 |
|
Роль цін в обчисленні макроекономічних показників.
На величину ВНП впливають зміни як фізичних обсягів національного виробництва, так і ціновий фактор.
Динаміку ВНП різних років можна досліджувати лише з врахуванням цін. З метою нівелювання цінового чинника вводять два види ВНП:
1) номінальний ВНП розраховується в цінах поточного року,
2) реальний ВНП - у сталих (порівняльних) цінах.
З метою порівняння динаміки реальних обсягів виробництва у структурі національної економіки обчислюють номінальний (у поточних цінах) і реальний (у базових цінах) ВВП. Співвідношення між ними прийнято називати дефлятором ВВП.
Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва:
де q1 – обсяг виробництва і-го товару в поточному році;
р1 – ціна і-го товару в поточному році.
Реальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в базових цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва.
де q1 – обсяг виробництва і-го товару в поточному році;
р0 – ціна і-го товару в базисному році.
Реальний ВНП розраховується шляхом коригування номінального ВНП на індекс цін:
Реальний ВНП = Номінальний ВНП / Індекс цін.
Найбільш розповсюдженими індексами цін є:
1) Індекс споживчих цін (Consumer Price Index - С PI)
ІСЦпевного року=ЦСКпевного року / ЦСКминулого року х 100%.
За його допомогою вимірюється зміна цін стандартного споживчого кошика ЦСК (Basket of Goods).
2) Індекс-дефлятор ВНП - найбільш загальний індекс цін:
Він враховує зміну цін не тільки на споживчі товари, але й на інвестиційні, на всілякого роду послуги.
Є три ключові відмінності між двома найважливішими показниками інфляції (дефлятором ВНП та ІСЦ ):
1) дефл. ВНП - Індекс всіх товарів, тоді як ІСЦ - тільки тих, які купуються споживачами;
2) дефл. ВНП враховує зміну цін тільки на внутрішні товари, а ІСЦ - як на внутрішні, так і на імпортні товари;
3) дефлятор ВНП - поточно зважений, а ІСЦ - базисно зважений індекс.
Реальний ВНП надушу населення використовується на практиці як найбільш обгрунтована характеристика економічного добробуту. Але в цій ролі він має певні недоліки:
1) із величини ВНП варто було би вирахувати вартісну оцінку негативних факторів (шум, забруднення, перенаселення тощо), оскільки вони негативно впливають на економічний добробут;
2) у ВНП варто було би врахувати вартість неринкових операцій та не декларовані доходи;
3) до показника ВНП потрібно додати вартісну оцінку підвищення якості товарів та збільшення вільного часу. Ці перетворення дають показник чистого економічного добробуту. Він не підраховується на основі тієї інформації, яка є в нашому розпорядженні, але нагадує головним чином про те, що показник ВНП не зовсім досконалий як міра економічного добробуту.