тих з них, які відмовляються від обов’язкового щеплення;
в) за вчинення корупційного діяння.
8. При звільнені працівника за п.1ст.40 КЗпП йому виплачується вихідна допомога в розмірі:
а) місячного заробітку;
б) двомісячного заробітку;
в) трьохмісячного заробітку.
9. При звільненні працівника за п.3ст.36 КЗпП йому виплачується вихідна допомога в розмірі:
а) місячного заробітку;
б) двомісячного заробітку;
в) трьохмісячного заробітку.
10. В разі призову працівника на військову службу йому виплачується вихідна допомога в розмірі:
а) місячного заробітку;
б) двомісячного заробітку;
в) трьохмісячного заробітку.