 |
|
Час відпочинку – це час, протягом якого працівники підлягають звільненню від виконання трудових обов’язків і можуть використовувати його на свій розсуд.
Як і робочий час, час відпочинку має кілька видів. Чинним законодавством про працю передбаченні такі види часу відпочинку:
1) перерви в робочому дні. Перерви для відпочинку і харчування надаються через 4 години після початку роботи і тривають не більше 2 годин. Мінімальна межа тривалості перерви в законі не визначена. Тому, як правило, правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності тривалість перерви встановлюється від 30 хвилин до однієї години. Час перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують перерву за своїм розсудом. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи. Перерва не включається у робочий час. На тих роботах, де за умовами виробництва перерву встановити не можливо, працівнику повинна надаватись інша можливість для харчування протягом робочого дня.
Для деяких категорій працівників нормативними актами встановлені спеціальні додаткові перерви, які надаються через короткий відтинок часу і включаються в робочий час (під час роботи на повітрі в холодну пору року; на вантажно – розвантажувальних роботах; секретарям – машиністкам; жінкам що мають дітей віком до півтора року, для годування дитини). На відміну від загальної перерви для відпочинку і харчування, що не включається в робочий час і тому не оплачується, спеціальні перерви входять у робочий час і підлягають оплаті.
2) щоденний (міжзмінний) відпочинок. Перерви між робочими змінами тривають з моменту закінчення роботи в попередній день і до початку наступного робочого дня. Тривалість щоденного відпочинку залежить від тривалості робочого дня та режиму роботи. Він повинен бути не менше подвійної тривалості робочого дня за винятком перерви в роботі. Наприклад, якщо робочий день складає 8 годин, а перерва в роботі – 1 годину, то тривалість щоденного між змінного відпочинку складає: 16 – 1 = 15 годин.
3) щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні) надається працівнику після закінчення трудового тижня. При цьому тривалість щотижневого безперервного відпочинку відповідно до ст.70 КЗпП повинна бути не менш як 42 години. При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні проводиться за письмовим наказом власника або уповноваженого ним органу з дозволу профспілкового комітету підприємства лише у виняткових випадках (для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або усунення їх наслідків тощо). Перелік підстав для залучення працівників до роботи у вихідні дні визначено чинним законодавством, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Перенесення вихідного дня для всіх працівників підприємства з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається. Це можливо в окремих випадках і лише на підставі прийнятої спеціальної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема з метою приєднання вихідного дня до святкового або неробочого дня.
Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі.
4) святкові і неробочі дні встановлюються законодавством України.
Святковими днями є:
- 1 січня – Новий рік;
- 7 січня – Різдво Христове;
- 8 березня – Міжнародний жіночий день;
- 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;
- 9 травня – День Перемоги;
- 28 червня – День Конституції України;
- 24 серпня – День незалежності України.
Неробочими днями є релігійні свята:
- 7 січня – Різдво Христове;
- Один день (неділя) – Пасха (Великдень);
- Один день (неділя) – Трійця.
Різдво Христове одночасно є святковим і неробочим днем. По суті ж і неробочі дні, і святкові дні є тотожними з огляду на те, що у ці дні робота не проводиться.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх невеликих свят з відпрацюванням за ці дні.
У випадках, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
У святкові і неробочі дні допускається лише робота, зупинення якої неможливе з виробничо – технічних умов або викликані необхідністю обслуговування населення (транспорт, зв’язок, лікарні тощо), а також невідкладні ремонтні та вантажно – розвантажувальні роботи.
Робота у святкові дні і неробочі дні оплачується в подвійному розмірі. За бажанням працівника, який працював у зазначені дні, йому може бути наданий інший день відпочинку (відгул). Такий відгул надається лише тим працівникам, робота яких у святковий чи неробочий день не включається до місячної норми робочого часу. Якщо ж вона проводилася у межах місячної норми, то відгул за таку роботу не надається.
5) щорічні відпустки.
2. Щорічна відпустка – це вид часу відпочинку, встановлений чинним законодавством, колективним договором або контрактом кількість календарних днів безперервного відпочинку в поточному році, наданих працівникові власником або уповноваженим ним органом, із збереженням за ним місця роботи (посади) і заробітної плати.
Щорічні відпустки надаються громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Переведення тривалості щорічної відпустки із робочих в календарні дні проводиться шляхом множення тривалості відпустки в робочих днях на дріб 7/6.
Щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.
Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день; інвалідам І і ІІ груп – 30 днів, інвалідам ІІІ групи – 26 днів; керівним, педагогічним, науково – педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам – до 56 днів, а також іншим категоріям працівників, перелік яких установлено ст.6 Закону України «Про відпустки» та іншими законодавчими актами.
Сезонним, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер роботи надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово – емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я – тривалістю до 35 календарних днів та працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до 7 календарних днів.
Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічної основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах – 69 календарних днів.
Право працівника на щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає, за деякими винятками, після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Компенсація відпустки в грошовому виразі не допускається , за винятком таких випадків:
1) при звільненні працівника за невикористані дні відпустки;
2) якщо відпустка працівника перевищує 24 календарних дні в розмірі, що перевищує мінімальну тривалість відпустки.
