 |
|
Піктограми і панелі інструментів
Для швидкого звертання до функцій у системі Windows дуже зручно користуватися піктограмами. Піктограма являє собою графічний образ деякої команди, функції, режиму роботи. Виклик функції здійснюється однократним щигликом мишею по відповідній піктограмі.
Звичайно користувач в процесі роботи швидко звикає до цих значків і без праці розпізнає їхнє призначення. Дійсно, зображення бінокля, легко стане асоціюватися з режимом пошуку якого-небудь об'єкта, а зображення калькулятора нагадає про те, що подібна функція є в програмі і до неї можна звернутися через дану піктограму.
Дізнатися про призначення піктограм можна з документації програми. Крім того, короткий опис функції, що відповідає даній піктограмі, можна одержати, пересунувши на неї курсор миші, і через одну-дві секунди поруч з курсором з'явиться короткий напис з назвою функції.
Піктограми об'єднані в групи визначеної функціональної спрямованості. Такі групи називають "панелями інструментів".
Програма 1С:Бухгалтерія використовує панелі інструментів двох типів: жорстко зв'язані з вікном і плаваючі.
Панелі, жорстко прив'язані до якого-небудь вікна, звичайно містять піктограми, призначені для роботи з інформацією, розташованої тільки в цьому вікні. Вони займають у вікні фіксоване положення (звичайно під заголовком вікна) і не можуть змінюватися користувачем. У режимі "Панелі інструментів" (меню "Сервіс" головного меню Конфігуратора) можна задати розташування таких панелей уздовж визначеної сторони вікна або зовсім відключити їх.
Плаваючі панелі інструментів, містять, як правило, піктограми для виклику команд загального застосування, не прив'язаних до конкретного вікна. Кількість панелей інструментів, що одночасно знаходяться в головному вікні програми, може змінюватися в залежності від режиму роботи. Крім того, можна створювати власні панелі інструментів, компонуючи їх із заздалегідь заданого набору кнопок.
Плаваючі панелі інструментів можна переміщати за допомогою миші, розташовуючи в будь-якому зручному місці: в у якій-небудь зі сторін вікна програми, або в будь-якому іншому місці усередині вікна. При переміщенні панелі інструментів, майбутнє положення показується прямокутною рамкою.
Екранні кнопки
Для керування роботою програми, крім меню і піктограм, в екранні форми включають зображення кнопок, на яких нанесений напис, що пояснює призначення кнопки. Для того щоб звернутися до режиму роботи, позначеного даною кнопкою необхідно виконати операцію, що надалі будемо називати натискання екранної кнопки або просто натискання кнопки. Назва кнопки набирається ось таким шрифтом. Таким чином, якщо в тексті зустрінеться фраза "Необхідно натиснути кнопку <OK>", те це значить, що зображення даної кнопки потрібно шукати на екрані, а не на клавіатурі. "Натискання" екранних кнопок здійснюється в такий спосіб. Курсор миші встановлюється на зображенні кнопки, після чого здійснюється однократний щиглик лівою кнопкою миші.
Крім екранних кнопок для керування програмою можуть використовуватися клавіші, розташовані на клавіатурі комп'ютера
Гарячі клавіші
"Гарячими" називаються клавіші, оперативно доступні для вибору функцій. Інформацію про доступні гарячі клавіші можна отримати в документації або через систему допомоги, закладену в програмі. Іноді буває, що поруч з назвою пункту меню вказується гаряча клавіша, за допомогою якої даний режим може бути викликаний з будь-якого іншого місця програми. Наприклад, у групі функцій "Сервіс" є підпункт "Калькулятор", а поруч напис <CTRL>+<F2>. Це означає, що шляхом одночасного натискання двох клавіш <CTRL> і <F2> завжди можна звернутися до калькулятора.
Далі говорячи про необхідність натискання клавіші на клавіатурі, будемо вказувати її найменування. При необхідності одночасного натискання комбінації з декількох клавіш будемо послідовно вказувати назви всіх клавіш, що складають дану комбінацію, з'єднуючи їх знаком "+".
Найбільше часто вживаються наступні гарячі клавіші і їхні комбінації:
<F1> – звертання до системи допомоги;
<Esc> – скасовує поточні або операцію дію;
<CTRL>+<F2> – виклик убудованого калькулятора;
<CTRL>+<F4> – закриття поточного вікна;
<ALT>+<F4> – вихід із програми;
<CTRL>+<F6> – перехід до іншого вікну;
<F9> – копіювання поточної рядка й ін.
Не потрібно відразу прагнути запам'ятати призначення всіх гарячих клавіш. Цей процес повинен відбуватися поступово в міру, освоєння програми. Більш того, їх можна взагалі не знати, оскільки практично усі функції, що викликаються гарячими клавішами, можуть бути викликані й іншим способом: через меню, піктограми, кнопки. Про це будемо дізнаватися поступово в процесі роботи з програмою.
Для переходу в режим вибору пунктів меню можна скористатися клавішею <Alt>. Багато пунктів меню також доступні за допомогою натискання визначених клавіш. Ми вже звертали увагу на те, що деякі букви в назвах пунктів меню виділено підкресленням. Це – теж гарячі клавіші. Наприклад, у назві пункту меню "Операції" виділена буква "р". Це означає, що при роботі з меню даний пункт може бути викликаний одним натисканням клавіші "р". Пункт "Константи" – натисканням клавіші "н" і т.п. Таким чином, у процесі роботи з програмою, послідовне натискання клавіш <Alt>+<p>+<н> приведе нас у список констант.
УРОК № 5. Перше знайомство з режимом конфігурування