Главная | Обратная связь

Інфляція в системі дослідження макроеконоімчних показників.

Інфляція – це процесс знецінення грошей, котрий проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери грошовою массою, незабезпеченою матеріальними цінностями.

Один із найбільш поширених індексіів, за допомогою якого визнаяається рівень інфляціїї – це індекс Пааше.

де, Q^t – обсяг виробництва і-го товару в поточному році;

P^t – ціна і-го товару в поточному році;

Q⁰ – обсяг виробництва і-го товару в базовому році;

P⁰ – ціна і-го товару в базисному році.

Можливі причини інфляції:

· грошова емісія, небезпечна товарною масою;

· кредитна емісія;

· криза валютно-фінансової системи;

· зростання бюджетного дефіциту та державного боргу;

· мілітаризація економіки;

· збільшення споживчого попиту з боку зайнятих в оборонній промисловості.

Види інфляції:

1. Помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін (до 10 % нарік).

2. Гіперінфляція - до 1000 % на рік і більше. Під час гіперінфляції поведінка споживачів визначається нама­ганням вкласти гроші у матеріальні цінності.

3. Для країн, які залежать від зовнішньої торгівлі існує загроза імпортованої інфляції. Вона виникає в разі підвищення цін на імпортні товари.

Економіка, котра немає резерву ресурсів (трудових в першу чергу), більше схильна до інфляції, ніж та, яка має можливість маневрувати ресурсами.

Ознака подавленої інфляції - адміністративне регулювання цін та дефіцитні очікування споживачів.

Подавлена інфляція характеризується:

• тимчасовим заморожуванням цін та доходів;
• встановленням граничних цін на продукцію;
• тотальним адміністративним контролем за цінами.

Інфляційний розрив - це відхилення сукупного попиту від стану рівноваги в умовах повної зайнятості в бік збільшення при сталій пропозиції. Інфляційний розрив утворюється, коли сукупний попит зростає на класичному відрізку кривої сукупної пропозиції.

Дефляційний розрив має місце, коли загальний рівень цін падає.

Дефляційний розрив- це відхилення сукупного попиту від стану рівноваги в умовах повної зайнятості в бік зменшення при сталій пропозиції. Дефляційна політика направлена на зростання споживання і створює сприятливі умови заощад­ження і нагромадження.

Із зростанням інфляції база оподаткування (у цьому випадку -це попит на реальні грошові залишки) зменшується.

Висновок. При стійких темпах інфляції існує максимальний бюджетний дефіцит, який фінансується за допомогою друкування грошей.