Додаткові відпустки у зв’язку з навчаннямнадаються різним категоріям громадян, які здобувають освіту без відриву без виробництва.
Працівникам, які здобувають загальну середню освіту, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання:
- випускних іспитів в основній школі – тривалістю 10 календарних днів;
- випускних іспитів у старшій школі – тривалістю 23 календарні дні;
- перевідних іспитів в основній та старшій школах – від 4 до 6 календарних днів без урахування вихідних;
- іспитів екстерном за основну школу – 21 календарний день;
- іспитів екстерном за старшу школу – 28 календарних днів.
Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних закладів освіти, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 36 календарних днів протягом року.
Працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки на період:
- настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих закладах освіти 1 та 2 рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 10 календарних днів щорічно, 3 та 4 рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів щорічно, незалежно від рівнів акредитації з заочною формою навчання – 30 календарних днів щорічно;
- для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах додаткова оплачувана відпустка відповідно збільшується на 10 календарних днів щорічно;
- для складання державних іспитів незалежно від рівня акредитації вищого закладу освіти – 30 календарних днів;
- для підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формою навчання 1 та 2 рівня акредитації – 2 місяці, 3 та 4 рівня акредитації – 4 місяці.
Творча відпустка – це вид відпустки, що надається для закінчення дисертаційної роботи, написання підручника, навчального посібника та в інших випадках, передбачених діючим законодавством.
Соціальні відпусткиє особливим видом відпусток і вони надаються:
- у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам на підставі медичного висновку тривалістю: до пологів – 70 календарних днів, після пологів – 56 календарних днів (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів – 70 календарних днів ), починаючи з дня пологів;
- для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінкам за їх бажанням після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
- жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда , або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічна додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
Відпустки без збереження заробітної платипередбачені чинним законодавством. Така відпустка може надаватися або в обов’язковому порядку або за згодою сторін.
В обов’язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати надаються:
- матері або батьку, який виховує дитину без матері, що мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
- чоловікові, жінка якого перебуває у перед пологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;
- ветеранам війни та особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
- ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю 21 календарний день щорічно;
- пенсіонерам за віком та інвалідам III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно;
- інвалідам I і II груп – тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
- особам, які одружуються – тривалістю до 10 календарних днів;
- працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу , - тривалістю до 7 календарних днів та інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
За згодою сторін за сімейними обставинами може надаватися відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів щорічно.
Основні поняття та терміни: час відпочинку, міжзміний відпочинок, щотижневий безперервний відпочинок, щорічна відпустка, творча відпустка, соціальні відпустки.
Питання для самостійної перевірки знань
1. Що таке час відпочинку? Які види часу відпочинку вам відомі?
1. Чи включаються в робочий час і оплачуються перерви впродовж робочого дня?
2 Якою тривалістю повинен бути щотижневий безперервний відпочинок?
3. Які святкові і неробочі дні встановлює чинне законодавство?
4. Що таке щорічна відпустка? Яка її мінімальна тривалість?
5. Якою повинна бути мінімальна відпустка для неповнолітніх працівників?
6. З якою метою надається творча відпустка?
7. Що таке соціальна відпустка? Які види соціальних відпусток вам відомі?
8. В яких випадках може надаватися відпустка без збереження заробітної плати? Чи може власник відправити працівника в неоплачувану відпустку в зв’язку з виробничою необхідністю?
Тести для самоконтролю знань
1. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше:
а) 40 годин;
б) 41 години;
в) 42 годин.
2. Яка передбачена компенсація за роботу у вихідний день?
а) надання іншого вихідного дня;
б) оплата в подвійному розмірі;
в) оплачується в подвійному розмірі, або за бажанням працівника йому може бути надано інший вихідний день.
3.Чи допускається заміна відпустки грошовою компенсацією?
а) так, на вимогу працівника;
б) ні, не допускається;
в) так, у випадку звільнення працівника за невикористані дні відпустки та частково, але при цьому тривалість відпустки, яка не компенсується , повинна бути не менше 24 календарних днів.
4. Чи мають право працівники під час перерви відлучатися з місця роботи
а) так;
б) ні;
в) законом не регламентовано.
5. Мінімальна тривалість відпустки:
а) 15 робочих днів;
б) 24 календарних дні;
в) 31 календарний день.
6. Відпустка, яка надається неповнолітнім, повинна бути не менше:
а) 24 календарних днів;
б) 31 календарний день;
в) місяць.
7. Перерва для харчування та відпочинку надається :
а) через 4 години після початку роботи;
б) через 5 годин після початку роботи;
в) через 6 годин після початку роботи.
8. Право працівника на щорічну відпустку повної тривалості виникає:
а) після 6 місяців роботи на даному підприємстві;
б) після 11 місяців роботи на даному підприємстві;
в) після року роботи на даному підприємстві.
9. Загальна тривалість щорічної основної та додаткової відпусток не може перевищувати:
а) 59 календарних днів;
б) 69 календарних днів;
в) 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах – 69 календарних днів.
10. За згодою сторін відпустка без збереження заробітної плати в зв’язку із сімейними обставинами надається тривалістю:
а) 10 календарних днів на рік;
б) 15 календарних днів на рік;
в) 20 календарних днів на рік.