 |
|
Наявність і стан основних засобів за 2009 рік
| У фактичних цінах на кінець року, млн. грн. | Ступінь зносу у % | ||
| первісна вартість | залишкова вартість | ||
| Усього | 3903714 | 1597416 | 60,0 |
| сільське господарство, мисливство, лісове господарство | 39,6 | ||
| сільське господарство, мисливство та пов’язані з нимипослуги | 39,4 | ||
| лісове господарство та пов’язані з ним послуги | 48,3 | ||
| рибальство, рибництво | 48,4 | ||
| промисловість | 61,8 | ||
| добувна | 46,1 | ||
| переробна | 64,9 | ||
| виробництво та розподілення електроенергії, газу та води | 62,2 | ||
| будівництво | 46,0 | ||
| торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку | 28,7 | ||
| діяльність готелів та ресторанів | 42,1 | ||
| діяльність транспорту та зв’язку | 83,9 | ||
| фінансова діяльність | 26,1 | ||
| операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям | 42,3 | ||
| державне управління | 46,7 | ||
| освіта | 62,4 | ||
| охорона здоров’я та надання соціальної допомоги | 46,7 | ||
| надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту | 8,5 |
В цілому за останні роки прискореними темпами відбувалося їх зростання у сфері фінансової діяльності; оптовій і роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами та послугах з ремонту та у сфері готельного і ресторанного бізнесу, тобто в обслуговуючих галузях економіки.
Майже 80 % усіх основних засобів країни (більш як 900 млрд грн) припадає на чотири види діяльності: промисловість (36,9 %), операції з нерухомістю (21,7 %), транспорт і зв’язок (14,7 %) та сільське господарство (6,6 %). У промисловості більше 50 % усіх основних засобів зосереджено в обробній промисловості.
Статистика свідчить, що основні засоби країни мають значний ступінь зношення, який у цілому по країні становить майже 50 %, а в промисловості — базовій галузі народного господарства — наближається до 60 %. При цьому аналіз динаміки даного показника свідчить про сталу тенденцію старіння. Щорічно ступінь зношення основних засобів країни, незважаючи на їх оновлення, збільшується на 1,2—1,3 %.
Важливою частиною створених нефінансових активів є запаси матеріальних оборотних засобів, що складаються з товарів і послуг, які створені у поточному або у попередньому періоді та зберігаються для наступного продажу, використання у виробництві чи в інших цілях. Вони включають сировину та матеріали, незавершене виробництво, готову продукцію та товари для перепродажу. Дана категорія охоплює всі запаси матеріальних обо-
ротних засобів органів державного управління, включаючи стратегічні запаси (резерви).
Сировина та матеріали — це товари, які їх власники мають намір використати як проміжні ресурси у процесі власного виробництва. Такі товари не призначені для перепродажу.
Незавершене виробництво — це товари та послуги, виробництво яких завершено лише частково. Вони зазвичай не передаються іншим підрозділам без подальшої обробки або не є готовими і процес їх виробництва триватиме у наступному періоді тим самим виробником.
При цьому виключаються частково завершені споруди, право власності на які вважається переданим кінцевому власнику або тому, що їх будівництво здійснюється для власного використання, або на підставі існуючого договору купівлі-продажу. До даної категорії належить незавершене виробництво за культивованими активами та інше незавершене виробництво.
Незавершене виробництво за культивованими активами — худоба, яка вирощується «на м’ясо» (наприклад птиця і риба, які розводяться на промисловій основі); дерева та інші рослини, які приносять продукцію тільки один раз за життєвий цикл; культивовані активи, які можна використовувати для багаторазового отримання продукції.
Інше незавершене виробництво — товари (крім культивованих активів та послуг), що оброблені, виготовлені або зібрані виробником частково та, як правило, не продаються, а відправляються або передаються іншим підрозділам без подальшої обробки.
Готова продукція — це товари, готові для продажу або поставки виробником.
Товари для перепродажу — це товари, які купуються підприємствами (наприклад підприємствами гуртової та роздрібної торгівлі) задля їх перепродажу без подальшої обробки (єдиним припустимим видом перетворення таких товарів є пропозиція їх у більш привабливому для покупця вигляді).
2. Нестворені нефінансові активи.
Даний елемент національного багатства країни включає дві складові, що великою мірою визначають не тільки його обсяг та структуру, а й динаміку:
¾ матеріальні нестворені активи;
¾ нематеріальні нестворені активи (патенти, торгові марки, ноу-хау, гудвіл та ін.).
Згідно з прийнятою міжнародною методологією матеріальні нестворені активи—це активи природного походження (природні активи — земля, вода, ліси, ресурси надр та ін.), тобто активи, котрі не є результатом виробничих процесів, на які встановлені або можуть бути встановлені права власності. До даної категорії не належать природні активи, на які права власності не встановлені або не можуть бути встановлені (наприклад, відкрите море, повітряний простір).
До складу нематеріальних нестворених активів належать активи, які надають виключне право своїм власникам на здійснення конкретних видів діяльності або на виробництво певних видів товарів і послуг. При цьому інші суб’єкти (юридичні та фізичні особи) не мають на це права без спеціального дозволу власників відповідних активів.
Власники даного виду активів можуть отримувати завдяки їх використанню монопольні прибутки. Ця група активів включає об’єкти патентування (ліцензії, ноу-хау та ін.), договори про оренду та інші контракти з правом передачі у користування, а також придбаний гудвіл (умовна оцінка придбаних зв’язків та репутації).
Вартість нематеріальних нестворених активів оцінюється у поточних цінах (за наявності такої можливості), у випадках, коли здійснюється їх купівля-продаж. В інших випадках оцінюється поточна вартість майбутніх доходів, на які очікують власники даних активів. Придбаний гудвіл оцінюється за вартістю придбання мінус накопичена амортизація.
Сьогодні статистика поки ще не надає конкретних показників у цій частині національного багатства через відсутність методик щодо їх обліку та оцінки.