 |
|
Фінансові активи (пасиви).
Забезпеченість прискорених темпів економічного зростання ресурсами (основними виробничими та матеріальними оборотними засобами) значною мірою визначається фінансовим станом країни (її суб’єктів господарювання, які виступають як виробники, інвестори та споживачі). Тому фінансові активи (пасиви) — важливий елемент національного багатства країни. Від їхнього обсягу залежать можливості зростання виробництва в країні і, відповідно, удосконалення всіх форм споживання та нагромадження.
До фінансових активів як складової національного багатства належать:
¾ монетарне золото та спеціальні права запозичення (СПЗ);
¾ цінні папери (крім акцій);
¾ акції та інші види участі в акціонерному капіталі;
¾ кредити та запозичення;
¾ страхові технічні резерви;
¾ інша дебіторська та кредиторська заборгованість;
¾ прямі іноземні інвестиції (довідково).
Фінансові активи (пасиви) також оцінюються за поточною вартістю, якщо вони є об’єктом купівлі-продажу на організованих фінансових ринках. При цьому у ціну не включаються плата за послуги, збори, комісійні та аналогічні платежі за обслуговування під час здійснення оборудок.
Вартість фінансових вимог, які не обертаються на організованих фінансових ринках, має оцінюватися за сумою, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору для погашення його вимог.
Вартість монетарного золота та СПЗ оцінюється у цінах, які встановлюються на організованих ринках або згідно з двосторонніми угодами між центральними банками. Вартість СПЗ розраховується Міжнародним валютним фондом щоденно. При цьому береться «кошик валют», а курси щодо національної валюти виводяться виходячи з цін на валютних ринках. Склад «кошика» та «вага» окремих валют періодично переглядаються.
Вартість готівкової валюти оцінюється за номінальною вартістю (номіналом) самої валюти.
Вартість депозитів, які відображаються у балансах кредиторів та дебіторів, дорівнює основній сумі заборгованості, яку дебітор зобов’язаний повернути кредитору за умовами відповідного договору при ліквідації депозиту.
Цінні папери оцінюються за вартістю їхньої купівлі-продажу, яка існує на ринку. Короткострокові цінні папери (та відповідні зобов’язання) оцінюються за їхньою поточною ринковою вартістю. Такий метод особливо важливий в умовах високої інфляції або високих номінальних ставок процента.
Довгострокові цінні папери (та відповідні зобов’язання) оцінюються у поточних цінах на цінні папери, які перебувають в обігу на фінансових ринках. В умовах, коли загальний рівень рин-
кових ставок коливається, ринкова вартість таких облігацій може суттєво відрізнятися від їхнього номіналу, що зменшується на суму дійсних та/або умовно нарахованих відсотків, які залишаються до терміну погашення.
Слід звернути увагу на те, що сукупна оцінка вартості фінансових активів країни статистичними органами сьогодні не проводиться у зв’язку з незавершеністю методики розробки фінансового рахунку в системі консолідованих національних рахунків. Разом із тим статистикою розробляються оцінки окремих елементів фінансових активів як у цілому по країні (наприклад, монетарне золото та СПЗ), так і окремих секторів економіки, наприклад, фінансові активи системи комерційних банків, органів грошово-кредитного регулювання.